Рішення № 115853977, 21.12.2023, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/2499/23

Провадження № 2/211/1792/23

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

21 грудня 2023 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання Бірж Д.В.,

у відсутність сторін,

розглянувши в порядку спрощеногопровадженнявм.Кривому Розі цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонернетовариство комерційнийбанк «Приватбанк»(далі АТКБ «Приватбанк»)звернувся досуду зпозовом довідповідача ОСОБА_1 та проситьстягнути звідповідача заборгованістьза укладенимкредитним договоромб/нвід 15.05.2006,що виникластаном на15.04.2023,у сумі83988,18грн., черезненалежне виконаннявідповідачем взятихна себезобов`язаньза кредитнимдоговором,а саме:71001,76грн. заборгованістьза кредитом;12986,42грн. заборгованістьза відсотками. В обґрунтування вимог зазначено про звернення відповідача до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим було підписано заяву № б/н від 15.05.2006. Відповідач ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання заяви, що підтверджується її підписом у анкеті-заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Позивач умови договору виконав, надавши кредит відповідачу, однак остання умови договору виконувала неналежним чином, що призвело до виникнення кредитної заборгованості.

Ухвалою Тернівського районного суду міста Кривого Рогу від 08 травня 2023 року справу передано за підсудністю до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Ухвалою суду від 01 червня 2023 року відкрито провадження у даній справі, розгляд справи ухвалено проводити у порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися.

Представник позивача згідно прохальної частини позовної заяви, розгляд справи просить проводити у відсутність представника.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Василець М.С. звернулася до суду з відзивом на позов , просила розглядати справу без їх участі. В обґрунтування відзиву зазначила, що матеріали справи містять копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг з АТ КБ «Приватбанк», де викладено дані про ОСОБА_1 та вказано про бажання приєднатись до Умов і Правил надання банківських послуг, проте відсутні будь-які істотні умови договору про нарахування відсотків за користування кредитом. Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» не містить умов договору про нарахування відсотків. Матеріали справи не містять підтвердження, що саме цей Витяг з Умов та Правил, а також Тарифів надавались для ознайомлення відповідачці і вона погодилась з ними. Заява про приєднання до Умов та Правил не містять умов договору про нарахування відсотків. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банк), яка може вносити та вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Тому просить задовольнити вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, а у задоволенні вимог про стягнення відсотків відмовити.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердила, що була ознайомлена з умовами кредитування та погодилася з ними, що засвідчено власним підписом. На момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 36,00% на рік, вказано розміри комісій та штрафів розмір щомісячного платежу, тощо. Погашаючи заборгованість по кредиту, відповідач прийняла умови договору та погодилася з ними. Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок не спростований, контррозрахунок не наданий. Кредитний договір, укладений між сторонами, не ос порений, а отже наявні підстави для стягнення заборгованості за ним. При цьому у разі несвоєчасного або в неповному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу, сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит це кредитні кошти. Які були надані клієнту та не були повернуті у строк, передбачений договором. Нарахування відсотків проводиться за відповідною ставкою на максимальний залишок відповідної заборгованості по тілу/простроченому тілу кредиту за період. Тому наполягають на задоволенні вимог.

Представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Василець М.С., було надано заперечення на відповідь на відзив, де просила задовольнити позовні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 лише в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 71001,76 грн., а у іншій частині вимог відмовити.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, відповідно до укладеного договору № б/н від 15 травня 2006 року, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с. 17 копія анкети-зави).

Відповідно до частин першої, другої статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на наявність за відповідачем заборгованості за тілом кредиту у розмірі 71001,76 грн., яка не оспорюється та визнається відповідачем у повному обсязі, тому підлягає задоволенню.

Щодо заявлених банком вимог про стягнення процентів слід зазначити таке.

Згідно із частиною першою статті 633ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей633,634 ЦК Україниможна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника від 15 травня 2006 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами у розмірі 12986,42 грн.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, банк посилався на витяг із Умов та правил надання банківських послуг як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання позичальником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача про Умови та Тарифи не може бути належним доказом узгодження між сторонами розміру процентів, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому згідно з шостою статті 81ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг Приватбанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил,чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямоївказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_1 11 лютого 2022 року підписала Паспорт споживчого кредиту, в якому підтвердила, що отримала та ознайомилая з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування.

Розділами 3,4 Паспорту визначено основні умови кредитування шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитну картку від 200 000 до 800 000 грн в залежності від типу картки, та встановлено строк договору і кредитування.

Згідно з порядком повернення кредиту, передбаченого р. 5 Паспорту споживчого кредиту, встановлено розмір платежів та їх сплату, що здійснюється щомісяця.

Отже, зі змісту підписаного сторонами 11 лютого 2022 року Паспорту споживчого кредиту слідує, що він є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Стаття 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.

Отже, зважаючи на наявність підписаного сторонами 11 лютого 2022 року Паспорту споживчого кредиту імовірно АТ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 мали намір укласти договір споживчого кредитування.

Надаючи аналіз Паспорту споживчого кредитування, слід також звернути увагу на те, що в розділі 7 зазначається, що ця інформація зберігає чинність та є актуальною до 26 лютого 2022 року.

Крім того, в Паспорті вказано, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредипроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий стан, розмір доходів тощо.

В той же час, анкету-заяву ОСОБА_1 підписала 15 травня 2006 р., тобто раніше ніж до ознайомлення з цією інформацією.

За таких обставин підстави вважати, що доданий Паспорт має зв"язок із договором від 15.05.2006 року і є його частиною та що між сторонами було укладено договір споживчого кредиту із досягненням згоди щодо усіх істотних умов кредитування, відсутні.

Отже, не заслуговують на увагу доводи банку про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі № 619/1384/21 (провадження № 61-8064св23).

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у сумі 12986,42 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ураховуючи, що цивільне судочинство згідно частин першої-третьої статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, беручи до уваги, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для задоволення позову, частково знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 2684,00 грн., сплачений ним при подачі позову, тому оскільки позов підлягає задоволенню частково, суд з врахуванням положень статті 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати з урахуванням пропорційності задоволених вимог: 71001,76 грн. (сума боргу, задоволена судом) * 2684,00 грн. (сума судового збору, сплачена позивачем) / 83988,18 грн. (сума боргу, заявлена до стягнення) .

Керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 10, 12,13, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, заборгованість за договором №б/н від 15.05.2006 року, що виникла станом на 15.04.2023, яка складається з заборгованості закредитом (тіло) у розмірі 71001 (сімдесят одна тисяча одна) грн. 76 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВАКОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, судовий збіру розмірі 2268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень 99 коп.

В іншій частині в задоволенні позовувідмовити.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко