Ухвала суду № 115856577, 20.12.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/258/23

№ 1-кп/183/942/23

20 грудня 2023 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості по якому внесені 23.07.2022 року до ЄРДР за № 22022220000002476, за обвинуваченням ОСОБА_3 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

Під час судового розгляду кримінального провадження прокурором було заявлено клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 .

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907року, IV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_7 , а також інші невстановлені на даний час досудовим розслідуванням представники влади рф, всупереч вимогам п. п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975, вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів ЗС рф на території України.

На виконання вищевказаного злочинного наказу 24.02.2022 року військовослужбовці Збройних Сил рф, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, а також вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України з порушенням порядку, встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України ОСОБА_8 від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Так, в ході досудового розслідування встановлено, що до моменту початку військової агресії рф проти України ОСОБА_3 з 25.10.2020 року був депутатом Куп`янської районної ради Харківської області VIII скликання та займався господарською діяльністю у сфері виробництва згущеного молока та інших видів молочної продукції (ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат»), зокрема був генеральним директором підприємства по виробництву молочної продукції.

Також розслідуванням встановлено, що у громадянина України ОСОБА_3 , який перебував на території тимчасово окупованого м. Куп`янська Харківської області та був генеральним директором ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат», який зареєстрований за юридичною адресою: вул. Ломоносова, 26, м. Куп`янськ Харківської області, ЄДРПОУ підприємства 00418142, у період часу з кінця квітня 2022 року, але не раніше 23.04.2022 року, по вересень 2022 року, більш точний час вчинення кримінального правопорушення за об`єктивних причин встановити не виявилося можливим, виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору.

Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно та свідомо, перебуваючи на території м. Куп`янська Харківської області, ОСОБА_3 з метою пособництва державі-агресору та подальшої підтримки окупаційної влади, шляхом фінансування та безоплатного надання продукції підприємства за домовленістю з представниками незаконно створеної «Военно-гражданской администрации Купянского района Харьковской области» відновив фінансово-господарську діяльність ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат».

ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направленого на пособництво державі-агресору, налагодивши стійкі робочі та ідеологічні зв`язки з представниками місцевої окупаційної адміністрації та збройними формуваннями держави-агресора, перебуваючи на території м.Куп`янська Харківської області уклав Договір № 77 поставки товару (молочної продукції) з «Военно-гражданской администрацией Купянского района Харьковской области» на загальну суму 3.641.313 російських рублів.

Генеральний директор ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат» ОСОБА_3 з метою пособництва державі агресора та завдання шкоди Україні, у період з травня по вересень 2022 року уклав договори на реалізацію молочної продукції з «ООО «АВРОРА» (г. Луганск), як зазначено в договорі на орієнтовну суму 100.000.000 (сто мільйонів) російських рублів, «ООО«ИЗОБИЛИЕ» (г.Луганск), як зазначено в договорі на орієнтовну суму 100.000.000 (сто мільйонів) російських рублів, «ООО «Производственно-коммерческая фирма «Каменный дом» (г. Луганск) та «ООО «ЛПС» (луганская народная республика).

ОСОБА_3 обґрунтовано обвинувачується у пособництві державі-агресору, тобто в умисних діях, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво) збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, вчинених громадянином України, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів представникам держави-агресора, її збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст.1112 КК України.

24.10.2022 року о 17.15 годині на підставі ст. 208 КПК України ОСОБА_3 був фактично затриманий, про що був складений відповідний протокол.

25.10.2022 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному провадженню №22022220000002476 від 23.07.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.

05.01.2023 року ОСОБА_3 було вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.

За клопотанням слідчого СВ Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_9 від 25 жовтня 2022 року, погодженого із заступником керівника Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_10 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_3 25 жовтня 2022 року слідчим суддею Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 20 грудня 2022 року включно без визначення розміру застави.

Строк тримання під вартою неодноразово продовжувався, в останній раз 01.11.2023 року продовжено строк тримання під вартою ухвалою судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області до 21.12.2023 року.

На даний час продовжують існувати ризики передбачені ст..177 КПК України, а саме: 1) ОСОБА_3 має набагато вище середнього матеріальний статок та стійкі багаторічні дружні зв`язки на території держав колишнього СНГ; підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, з огляду на тяжкість можливого покарання у вигляді позбавлення волі; вбачається ризик того, що підозрюваний може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); 2) ОСОБА_3 відомо місце проживання свідків вчинення кримінального правопорушення у вищевказаному кримінальному провадженні, показання яких, надані під час досудового розслідування, тому існує ризик того, що обвинувачений може здійснити спробу незаконного впливу на свідків, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); 3) враховуючи наявність достатніх підстав, що ОСОБА_3 добровільно надав допомогу державі-агресору, вбачається ризик того, що він може вчинити інше кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, тим самим зашкодити державі, адже дана категорія злочинів є найбільш небезпечними посяганнями на суспільні відносини, які забезпечують державну безпеку, обороноздатність, незалежність країни, її конституційний лад (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Обвинуваченому інкримінується злочин, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі строком на дванадцять років, а тому, усвідомлюючи тяжкість, реальність та невідворотність покарання, в разі застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, є підстави вважати, що ОСОБА_3 може виїхати за межі території України та переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Метою продовження відносно ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до положень абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбаченні статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109 - 1142, 258 2585, 260, 261, 437 442 КК України.

У зв`язку з викладеним, обвинуваченому слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, запобігання вказаним ризикам неможливе у разі застосування більш м`яких запобіжних заходів.

У справі «Геращенко проти України» (рішення від 07.11.2013 року, пар. 99) Європейський суд зазначив, що тривале існування обґрунтованої підозри у вчиненні затриманою особою злочину є обов`язковою і неодмінною умовою (sinequanon) законності її продовжуваного тримання під вартою.

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москоленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що орган судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєні яких він обвинувачується. У цьому контексті Суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд вважає, що враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Слід звернути увагу, що тяжкість вчинення вказаного злочину викликає саме ту реакцію суспільства і наслідки, що застосування до ОСОБА_3 менш суворих запобіжних заходів, не пов`язаних з ізоляцією від суспільства, не буде достатнім для запобігання вищевказаним ризикам та не в змозі в повній мірі забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого і унеможливити настання ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, враховуючи обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_3 , що підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів, зважаючи на наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, з метою запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконного впливу на свідків, а також приймаючи до уваги, що обвинувачений може продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується та вчинити інші кримінальні правопорушення, а інші більш м`які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, прокурор просив продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 надав суду заперечення проти клопотання прокурора, обґрунтувавши його наступним.

24.10.2022 року о 17.15 годині ОСОБА_3 фактично затримано в порядку передбаченому ст. 208 КПК України.

25.10.2022 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у кримінальному провадженні № 22022220000002476 від 23.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України та у той же день ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області останньому обрано запобіжний захід - тримання під вартою, без визначення розміру застави.

05.01.2023 року ОСОБА_3 вручене повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України.

Строк тримання під вартою неодноразово продовжувався, в останній раз ухвалою Новомосковського міськрайонного суду від 01.11.2023 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 задоволено та продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк на 60 діб.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні спливає 21.12.2023 року.

15.12.2023 року прокурором Великобурлуцького відділу Куп`янської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 вручене чергове клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 строком на 60 діб без визначенім розміру застави.

Вважаємо, що вказане клопотання не підлягає задоволенню, у зв`язку з наступним.

Ст. 5 ЄКПЛ встановлено правила позбавлення особи свободи, згідно з якими ніхто не може бути позбавлений свободи інакше, як відповідно до процедури, встановленою законом.

Забезпечення належної правової процедури, крім іншого, є завданню Кримінального процесуального процесу (ст. 2 КПК України)

Згідно із ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам.

З Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 року № 511-550/0/4-13 «Про деякі питання поряду застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» вбачається що вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язана враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права осіб і на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної і практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Вважаємо продовженнязастосування дообвинуваченого ОСОБА_3 запобіжного заходуу виглядітримання підвартою занадтосуворим,та є необхідним застосувати більш м`який запобіжний захід, який буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, запобігання ризику або ризикам, на які посилається сторона обвинуваченням, визначеним ч. 1 ст. 1 КПК України, з наступних підстав.

Щодо відсутності ризиків

Прокурор в обґрунтування свого клопотання посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та мотивує їх тим, що провина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушенні підтверджується зібраними доказами, що додані до заявленого клопотання.

Стороною обвинувачення в своєму клопотанні зазначено, що ОСОБА_3 може переховуватися від суду, впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інший злочин проти основ національної безпеки.

При цьомупрокурор ненадав судужодного допустимого доказу доклопотання на підтвердження існування вказаних ризиків.

Згідно зі п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у етапі 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обстави, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явились н ризики, які виправдовують тримання під вартою.

Необхідно нагадати положення ст. 184 згаданого Кодексу, а саме:

3. До клопотання додаються:

- копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання;

- перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу;

- підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу.

Оскільки будь-якихдоказів разоміз клопотаннямпрокурором не подано, то доводи на які посилається сторона обвинувачення - є припущеннями та доведеними.

Ризиком уконтексті кримінальногопровадження єпевна ступіньможливості,особа вдаєтьсядо вчинків,які будутьперешкоджати досудовомурозслідуванню судовомурозгляду абож створитьзагрозу суспільству.Слідчий суддя,оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Зокрема доказами на обґрунтування ризику можуть бути зокрема фактичні знищення, ховання або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; показання свідків, про намір підозрюваного вчинити дії особи, спрямовані на знищення, схов або спотворення важливих для слідства речей чи документів, спроба підозрюваної особи вчинити дії направлені на знищення доказів - підтверджені документально; незаконний вплив на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні - підтверджені документально; документи, підтверджуючі, що підозрюваний вчиняв подібні дії у минулому, показання свідків, дані про особу, підтверджуючі його протиправну поведінку; інформація про притягнення особи до кримінальної відповідальності або до адміністративної відповідальності, інформація про кримінальні зв`язки особи; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином - підтверджене документально; необхідні докази того, що особа вчиняє якісь конкретні дії, направлені на створення перешкод правосуддю; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується; документами, довідками про те, що особа вже притягалась до кримінальної відповідальності, була засуджена, має не зняту чи не погашену судимість, схильна до протиправної поведінки, притягалась до адміністративної відповідальності, інформація про те, що не будучи раніше судимою, особа вчинила декілька злочинів.

Згідно ст. 177 КПК України - метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам.

Щодо відсутності ризику переховуватись від органів досудового розслідування або суду.

Сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_3 з метою ухилитися від можливого покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватись від суду з метою уникнути відповідальності вказане є неодмінно припущенням.

Відповідно до вимог норми ст.17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,- Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ( 995 004 ) та практику Суду як джерело права.

Як зазначає ЄСПЛ у справі (Panchenko \ Russia (Панченко проти Росії), § 106), - ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого Вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня.

Попереднє утримання не повинно передувати покаранню у вигляді позбавлення волі, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Загрозу переховування обвинуваченого не можна оцінювати виключно на підставі суворості можливого покарання. Загроза переховування повинна оцінюватися в контексті чинників, пов`язаних з особистістю заявника, а саме з його моральними цінностями, житлом, родом занять, майном, сімейними зв`язками і всіма видами зав`язків з державою.

Кримінальне провадження розслідувалося з 23.07.2022 року до 06.01.2023 року тобто майже півроку.

Під час досудового розслідування ОСОБА_3 не переховувався від органів досудового розслідування.

Весь час ОСОБА_3 проживав за зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_1 , разом із своєю сім`єю.

Звертаю увагу суду, що ОСОБА_3 не змінив своє місце проживання, не виїхав кордон України з початку деокупації м. Куп`янська Харківської області на початку вересня 2022 року та майже півтора місяця з моменту деокупації до затримання знаходився у м. Куп`янськ та місцем свого проживання, володіючи інформацією про відкрите кримінальне провадження відносно нього.

ОСОБА_3 має міцні соціальні та родинні зв`язки:

- є людиною похилого віку (70 років), яка досягла пенсійного віку;

- має постійне місце проживання та реєстрації, проживає однією сім`єю з дружиною ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 ;

- є власником нерухомого майна;

- є власником, засновником та керівником ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат»;

- не перебуває на обліку у лікаря нарколога та лікаря-психіатра, що підтверджується довідками, які перебувають в матеріалах кримінального провадження;

- працює генеральним директором ПрАТ «Куп`янський молочноконсервні комбінат»;

- раніше не судимий, що підтверджується матеріалами кримінального проваджень;

- ОСОБА_3 має численні нагороди від державних установ.

- ОСОБА_3 створив та розвиває підприємство, яке є крупним платником податків у бюджет України, яке навіть підчас окупації із фондів підприємства сплачувала податки в Державний бюджет України;

- ОСОБА_3 підчас збройної агресії Росії з 2014 року приймав активну участь в підтримці військових України та учасників АТО;

- ОСОБА_3 під час окупації частини Харківської області здійснював безкоштовне надання продуктів харчування мешканцям територій, на яких проводили бойові дії, та які були окуповані;

- ОСОБА_3 не визнає пред`явлене йому обвинувачення та має намір доводи свою невинуватість у законний спосіб у суді.

Ці обставини свідчать про відсутність ризиків ухилення обвинуваченого ОСОБА_3 суду.

Щодо відсутності ризиків незаконного впливу на свідків, перешкоджай кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушень

Згідно справи ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії» (заява №33376/07, рішення 26.06.2012 р. остаточне рішення від 26.09.2012р.) «...» 96. На загрозу перешкоджання обвинуваченим належному ходу провадження не можна посилатися абстрактно; її с підтвердити фактичними доказами.

Протягом всього часу досудового розслідуванім ОСОБА_3 з 23.07.2022 року по теперішній час не вчиняв впливу на свідків та не перешкоджав іншим чином досудовому розслідуванню кримінального провадження.

Підприємство зовсім не працює з 09.09.2022 року, на ньому залишилось не більше 20 осіб для цілодобової охорони, інші всі працівники звільнились та виїхали, так Куп`янськ знаходиться з зоні щоденного обстрілу військ агресора. Радченко знаходиться вже більше року в слідчому ізоляторі, не може знати про місце знаходження свідків сторони обвинувачення.

Жоден із свідків допитаних в рамках досудового розслідування данного кримінального провадження не надав показів, які б підтверджували вчинення ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 1 ст.1112 КК України, у якому останній обвинувачується та взагалі будь-якого злочину.

Частина свідків, вже допитаних в судовому засіданні, підтвердили свої покази, які виправдовують ОСОБА_3 , що в свою чергу виключає мету обвинуваченого впливати на свідків, що надають покази на його користь.

ОСОБА_3 не має мети впливати на свідків, добросовісно виконує свої процесуальні обов`язки.

ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки

ОСОБА_3 раніше не судимий, досяг похилого віку (70 років).

ОСОБА_3 не визнає пред`явлене йому обвинувачення та має намір доводити свою невинуватість у законний спосіб у суді.

Ці обставини свідчать про відсутність ризиків незаконного впливу на свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушенні.

Докази, того що ОСОБА_3 хоча б намагався вчинити будь-яку із дій, що зазначені як ризики у ст. 177 КПК України, у матеріалах кримінального провадження відсутні.

Сторона захисту звертає увагу суду, що відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України саме на прокурора покладено обов`язок доведення існування обґрунтованої підозри, наявності ризиків зазначених у ч. І ст. 177 КПК України, неможливості застосування іншого запобіжного заходу та законності мети запобіжного заходу.

Щодо відсутності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.10.2022 року під час якого підозрюваному ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зазначено «У той же час в судовому засіданні недоведений ризик, передбачений п. 5 ч. І ст. 177 КПК України».

До теперішнього часу стороною обвинувачення не надано будь-якого іншого обґрунтування наявності зазначеного ризику та не додано жодного доказу на його підтвердження.

Щодо особистості обвинуваченого.

Згідно з ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

- міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

- наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

- репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

- майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

- наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

- дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

- наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

- розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

- ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний.

ОСОБА_3 є людиною похилого віку, має постійне місце проживання та реєстрації, проживає однією сім`єю з дружиною ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_1 ; є власником нерухомого майна; є власником, засновником та керівником ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат», не перебуває на обліку у лікаря нарколог, та лікаря-психіатра, що підтверджується довідками, які перебувають в матеріал» кримінального провадження; працює генеральним директором ПрАТ «Куп`янський молочноконсервний комбінат»; раніше не судимий, що підтверджується матеріалами кримінального провадження; ОСОБА_3 має численні нагороди від держави установ, ОСОБА_3 створив та розвиває підприємство, яке є крупним платник податків у бюджет, яке навіть підчас окупації із фондів підприємства сплачувала податки у Державний бюджет України та військовий збір; ОСОБА_3 під час збройної агрісії Росії з 2014 року приймав активну участь у підтримці військових України та учасників АТО; ОСОБА_3 під час окупації частини Харківської області здійснює безкоштовне надання продуктів харчування мешканцям територій, на яких проводила бойові дії, та які були окуповані.

ОСОБА_3 не визнає пред`явлене йому обвинувачення та має намір доводити свою невинуватість у законний спосіб у суді.

Щодо можливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого протидіяти кримінальному провадженню повинно бути враховано, що альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту низкою додаткових обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, стане ефективним запобіжником процесуальних порушень з боку обвинуваченого.

Отже, сам по собі факт підозри у вчинені особливо тяжкого злочину та ймовірність призначення суворого покарання, за відсутності конкретних фактів ухилення обвинувачені від слідства та суду або перешкоджання досудовому розслідуванню у будь-який спосіб, свідчить про неефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, контроль дотриманням якого буде покладено саме на правоохоронні органи.

Крім того, ризики, які помилково встановлені при обранні запобіжного заходу, відсутні, а тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючим елементом при оцінці ризику ухилення і суду, не може бути достатньою підставою для тримання особи протягом тривалого часу під вартою. ОСОБА_3 перебуває під вартою вже більше року.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях (зокрема, «Харченко проти Україні від 10.02.2011, «Фельдман проти України» від 08.04.2010) неодноразово акцентував увагу тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою упродовж досудового розслідування та судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефектові розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту початковій стадії розслідування.

Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підстави подальшого втручання у право особи на свободу.

Таким чином, зі спливом певного часу, саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і мають бути наведені інші підстави продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані. На таку ж позицію Європейський суд з прав людини вказував у рішеннях у справі «Яблонський проти Польщі» та «І. А. проти Франції».

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Корнійчук проти України» від 1 січня 2018 року наголошено, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою незалежно від того, наскільки воно коротке, має бути переконливо продемонстроване органом влади; обов`язок посадової особи, яка відправляє правосуддя, надавати відповідні та достатні підстави затриманім на додаток до наявності обґрунтованої підозри (§ 57).

У рішенніу справі«Харченко протиУкраїни» від10лютого 2011року Європейськийсуд зправ людинизазначив,що прирозгляді клопотанняпро обраннязапобіжного заходуу видітримання підвартою маєбути розглянутаможливість застосуванняінших (альтернативнихзапобіжних заходів(§_80).У рішенніу справі«Хайредінов протиУкраїни» від14жовтня 2010 року вказанийсуд,зокрема,дійшов висновку,що національнісуди порушилипункт 1ст.5 Конвенції, оскільки при ухваленні рішень не було розглянуто можливості застосування менш суворих запобіжних заходів, ніж тримання під вартою (§ 29, § 31).

Із аналізу частини другої статті 29 Конституції України вбачається, що винятків стосовно підстав застосування до особи запобіжного заходу у вигляді триманім під вартою, пов`язаних із тяжкістю вчиненого нею злочину, немає. Тобто, навіть коли йдеться про злочини, що посягають на національну безпеку України чи громадську безпеку, наявність вмотивованого судового рішення для тримання особи під вартою, яка підозрюється чи обвинувачується у їх вчиненні, є обов`язковою.

Водночас із частини другої статті 29 Конституції України випливає, що підставою для правомірного обмеження права на свободу через застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є, зокрема, рішення, яке не просто формально ухвалює суд, а воно має бути обґрунтованим, справедливим. Формальне судове рішення нівелює мету та суть правосуддя, яке «визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах» (абзац десятий пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

Таким чином, тримання під вартою за вмотивованим рішенням слідчого судді, суду у розумінні частини другої статті 29 Конституції України відповідає принципу верховенства права та мінімізує ризик допущення свавілля, чого неможливо досягти, враховуючи виключно тяжкість злочину та не оцінюючи конкретних обставин справи, реальних причин, що обумовлюють необхідність у триманні особи під вартою, неможливість застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів.

Відповідно до частини 3 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановлені ухвали у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.ст. 109-1142, 258-2585, 260-261, 437-442 КК України.

Кодекс не забороняє слідчому судді застосовувати альтернативний запобіжний захід заставу, а лише ураховуючи підстави та обставини, передбачені ст. 177 та 178 КПК України, тобто:

- наявність обґрунтованої та доведеної підозри;

- наявність доведених ризиків;

- обставини, відповідно до статті 178 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Під час конфіденційних зустрічей з захисником ОСОБА_3 неодноразово скаржився на істотне погіршення стану здоров`я часті різкі болі в області серця, з урахуванням наявності у нього хронічних захворювань, які загострилися з огляду на його похилий вік (70 років), тривале перебування у стресовому стані, постійні хвилювання та часті переохолодження; ОСОБА_3 звертався до медичної частини ДУ «Харківський слідчий ізолятор» зі скаргами на стан здоров`я, втім, не отримав належної медичної допомоги у зв`язку з відсутністю можливості у умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор» провести повноцінне медичне обстеження, в штаті закладу немає лікарів відповідних спеціальностей та відсутнє відповідне обладнання для проведення кваліфікованого медичного обстеження та лікування.

Стан здоров`я ОСОБА_3 та наявність у нього хронічних захворювань підтверджуєте консультаційними висновками спеціалістів.

Наразі ОСОБА_3 потребує невідкладного медичного обстеження та лікуванні.

Натомість, ризик подальшого погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 під час тримач з під вартою є дуже високий, що підтверджується консультативним висновком спеціаліста кардіолога КП «ДОКЦЦЛ «ДОР» від 26.09.2023 року.

Враховуючи викладене, вважаю, що відсутні обставини, які свідчать про неможливість зміни запобіжного заходу - тримання під вартою - для запобіганні ризикам, передбаченим статтею 177 КК України.

Таким чином, застосування до ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу - домашнього арешту, надає можливість забезпечення виконав обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, зазначеним у ч. 1 ст. 177 КПК України.

В рішенніЄСПЛ «Манчініпроти Італії»N44955/98від 02.08.2001року,зазначено щоза наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 § 1(с) Конвенції.

За вказаних обставин домашній арешт цілком може забезпечити виконаєш обвинуваченим покладених на нього обов`язків. Сама по собі тяжкість кримінальних правопорушень не може бути підставою для тримання особи під вартою. А задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_3 є невмотивовано жорстоким без визначення розміру застави за ст.181 КПК України.

ОСОБА_11 - дружина обвинуваченого ОСОБА_3 , звернула Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою як власниця квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та свою згоду на застосування до ОСОБА_3 запобіжного у вигляді домашнього арешту.

Тому захисник ОСОБА_6 просив суд у задоволені клопотання прокурора про продовження строку тримання під обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного у вигляді тримання під вартою відмовити. Змінити запобіжний захід ОСОБА_3 з тримання під вартою на домашній арешт або ж застосувати альтернативний запобіжний захід заставу, відповідно до ст.182 КПК України.

Під час судового розгляду прокурор підтримав клопотання в повному обсязі та просив його задовольнити.

Захисник ОСОБА_6 заперечував проти задоволеного прокурором клопотання та просив суд змінити його підзахисному запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти заявленого прокурором клопотання та підтримали думку захисника ОСОБА_6 .

Розглянувши клопотання, вислухавши прокурора, думку захисників та обвинуваченого, суд прийшов до таких висновків.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1112 КК України, яке віднесено законом до категорії особливо тяжкого, виходячи з наявних доказів.

При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, суд вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Тому існують всі підстави вважати підозру ОСОБА_3 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 1111 КК України, обґрунтованою.

При вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу ОСОБА_3 , суд враховує, що існують ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про наявність ризику свідчить те, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, який віднесений до категорії особливо тяжкого, за скоєння якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років. Тому суд вважає, що ОСОБА_3 , з метою ухилитися від можливого покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнути відповідальності.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України свідчить те, що на підприємстві ОСОБА_3 працюють особи, які є свідками вчинення кримінального правопорушення у цьому кримінальному провадженні, та які дали показання під час досудового розслідування, вони є підлеглими ОСОБА_3 , а тому існує ризик того, що обвинувачений може здійснити спробу незаконного впливу на них, в тому числі шляхом здійснення погроз та залякувань з метою зміни або спотворення їх показань на стадії судового розгляду, які безпосередньо сприймаються судом лише в судових засіданнях.

При цьому, суд вважає наявність ризиків, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, в судовому засіданні прокурором не доведені.

Суд при вирішенні питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, оцінив в сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 неповнолітніх дітей та осіб похилого віку на утриманні не має, підозрюється в скоєнні кримінального правопорушення, віднесеного законом до категорії особливо тяжких, що вказує на негативну репутацію останнього; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.

У відповідності до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-1142,258-2585,260,261,437-442Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених устатті 177цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначенийпунктом 5частини першої цієї статті - тримання під вартою.

Все вищевикладене неодмінно свідчить про відсутність підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу ОСОБА_3 , ніж тримання під вартою.

Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», слідчий суддя вважає необхідним застосувати щодо підозрюваного найбільш тяжкий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м`яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених раніше ризиків.

Крім того, у відповідності з ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбаченістаттями 177та178цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченогостаттями 109-1142,258-2586,260,261,402-405,407,408,429,437-442Кримінального кодексу України.

Як вбачається з наведеного, законодавець поклав питання можливості визначення розміру застави під час застосування запобіжного заходу ту вигляді тримання під вартою виключного на слідчого суддю, суд. Вказана вимога дає змогу суду на незалежне але законне рішення суду в цьому питанні.

При цьому законодавець все ж таки поклав на суд обов`язок врахувати певні обставини. Так, крім обов`язку виконати вимоги ст.. ст.. 177 та 178 КПК України, законодавець зобов`язує суд обґрунтувати своє рішення під час винесення ухвали.

При розгляді питання відносно ОСОБА_3 , суд враховує те, що останній має міцні соціальні зв`язки, має постійне місце мешкання. Суд також має врахувати, що до часу скоєння кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_3 , він мав тільки позитивну репутацію, що підтверджується численними грамотами, відзнаками та іншими документами, що вказують на це та які містяться в матеріалах кримінального провадження та ретельно вивчені судом.

Суд не може не врахувати тієї обставини, що ОСОБА_3 є людиною похилого віку, йому на теперішній час виповнилося майже 71 рік. Сам по собі такий вік вказує на те, що людина може мати певні проблеми з образом життя, можливістю повноцінно оцінювати вимоги світу, що оточує тощо.

При цьому суд не може залишити поза увагою наявність тяжких захворювань, що має обвинувачений. Так суду надані документи, що вказують на можливий тяжкий стан здоров`я ОСОБА_3 , необхідність проведення лікування, а також можливості того, що він потребує й оперативного втручання.

Всі ці обставини суд сприймає як об`єктивно існуючі та вважає, що вони не дають підстави суду змінити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу на інший, ніж тримання під вартою. Тим більше, що суд не має на це законних підстав.

Однак суд враховує, що все вище досліджене вказує на те, що суд може визначити відносно ОСОБА_3 заставу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається в межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3 ; майновий та сімейний стан підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який було проаналізовано раніше, суд вважає, що розмір застави у вигляді 400 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

У разі внесення підозрюваним застави, суд вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 повинні бути покладені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 194 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 задовольнити.

Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю Литви, громадянину України, продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 лютого 2024 року включно.

Визначити розмірзастави увідношенні ОСОБА_3 у виді400розмірів прожитковихмінімумів дляпрацездатних осіб,а саме1.073.600грн.

У разі внесення обвинуваченим ОСОБА_3 застави, покласти на останнього строком на два місяці наступні обов`язки:

- прибувати до суду на кожний виклик;

- не відлучатися із населеного пункту в якому фактично мешкає, а саме з м. Харкова, без дозволу виключно суду;

- здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Копію ухвали направити для виконання прокуророві Куп`янської окружної прокуратури Харківської області та начальникові Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1