Рішення № 115855838, 19.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2023Справа № 910/10432/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут

до Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг

про визнання пункту договору недійсним

Суддя Борисенко І. І.

Секретар судового засідання Шилін Є. О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут (далі - ТОВ Сумигаз Збут, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг (далі - ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, відповідач) про визнання пункту договору недійсним.

У обґрунтування своїх вимог позивач вказує про фіктивність пункту 12 індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, укладеного між сторонами, оскільки, даний пункт не спрямований на створення правових наслідків, обумовлених ним.

У позові, посилаючись на ст. 234 ЦК України, ТОВ Сумигаз Збут просить суд визнати недійсним п. 12 Індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, укладеного між ТОВ Сумигаз Збут та ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 (суддя Баранов Д. О.) дану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

01.08.2023 відповідачем був поданий відзив на позов, у якому останній проти позову заперечив, зазначив, що твердження позивача про те, що сторони не могли передбачити реального настання правових наслідків, які обумовлені п. 12 індивідуального договору є безпідставними, оскільки, вказаним пунктом передбачено строк відповідно до якого має бути проведена оплата за договором. Відтак, означеним пунктом сторони передбачили реальне настання правових наслідків, зокрема, строк розрахунків за зобов`язаннями. При цьому, на виконання індивідуального договору позивачем був переданий природний газ загальною вартістю 1 851 970 191,40 грн., який відповідачем був оплачений частково. Також відповідач вказав про безпідставність тверджень позивача, що п. 12 та п. 14.2 індивідуального договору суперечать один одному враховуючи їх взаємопов`язаність.

09.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній проти доводів відповідача заперечив, вважав їх необґрунтованими.

10.08.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній виклав свої доводи та заперечення по суті позовних вимог.

29.08.2023 від ТОВ Сумигаз Збут надійшло клопотання про залучення до розгляду справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору АТ Банк Альянс, а також клопотання про витребуванням доказів у цій особи інформації та підтверджуючих документів (повідомлення та/або листів від ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг про списання коштів за індивідуальним договором № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021). За результатами розгляду вказаних клопотань суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 30.08.2023, відмовив у їх задоволенні як необґрунтованих, оскільки вважав, що рішення за позовом про недійсним пункту індивідуального договору, не вплине на права та обов`язки АТ «Банк Альянс», що не є стороною оспорюваного договору, він не буде наділений новими правами та не буде змінені його наявні права та/або обов`язки.

Таким чином, у суду були відсутні підстави для витребування у АТ Банк Альянс доказів, про які просив позивач.

13.09.2023 до суду надійшло клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів, а саме відповіді АТ Банк Альянс від 12.09.2023 з реєстром операцій по рахунку за період з вересня 2021 по 17.08.2023, в якому позивач також просив суд поновити строк на подання таких доказів.

Розглянувши вказане клопотання, суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.09.2023 його задовольнив та долучив до матеріалів справи наданий позивачем доказ.

16.10.2023 за результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ справа № 910/10432/23 передана у провадження судді Борисенко І. І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2023 суддею Борисенко І. І. справу прийнято до свого провадження, призначене підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні 19.12.2023 представник позивача свої вимоги підтримав та обґрунтував, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві, просив відмовити у задоволенні позову.

За наслідком дослідження матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення.

У судовому засідання 19 грудня 2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

30.09.2021 між ТОВ Сумигаз Збут (покупець) до ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (продавець) був укладений індивідуальний договір № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021 (далі індивідуальний договір), відповідно до якого сторони узгодили, що договірний обсяг природного газу за період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022, що передається на умовах індивідуального договору складається з суми усіх договірних обсягів за кожний період поставки, які формуються на підставі додаткових угод, укладених відповідно до умов індивідуального договору та заявок покупця про обсяг природного газу (п. 2 індивідуального договору).

Плановий договірний обсяг природного газу за період поставки з 01.10.2021 по 30.04.2022 становить 277 600 000 тис. куб.м. та встановлюється на кожний період поставки (п. 3 індивідуального договору).

Договірна вартість газу за період поставки розраховується як добуток договірного обсягу відповідно до укладеної сторонами додаткової угоди та наданої покупцем заявки та договірної ціни, визначеної в п. 10 індивідуального договору (п. 8 індивідуального договору).

Договірна вартість газу за загальний період поставки розраховується як сума договірних вартостей за всі періоди поставки протягом загального періоду поставки (п. 9 індивідуального договору).

Договірна ціна природного газу, який буде придбаний покупцем на умовах цього індивідуального договору за загальний період поставки буде становити 7 420,00 грн. з ПДВ за 1000 куб.м. (п. 10 індивідуального договору).

Відповідно до п. 12 індивідуального договору оплата договірної вартості за відповідний період поставки здійснюється покупцем виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

Згідно з п. 14.2 індивідуального договору покупець зобов`язується укласти договір або додаткову угоду до договору банківського рахунку щодо здійснення договірного списання з рахунку покупця, на який надходять кошти від побутових споживачів. Договір про договірне списання укладається між покупцем, продавцем та банком, в якому обслуговується відповідний рахунок покупця. Покупець також зобов`язується не відкривати інших рахунків в будь-яких банківських установах для отримання коштів від побутових споживачів та не здійснювати розрахунки з побутовими споживачами із застосуванням будь-яких інших рахунків, ніж рахунок, відносно якого укладений договір про договірне списання.

У подальшому, сторонами були укладені додаткові угоди до індивідуального договору, якими змінювалась договірна ціна природного газу, його обсяг та договірна вартість.

Також, на виконання п. 14.2 індивідуального договору, між ТОВ Сумигаз Збут (клієнт), ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (сторона 3) та АТ Банк Альянс (банк) були укладені додаткові договори про договірне списання № 2 від 07.10.2021, № 3 від 27.10.2021, № 4 від 25.11.2021, № 5 від 23.12.2021, № 6 від 24.01.2022, № 7 від 22.02.2022, № 8 від 28.03.2022 (далі договір договірного списання), відповідно до яких банк та клієнт з 16.12.2021 і до повного виконання грошових зобов`язань клієнта, що виникли на підставі укладеної між клієнтом та стороною 3 додаткової угоди № 10-БГр-СГЗ від 30.09.2021 до індивідуального договору, та з урахуванням усіх додаткових угод, змін, доповнень та договорів, що будуть укладені до неї, реалізовувати свої права та обов`язки з урахуванням наступних умов:

- клієнт доручає банку та надає йому право здійснювати договірне списання коштів з рахунку клієнта на поточний рахунок сторони 3 або на інший рахунок сторони 3, реквізити якого будуть зазначені нею у повідомленні, передбаченому п. 2.1.2 цього договору, для проведення розрахунків клієнта зі стороною 3 за договором купівлі-продажу. При цьому, сторона 3 є отримувачем коштів при здійсненні договірного списання коштів;

- договірне списання коштів з рахунку для розрахунків за договором купівлі-продажу здійснюється у випадку отримання банком від сторони 3 письмового повідомлення, скріпленого підписом уповноваженого представника сторони 3 та відбитком печатки, в якому зазначається інформація про настання строку виконання клієнтом грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу (із зазначенням його реквізитів), розмір таких грошових зобов`язань, реквізити рахунку сторони 3 або іншого поточного рахунку сторони 3, на який повинні бути зараховані кошти, що підлягають договірному списанню з рахунку, реквізити рахунку, з якого необхідно списати кошти із зазначенням суми коштів, що підлягає договірному списанню, а також номер та дата повідомлення (п. 2.1.2 договору договірного списання);

- з дня отримання банком повідомлення, якщо воно надійшло в банк з дотриманням п. 2.1.2 цього договору, банк кожного банківського дня до 13 год. 00 хв. здійснює договірне списання коштів з рахунку в сумі залишку грошових коштів, що склався на рахунок клієнта станом на момент здійснення договірного списання, щоб сукупна сума переказаних у зв`язку з отриманням повідомлення коштів не перевищувала зазначеного у повідомленні розміру грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу. Зазначене договірне списання коштів здійснюється на підставі оформленого банком меморіального ордеру, у зв`язку з чим банк переказує кошти на рахунок або інший поточний рахунок сторони 3, зазначений у повідомленні.

Банк здійснює договірне списання, передбачене цим договором, без будь-яких передумов відповідно до вимог чинного законодавства. Банк не несе відповідальності за обґрунтованість договірного списання коштів та за обчислення сум, що підлягають договірному списанню (п. 2.1.4 договору договірного списання).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг на адресу АТ Банк Альянс щомісячно направлялись повідомлення щодо договірного списання коштів з рахунку позивача, на який здійснюється надходження коштів за спожитий газ від побутових споживачів.

На думку позивача, п. 12 індивідуального договору, всупереч вимогам п. 14.2 договору договірного списання, містить вказівку на строки проведення розрахунку (який має бути здійснений протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки), незважаючи на наявність або відсутність коштів, що надійшли на рахунок позивача в оплату за спожитий природний газ від побутових споживачів.

Тобто, позивач вважає, що сторони не могли передбачити реального настання правових наслідків, які обумовлені оспорюваним пунктом 12 індивідуального договору, що свідчить про його фіктивність.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені положеннями статті 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У силу приписів статті 215 ЦК України недодержання особою при вчиненні правочину наведених вимог є правовою підставою для визнання його недійсним у судовому порядку.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" у спорах про визнання угод недійсними обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 76 ГПК України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Саме на позивача покладений обов`язок доведення суду відсутності в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки (позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2018 по справі № 916/2918/17).

Отже, у даній справі позивач має довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до суду з позовними вимогами про визнання недійсним п. 12 індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Дослідивши зміст індивідуального договору (пункт 12 якого оскаржується позивачем), суд приходить до висновку, що він був укладений у відповідності до норм чинного законодавства та згідно з волевиявленням сторін.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Основними ознаками фіктивного правочину є введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину. Тобто, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише "про людське око", знаючи заздалегідь, що він не буде виконаним. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину.

Разом з тим, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, та сторони прагнули або свідомо допускали ненастання правових наслідків, обумовлених договором.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Таким чином, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов:

- вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору;

- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;

- метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 909/330/16, у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18).

У даному випадку судом встановлено, що на виконання індивідуального договору за період з 01.10.2021 по 30.04.2022 продавцем було передано покупцю природний газ обсягом 249 591,670 тис.куб.м. загальною вартістю 1 851 970 191,40 грн., що підтверджується комерційними актами приймання-передачі природного газу за цей період, наявними у матеріалах справи.

У свою чергу, позивач здійснював оплату поставленого газу шляхом списання банком, на виконання п. 12 індивідуального договору та договору про договірне списання, коштів з рахунку покупця та рахунок продавця - ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг, що підтверджується копіями банківських виписок з рахунку позивача.

Разом з тим, оскільки, як вказує відповідач, ТОВ Сумигаз Збут не здійснило оплату переданого природного газу в повному обсязі, то ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом у справі № 920/792/22 до ТОВ Сумигаз Збут про стягнення заборгованості у сумі 999 076 990, 66 коп. за індивідуальним договором № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021. На даний час розгляд справи № 920/792/22 у Господарському суді Сумської області триває.

Крім того, суд враховує, що у п. 12 індивідуального договору сторони погодили, що оплата договірної вартості за відповідний період поставки покупцем здійснюється виключно грошовими коштами на банківський рахунок продавця протягом 45 календарних днів починаючи з дня, наступного за днем закінчення відповідного періоду поставки.

За таких обставин сторони, дотримуючись принципу свободи договору, належним чином досягли згоди з істотної умови договору щодо порядку розрахунків за поставлений газ.

При цьому, як вже було встановлено судом, на виконання даного (спірного) пункту договору, між ТОВ Сумигаз Збут (клієнт), ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг (сторона 3) та АТ Банк Альянс (банк) був укладений договір про договірне списання коштів з рахунку покупця у якості оплати за поставлений відповідачем газ.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості, наданій сторонам, визначати умови такого договору. Однак під час укладення договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.

Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству.

Отже, судом встановлено, що у спірних правовідносинах сторони уклали індивідуальний договір № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, з урахуванням вимог чинного законодавства, вчинили дії, направлені на реальне виконання цього індивідуального договору, про що свідчать встановлені у даній справі обставини. Вказане спростовують доводи позивача про наявність умислу сторін правочину на його укладення без наміру створення правових (реальних) наслідків. Будь-яких доказів умислу відповідача на укладення фіктивного правочину позивачем не надано.

Щодо доводів позивача, що пункти 12 та 14.2 індивідуального договору суперечать один одному, та сторони не могли передбачити реального настання правових наслідків, що обумовлені спірним п. 12 індивідуального договору, з огляду на необізнаність наявності коштів для оплати на рахунку позивача, суд зазначає наступне.

Так, як вже вказувалось, умови п. 12 індивідуального договору передбачають строк розрахунків за отриманий природний газ, а п. 14.2 цього договору обов`язок покупця укласти договір або додаткову угоду до договору банківського рахунку щодо здійснення розрахунків за зобов`язанням покупця.

При цьому, умова п. 12 індивідуального договору, враховуючи укладення сторонами на виконання п. 14.2 цього правочину договору про договірне списання, передбачає, що лише через 45 днів після періоду поставки газу здійснюється його оплата шляхом списання коштів з банківського рахунку покупця.

Згідно зі ст. 73, 74, 76 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи, а вірогідні докази - це ті, які на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Указані норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінивши наявні у справі докази у сукупності із встановленими обставинами, суд вважає, що позивачем не доведено наявність всіх обов`язкових елементів для визнання угоди (індивідуального договору), зокрема, пункту 12, фіктивною, а саме наявність умислу всіх сторін індивідуального договору на вчинення фіктивного правочину, індивідуальний договір має реальні правові наслідки, у тому числі в частині списання банком коштів на виконання пункту 12 правочину.

Отже, немає підстав для визнання недійсним пункту 12 індивідуального договору № БГр-21/22-СГЗ від 30.09.2021 до рамкового договору купівлі-продажу природного газу № 2рд_БГр-СГЗ від 30.09.2021, укладеного між ТОВ Сумигаз Збут та ТОВ ГК Нафтогаз Трейдинг.

Таким чином, у позові ТОВ Сумигаз Збут суд відмовляє.

Згідно зі ст. 129 ГПК України у разі відмови у позові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-79, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Сумигаз Збут до Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг про визнання пункту договору недійсним.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 22 грудня 2023 року.

Суддя Борисенко І. І.