Рішення № 115853471, 22.12.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 19/116/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2023 Справа № 908/3199/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс (69063, м. Запоріжжя, вул. Троїцька, буд. 5, ідентифікаційний код юридичної особи 39277048)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агролендлізинг (69044, м. Запоріжжя, Майдан Профспілок, буд. 5, кім. 572, ідентифікаційний код юридичної особи 38130578)

про стягнення 210 000,00 грн

без виклику учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

18.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 3504/08-08/23) Товариства з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс до Товариства з обмеженою відповідальністю Агролендлізинг про стягнення 210 000,00 грн штрафу за Договором № 001/1-АЛЛ/2020 від 09.01.2020.

Позов обґрунтовано тим, що відповідачем порушено свої зобов`язання за Договором № 001/1-АЛЛ/2020 від 09.01.2020 в частині передачі права власності на товар третім особам, в зв`язку з чим, позивачем нараховано суму штрафу в порядку п. 6.10 Договору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 18.10.2023, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3199/23 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Оскільки предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача суми в розмірі 210 000,00 грн, вказана сума не перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд здійснює розгляд справи у спрощеному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 23.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3199/23; присвоєно справі номер провадження 19/116/23, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

06.11.2023 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву (вх. № 23662/08-08/23), відповідно до якого останній заперечив проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначив, що порушень п. 5.4 Договору з боку відповідача не було, оскільки право власності на товар, визначений у Специфікаціях №№ 1-7, третім особам не передавалось.

Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/3199/23 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 22.12.2023.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

09.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Теріс Плюс (Сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Агролендлізинг (Сторона-2) був укладений Договір № 001/1-АЛЛ/2020 (Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору встановлено, що цим Договором регулюються відносини сторін з поставки сільськогосподарської техніки. Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки Товару, визначаються Сторонами в Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Пунктом 3.1 Договору Сторони погодили наступний порядок оплат: оплата може відбуватися до часу поставки Товару, чи після поставки Товару, що зазначається у відповідній Специфікації. Сторона-2 оплачує Товар, на підставі рахунку Сторони-1, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок Сторони-1 у строк та в порядку зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Сторони-1. Розрахунки можуть здійснюватись в інший спосіб визначений специфікацією. Якщо оплата буде здійснена без рахунку фактури, Сторона-1 самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів.

Крім того, Сторона-1 має право самостійно визначити призначення платежу та здійснити зарахування отриманих від Сторони-2 грошових коштів за будь-якими специфікаціями до цього Договору (незважаючи на вказане Стороною-2 призначення платежу), незалежно від настання строку оплати за такими специфікаціями.

Згідно з п.п. 4.1, 4.2 Договору, поставка Товару здійснюється Стороною-1 на умовах визначених згідно ІНКОТЕРМС редакції 2010р. в порядку та у строк визначений в специфікації до Договору. Датою поставки є дата підписання видаткової накладної. Ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження Товару переходить до Сторони-2 з дати поставки Товару, Право власності переходить до Сторони-2 з дати підписання Сторонами видаткової накладної, або у інший строк встановлений специфікацією на товар. Сторона-1 має право не підписувати видаткові накладні за 100% оплачений Товар у разі наявності заборгованості Сторони-2 за іншими специфікаціями до цього Договору.

Позивач посилався на те, що в зв`язку з тим, що у ТОВ Агролендлізинг була наявна необхідна сільськогосподарська техніка, та сторонами були погоджені умови поставки з можливістю відстрочення, в період з 09.01.2020 по 07.07.2020 до Договору №001/1-АЛЛ/2020 Сторонами були укладені Специфікації №1-№7, відповідно до яких ТОВ Агролендлізинг мало поставити ТОВ Теріс Плюс наступну сільськогосподарську техніку:

- Сівалку KINZE 3600, 16-рядна, серійний № 105978, рік випуску 2019 (Специфікація № 1);

- Сівалку точного висіву HORSCH, серійний № 24581602, рік випуску 2017 (Специфікація № 2);

- Сівалку HORSCH, серійний № 24581538, рік випуску 2017 (Специфікація № 3);

- Сівалку HORSCH, серійний № 24421344, рік випуску 2019 (Специфікація № 4);

- Оприскувач причіпний марки BERTHOUD TRACKER 3200 DPA, серійний № 1018709, рік випуску 2011 (Специфікація № 5);

- Трактор NEW HOLLAND, Модель: Т7060, серійний № ZKBG01874, рік випуску 2019 (Специфікація № 6);

- Сівалку HORSCH, серійний № 24681271, рік випуску: 2020 (Специфікація № 7).

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що Сторона-1 гарантує Стороні-2, що в разі погодження Сторонами строків поставки Товару, які перевищують 30 (тридцять) календарних днів з дня погодження та підписання Специфікації, Товар визначений у відповідній специфікації резервується за Стороною-2 на час визначений сторонами, як строк поставки Товару, та не може бути реалізований, шляхом передачі права власності на нього третій стороні.

Як зазначає вбачається з матеріалів справи, Товар визначений у специфікаціях: №1 мав бути поставлений у вересні 2020, №№ 2, 3 мав бути поставлений у жовтні 2020, №№ 4, 5, 6 мав бути поставлений у листопаді 2020, № 7 мав бути поставлений у вересні 2021.

Однак, в строки, визначені у зазначених специфікаціях, Товар поставлений не був.

Позивач посилався на те, що під час проведення переговорів з представниками ТОВ Агролендлізинг з підстави не поставки товару, стало відомо, що сільськогосподарська техніка, яка була визначена у специфікаціях, та відповідно до умов Договору мала бути зарезервована за ТОВ Теріс Плюс, була реалізована третім особам.

Згідно з п. 6.10 Договору встановлено, що в разі порушення Стороною-1 гарантії визначеної у п. 5.4 цього Договору, шляхом реалізації Товару визначеного сторонами у Специфікації, шляхом передачі права власності на такий Товар будь-якій третій стороні, то Сторона-1 сплачує Стороні-2 штраф у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень за кожну одиницю Товару щодо якої відбулося порушення.

Порушення відповідачем умов п. 5.4 Договору, шляхом реалізації сільськогосподарської техніки, яку було зарезервовано за ТОВ Теріс Плюс, стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 210 000,00 грн.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 ГК України, загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до укладених сторонами Специфікацій №№ 1-7, які містяться в матеріалах справи, поставка товару мала бути відбутись у вересні 2020, жовтні 2020, листопаді 2020, вересні 2021.

Матеріали справи не містять доказів поставки товару по вказаним вище Специфікаціям.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що Сторона-1 гарантує Стороні-2, що в разі погодження Сторонами строків поставки Товару, які перевищують 30 (тридцять) календарних днів з дня погодження та підписання Специфікації, Товар визначений у відповідній специфікації резервується за Стороною-2 на час визначений сторонами, як строк поставки Товару, та не може бути реалізований, шляхом передачі права власності на нього третій стороні.

Згідно з п. 6.10 Договору встановлено, що в разі порушення Стороною-1 гарантії визначеної у п. 5.4 цього Договору, шляхом реалізації Товару визначеного сторонами у Специфікації, шляхом передачі права власності на такий Товар будь-якій третій стороні, то Сторона-1 сплачує Стороні-2 штраф у розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень за кожну одиницю Товару щодо якої відбулося порушення.

Позивач посилався на те, що відповідач передав право власності на товар, який узгоджений сторонами в Специфікаціях №№ 1-7, третім особам.

Однак, на підтвердження своєї позиції, позивачем не подано жодного документального доказу, який би підтверджував передачу відповідачем права власності на узгоджений сторонами товар третім особам.

Також, дослідивши додані відповідачем до відзиву документи, судом не вбачається, що право власності на товар, зазначений у Специфікаціях №№ 1-7, станом на визначений сторонами строк, як строк поставки Товару, було передано іншим особам.

Як визначено в ч. 3 ст. 13, ч. 1 с. 73, ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі для своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч.ч. 1, 2 ст. 80 ГПК України).

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного вище, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справ, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та документально не підтверджено викладені ним у позовній заяві обставини справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

За таких обставин, суд здійснивши у сукупності оцінку фактичних обставин справи та поданих доказів, не знайшов достатніх правових підстав для їх задоволення з тих підстав, які заявлено, тому у позові відмовляється, в зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю обставин, на які посилається позивач у справі.

Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення складено та підписано 22.12.2023

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.