Рішення № 115855689, 18.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/9456/23Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ПУЛ"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про визнання пунктів договорів недійсними.

Представники учасників справи:

Від позивача: Савенко О.І.; Бабенко А.Ю.;

Від відповідача: Оніщенко О.А.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ ПУЛ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про визнання недійсним пункту 6.4 Договору №70/03/23 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії) від 18.01.2023 та про визнання недійсним пункту 6.4 Договору №271/03/23 купівлі-продажу електричної енергії (з особливими умовами) на ринку двосторонніх договорів від 28.02.2023.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що пункти договорів порушують баланс інтересів сторін та є дискримінаційними по відношенню до позивача.

Крім того, позивач зазначає, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, а тому, за доводами позивача, пункти 6.4 договорів, які містять обов`язковість нарахування штрафних санкцій та стягнення штрафу, суперечать вимогам вищевказаної постанови щодо нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану. Позивач зазначає, що дана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 позовну заяву залишено без руху.

24.07.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.09.2023.

31.08.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог та вказав, що Договір купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 70/03/23 від 18.01.2023 та Договір купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів № 271/03/23 від 28.02.2023 були укладені за результатом проведеного аукціону на товарній біржі «Українська енергетична біржа», до моменту проведення якого ТОВ «Енерджі Пул » мало можливість ознайомитись зі змістом договору та, у разі незгоди з його умовами, відмовитись від участі, натомість позивач на власний розсуд взяв участь у конкурсній процедурі, боровся за право укласти спірні договори разом з іншими учасниками, а тому твердження позивача про те, що ТОВ «Енерджі Пул» поставили в нерівне становище та укладені договори купівлі продажу містять несправедливі умови є безпідставними.

Крім того відповідач зазначив про те, що позивачем у позовній заяві не зазначені підстави для визнання договору недійсним, які існували на момент його укладення, оскільки позивачем були схвалені договори шляхом оплати за електроенергію

Відповідач вважає, що доводи позивача щодо дискримінації умов спірного договору є надуманими та такими, що не підтверджуються жодними доказами, адже ДП «Гарантований покупець» застосовує єдиний підхід до всіх учасників ринку, а умови двосторонніх договорів є однаковими для всіх покупців; твердження про невідповідність договору положенням ст.627 ЦК України спростовуються фактичними обставинами, а саме укладенням договорів за результатами аукціонів, в якому ТОВ «Енерджі Пул» взяло участь на добровільних засадах.

Відповідач наголошує, що сума штрафу, визначена у пунктах 6.4 договорів не суперечать вимогам законодавства, більше того, сторони при укладенні договору мають право відступити від положень цивільного законодавства і врегулювати свої правовідносини на власний розсуд, що передбачено ст. 6 ЦК України.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла позовна заява в новій редакції.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зміну підстав позову.

11.09.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав, що ані обговорювати пункти договору, ані пропонувати зміни в редакції проекту договору розміщеного відповідачем на сайті жодне підприємство учасник аукціону не має права, а тому твердження відповідача про свободу договору не відповідає дійсним обставинам.

Крім того, позивач у відповіді на відзив зазначив, що Постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766» доповнено пункт 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 підпунктом 16, згідно якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період військового стану, а тому вказана постанова НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 №413) була чинна на момент укладення вищевказаних договорів та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Позивач наголошує на тому, що у відповідача відсутні правові підстави для нарахування та стягнення з позивача штрафних санкцій.

11.09.2023 в підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Судом у підготовчому засіданні 11.09.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача та відкладення розгляду справи на 02.10.2023.

Крім того, у підготовчому засіданні 11.09.2023 судом відкладено розгляд заяви про зміну підстав позову до встановлення фактичних обставин справи.

21.09.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив з урахуванням позовної заяви (зі змінами у редакції від 08.09.2023), в якому відповідач зазначив, що враховуючи положення ст.ст. 203, 215 ЦК України, а також в силу усталеної судової практики Верховного Суду недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання укладеного договору чи подальшої зміни норм правового регулювання відносин між сторонами правочину.

Відповідач також зазначає, що договори укладено відповідно до вимог чинного законодавства України, а позивачем не наведено жодної підстави, яка існувала на момент укладення договорів про визнання їх частково недійсними.

29.09.2023 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Судом у підготовчому засіданні 02.10.2023 прийнято до розгляду позовну заяву про визнання недійсними пунктів договорів (зі змінами, у редакції від 08.09.2023), спір вирішується з її урахуванням.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2023 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 910/9456/23 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 06.11.2023.

25.10.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.11.2023 закрито підготовче провадження по справі № 910/9456/23 та призначено розгляд справи по суті на 29.11.2023.

У судовому засіданні 29.11.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Представник відповідача у судовому засіданні 29.11.2023 заперечив проти заявлених позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Судом у підготовчому засіданні 29.11.2023 без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про оголошення перерви по розгляду справи по суті на 18.12.2023.

У судовому засіданні 18.12.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 18.12.2023 заперечив проти заявлених позовних вимог.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 18.12.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представникiв сторiн, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

18.01.2023 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» (далі - покупець) укладено Договір № 70/03/23 купівлі продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціонів на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим Договором, є договірними зобов`язаннями щодо продажу продавцем та купівлі покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (п. 1.2 договору).

Як встановлено пунктом 2.1 договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, однак стосуються договірних зобов`язань, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Кожна сторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, тримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації впровадження програмного забезпечення тощо (п. 2.2 договору).

Відповідно до пункту 3.1 договору періодом купівлі продажу електричної енергії є календарні дати вказані в Додатковій угоді, форма якої наведена в додатку до цього Договору.

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді до цього Договору.

Купівля-продаж електричної енергії здійснюється згідно з графіком відпуску/відбору електричної енергії, що зазначається у Додатковій угоді до цього Договору (п.п. 3.2-3.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді до цього Договору.

Покупець здійснює оплату продавцю повної вартості електричної енергії Договором відповідно до порядку, визначеному у Додатковій угоді до цього Договору.

Сума гарантійного внеску, внесена покупцем для участі в аукціоні, після його фактичного надходження від Організатора аукціону на банківський рахунок продавця зараховується продавцем як оплата електричної енергії за цим Договором, із врахуванням строку та порядку оплати, визначених у Додатковій угоді до цього Договору (п. 4.3 договору).

Згідно з пунктом 5.1 договору продавець має право призупинити продаж електричної енергії покупцю та звільняється від виконання зобов`язань за цим Договором на час призупинення у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин:

-якщо покупець порушив строк оплати будь-якого етапу періоду купівлі-продажу на 1 (один) робочий день (п.5.1.1 договору);

-якщо покупець не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП відповідно до положень пункту 3.5. цього Договору (п. 5.1.2 договору);

-якщо покупець здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП що не відповідають графіку купівлі продажу електричної енергії, що зазначений у додатковій угоді до цього договору (п. 5.1.3 договору);

-якщо реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, крім анулювання реєстрації ДД у зв`язку з НС (п. 5.1.4 договору);

-якщо реєстрація договірних обсягів була скасована/ зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання продавцем Правил ринку (п. 5.1.5 договору).

-Пунктом 6.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.

-У випадку оплати покупцем за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого у Додатковій угоді цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення , обчисленої від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 6.2 договору).

-Відповідно до пункту 6.3 договору за прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7 % від суми простроченої заборгованості за фактично проданий продавцем та куплений покупцем обсяг електричної енергії.

Пунктом 6.4 договору передбачено, що у випадку призупинення продажу електричної енергії, відповідно до п. 5.1. цього договору, крім п.п.5.1.5., покупець сплачує продавцю штраф у розмірі, що дорівнює вартості обсягу електричної енергії з ПДВ, продаж якого призупинено Продавцем. При цьому, в призначені платежу Покупець зазначає: "Сплата штрафу, відповідно до п. 6.4 Договору від .№(без ПДВ)".

Сторона не несе відповідальності за зобов`язаннями другої сторони цього договору перед третіми особами або за збитки, які можуть бути заподіяні іншою стороною третій особі (п.6.5 договору).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 30 червня 2023 року включно. В частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання (п.11.1 договору).

В подальшому, 28.02.2023 між Державним підприємством «Гарантований покупець» (далі продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» (далі - покупець) укладено Договір № 271/03/23 купівлі продажу електричної енергії з особливими умовами на ринку двосторонніх договорів (далі договір № 271/03/23), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язаний продати електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, покупцю, а покупець зобов`язаний купити (прийняти та оплатити) електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в обсягах та за ціною, що визначаються за результатами аукціонів на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та на умовах, що визначені у цьому Договорі.

Обсяги електричної енергії, що продаються і купуються за цим договором, є договірними зобов`язаннями щодо продажу продавцем та купівлі покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (п. 1.2 договору №271/03/23).

Як встановлено пунктом 2.1 договору №271/03/23 під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, однак стосуються договірних зобов`язань, сторони зобов`язуються керуватися законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами ринку, Кодексом системи передачі, Кодексом систем розподілу, Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими нормативно правовими актами, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Кожна сторона зобов`язана вжити всіх необхідних заходів (вчинити необхідні дії), що передбачені у Законі України "Про ринок електричної енергії", Кодексі системи передачі, Кодексі систем розподілу, Кодексі комерційного обліку електричної енергії, Правилах ринку та інших нормативно-правових актах для належного виконання своїх зобов`язань за цим договором щодо купівлі-продажу електричної енергії, які, зокрема можуть включати, але не виключно, укладання відповідних договорів, внесення необхідних платежів та гарантій, тримання необхідних дозволів, підтверджень та погоджень, здійснення відповідних повідомлень, реєстрацію та надання необхідної інформації впровадження програмного забезпечення тощо (п. 2.2 договору №271/03/23).

Відповідно до пункту 3.1 договору №271/03/23 періодом купівлі продажу електричної енергії є календарні дати вказані в Додатковій угоді, форма якої наведена в додатку до цього Договору.

Обсяг електричної енергії, що купується та продається за цим договором визначається за результатами проведеного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва з урахуванням умов (коригувань) передбачених розділом 10 цього договору (п. 3.2 договору №271/03/23).

Відповідно до пункту 4.1 договору купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за ціною, яка визначається за результатами проведеного електронного аукціону на підставі відповідного аукціонного свідоцтва та зазначається у Додатковій угоді до цього Договору.

Покупець здійснює оплату продавцю авансових платежів за кожним етапом періоду купівлі продажу відповідно до порядку, визначеному у Додатковій угоді до цього Договору (п. 4.3 договору 271/03/23).

Згідно з пунктом 5.1 договору продавець має право призупинити продаж електричної енергії покупцю та звільняється від виконання зобов`язань за цим Договором на час призупинення у разі настання та на період дії будь-якої із таких обставин:

-якщо покупець порушив строк оплати будь-якого етапу періоду купівлі-продажу на 1 (один) робочий день (п.5.1.1 договору 271/03/23);

-якщо покупець не здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП відповідно до положень пункту 3.6. цього Договору (п. 5.1.2 договору 271/03/23);

-якщо покупець здійснив реєстрацію/повідомлення договірних обсягів на електронній платформі ОСП що не відповідають графіку купівлі продажу електричної енергії, що зазначений у додатковій угоді до цього договору, а у разі направлення продавцем на електронну скриньку покупця повідомлення про коригування не відповідають скоригованому графіку, що зазначений у повідомленні про коригування (п. 5.1.3 договору 271/03/23);

-якщо реєстрація договірних обсягів була скасована/зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП, крім анулювання реєстрації ДД у зв`язку з НС (п. 5.1.4 договору 271/03/23);

-якщо реєстрація договірних обсягів була скасована/ зупинена АР/ОСП на електронній платформі ОСП через невиконання продавцем Правил ринку (п. 5.1.5 договору 271/03/23).

-Пунктом 6.1 договору 271/03/23 встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та законодавством України.

-У випадку оплати покупцем за електричну енергію з порушенням строку оплати передбаченого у Додатковій угоді цього Договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення , обчисленої від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (п. 6.2 договору 271/03/23).

-Відповідно до пункту 6.3 договору 271/03/23 за прострочення оплати покупцем за електричну енергію на строк понад 30 календарних днів, покупець додатково сплачує продавцю штраф у розмірі 7 % від суми простроченої заборгованості за фактично проданий продавцем та куплений покупцем обсяг електричної енергії.

Пунктом 6.4 договору 271/03/23передбачено, що у випадку призупинення продажу електричної енергії, відповідно до п. 5.1. цього договору, крім п.п.5.1.5., покупець сплачує продавцю штраф у розмірі, що дорівнює вартості обсягу електричної енергії з ПДВ, продаж якого призупинено Продавцем. При цьому, в призначені платежу Покупець зазначає: "Сплата штрафу, відповідно до п. 6.4 Договору від .№(без ПДВ)".

Сторона не несе відповідальності за зобов`язаннями другої сторони цього договору перед третіми особами або за збитки, які можуть бути заподіяні іншою стороною третій особі (п.6.5 договору 271/03/23).

Договір вступає в силу з дати його підписання сторонами та діє до 30 червня 2023 року включно. В частині виконання фінансових зобов`язань договір діє до їх повного виконання (п.11.1 договору 271/03/23).

До договорів було укладено ряд додаткових угод, копії яких долучено до матеріалів справи.

Як зазначає позивач відповідно до укладених договорів купівлі продажу електричної енергії та додаткових угод до них, електрична енергія позивачем була закуплена у погодженому сторонами обсязі та всі кошти сплачені авансом.

У квітні 2023 року позивач отримав від НЕК «Укренерго», як адміністратора системи, лист № 01/18912 від 18.04.2023, відповідно до якого останнє як адміністратор, здійснюючи спостереження за роботою ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку та за поведінкою учасників у процесі участі на торгах, з`ясувало, що у позивача за торгові дні 14.04.2023, 15.04.2023, 17.04.2023 було зафіксовано від`ємну сальдову величину, яка сформувалась у торговій зоні «ОЕС України», що призвело до відхилення, починаючи з 19.04.2023 по 03.05.2023.

Позивач вказує, що таким чином, адміністратор системи тимчасово заблокував діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» на всіх сегментах ринку, що в свою чергу призвело до того, що позивач не мав можливості придбати електричну енергію у Державного підприємства «Гарантований покупець» у погодженому обсязі, який визначений у договорах.

Кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» у сумі 21 088 907, 64 грн перебувають на рахунку у Державного підприємства «Гарантований покупець» оскільки були сплачені покупцем наперед.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він неодноразово звертався до відповідача з проханням повернення коштів та мирного врегулювання ситуації, проте, відповідач наполягав на сплаті штрафів за договорами відповідно до пунктів 6.4 обох договорів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач вказує на те, що пункти договорів порушують баланс інтересів сторін та є дискримінаційними по відношенню до позивача.

Крім того, позивач зазначає, що 25.02.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, а тому, за доводами позивача, пункти 6.4 договорів, які містять обов`язковість нарахування штрафних санкцій та стягнення штрафу, суперечать вимогам вищевказаної постанови щодо нарахування штрафних санкцій у період воєнного стану та наголошує, що дана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

У зв`язку з вищевикладеним позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів та просить суд визнати недійсними пункти 6.4 Договору №70/03/23 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії) від 18.01.2023 та Договору №271/03/23 купівлі-продажу електричної енергії (з особливими умовами) на ринку двосторонніх договорів від 28.02.2023.

Відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Постановою Кабінету Міністрів України №499 від 05.06.2019 року затверджено Порядок проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами (далі Порядок №499).

Відповідно до п. 40 Порядку №499 продаж електричної енергії за двосторонніми договорами на аукціонах у формі спеціальних сесій з продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, здійснює гарантований покупець.

Порядок організації і проведення спеціальних сесій з продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, укладення двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії визначається відповідно до цього Порядку та регламенту аукціону (п. 45 Порядку № 499).

Згідно з пунктом 13 Порядку № 499 право ініціювати організацію та проведення аукціону має виключно продавець.

Для ініціювання аукціону уповноважена особа продавця в порядку, передбаченому регламентом аукціону, подає організатору аукціону інформацію про дату і час проведення аукціону, а також заявку на організацію та проведення аукціону, в якій зазначаються:

тип графіка продажу електричної енергії;

стартова ціна;

кількість лотів;

період відпуску/відбору електричної енергії;

проект двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії;

ставка/розмір гарантійного внеску.

інша інформація, що стосується проведення аукціону.

Уповноважена особа продавця підписує сформовану в електронній торговій системі заявку на організацію та проведення аукціону шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису.

Після подання організатору аукціону заявки на організацію та проведення аукціону продавець не має права її змінювати.

Організатор аукціону в порядку, передбаченому регламентом аукціону, розміщує на своєму офіційному веб-сайті оголошення про проведення аукціону, що містить відомості про:

найменування продавця;

тип графіка продажу електричної енергії;

стартову ціну;

кількість лотів;

період відпуску/відбору електричної енергії;

проект двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії;

крок аукціону (відповідно до регламенту аукціону);

дату і час початку аукціону;

порядок та кінцеву дату подання заявок на участь в аукціоні відповідно до регламенту аукціону;

ставку/розмір гарантійного внеску.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).

Двосторонній договір - договір купівлі-продажу електричної енергії, укладений між двома учасниками ринку поза організованими сегментами ринку, крім договору постачання електричної енергії споживачу (пункт 17 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії ).

Згідно з частиною 1 статті 66 Закону України «Про ринок електричної енергії» купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Частиною 7 статті 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частини 1 статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положення частини 1 статті 180 ГК України кореспондуються зі статтею 628 ЦК України.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525 та 526 ЦК України.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Презумпція правомірності правочину передбачена статтею 204 ЦК України.

Відтак, на підставі цієї норми правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом статті 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Схвалення стороною правочину, вчиненого від її імені з перевищенням повноважень або без повноважень (ст.241 Цивільного кодексу України), має юридичне значення також для інших заінтересованих осіб, а сторона оспорюваного правочину, дії якої вказують на її волю зберегти дійсність правочину, не може надалі оспорювати правочин з підстав, про які вона знала або повинна була знати при виявленні цієї волі, що випливає із вказаної норми та засад добросовісності, на яких ґрунтується зобов`язання (ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України).

Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним. Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 ЦК України.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі №209/3085/20 (пункт 24)). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).

Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Суд критично оцінює твердження позивача про те, що пункти 6.4 договорів порушують баланс інтересів сторін та є несправедливими по відношенню до позивача, оскільки позивач брав участь у процедурі аукціонів, мав можливість ознайомитись зі змістом договорів та, у разі незгоди з їх умовами, відмовитись від участі, однак, позивач на власний розсуд взяв участь у конкурсній процедурі та в подальшому підписав договори купівлі продажу електричної енергії.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» у позовній заяві вказано, що ним сплачувались грошові кошти на виконання умов укладених договорів та додаткових угод до них у розмірі 21 088 907, 64 грн та електрична енергія була закуплена позивачем, вказані обставини визнаються обома сторонами, а тому відповідно до ч.1 ст.75 ГПК України доказуванню не підлягають.

Суд наголошує, що здійснення оплати позивачем за договорами на загальну суму 21 088 907, 64 грн свідчить про визнання цього правочину.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 910/18812/17, від 08.07.2019 № 910/19776/17, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20.

З урахуванням вищенаведеного можна дійти висновку, що при укладанні сторонами Договору №70/03/23 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії) від 18.01.2023 та Договору №271/03/23 купівлі-продажу електричної енергії (з особливими умовами) на ринку двосторонніх договорів від 28.02.2023 не було порушено приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, 180, 189 Господарського кодексу України, указаний правочин відповідає вимогам законодавства, а тому відсутні правові підстави для визнання пунктів 6.4 договорів недійсними.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі №908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі №522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 26.05.2023 у справі №905/77/21 уточнив зазначений висновок, сформулювавши свій висновок таким чином: «Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача…».

Таким чином, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» сплачувались грошові кошти на виконання умов укладених договорів та додаткових угод до нього та електрична енергія була закуплена позивачем, то суд приходить до висновку, що з урахуванням того, що позивач не просить застосувати наслідки недійсності вказаних правочинів у справі № 910/9456/23, а обрання позивачем неефективного способу захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, відмовити у позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про визнання недійсними пунктів 6.4 Договору №70/03/23 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії) від 18.01.2023 та Договору №271/03/23 купівлі-продажу електричної енергії (з особливими умовами) на ринку двосторонніх договорів від 28.02.2023.

Щодо посилання позивача на застосування до спірних правовідносин Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року №766», суд зазначає наступне.

25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану".

Пунктом 5 вказаної постанови (доповненим згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2022 № 333) рекомендовано учасникам ринку електричної енергії на період дії особливого періоду зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови №332 (доповненим згідно з постановою № 413 від 26.04.2022) визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" між учасниками ринку електричної енергії на період воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.

Однак, суд зазначає, що предметом спору у справі № 910/9456/23 є визнання недійсними пунктів 6.4 Договору №70/03/23 купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів (гарантованого походження електричної енергії з альтернативних джерел енергії) від 18.01.2023 та Договору №271/03/23 купівлі-продажу електричної енергії (з особливими умовами) на ринку двосторонніх договорів від 28.02.2023, а не нарахування та стягнення штрафних санкцій по укладеним договорам, а тому судом у контексті заявлених позовних вимог встановлюється наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення, а отже дані доводи позивача не приймаються судом до уваги.

Посилання позивача на Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2023 у справі 910/4791/22 та Постанову Верховного Суду від 26.07.2023 № 922/1948/22 судом не приймаються до уваги, оскільки в даних справах не досліджувались питання визнання недійсності пунктів договорів купівлі продажу електричної енергії та правовідносини, які склались між сторонами у даній справі № 910/9456/23 не є подібними до правовідносин у справах № 910/4791/22 та 922/1948/22.

Суд наголошує, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджі Пул» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про визнання пунктів договорів недійсними відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 21.12.2023.

Суддя М.Є.Літвінова