Рішення № 115866927, 22.12.2023, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2023 року м. Житомир справа № 240/23549/23

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Семенюка М.М.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа - ГУ ДКС в Житомирській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у нездійсненні виплати ОСОБА_1 із пенсійного забезпечення за період із 01.12.2019 по 01.06.2023 року включно, в розмірі 176622 грн. 02 коп., протиправною;

- невідкладно стягнути із Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 заборгованості із пенсійного забезпечення за період із 01.12.2019 по 01.06.2023 року в розмірі 176622,02 грн,

В обґрунтування позову зазначає, що станом на 10.08.2023 залишається не виплаченою заборгованість із пенсійного забезпечення за період із 01.12.2019 по 01.06.2023 включно в сумі 176622,02 грн - кошти, які були нарахована на виконання рішення суду і на даний час не виплачені.

Ухвалою від 28.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили; з 01.04.2021 функції з фінансування виплати пенсій покладені на ПФУ; вирішення позовних вимог лежить в площині виконання судового рішення у справі № 240/3642/23 і має виконуватися відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів; позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі № 240/3642/23 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 року на підставі довідки Державної установи "Територіальне медичне об`єднання Міністерства Внутрішніх справ України по Житомирській області" №33/26/118-707 від 21 листопада 2022 року з врахуванням проведених виплат.

На виконання рішення суду у справі № 240/3642/23 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки №33/26/118-707 від 21 листопада 2022 року.

Сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.12.2019 по 01.06.2023 становить 176622,02 грн.

При цьому, пенсійним органом, у відповідь на звернення позивача, листом від 13.07.2023 повідомлено, що виплата різниці між попередньо обчисленим розміром пенсії та виконання рішення суду буде проводитися в порядку черговості після виділення коштів на виплату заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання рішення суду; черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтями 8, 55 Конституції України передбачено, що звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційне право на судовий захист належить до невідчужуваних та непорушних. Частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви про розгляд навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.

Отже, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина. Кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства, має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді

Як зазначалося, статтею 55 Конституції України передбачено, що кожній людині гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових осіб і службових осіб, а тому суд не має права відмовляти особі в прийнятті чи розгляді скарги з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.

Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі № 240/3642/23 здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.12.2019 на підставі довідки №33/26/118-707 від 21 листопада 2022 року.

Сума доплати по перерахунку пенсії за період з 01.12.2019 по 01.06.2023 становить 176622,02 грн.

При цьому, пенсійним органом повідомлено позивача про те, що виплата різниці між попередньо обчисленим розміром пенсії та виконання рішення суду буде проводитися в порядку черговості після виділення коштів на виплату заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання рішення суду; черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.

Тобто, у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05.04.2023 у справі № 240/23549/23, яке набрало законної сили - невиплати нарахованих на виконання рішення суду коштів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у стаття 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, приписами ст. ст. 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Суд зазначає, що вказані правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС(ст.382, ст.383 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

На підставі вищевикладеного, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 (справа №806/2143/15), від 03 квітня 2019 року (справа №820/4261/18), від 09 липня 2019 року (справа №826/17587/18), від 31 липня 2019 року (справа №803/688/18), від 23 липня 2020 року (справа №661/89/17), від 24 липня 2020 року (справа №501/2172/15-а), Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №686/23317/13-а.

При цьому, при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №580/3376/20.

Суд зазначає, що за наслідками аналізу предмету позову у справі №240/23549/23 вбачається, що позов фактично спрямований на виконання іншого судового рішення від 05.04.2023 у справі № 240/3642/23.

Обраний позивачем у цій справі спосіб захисту є одним із способів виконання рішення від 05.04.2023 у справі № 240/3642/23.

Отже, у спірних відносинах наявні обставини, з якими ст. 382 КАС України пов`язує наявність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. За вказаних обставин, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку ст. 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти новий адміністративний позов.

Суд зазначає, що відповідні заяви повинні бути подані в рамках справи № 240/3642/23.

У зв`язку з цим, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Отже, спір у цій справі є тотожним, тому, що був предметом розгляду у справі № 240/3642/23, але виник на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 242-246 КАС України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир, 10003, код 37976485) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.М. Семенюк