Рішення № 115855827, 22.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/15431/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Марнауз Ганни Володимирівни, м. Київ

про стягнення 41 244,35 грн,

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТзОВ «Бізнес Позика»/позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця Марнауз Ганни Володимирівни (далі - ФОП Марнауз Г.В./відповідач) про стягнення 41 244,35 грн, у тому числі: 25 591,17 грн - прострочених платежів по тілу кредиту та 15 653,18 грн - прострочених платежів по процентах, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором про надання кредиту №270986-КС-004 від 31.08.2022.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 03.10.2023 позовну заяву прийняв до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ФОП Марнауз Г.В. заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження укладення між сторонами електронного договору про надання кредиту, а із позову не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - кредитодавець) направило Фізичній особі-підприємцю Марнауз Ганні Володимирівні (далі - позичальник) пропозицію (оферту) укласти договір про надання кредиту №270986-КС-004.

31.08.2022 Фізична особа-підприємець Марнауз Ганна Володимирівна прийняла пропозицію щодо укладення договору про надання кредиту №270986-КС-004, на умовах, визначених офертою.

Позивач стверджує, а відповідач не заперечує, що ТзОВ «Бізнес Позика» направило Фізичній особі-підприємцю Марнауз Ганні Володимирівні через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор UA-7836, на номер телефону НОМЕР_1 (зазначено позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), який боржником було введено/відправлено.

Таким чином, 31.08.2022 між ТзОВ «Бізнес Позика» та ФОП Марнауз Г.В. укладено договір про надання кредиту №270986-КС-004, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 35 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Також, у п. 1 договору сторонами узгоджено, що: строк кредиту - 16 тижнів; стандартна процента ставка - в день 2,0 фіксована; знижена процентна ставка за кредитом - в день 1,16021036, фіксована; комісія за надання кредиту (далі - комісія) - 5 250,00 грн.; загальний розмір наданого кредиту - 35 000,00 грн., термін дії Договору до 21.12.2022; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 73 520,00 грн. Цілі (мета) кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.

Відповідно до п. 2 договору, протягом строку (терміну) кредитування процентна ставка за кредитом, нараховуються за ставкою, вказаною у п. 1 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у п. 3 договору і розраховується у порядку, описаному у договорі.

У пункті 3 договору сторони встановили графік платежів із погашення суми кредиту. Кінцевим терміном повернення кредитних коштів визначено 21.12.2022.

Позивач стверджує, що належним чином виконав умови договору, надавши ФОП Марнауз Г.В. кредитні коти у сумі 35 000,00 грн шляхом перерахування на банківську карту відповідача, що підтверджується довідками від 14.07.2023 ТзОВ ФК «Елаєнс» про переказ коштів на картку відповідача.

Проте, ФОП Марнауз Г.В. у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, повернула кредитні кошти, відсотки за користування кредитними коштами та комісії лише частково у сумі 49 993,44, внаслідок чого за відповідачем виникла заборгованість у сумі 41 244,35 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 25 591,17 грн та суми прострочених платежів по відсоткам у розмірі 15 653,18 грн, що стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір відповідно до ст. 638 ЦК України є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що договір про надання кредиту №270986-КС-004 від 31.08.2022 містить відмітку про підписання його одноразовим ідентифікатором «Підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-7836. Номер телефону НОМЕР_1 . 31.08.2022 16:36:14».

Так, за приписами статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено поняття "підпис у сфері електронної комерції". Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що й отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким чином, оскільки одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір про надання кредиту №270986-КС-004 від 31.08.2022, складається із комбінації цифр і літер, що відповідає приписам Закону України «Про електронну комерцію», суд дійшов висновку, що між сторонами мало місце укладення правочину щодо надання кредиту у спрощений спосіб, що відповідачем також не заперечується.

При цьому, судом не приймаються до уваги доводи ФОП Марнауз Г.В., що остання не була ознайомлена та не підписувала Правила про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям, оскільки у п. 1 договору визначено, що позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (надалі - договір), відтак ФОП Марнауз Г.В. підтвердила свою згоду як з умовами договору, так і з умовами Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання судом укладеного між сторонами правочину недійсним, відповідачем до відзиву на позовну заяву не додано, як і наведено у відзиві на позовну заяву обставин, які б свідчили про нікчемність такого правочину.

Більше того, суд зазначає, що ФОП Марнауз Г.В. частково здійснювала погашення кредиту та сплату відсотків за користування кредитом, а також повністю сплатила комісію за надання кредиту на користь позивача, відтак вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору у цілому.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 зазначено, що не можна вважати неукладеним договір після його повного або часткового виконання сторонами.

Отже, відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що на виконання умов договору про надання кредиту №270986-КС-004 від 31.08.2022 позивач надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 35 000,00 грн, що підтверджується довідками ТзОВ «ФК «Елаєнс» від 14.07.2023 про підтвердження платежів у системі на суму 20 000,00 грн та на суму 15 000,00 грн на картку ФОП Марнауз Г.В.

Однак, відповідач у порушення взятих на себе зобов`язань за договором, частково здійснив повернення кредитних коштів, сплату відсотків за користування кредитними коштами та комісії у загальній сумі 49 993,44, внаслідок чого у ФОП Марнауз Г.В. утворилась заборгованість у розмірі 41 244,35 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту у розмірі 25 591,17 грн та суми прострочених платежів по відсоткам за користування кредитом у розмірі 15 653,18 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 06.07.2023, наданим позивачем.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що ФОП Марнауз Г.В. у повному обсязі не повернула кредитні кошти та не сплатила відсотки за користування кредитом на користь позивача за договором про надання кредиту №270986-КС-004 від 31.08.2022.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ураховуючи встановлені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що відповідач порушив умови договору про надання кредиту №270986-КС-004 від 31.08.2022 та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення із ФОП Марнауз Г.В. заборгованості за кредитом у сумі 25 591,17 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 15 653,18 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити.

Стягнути із Фізичної особи-підприємця Марнауз Ганни Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; ідентифікаційний код 41084239) заборгованість за кредитом у розмірі 25 591 (двадцять п`ять тисяч п`ятсот дев`яносто одну) грн 17 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 15 653 (п`ятнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 18 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук