Рішення № 115857286, 27.11.2023, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 листопада 2023 року м. ТернопільСправа № 921/508/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участі секретаря судового засідання: Шмир А.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Тернопільської окружної прокуратури, 46001, м. Тернопіль, бульвар Шевченка, буд. 7;

в інтересах держави в особі:

позивача: Білецької сільської ради Тернопільського району, 47707, с. Біла, Тернопільського району, вул. Молодіжна, буд. 19, ідентифікаційний код 14029160 ;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ;

про: визнання недійсним договору оренди гідроспоруд та повернення їх власнику.

За участю представників, які були присутні до виходу суду в нарадчу кімнату:

прокуратури: прокурор Осядач Наталія Андріївна, прокурор відділу представництва інтересів держави в суді Тернопільської обласної прокуратури, довіреність №15-23вих-23 від 06.01.23;

позивача: Ящук Юлія Павлівна, Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №85038384214 від 01.03.2023;

відповідача: Вербіцька Мар`яна Василівна, адвокат, ордер серія ВО №1057984 від 28.08.2023; ФОП Дядьо Ярослав Андрійович.

Суть справи.

Керівник Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білецької сільської ради Тернопільського району звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою № 50-86-7539ВИХ39 від 24.07.2023 (вх. №551 від 25.07.2023) до Фізичної особи - підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича про:

-визнати недійсним договір оренди гідроспоруд від 11.07.2023, укладений між Мшанецькою сільською радою, правонаступником якої є Білецька сільська рада Тернопільського району (47707, с. Біла, Тернопільського району, вул. Молодіжна, буд. 19, ідентифікаційний код 14029160) та фізичною особою - підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_2 , виданий 24.02.2005 Зборівським РВ УМВС України у Тернопільській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

-зобов`язати фізичну особу - підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_2 , виданий 24.02.2005 Зборівським РВ УМВС України у Тернопільській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за актом приймання-передачі майна повернути Білецькій сільській раді Тернопільського району (47707, с. Біла, Тернопільського району, вул. Молодіжна, буд. 19, ідентифікаційний код 14029160) нерухоме майно - гідроспоруди, а саме: металічний запасний шлюз під цифрою « 1», бетонний і металічний водовипуск під цифрою « 2», бетонний і металічний лоток для риби під цифрою « 3», гребля 260п/м із земельного насипу під цифрою « 4», що знаходяться за адресою с. Мшанець, вул. Під лісом, 7;

-стягнути з фізичної особи - підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 5 368,00 грн. на користь одержувача - Тернопільська обласна прокуратура, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ-2800.

10.08.2023 від керівника Тернопільської окружної прокуратури надійшло Клопотання про виправлення описки в позовній заяві (в порядку ст.169 ГПК України), в якому зазначає, що під час підготовки вказаної позовної заяви Тернопільською окружною прокуратурою допущено технічну описку в її тексті, зокрема в прохальній частині, а саме помилково зазначено дату укладения оспорюваного договору між Мшанецькою сільською радою, правонаступником якої с Білецька сільська рада Тернопільського району, та фізичною особою- підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем, - 11.07.2023, замість 01.07.2013. Хоча в тексті позовної заяви Тернопільська окружна прокуратура обгрунтовує необхідність визнання недійсним саме договору від 11.07.2013 та долучає його копію., а тому просить суд в прохальній частині вважати вірною датою укладення оспорюваного договору між Мшанецькою сільською радою, правонаступником якої є Білецька сільська рада Тернопільського району, та фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем - 11.07.2013.

Позиція прокуратури.

Підставою позову керівником Тернопільської окружної прокуратури в позовній заяві визначено те, що Договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013, укладений з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним. Договір оренди гідроспоруд від 11.07.2023 укладено між фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем, який відповідно до інформації управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.06.2023 № 1433/9.6-23/9.6/756, є сином Дядьо Андрія Михайловича - Голови Мшанецької сільської ради, який виступав підписантом та представником органу місцевого самоврядування під час здійснення вказаного правочину. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 (в редакції від 09.06.2013), який був чинним на момент укладення оспорюваного Договору, ОСОБА_1 був суб`єктом на якого поширювалась дія цього Закону. Всупереч п.1 ч.1 ст.14 вказаного Закону Дядьо Андрій Михайлович не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів, який виник 11.07.2013 під час укладання Договору оренди гідроспоруд з його близьким родичем - сином. Відтак, Договір підлягає визнанню недійсним в судовому порядку, як такий що укладено всупереч вимогам цього Закону та приписам інших законодавчих актів.

Також керівником прокуратури Тернопільської окружної прокуратури зазначено, що аналізуючи умови Договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013 вбачається, що у вказаному Договорі відсутні всі істотні умови, які встановлені статтею 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 (в редакції від 01.07.2013), як обов`язкові для такого виду договорів.

Зокрема, зі змісту оспорюваного Договору вбачається, що він не містить істотної умови договорів оренди такої категорії майна, зокрема у ньому визначено розмір орендної плати без врахування її індексації.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об?єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об?єктів, що перебувають у державній власності.

Taк, на момент укладення оспорюваного Договору, була чинною Постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, якою затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу (далі - Методика).

Вказану Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду державного майна.

Разом з тим, вказаною Методикою визначено орендні ставки за використання нерухомого державного майна.

Зокрема, Додатком №2 до Методики визначено орендну ставку за використання орендарем об?єкту для розміщення рибних господарств, яка становить 10%.

Однак, всупереч вказаним положенням Методики, під час укладення Договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013, сторони визначили орендну ставку за використання комунального майна у розмірі 4%.

Таким чином, під час встановлення ставки орендної плати за оспорюваним Договором у розмірі 4% від вартості орендованого майна, фактично занижено, більш ніж удвічі, орендну плату за використання комунального майна фізичною особою-підприємцем Дядьо Я.А., що призвело до недоотримання значних сум місцевим бюджетом.

Окрім цього, пунктом 10 Методики, передбачено проведення індексації річної орендної плати один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.

Відповідно до п.п.12.13 Методики розрахунку орендної плати державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.

Рішенням Білецької сільської ради від 18.11.2020 №14 «Про реорганізацію Мшанецької сільської ради шляхом приєднання до Білецької сільської ради» визнано Білецьку сільську раду правонаступником всіх майнових прав реорганізованої Мшанецької сільської ради.

Враховуючи наведене, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, на виконання листа в кримінальному провадженні №42023212050000043 про виділення спеціаліста, здійснено розрахунок недоотриманої орендної плати Білецькою сільською радою, з врахуванням її індексації.

Так, за період з 01.01.2021 по 31.05.2023 у бюджет Білецької сільської ради поступило орендної плати в сумі 8400,0 грн, а саме: 30.06.2021 - 2800,0 грн, 08.06.2022 - 2800,0 грн, 24.03.2023 -2800,0 грн, та заборгованість станом на 31.05.2023 року - відсутня.

Враховуючи вимоги Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, станом на 01.01.2021 розмір орендної плати з врахуванням індексу інфляції за період з 11.07.2013 по 31.12.2020 становить 619.32 грн. (2703,28 грн (орендна плата за рік) : 12 міс. * 274,922% (сукупний індекс інфляції за період з 11.07.2013 по 31.12.2020)).

Таким чином, внаслідок не проведення подальшого коригування розміру місячної орендної плати за кожний наступний місяць на індекс інфляції, сума орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.05.2023 склала 21816,70 грн.

Враховуючи фактичне за вищевказаний період поступлення орендної плати в сумі 8400,00 грн, Білецькою сільською радою, відповідно недоотримано орендної плати за період з 01.01.2021 по 31.05.2023 на суму 13416,70 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) останній на вказану суму.

Отже, недотримання під час укладення оспорюваного Договору вимог законодавства щодо індексації орендної плати спричиняє шкоду місцевому бюджету.

Також, аналізуючи положення спірного договору оренди від 11.07.2013 встановлено, що в порушення п. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», сторонами не досягнуто згоди і щодо інших істотних умов договорів вказаної категорії, а саме порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування орендованого майна орендарем та не визначено обов?язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

При цьому керівник Тернопільської окружної прокуратури посилається на ст.ст. 10, 19, 24 Закон України «Про оренду державного та комунального майна»», ст.ст. 203,215,216, 236, 627, 628, 785, 795, 979 Цивільного кодексу України, ст.ст. 179, 180, 283, 284 Господарського кодексу України.

Позиція позивача.

18.08.2023 на електронну адресу суду від представника позивача надійшли Письмові пояснення №1027 від 17.08.2023 (вх. №6770 від 18.08.2023), в яких зазначає, що частиною визначено, які види гідроспоруд не можуть бути об?єктами оренди, це греблі. дамби, вали, статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» чітко визначено, які види гідроспоруд не можуть бути об`єктами оренди, це греблі, дамби, моли насипи. Передана за договором гідроспоруда відноситься до захисних гідроспоруд та відповідно до вищезазначеної статті Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не може бути об`єктами оренди, тому відповідно до статті 203 та статті 215 Цивільного кодексу України договір є недійсним. Також зазначає, що у фізичної особи-підприємця Дядя Я.А. в користуванні водний об`єкт, в межах якого розміщена орендована гідроспоруда не перебуває, за таких обставин будь яке-використання орендованого майна в діяльності ФОП Дядя Я.А. без користування водним об`єктом є неможливим. Виходячи з наведеного, просить суд визнати недійсним договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013 та зобов`язати фізичну особу-підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича за актом приймання-передачі майна повернути Білецькій сільській раді нерухоме майно - гідроспоруди, а саме: металічний запасний шлюз під цифрою « 1», бетонний і металічний водовипуск під цифрою « 2», бетонний і металічний лоток для риби під цифрою « 3», гребля 260 п/м із земельного насипу під цифрою « 4», що знаходяться за адресою с. Мшанець, вул. Під лісом, 7.Білецька сільська рада підтримує позовні вимоги керівника Тернопільської окружної прокуратури у повному обсязі.

Враховуючи те, що позивач в своїх Письмових поясненнях наводить нові обставини, відмінні від викладених в позовній заяві обставин керівником Тернопільської окружної прокуратури, докази погодження щодо таких нових обставин з прокуратурою матеріали справи не містять, а тому не приймаються судом до уваги.

Заперечення відповідача.

28.08.2023 на поштову адресу суду від представника відповідача надійшов Відзив на позовну заяву № без номера від 28.08.2023 (вх. №6979 від 28.08.2023), відповідач вважає позов необгрунтованим, таким, що не підлягає до задоволення з підстав зазначених у відзиві.

Зокрема, відповідач зазначає, що позивач - керівник Тернопільської окружної прокуратури долучив до позовної заяви документи про проведення конкурсу на оренду гідроспоруд.

Відповідно до рішення № 180 Мшанецької сільської ради від 19.11.2012 року була створена конкурсна комісія у складі голови комісії - ОСОБА_2 , секретаря - Дзьоби М.Ю., 4 членів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Годованого В.В.

Конкурсна комісія у визначеному складі (у якому членом не був ОСОБА_1 ) як колегіальний орган приймала рішення щодо організації, проведення, умов конкурсу тощо.

У конкурсі взяли участь двоє осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За результатами голосування членів комісії (до якої не входив Дядьо А. М.) переможцем конкурсу став відповідач. Слід наголосити, що конкурсна комісія є колегіальним органом, який приймає рішення більшістю голосів, який не є підконтрольний чи підзвітний голові сільської ради. А те, що підписантом договору був ОСОБА_1 зумовлено тією обставиною, що відповідно до Закону України «Про органи місцевого самоврядування» серед повноважень сільського голови у т. ч. є представлення територіальної громади, ради та її виконавчого комітету у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об?єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, громадянами, а також у міжнародних відносинах відповідно до законодавства. Позивачем не доведено наявності конфлікту інтересів,враховуючи статус позивача у т.ч. і в рамках кримінального провадження. Покликання позивача на порушення п.1 ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» є голослівними та непідтвердженими. Господарський суд не уповноважений встановлювати факти вчинення адміністративних чи кримінальних правопорушень. Таким чином, указаний аргумент не є підставою для визнання договору недійсним. Позивач також стверджує, що сам водний об?єкт (ставок) у с. Мшанець в оренду відповідачу не надавався, так само як і земельна ділянка, якій досі не присвоєно кадастровий номер.

На пояснення даного факту наголошуємо, що відповідач двічі звертався до Білецької сільської ради Тернопільського району про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки зі ставом для укладення договору оренди такої земельної ділянки, проте такий дозвіл йому надано не було (до відзиву долучаємо дві копії заяв відповідача від 03.04.2023 та від 12.08.2022, рахунку № 052-22 від 20.09.2022, кошторису на виконання інжерно-геодезичних вишукувань, календарного плану робіт, акту здачі-приймання вишукувальної науково-технічної продукції, договору на виконання проектних, вишукувальних, топографо-геодезичних та інших картографічних робіт).

Це свідчить про добросовісність відповідача у його правовідносинах із Білецькою сільською радою та його готовність сплачувати орендну плату і за користування землею.

Позивач указує, що на момент укладення договору була чинною Методика розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджена Постановою КМУ від 04.10.1995 № 78, і у додатку № 2 до вказаної методики була визначена ставка 10 %.

Однак відповідач вважає такі аргументи позивача помилковими та необґрунтованими, позаяк чинне на момент укладення оспорюваного договору оренди законодавство не містило імперативних указівок щодо розміру орендної плати за оренду комунального майна.

Щодо порушення вимог законодавства при укладенні оспорюваного договору оренди відповідач зазначає, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 в редакції чинній на момент укладення договору (від 01.07.2013) істотними умовами такого договору є:

-об?єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);

-термін, на який укладається договір оренди;

-орендна плата з урахуванням її індексації;

-порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством відновлення орендованого майна та умови його повернення;

-виконання зобов`язань;

-забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука,завдаток,гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об?єкта оренди; відповідальність сторін;

-страхування орендарем взятого ним в оренду майна;

-обов?язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Позивач покликається на той факт, що сторони не узгодили всі істотні умови договору, а тому він має бути визнаний судом недійсним.

Проте відповідач зазначає, що відповідно до статей 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Отже, не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону та залежно від встановлених обставин вирішити питання щодо наслідків його часткового чи повного виконання сторонами.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 та Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №456/2946/17.

Таким чином, відповідач вважає, що позивач вибрав неналежний та неефективний спосіб захисту права, що тягне за собою відмову у задоволені позову.

Крім того, у постанові КЦС ВС від 14 липня 2021 року (справа №506/450/19)

Верховний Суд вказав, що якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то незгода позивача з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав.

У той же час відповідач наголошує на такому:

А)відповідач погоджується з тим, що в договорі мала бути врахована індексація орендної плати. Попри це, укладаючи договір він мав намір вести господарську діяльність добросовісно, не порушувати права контрагента за договором, не завдавати збитків територіальній громаді.

Відповідач добросовісно виконував усі умови, які були передбачені в договорі.

Після ознайомлення з позовною заявою та довідкою (висновком) головного державного аудитора відділу контролю у галузі освіти, науки, спорту та інформації відповідач сплатив на рахунок Білецької сільської ради 619,32 грн, 13 416,70 грн, та 5,28 грн, які самостійно обчислив за червень -липень 2023 року.

Б)відповідач також визнає його обов?язок страхування об?єкта оренди, який визначений для нього імперативними приписами Закону України «Про оренду державного та

комунального майна» (як чинним на час укладення договору, так, зазначаємо, що і чинний

у ч. 6 ст. 20).

Таким чином, відповідач звертає увагу суду, що й орендодавець не здійснював належним чином свої зобов?язання щодо контролю за належним страхуванням орендованого майна.

Виходячи із усього вищенаведеного, просить суд відмовити в позові повністю.

Відповідь на відзив прокуратури.

07.09.2023 на поштову адресу суду від Тернопільської окружної прокуратури надійшла Відповідь на відзив №50-86-9253ВИХ-23 від 04.09.2023 (вх. №7286 від 07.09.2023), в якій зазначено, що у позовній заяві Тернопільської окружної прокуратури зазначаються фактичні обставини справи, а також правові підстави визнання Договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013 недійсним, де, серед іншого, зазначається, що вказаний Договір оренди гідроспоруд укладено між фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем, який відповідно до інформації управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.06.2023 № 1433/9.6-23/9.6/756, є сином Дядьо Андрія Михайловича - голови Мшанецької сільської ради, який виступав підписантом та представником органу місцевого самоврядування під час здійснення вказаного правочину.

Відповідно до вимог пл. в п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 (в редакції від 09.06.2013), який був чинним на момент укладення оспорюваного Договору, ОСОБА_1 був суб?єктом, на якого поширювалась дія цього Закону. Виключно Дядьо А.М., як сільським головою, визначались умови Договору оренди, а отже, в даному випадку правовідносини щодо оренди комунального майна відбулись за наявності реального конфлікту інтересів.

Також щодо твердження відповідача, про те що Тернопільською окружною прокуратурою обрано неналежний та неефективний спосіб захисту, то прокуратура зазначає, що у позовній заяві Тернопільською окружною прокуратурою обгрунтовано з посиланням на вимоги законодавства, а також судову практику щодо необхідності визнання Договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013 недійсним та повернення їх власнику - Білецькій сільській раді.

Заперечення на відповідь на відзив.

02.09.2023 від представника відповідача надійшли Заперечення на відповідь на відзив № без номера від 11.09.2023 (вх. №7407 від 02.09.2023), в яких відповідач зазначає, що усі обставини, на які посилається позивач, щодо наявності реального конфлікту інтересів між головою Мшанецької сільської ради та відповідачем, що призвело до укладення договору всупереч приписам Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», є надуманими та припущеннями позивача. Дядьо А. М. не мав права голосу і не був членом конкурсної комісії, яка приймала рішення щодо організації, проведення, умов конкурсу.

Присутність голови сільської ради під час засідання конкурсної комісії не свідчить про порушення антикорупційного законодавства. Зокрема, у ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначено, що конфлікт інтересів - це суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об?єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

У ході проведення конкурсу голова Мшанецької сільської ради не був наділений жодними службовими повноваженнями щодо визначення умов конкурсу, визначення переможця тощо, а тому жодного конфлікту інтересів не було.

А представницькі повноваження голови сільської ради були визначені спеціальним законом про місцеве самоврядування, ці повноваження жодним чином не впливали на роботу конкурсної комісії, навпаки, ОСОБА_1 підписував оспорюваний договір оренди уже за наслідками визначення переможця конкурсу конкурсною комісією.

Крім того, наголошує, що позивач і в позовній заяві, і у відповіді на відзив стверджує про наявність реального конфлікту інтересів, хоча чинне на дату укладення оспорюваного договору антикорупційне законодавство, зокрема, Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції», на який покликається позивач, взагалі не орудувало дефінітивною конструкцією «реальний конфлікт інтересів».

За порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції особа може бути притягнута до адміністративної та дисциплінарної відповідальності. В окремих випадках вчинення дій та/або прийняття рішень в умовах конфлікту інтересів може містити ознаки складу одного з корупційних кримінальних правопорушень.

Жодних доказів щодо встановлення таких фактів позивач не надав, а тому вважаємо його твердження щодо порушення приписів Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» голослівними припущеннями, які не можуть братися судом до уваги.

3 огляду на відповідь на відзив сторона відповідача резюмує, що, позаяк позивача не цікавить наявність чи відсутність збитків, завданих Білецькій сільській раді, натомість він продовжує настоювати на визнанні оспорюваного договору недійсним, метою даного позову складно назвати захист інтересів територіальної громади.

На даний час територіальна громада не зазнала жодних збитків за результатами чинності оспорюваного договору, натомість відповідач як добросовісний контрагент готовий вжити всі заходи для взаємовигідної співпраці з Білецькою сільською радою, у т.ч., отримавши дозвіл на розробку земельної документації, на визначених земельним законодавством засадах орендувати і земельну ділянку, на якій розміщені гідроспоруди.

Крім того, позивач ніяким чином не аргументував свою позицію крізь призму подвійної реституції, яка є наслідком визнання договору недійсним, економічну доцільність такої реституції для територіальної громади.

Позивач указує на можливість непогодження запропонованих відповідачем змін до оспорюваного договору, проте вказане є алогічним, позаяк запропоновані зміни спрямовані, першою чергою, на забезпечення та реалізацію інтересів орендодавця, у тому числі економічних.

Рух справи.

Ухвалою від 31.07.2023 було прийнято позовну заяву № 50-86-7539ВИХ39 від 24.07.2023 (вх. №551 від 25.07.2023) Керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Білецької сільської ради Тернопільського району до розгляду та відкрито провадження у справі №921/508/23. Призначено у справі підготовче засідання на 21.08.2023 на 15 год. 00 хв.

Ухвалою від 21.08.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження в порядку ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України на 30 днів - до 30.10.2023 включно та відкладено підготовче засідання на 04.10.2023 на 09 год. 30 хв.

Ухвалою від 04.10.2023 відкладено підготовче засідання на 11.10.2023 року на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 11.10.2023 відкладено підготовче засідання на 30.10.2023 року на 15 год. 40 хв.

Ухвалою від 30.10.2023 Заяву № без номера від 30.10.2023 представника відповідача задоволено та приєднано до матеріалів справи поданий доказ, а саме уточнену відповідь від Білецької сільської ради від 09.10.2023 №1243 на адвокатський запит Вербіцької М.В.; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.10.2023 року на 16 год. 00 хв.

Ухвалою від 31.10.2023 (протокольна) повідомлено про відкладення розгляду справи на 13.11.2023 року на 15 год. 00 хв.

Ухвалою від 13.11.2023 (протокольна) повідомлено про оголошення перерви в судовому засіданні до 27.11.2023 до 15 год. 00 хв.

Явка сторін.

В судове засідання з`явився представник прокуратури, просив суд позов задовольнити.

В судове засідання з`явився представник позивача, підтримав заявлений керівником Тернопільської окружної прокуратури позов в повному обсязі.

В судове засідання з`явився відповідач та представник відповідача, заперечили щодо задоволення позову.

Технічна підтримка.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) сервісу відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ВКЗ).

Господарський процес.

Судом оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Суд розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача, відповідача та представника відповідача дослідивши надані докази, встановив наступні фактичні обставини.

Під час здійснення досудового розслідування кримінального провадження № 42023212050000043 від 11.05.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, прокурором Тернопільської окружної прокуратури з`ясовано, що 19.11.2012 Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області прийнято рішення № 180 «Про створення конкурсної комісії», яким створено конкурсну комісію з метою передачі в оренду гідроспоруди ставка, розміщеного на території сільської ради в с.Мшанець (за межами населеного пункту), Зборівського району Тернопільської області на конкурсних засадах.

Рішенням шостого скликання двадцять сьомої сесії Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області № 219 від 16.05.2013 «Про затвердження умов конкурсу» затверджено умови конкурсу щодо надання в оренду гідроспоруд ставу в с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області, а саме: початковий розмір орендної плати не менше 3% вартості об?єкту в рік; термін надання в оренду об?єкту не менше п`яти років; обов?язковий щорічний поточний ремонт об?єкта оренди; покладення обов`язків по відшкодуванню витрат за проведення експертної грошової оцінки на переможця конкурсу; вирішення питання про виготовлення документації на земельну ділянку за переможцем конкурсу в найкоротший термін.

05.06.2013 Конкурсною комісією Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області прийнято рішення №5 «Про проведення конкурсу по наданню в оренду гідроспоруд ставу в с. Мшанець» переможцем конкурсу по наданню в оренду гідроспоруд ставу в с. Мшанець Зборівського району Тернопільської області визнано ОСОБА_6 .

13.06.2013 Рішенням шостого скликання двадцять восьмої сесії Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області № 222 «Про затвердження рішення Конкурсної комісії від 05.06.2013» затверджено рішення Конкурсної комісії від 05.06.2013 «Про проведення конкурсу по наданню в оренду гідроспоруд ставу в с. Мшанець», передати в оренду гідроспоруди ставу в с. Мшанець Дядьо Ярославу Андрійовичу, згідно рішення конкурсної комісії, терміном на 25 (двадцять п`ять) років, із платою орендної плати в розмірі не менше 4 % від вартості об`єкта оренди щорічно, доручити сільському голові Дядьо А.М. укласти договір оренди гідроспоруд ставу в с. Мшанець, Зборівського району Тернопільської області.

11.07.2013 між Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем (орендар) укладено Договір оренди гідроспоруд (далі - Договір).

Згідно п.1.1. Договору, орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування (найм) гідроспоруди, а саме: металічний запасний шлюз під цифрою « 1», бетонний і металічний водовипуск під цифрою « 2», бетонний і металічний лоток ля риби під цифрою « 3», гребля 260 п/м із земельного насипу під цифрою « 4», що знаходяться за адресою: Тернопільська область, Зборівський район, село Мшанець, вулиця Під лісом, 7(сім), надалі «Гідроспоруди» та (або) «Орендоване майно».

Згідно п.1.2. Договору гідроспоруди належать Орендодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області від 26 серпня 2011 року на підставі рішення сесії сільської ради №55 від 05 липня 2011 року (свідоцтво на бланку серії САС № 498161), зареєстрованого Зборівським районним бюро технічної інвентаризації 26 серпня 2011 року за № 34480168, запис № 16 в книзі № 1, реєстраційний номер витягу 31089805 (витяг на бланку серії СЕА № 691207) та реєстраційною службою Зборівського районного управління юстиції Тернопільської області від 04 липня 2013 року за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 96864261226 (витяг на бланку серії ЕАВ № 918390).

Відповідно до п.1.3. Договору згідно висновку про вартість гідротехиічних споруд, виданого фізичною особою - підприємцем Жеребецьким В.В. 07 березня 2013 року, загальна ринкова вартість орендованого майна становить 67 582,00 (шістдесят сім тисяч п?ятсот вісімдесят дві) гривні 00 копійок.

Згідно п.1.4. Договору гідроспоруди передаються Орендарю для використання в організації ведення рибного господарства та відпочинку.

Відповідно до п.1.5. Договору передача Орендарем орендованого майна у субореду протягом строку дії цього договору забороняється.

Згідно п.3.1. Договору гідроспоруди повинні бути передані Орендодавцем і прийняті Орендарем по Акту приймання-передачі в термін не пізніше 11 липня 2013 року. Акт приймання-передачі підписується Сторонами та скріплюється печатками та є невід?ємною частиною даного Договору.

Відповідно до п.3.3. Договору після закінчення терміну дії даного Договору, або у випадку його дострокового розірвання, орендоване майко повертається Орендодавцю, протягом 5 (п?яти) робочих днів за відповідним Актом приймання-передачі, у стані, не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального (природного) зносу.

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що за узгодженням Сторін орендна плата за користування орендованим майном визначаться та сплачується в порядку відповідно до п.4 цього Договору.

Згідно п.4.1.1. Договору протягом усього терміну дії цього Договору орендна плата за рік становить 2703,28 (дві тисячі сімсот три) гривні 28 копійок.

Відповідно до п.4.2. Договору сторони домовилися, що встановлений цим пунктом Договору розмір, розрахунок та порядок оплати орендної плати, є встановленим на весь термін оренди, за винятком зміни вартості гідроспоруд, і не може бути змінений Орендодавцем в односторонньому порядку.

Згідно п.4.3. Договору сплата орендних платежів здійснюється Орендарем, щоквартально, не пізніше 15 числа наступного місяця за звітним періодом, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Орендодавця.

Згідно п.4.6. Договору у разі запровадження нових або відміни діючих податків, зборів та інших обов?язкових платежів Сторони вносять відповідні зміни до Договору.

Відповідно до п.4.6. Договору розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і сплачується Орендодавцю з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 13.1. Договору всі зміни та доповнення до даного Договору оформляються в письмовій формі і підписуються Сторонами, скріплюються печатками та посвідчуються нотаріусом. Дані зміни та доповнення додаються та є його невід?ємними частинами.

Відповідно до п.13.2. Договору розрахунок орендної плати, план гідроспоруд та акти прийому-передачі є додатками до даного Договору та його невід?ємними частинами.

Згідно п. 13.3. Договору перехід права власності на гідроспоруди від Орендодавця до іншої особи не є підставою для припинення дії даного Договору.

Згідно п. 13.6. Договору Орендодавець є платником податку на прибуток на загальних підставах, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.13.8. Договору даний Договір вступає в силу з моменту його нотаріального посвідчення та Державної реєстрації, у відповідності з чинним законодавством України.

Так, 11.07.2013 актом приймання-передачі майна Орендодавець - Мшанецька сільська рада в особі сільського голови Дядьо Андрія Михайловича, передав, а орендар Дядьо Ярослав Андрійович, прийняв в оренду терміном на 25 (двадцять п`ять) років майно (гідроспоруди ставу в с. Мшанець, Зборівського району Тернопільської області) на суму 67582,00 грн. (шістдесят сім тисяч п`ятсот вісімдесят дві гривні 00 копійок).

Вищевказаний договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013 та акт приймання-передачі майна від 11.07.2013 підписаний та скріплений печатками сторін.

Договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013, посвідчений приватним нотаріусом Зборівського районного нотаріального округу Мельник О.С. та зареєстровано в реєстрі за №887.

Рішенням Білецької сільської ради від 18.11.2020 №14 «Про реорганізацію Мшанецької сільської ради шляхом приєднання до Білецької сільської ради» визнано Білецьку сільську раду правонаступником всіх майнових прав реорганізованої Мшанецької сільської ради.

Рішенням Білецької сільської ради від 09.03.2021 № 682 «Про отримання основних засобів, інших нематеріальних активів та запасів від Мшанецької сільської ради» з балансу Мшанецької сільської ради на баланс Білецької сільської ради передано матеріальні активи та затверджено Акт передачі основних засобів, інших матеріальних активів та запасів від 18.01.2021. Згідно вказаного Акту на баланс Білецької сільської ради перейшли меліоративна система, в тому числі гідроспоруди вартістю 67 582,00 грн (рядок 16

найменувань).

Право комунальної власності Білецької сільської ради на об`єкт оренди підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер витягу: 327861935 від 03.04.2023, об`єкт нерухомого майна: гідроспоруда на ставку а саме: металічний запасний шлюз під цифрою 1, бетонний і металічний водовипуск під цифрою 2, бетонний і металічний лоток для риби під цифрою 3, гребля 260 п/м з земельного насипу під цифрою 4, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 96864261226 належить на праві приватної власності Білецькій сільській раді, документи подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер б/н виданий: 26.08.2011, видавник: Мшанецька сільська рада Зборівського району Тернопільської області, передавальний акт, серія та номер б/н, виданий 18.01.2021, видавник: Комісія з реорганізації Мшанецької сільської ради, затверджений рішенням Білецької сільської ради 09.03.2021 № 682.

На думку керівника Тернопільської окружної прокурори, договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013 укладений з порушенням вимог законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.

Щодо підстав звернення прокуратури з позовом до суду.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, в тому числі, загальних інтересів суспільства та держави.

У випадках, визначених Законом, на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді (п. 2 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону).

Відповідно до ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський суд з прав людини звертав увагу на категорії справ, у яких підтримка прокурора не порушує справедливого балансу.

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Як зазначає Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 по справі № 910/7813/18 (п. 31), в Основному Законі та ординарних законах не наведено переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак визначено критерії для оцінки, орієнтири та умови, коли таке представництво є можливим.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Тобто, аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Згідно правової позиції Верховного Суду, висловленої в ухвалі від 10.07.2018 у справі №812/1689/16, в постанові від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, в постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 «нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Верховний Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Натомість прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів. Відповідна правова позиція викладена в пункті 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 по справі № 903/129/18 сформувала правову позицію, відповідно до якої сам факт не звернення до суду уповноваженого органу з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави та територіальної громади, свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обгрунтовані підстави для захисту таких інтересів, шляхом звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 N 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

В обґрунтування порушення інтересів держави в даному випадку Керівник Тернопільської окружної прокуратури вказує на те, що пред`явлення окружною прокуратурою даного позову спрямоване, передусім, на захист майнових інтересів територіальної громади. Білецька сільська рада яка є правонаступником Мшанецької сільської ради, представляючи територіальну громаду, діє в її інтересах, так і в суспільних інтересах у цілому.

Недотримання вимог законодавства під час укладання спірного правочину порушує економічні права та інтереси Білецької територіальної громади в особі Білецької сільської ради, зокрема щодо надходження до місцевого бюджету визначеного законодавством розміру орендної плати, з врахуванням її індексації, що лише за період 01.01.2021 по 31.05.2023 становить 13 416,7 грн.

Використання гідроспоруд нерозривно пов`язане із використанням водного об`єкту. Однак, згідно вищезазначеної інформації Білецької сільської ради від 26.05.2023 № 629, ні водний об`єкт, ні земельна ділянка на якій він розташований, в оренду фізичній особі-підприємцю Дядьо Я.А. не передавались,що свідчить про нераціональне використання гідроспоруд, які є предметом оспорюваного Договору, оскільки надання в оренду цілісного об`єкту який включатиме земельну ділянку з водним об`єктом, а також вказані гідроспоруди буде більш доцільним, ефективним та корисним для територіальної громади, сприятиме надходженню значної суми орендної плати до місцевого бюджету.

Так, пред`явлення окружною прокуратурою даного позову спрямоване на захист майнових інтересів Білецької територіальної громади.

Відповідно до Європейської хартії місцевого самоврядування (ратифікована Верховною Радою України в 1997 Законом України №452/97-ВР, набрала чинності для України 01.01.1998) держави - члени Ради Європи, які підписали цю Хартію, врахували, що органи місцевого самоврядування є однією з головних підвалин будь-якого демократичного режиму та право громадян на участь в управлінні державними справами є одним з демократичних принципів, які поділяються всіма державами - членами Ради Європи і воно найбільш безпосередньо може здійснюватися саме на місцевому рівні.

У Конституції України місцевому самоврядуванню, як одній з основ демократичного ладу, присвячено спеціальний XI розділ. Не будучи складовою частиною системи державних органів, органи місцевого самоврядування водночас тісно взаємодіють з державними органами і являють собою особливу форму участі громадян в управлінні державними і суспільними справами виключно місцевого значення.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади вирішувати питання місцевого управління в межах Конституції і законів України.

Частиною першою статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Отже, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.

Зі змісту аб. 2 п.п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вбачається, що прокурор, звертаючись до господарського суду із заявою про визнання правочину недійсним, виступає позивачем або зазначає у ній позивачем державний чи інший орган або установу, організацію, уповноважені здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, наприклад, управляти майном, що є предметом цього правочину, і визначає відповідачами, як правило, сторони за правочином (договором).

Із наведених вище положень законодавства вбачається, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

«Неналежність» здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

Також згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом, сам факт не звернення до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси жителів територіальної громади свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підставі для захисту значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

На думку Верховного Суду, нездійснення захисту полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Така поведінка (бездіяльність) уповноваженого державного органу та органу місцевого самоврядування може вчинятися з умислом чи з необережності; бути наслідком об`єктивних (відсутність, коштів на сплату судового збору, тривале не заповнення вказаної посади юриста) чи суб`єктивних (вчинення дій на користь можливого відповідача, інших корупційних або кримінально караних дій) причин.

Прокурор може підтвердити наявність підстав для представництва інтересів держави в суді шляхом надання належного обґрунтування, підтвердженого достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду, запитами, а також копіями документів, отриманих від суб`єкта владних повноважень, що свідчить про наявність підстав для відповідного представництва.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2023 Тернопільською окружною прокуратурою надіслано Лист № 50-86-3779ВИХ-23 на адресу Білецької сільської ради щодо наявності підстав для визнання недійсним оспорюваного правочину.

Однак, у відповідь на лист окружної прокуратури, Білецькою сільською радою 05.05.2023 листом № 550 повідомлено, що органом місцевого самоврядування заходів щодо відновлення порушення інтересів громади у судовому порядку не вжито, та їх подальше вжиття не передбачається.

Таким чином, має місце "нездійснення захисту" Білецькою сільською радою, що надає право керівнику Тернопільської окружної прокуратури звертатись до суду з позовом у даній справі.

У відповідності до вищевикладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість звернення керівника Тернопільської окружної прокуратури з позовом у даній справі.

Оцінивши подані прокуратурою, відповідачем докази на предмет належності, допустимості, достовірності, вірогідності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 15 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Положення частини другої статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Частинами першою та другою статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 ГПК України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 ЦК України). Близька за змістом позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 у справі №905/77/21.

Отже керівником Тернопільської окружної прокуратури обрано належний спосіб захисту в даній справі, а тому аргументи відповідача щодо обраного прокуратурою неналежного способу захисту не беруться судом до уваги.

Судом встановлено, що 11.07.2013 між Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем (орендар) укладено Договір оренди гідроспоруд.

Рішенням Білецької сільської ради від 18.11.2020 №14 «Про реорганізацію Мшанецької сільської ради шляхом приєднання до Білецької сільської ради» визнано Білецьку сільську раду правонаступником всіх майнових прав реорганізованої Мшанецької сільської ради.

Відповідно до абз.3 п.2 Перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" чинного з 01.02.2020 договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Окрім цього, згідно із положеннями статті 5 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Згідно із частиною 3 статті 5 ЦК України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, до правовідносин, що виникли між Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем (орендар) застосовується Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції чинній на момент укладення договору про оренду (Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року №2269-ХІІ, в редакції станом на 09.06.2013).

Цим Законом врегульовані відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності.

Згідно вимог ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин першої та третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 ЦК України, суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Як вбачається із встановлених обставини у цій справі, між Мшанецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області та Фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем виникли договірні правовідносини на підставі Договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013.

Підставою для визнання укладеного договору недійсним, прокурор зазначає порушення вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладання договору), Методологічних засад розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», а саме наявності при укладенні договору конфлікту інтересів, орендної плати , з урахуванням її індексації, відсутності порядку використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством, а також відсутності у договорі умов щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна, обов`язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Керівник Тернопільської окружної прокуратури в позові зазначає, що договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013 укладений всупереч вимогам Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», оскільки Договір укладено між фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем, який є сином Дядьо Андрія Михайловича - Голови Мшанецької сільської ради, який виступав підписантом та представником органу місцевого самоврядування під час здійснення вказаного правочину. Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 (в редакції від 09.06.2013), який був чинним на момент укладення оспорюваного Договору, ОСОБА_1 був суб`єктом на якого поширювалась дія цього Закону. Всупереч п.1 ч.1 ст.14 вказаного Закону ОСОБА_1 не вжив заходів щодо недопущення виникнення конфлікту інтересів, який виник 11.07.2013 під час укладання Договору оренди гідроспоруд з його близьким родичем - сином.

Згідно приписів ст.1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 (в редакції від 09.06.2013 чинній на момент укладення спірного договору) конфлікт інтересів - суперечність між особистими майновими, немайновими інтересами особи чи близьких їй осіб та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Суб`єктами відповідальності за корупційні правопорушення є зокрема, державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування (пп.в п.1 ч.1 ст.4 вказаного Закону).

Частина 1 статті 6 Закону визначає, що особам, зазначеним у пунктах 1-3 частини першої статті 4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв`язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладанні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти).

Поняття близьких осіб наведено у ст.1 цього Закону, до них віднесено чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки із суб`єктом, зазначеним у частині першій статті 4 цього Закону, в тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Рішенням першої сесії шостого скликання Мшанецької сільської ради № 1 від 15.02.2010 «Про результати голосування і підсумки виборів депутатів Мшанецької сільської ради та сільського голови», яким вирішено вважати обраним Мшанецьким сільським головою ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення № 180 Мшанецької сільської ради від 19.11.2012 року була створена конкурсна комісія у складі голови комісії - ОСОБА_2 , секретаря - Дзьоби

М.Ю., 4 членів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7

13.06.2013 рішенням шостого скликання двадцять восьмої сесії Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області № 222 «Про затвердження рішення Конкурсної комісії від 05.06.2013» затверджено рішення Конкурсної комісії від 05.06.2013 «Про проведення конкурсу по наданню в оренду гідроспоруд ставу в с. Мшанець», передати в оренду гідроспоруди ставу в с. Мшанець ОСОБА_6 , згідно рішення конкурсної комісії, терміном на 25 (двадцять п`ять) років, із платою орендної плати в розмірі не менше 4 % від вартості об`єкта оренди щорічно, доручити сільському голові Дядьо А.М. укласти договір оренди гідроспоруд ставу в с. Мшанець, Зборівського району Тернопільської області.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 01.07.2013 чинній на момент укладення спірного договору) сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Як вбачається з матеріалів справи Договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013 підписаний зі сторони орендодавця Мшанецької сільської ради головою Мшанецької сільської ради Дядьо Андрієм Михайловичем та зі сторони орендаря фізичною особою-підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем.

Відповідно до Листа управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 29.06.2023 № 1433/9.6-23/9.6/756, повідомлено, про те що за результатом перевірки в архіві Зборівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виявлено актовий запис цивільного стану № 7, про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 складений 09.07.1988 виконавчим комітетом Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області ( на даний час - Тернопільський район), батьком якого зазначено ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3

Хоч і дійсно ОСОБА_1 до членів комісії ОСОБА_1 не входив, проте був на сесії, та знав що переможцем конкурсу є його син ОСОБА_6 .

Вказане свідчить, що між приватним інтересом сільського голови Мшанецької сільської ради та його представницькими повноваженнями, пов`язаними із вчиненням дій від імені та в інтересах територіальної громади села Мшанець Зборівського району Тернопільської області та Мшанецької сільської ради, виникла суперечність, яка вплинула на об`єктивність та неупередженість вчинення дій, пов`язаних із укладенням договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 (в редакції від 09.06.2013 чинній на момент укладення спірного договору) ОСОБА_1 , як сільський голова Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області, зобов`язаний уживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів.

Відповідно до ч.2 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції від 01.07.2013 чинній на момент укладення спірного договору) у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради.

Проте, Дядьо Андрій Михайлович, як сільський голова Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області не вжив заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, зокрема повідомити про неможливість здійснення ним своїх повноважень сільського голови та уповноважити на підписання спірного договору секретаря Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області.

Суд зазначає, що не зважаючи на зазначені вимоги Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» голова Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області Дядьо Андрій Михайлович вчинив дії в умовах конфлікту інтересів, які полягають у неповідомленні ним про наявність у нього конфлікту інтересів, та вчинив дії в умовах конфлікту інтересів, підписавши від імені Мшанецької сільської ради спірний договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013, орендарем за яким виступив його син ОСОБА_6 .

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України визначено, що істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно ст.10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотними умови договору оренди комунального майна є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); термін, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, якщо їх нарахування передбачено законодавством; відновлення орендованого майна та умови його повернення; виконання зобов`язань; забезпечення виконання зобов`язань - неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо; порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об`єкта оренди; відповідність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов`язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Згідно ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності.

Методологічні засади розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу» (чинній на момент укладення договору).

Пунктом 8 Методики №786 розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу визначено, що у разі оренди нерухомого майна розмір річної орендної плати визначається за формулою:

Опл = (Вп х Сор) : 100, де

Опл - розмір річної орендної плати, Вп - вартість орендованого майна, Сор - орендна ставка, визначена згідно з Додатком №2 вказаної Методики №786.

Згідно з положеннями п.14 Додатку №2 до Методики №786 законодавцем визначено, що за використання об`єкту для розміщення рибних господарств орендареві установлюється орендна ставка у розмірі 10 % від вартості об`єкта оренди.

Усупереч передбаченого Законом України «Про оренду державного та комунального майна» розмір орендної плати за спірним договором оренди гідроспоруд від 11.07.2013 сторонами визначено 2 703, 28 грн. (тобто 4% замість 10 % від вартості об`єкта оренди, що призводить до використання нерухомого майна за заниженою майже у 3 рази відсотковою ставкою та недоотримання бюджетних коштів і є безумовною ознакою порушення економічних інтересів територіальної громади.

Окрім того, виходячи з положень ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" №2269-XII від 10.04.1992, орендна плата встановлюється з урахуванням її індексації.

Навіть при встановленні пільгового розміру орендної плати, згідно пункту 10 Методики №786 розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу, передбачена індексація річної орендної плати один раз на рік на підставі річних індексів інфляції у строки, визначені договором оренди.

Однак, умови оспорюваного Договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013 не містять умов щодо індексації орендної плати.

Лише 25.08.2023, тобто вже після пред`явлення позову Тернопільською окружною прокуратурою до суду, відповідачем сплачено недоотримані суми орендної плати внаслідок не проведення індексації орендної плати, проте і то частково, за період червень - липень 2023 року.

Також, аналізуючи положення спірного договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013, встановлено, що в порушення п.1 ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" ( в редакції яка діяла на момент укладання Договору), сторонами не досягнуто згоди і щодо інших істотних умов договорів вказаної категорії, а саме порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна та обов`язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Так, Договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013 не містить порядку використання амортизаційних відрахувань та в договорі не зазначено обов`язку Орендаря щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна та забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.

Суд звертає увагу, що відповідачем укладено Договір добровільного страхування майна № МО - 0028/23 на виконання договору оренди гідроспоруд від 11.07.2023 лише 25.08.2023, тобто вже після пред`явлення позову керівником Тернопільської окружної прокуратури до суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідач лише 03.04.2022 та 12.08.2023 звернувся з заявами до Білецької сільської ради про дозвіл на розробку технічної документації на землю щодо відведення земельної ділянки в оренду (ставок) для обслуговування гідроспоруд.

Відповідно до положень статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що сторони при укладенні спірного договору оренди гідроспоруд від 11.07.2013 не досягли згоди щодо розміру орендної плати з врахуванням її індексації, порядку використання амортизаційних відрахувань, страхування орендарем взятого ним в оренду майна та обов`язків сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна як істотних умов, визначених законодавцем у договорах вказаної категорії.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що договір оренди гідроспоруд від 11.07.2023 укладений з порушенням вимог законодавства України, зокрема, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції чинній на момент укладання договору), Методологічних засад затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995 «Про методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу», положень ст.203 Цивільного кодексу України, а тому суд приходить до висновку, що позовну вимогу щодо визнання недійсним договору оренди гідроспоруд від 11.07.2023, укладений між Мшанецькою сільською радою, правонаступником якої є Білецька сільська рада Тернопільського району та фізичною особою - підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем, слід задовольнити та визнати такий договір недійсним.

Аргументи відповідача що у випадку задоволення позову Білецька сільська рада буде зобов`язана повернути відповідачу сплачену орендну плату, розмір якої більше як вдвічі перевищує недоотримані суми, судом не беруться до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Реституція як спосіб захисту порушеного права застосовується лише за наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним. У зв`язку із цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред`явлена тільки стороні недійсного правочину (близька за змістом правова позиція викладена в постановах ВС від 17.09.2020 у справі № 924/831/17, від 16.04.2019 у справі № 910/1570/18).

Такі юридичні наслідки під час виконання сторонами недійсного правочину поєднуються з реституційними, які полягають у поверненні в натурі кожною стороною одна одній одержаного ними на виконання цього правочину.

Як встановлено судом, відповідачем здійснювалась оплата за користування орендованим майном.

Однак, в даному випадку слід зазначити, що між сторонами існували правовідносини щодо оренди (користування) майном (гідроспоруди), тобто відповідач отримав у користуватися орендоване майно і це право користування було ним реалізоване, взамін на що сплачував орендну плату.

В даному випадку одержані суми орендної плати Білецькою сільською радою Тернопільського району (правонаступник - Мшанецької сільської ради) за договором оренди від 11.07.2023, сплачені відповідачем за користування майном (гідроспорудами), а тому твердження відповідача про те, що у випадку задоволення позову Білецька сільська рада буде зобов`язана повернути відповідачу сплачену орендну плату є хибним.

Що стосується позовної вимоги керівника Тернопільської окружної прокуратури про зобов`язання відповідача за актом приймання-передачі майна повернути Білецькій сільській раді Тернопільського району нерухоме майно - гідроспоруди, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 208 ГК України встановлено, що у разі визнання недійсним зобов`язання з інших підстав кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за зобов`язанням, а за неможливості повернуте одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов`язання не передбачені законом.

Обов`язок орендаря щодо повернення майна внаслідок закінчення терміну дії даного договору, або у випадку його дострокового розірвання викладено і в п. 3.3 Договору.

Так, сторонами досягнуто згоди, що у разі закінчення терміну дії даного договору, або у випадку його дострокового розірвання орендоване майно повертається Орендодавцю протягом 5 (п`яти) робочих днів за відповідним Актом приймання-передачі у стані , не гіршому ніж на момент його передачі в оренду, з урахуванням нормального( природного) зносу.

Відповідач не надав суду доказів, що майно повернуто Білецькій сільській раді Тернопільського району за актом приймання-передачі, а тому позовні вимоги про зобов`язання фізичну особу - підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича ( ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_1 , паспорт серія та номер НОМЕР_2 , виданий 24.02.2005 Зборівським РВ УМВС України у Тернопільській області, ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за актом приймання-передачі майна повернути Білецькій сільській раді Тернопільського району (47707, с. Біла, Тернопільського району, вул. Молодіжна, буд. 19, ідентифікаційний код 14029160) нерухоме майно - гідроспоруди, а саме: металічний запасний шлюз під цифрою « 1», бетонний і металічний водовипуск під цифро « 2», бетонний і металічний лоток для риби під цифрою « 3», гребля 260п/м із земельного насипу під цифрою « 4», що знаходяться за адресою с. Мшанець, вул. Під лісом, 7, також підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 2, 3 ст.80 ГПК України передбачено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сало проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на наведене, умови договору, норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

Судовий збір.

Згідно ч.1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Тернопільською обласною прокуратурою за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 5 368 грн. 00 коп. згідно платіжної інструкції № 1208 від 14.07.2023

Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

З врахуванням п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь Тернопільської обласної прокуратури 5 368, 00 грн. судового збору.

Витрати на правову допомогу.

Витрати на правову допомогу учасниками справи не заявлялись.

Керуючись ст.ст. 46, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним договір оренди гідроспоруд від 11.07.2013, укладений між Мшанецькою сільською радою, правонаступником якої є Білецька сільська рада Тернопільського району, 47707, с. Біла, Тернопільського району, вул. Молодіжна, буд. 19, ідентифікаційний код 14029160 та фізичною особою- підприємцем Дядьо Ярославом Андрійовичем, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

3.Зобов`язати фізичну особу-підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 за актом приймання-передачі майна повернути Білецькій сільській раді Тернопільського району, 47707, с. Біла, Тернопільського району, вул. Молодіжна, буд. 19, ідентифікаційний код 14029160 нерухоме майно - гідроспоруди, а саме: металічний запасний шлюз під цифрою « 1», бетонний і металічний водовипуск під цифрою « 2», бетонний і металічний лоток для риби під цифрою « 3», гребля 260 п/м із земельного насипу під цифрою « 4», що знаходяться за адресою с. Мшанець, вул. Під лісом, 7.

4.Стягнути з фізичної особи-підприємця Дядьо Ярослава Андрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Тернопільської обласної прокуратури (ідентифікаційний код одержувача 02910098, р/р UA498201720343190002000004091 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, КЕКВ - 2800 (Тернопільська обласна прокуратура, м. Тернопіль, вул. Листопадова, 4):

-5 368,00 грн.- судового збору в повернення сплачених судових витрат.

5.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 04.12.2023 по 08.12.2023 повне рішення підписано: 22 грудня 2023 року.

Суддя С.О. Хома