Рішення № 115855718, 22.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.12.2023Справа № 910/4160/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»

до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва»

про стягнення 21 920,66 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення 21 920,66 грн., у тому числі: 20 828,43 грн. заборгованості, 4749,28 грн. - інфляційні втрати та 345,85 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем у період з квітня 2021 року по грудень 2021 року за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 10 фактично спожито, проте не оплачено теплову енергію на суму 20828,43 грн., у зв`язку з чим перед позивачем як балансоутримувачем виникла відповідна заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4160/22 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.08.2022 до відділу діловодства суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п.3-1 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України на час проведення сторонами медіації строком на дев`яносто днів з дня постановлення судом ухвали.

Розглянувши клопотання Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про зупинення провадження у справі №910/4160/22, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Пунктом 3-1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема звернення обох сторін з клопотанням про зупинення провадження у справі у зв`язку з проведенням медіації.

Відповідно до ч. 7 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.

За приписами ст. 1 Закону України «Про медіацію» медіація - позасудова добровільна, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються запобігти виникненню або врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що медіація проводиться за взаємною згодою сторін медіації з урахуванням принципів добровільності, конфіденційності, нейтральності, незалежності та неупередженості медіатора, самовизначення та рівності прав сторін медіації.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про медіацію» участь у медіації є добровільним волевиявленням учасників медіації. Ніхто не може бути примушений до врегулювання конфлікту (спору) шляхом проведення медіації.

Оскільки відповідач заперечував проти клопотання позивача про зупинення провадження у справі, та враховуючи, що для участі в медіації потрібне волевиявлення учасника, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про зупинення провадження у справі, у зв`язку з проведенням медіації.

22.08.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» проти позову заперечувало, зазначаючи, що нежитлове приміщення, загальною площею 121,30 кв.м., зазначене в позові за твердженням позивача, розміщене у багатоквартирному будинку №10, по вулиці Прорізна,10 у місті Києві, не передавалося відповідачу, не обліковувалося ним як ідентифікований та виокремлений об`єкт нерухомості, а позивачем не надано доказів щодо приналежності зазначеного приміщення відповідачу у справі. Крім того, у письмовому відзиві відповідач заявив клопотання про відшкодування позивачем витрат на правничу допомогу, зазначивши, що відповідно до вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України докази витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

05.09.2022 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» просило суд поновити пропущений процесуальний строк для надання відповіді на відзив. Вимоги, викладені в позовній заяві позивач підтримав та просив суд їх задовольнити. Окрім того зазначивши, що відповідачем не надано достатніх, допустимих та достовірних доказів щодо понесення судових витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, без повідомлення учасників справи. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Виходячи з положень статті 119 Господарського процесуального кодексу України пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 03.12.2018 у справі №904/5995/16.

Частиною 1 статті 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

В той же час, згідно практики Європейського суду з прав людини при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі «Walchli v. France», заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; «ТОВ «Фріда» проти України», заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

З огляду на доводи позивача, викладені у клопотанні про поновлення процесуального строку, суд дійшов висновку про поважність причин пропуску строку для подання відповіді на відзив.

21.09.2022 Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» надіслало свої письмові заперечення, в яких зазначило, що матеріали справи не містять жодного документа, складеного позивачем, який підтверджує обсяг і якість спожитої відповідачем у спірний період, тобто з квітня 2021 року по грудень 2021 року теплової енергії, а також її вартість, оскільки корінці нарядів на включення та відключення опалення у будинку за спірний період, такими доказами не є.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1693 від 27.12.2017 «Про деякі питання припинення угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 591 від 10.04.2018 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Згідно з п. 2.2.1 Статуту КП «Київтеплоенерго», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 323 від 13.05.2016 (у редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1160 від 27.06.2019) предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Таким чином, з 01.05.2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».

21.04.2021 Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» із супровідним листом № 30/5/3/6153 від 20.04.2021 направило на адресу відповідача проект договору №1533257-0501 від 19.04.2021, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії, на умовах передбачених цим договором.

Пунктом 2.1 договору визначено, що при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими у встановленому порядку, Положенням про Держенергонагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж (далі - Правил), нормативними актами з питань користування та розрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п.п. 2.2.1 п. 2.2 договору енергопостачальна організація зобов`язується: постачати теплову енергію на потреби: опалення та вентиляції - в період опалювального сезону в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Підпунктами 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 договору на споживача покладено обов`язок: додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії; виконувати умови та порядок оплати в обсягах і терміни, які передбачені у додатку № 4 до договору.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2022. Керуючись ст. 631 Цивільного кодексу України, сторони домовились про те, що дія цього договору поширюється на взаємовідносини, які фактично виникли між сторонами з 04.09.2019 (пункт 8.1 договору).

Додатком № 1 до договору передбачено, що теплопостачальна організація відпускає абоненту теплову енергію в гарячій воді орієнтовно Q рік = 17,23 Гкал/рік з приєднаним тепловим навантаженням EQ = 0,0088 Гкал/годину, в тому числі: на опалення Qo = 0,0088 Гкал/годину (п.п. 1.1 п. 1).

Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію проводяться згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими відповідним органом у встановленому законодавством порядку, для КП «Київтеплоенерго» для опалення 1 351,62 грн/Гкал.

Додатком № 4 до договору визначено:

- абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує теплопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна згідно з Законом України «Про заставу» як засіб гарантії сплати спожитої теплової енергії (пункт 2);

- абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в ЦОК за адресою: вул. Волоська, 42: акт звіряння розрахунків на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акта звірки абонент повертає в ЦОК); акт приймання-передавання товарної продукції; рахунок-фактуру, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду (пункт 3);

- абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) теплопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше обумовленої чинним законодавством України (пункт 7).

Додатком № 7 до договору визначено «Умови припинення постачання теплової енергії».

У супровідному листі № 30/5/3/6153 від 20.04.2021 позивачем зазначено, що у разі не підписання та/або не повернення КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на адресу КП «Київтеплоенерго» договору на постачання теплової енергії №1533257-0501 від 19.04.2021 у встановлений ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) строк, пропозиція КП «Київтеплоенерго» буде вважатись прийнятою в силу положень ч. 2 ст. 642 ЦК України, у даному випадку датою укладання договору буде вважатися дата підписання його зі сторони позивача.

Відповідач на вказаний лист надав відповідь №122/3вих від 15.05.2021 у якій зазначив, що нежитлове приміщення за адресою: вул. Прорізна, буд. 10 є власністю територіальної громади міста Києва та було передано до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на праві господарського відання, однак відповідач не є споживачем послуг з централізованого опалення, у зв`язку з чим примірники договору №1533257-0501 від 19.04.2021 на постачання теплової енергії підлягають поверненню. Окрім того, в вищезазначеному приміщенні відсутні мережі центрального опалення та гарячого водопостачання.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801 «Про внесення змін до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.02.2011 № 80 «Про закріплення майна за Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» внесено зміни до розпорядження № 80 від 09.02.2011, зокрема, у назві розпорядження слова «Комунальним підприємством «Керуюча дирекція» замінено словами «Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва», розділ І «Будівлі і споруди» відповідно до розпорядження викладено у новій редакції згідно з додатком 1.

Вказане розпорядження розміщено на офіційному вебсайті Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації за посиланням https://shev.kyivcity.gov.ua/files/2019/10/29/801.pdf та є загальнодоступним для ознайомлення.

Як вбачається з додатку до розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.12.2016 №801, за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» під порядковим №787 закріплено на праві господарського відання жилий будинок за адресою: вул. Прорізна, буд. 10, загальною площею 8598, 43 кв.м. під інвентарним номером №6472. Під цим же інвентарним номером вказано загальну площу нежилих приміщень, які передано відповідачу за зазначеною адресою, що становить 175, 50 кв.м.

Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову зазначив, що нежитлове приміщення загальною площею 121,30 кв.м, яке розміщене у багатоквартирному будинку 10 по вул. Прорізна у місті Києві, до підприємства не передавалось та не обліковувалось як ідентифікований та виокремлений об`єкт нерухомості, і позивачем не надано доказів щодо приналежності зазначеного приміщення відповідачу.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, на підтвердження факту перебування спірного нежитлового приміщення на балансі відповідача, позивач послався на інформацію, розміщену на офіційній сторінці Департаменту комунальної власності міста Києва за посиланням: https://gukv.gov.ua/.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що спірне нежитлове приміщення площею 151,60 кв.м. розташоване за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, буд. 10, закріплено за відповідачем на праві господарського відання, прийнято і перебуває на його балансі.

Слід зауважити, що відповідачем не надано жодного доказу який би вказував на те, що площа спірного нежитлового приміщення (121,30 кв.м) не входить в передану на баланс відповідача площу нежитлових приміщень за спірною адресою.

Також, клопотань про проведення будівельно-технічної чи іншої експертизи сторонами не заявлялось.

Відповідно до частин 1, 2 статті 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб`єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб`єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про теплопостачання» балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки відповідач є балансоутримувачем нежилого приміщення площею 151,60 кв.м, за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, буд. 10, саме він як користувач та розпорядник останнього є особою, відповідальною за здійснення оплати за спожиту теплову енергію.

Таким чином, безпідставними є доводи відповідача стосовно того, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на жодному з встановлених законодавством правових титулів не володіла нежилим приміщенням площею 121,30 кв.м, за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, буд. 10.

Будинок по вул. Прорізна, буд. 10 у місті Києві оснащений інженерною мережею з централізованого опалення. Нежитлове приміщення, розташоване у житловому будинку за вказаною адресою, має вочевидь спільну інженерну мережу з централізованого опалення, протилежного відповідачем не доведено.

Відповідно до пункту 29 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (далі Правила № 1198), теплова енергія постачається безперервно.

Згідно пункту 36 Правил № 1198 теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії, на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини 3 статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

За приписами пункту 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов`язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в облікових картках споживача за його обліковим записом, копії яких долучені позивачем до позовної заяви.

На підтвердження факту постачання теплової енергії до житлового будинку за спірний період у матеріалах справи містяться корінці нарядів на включення та відключення вказаного будинку в період опалювального сезону.

Як зазначав позивач, на підставі виданих корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому. На окрему частину нежитлового приміщення, корінці нарядів не видаються.

За таких обставин, позивачем доведено факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії у будинку в цілому за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, буд. 10.

Матеріали справи підтверджують, що нарахування за надані послуги теплопостачання здійснювалось на підставі відомостей споживання та діючих в період споживання тарифів.

Отримання відповідачем послуг теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: обліковими картками; актами приймання-передавання товарної продукції; довідкою про нарахування за теплову енергію за особовим рахунком; розрахунком основного боргу за теплову енергію, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 20828,43 грн.

При цьому судом враховано, що питання прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних доказів у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі-продажу) теплової енергії у гарячій воді неодноразово досліджувалося у судовій практиці (постанови Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, від 03.09.2020 у справі №910/17662/19).

Положеннями статей 13, 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наведене відповідає правовим позиціям, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16, від 25.09.2019 у справі №522/401/15-ц, від 10.12.2018 у справі № 638/11034/15-ц.

Відповідно до пунктів 24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж, встановлена Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 (у редакції станом на момент надання послуг).

Разом із тим, відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження відключення від теплопостачання будинку, розташованого за адресою: місто Київ, вул. Прорізна, буд. 10, а тому у відповідача наявний обов`язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.

При цьому, відповідачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами відомості щодо обсягів отриманої теплової енергії, нарахування боргу, а також не надано доказів здійснення оплати останньої.

Алгоритм нарахування заборгованості детально відображено в довідці про нарахування та актах приймання-передавання товарної продукції.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2019 № 910/12604/18.

Бездоговірне споживання відповідачем теплової енергії за рахунок централізованого опалення є порушенням вимог чинного законодавства. Відповідачем доказів виконання зобов`язання з оплати послуг по теплопостачанню у розмірі 20 828,43 грн за період з квітня 2021 року по грудень 2021 року суду не надано, отже вимога про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Контррозрахунку заявлених до стягнення сум трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.

Перевіривши відповідні розрахунки, нараховані позивачем 4749, 28 грн. - інфляційний втрат та 345,85 грн. - 3% річних є арифметично вірними та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1; ідентифікаційний код: 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 40538421) 20 828 (двадцять тисяч вісімсот двадцять вісім) грн. 43 коп. заборгованості, 4749 (чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 28 коп. - інфляційні втрати, 345 (триста сорок п`ять) грн. 85 коп. - 3% річних та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2023.

СуддяНаталія ЯГІЧЕВА