Рішення № 115846193, 21.12.2023, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/1005/23 Провадження № 2/358/541/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Лебединець Г.С.,

секретар судового засідання Ведмеденко І.В., Осипенко О.М.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Чайки О.В., представника відповідача - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради, треті особи - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Іванківської селищної ради, Іванківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 05.07.2023 звернулася до Богуславського районного суду Київської області із позовом про скасування усиновлення та поновлення первинного актового запису про народження.

Свої позовні вимоги обґрунтувала наступним. Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2021 року задоволено подану нею заяву про усиновлення та оголошено її - ОСОБА_1 усиновлювачем малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаним рішенням суду були внесені зміни до актових записів про народження дітей та змінені їх прізвища з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Беручи у родину дітей, які позбавлені батьківського піклування вона розуміла всю серйозність та відповідальність ситуації, та для якнайкращої адаптації, створила для хлопців у новій сім`ї атмосферу любові та підтримки. Діти мають окрему кімнату, яка повністю облаштована для їх потреб щодо навчання і дозвілля. Діти виховуються в рівних умовах, отримують від неї однаковий рівень турботи та розуміння. Незважаючи на це, син ОСОБА_7 не проявляє до неї поваги, на відміну від ОСОБА_8 . Незважаючи на її постійні намагання налагодити відносини із ОСОБА_7 , аналогічного бажання з його боку не простежується. Старший син ОСОБА_7 неодноразово тікав з дому у невідомому напрямку. Для його пошуку вона постійно зверталася за допомогою працівників поліції та ОСОБА_7 було взято на профілактичний облік ювенальної поліції. Крім того, він навчається на інклюзивній формі навчання, оскільки має для цього показання. Про психічні розлади ОСОБА_7 вона почала здогадуватись після того, як хлопчик переїхав жити до неї. До того часу її зустрічі із хлопцями та спілкування були обмежені часом та відбувались лише в спеціалізованому закладі, в якому діти тоді перебували. В теперішній час її постійно викликають до школи через незадовільну поведінку ОСОБА_7 . Крім того, в неї склалися неприємні ситуації із сусідами, чиїх дітей ОСОБА_7 неодноразово ображав, зокрема й фізично. Крім того, ОСОБА_7 псує майно як у школі, у сусідів, так і вдома. Зокрема, для того щоб втекти з дому, поки вона на роботі, він розбив вікно. Позивач зазначає, що виховує дітей сама, за власні кошти їх утримує, забезпечує навчальними матеріалами, канцтоварами, одягом відповідно до пори року та сезону, регулярно відвідує батьківські збори за місцем навчання дітей співпрацює із вчителями та педагогами. Для такого забезпечення дітей вона постійно працює, а поведінка ОСОБА_7 негативно відображається на її працездатності, оскільки її постійно викликають до школи або до поліції. Крім того, з часом вона помітила факт зникнення у неї коштів. В подальшому їй стало відомо, що грошові кошти в неї взяв ОСОБА_7 . Вона неодноразово спілкувалася із ним щодо неприпустимості такої поведінки, водила його до психолога, однак результату це не принесло. З огляду на таку поведінку сина ОСОБА_7 , позивач була змушена звернутися до дитячого психіатра Богуславської ЦЛ, який діагностував у її сина ряд психічних відхилень, тому він постійно проходить стаціонарне лікування. Однак позитивного результату лікування не приносить. Зазначає, що максимально вжила всіх можливих заходів і дій в інтересах дитини - сина ОСОБА_7 , займалася його вихованням та розвитком, однак всупереч всім заходам та наявним у дитини психічним відхиленням між ними склалися стосунки, які роблять неможливим їхнє спільне із сином проживання і виконання нею як усиновлювачем батьківських обов`язків. Вчинки сина ОСОБА_7 призвели до погіршення її емоційного та фізичного стану. Несприятлива емоційна обстановка відображається на емоційному стані молодшого сина.

З огляду на вищенаведене та на підставі п.1,2 ч.1 ст.238 СК України, позивач просить скасувати усиновлення нею малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (після усиновлення ОСОБА_9 ) та внести відповідні зміни в актовий запис про народження дитини в частині зміни прізвища дитини та відомостей про батьків.

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених у позові та додатково пояснила, що під час усиновлення дітей вона була ознайомлена з їх документами. Після знайомства із ними вона відвідувала їх 3-4 рази, зустрічі проходили в ігровій кімнаті. Для дітей вона облаштувала вдома дитячу кімнату та придбала все необхідне для їх розвитку та досугу. Через деякий час після усиновлення, коли діти вже мешкали із нею, сусіди почали робити їй зауваження з приводу поведінки дітей. Вона розуміла, що діти потребують часу для соціалізації, розмовляла із ними з приводу поводження у суспільстві. В школі ОСОБА_7 за показниками навчався на інклюзивному навчанні. Однак навчався він без бажання, а потім почав тікати як зі школи, так і з дому, для чого розбив вікна в будинку. Асистент вчителя повідомила, що ОСОБА_7 навчатися не хоче, штовхає її, висловлюється нецензурною лайкою, в класі не сидить та постійно кудись біжить. Його шукає вся родина, знайомі, поліція. Така ситуація негативно відображається на її роботі, оскільки вона зосереджена на пошуках дитини та не може належним чином виконувати трудову функцію. В подальшому ОСОБА_7 почав красти у неї гроші. Після консультацій із лікарями та відповідного лікування їй порадили влаштувати ОСОБА_7 до спеціального навчального закладу. Однак він продовжував тікати. Кожні два місяці ОСОБА_7 знаходиться на стаціонарному лікування з приводу психічного захворювання, однак позитивного результату лікування не має. Висновком ЛКК ОСОБА_7 встановлена інвалідність на 2 роки. Така ситуація негативно відображається на молодшому сині - ОСОБА_8 , який іноді намагається наслідувати старшого брата. Зазначила, що на час усиновлення їй не була відома інформація про життя дітей до усиновлення, не було їй відомо і про наявність у ОСОБА_7 психічного захворювання. Пояснила що зі свого боку вона зробила все можливе для соціалізації ОСОБА_7 , оточила його батьківською турботою, забезпечувала всім необхіднім, однак незважаючи на її зусилля та незалежно від її волі між ними склалися такі відносини, які перешкоджають їй належним чином виконувати батьківські обов`язки роблять неможливим їх спільне проживання. Просить позов задовольнити.

Представник позивача - адвокат Чайка О.В. позов підтримала з підстав, у ньому зазначених, та просила задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Богуславської міської ради Калінська О.А. позов визнала. Підтримала наданий суду Висновок про доцільність скасування усиновлення малолітніх дітей ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Додатково зазначила, що станом на дату розгляду справи судом, Служба у справах дітей не має підстав для звернення до суду із зустрічним позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки остання вживає всі максимально передбачені заходи для соціалізації та утримання дітей. Разом із тим, оскільки ОСОБА_1 не доведено, що син ОСОБА_7 страждає недоумством чи має іншу тяжку невиліковну хворобу, про що вона не знала до усиновлення, та також те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_7 є рідними братами, орган опіки та піклування робить висновок про те, що усиновлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , є таким, що суперечить інтересам дітей, не забезпечує їм сімейного виховання, а тому підлягає скасуванню. Крім того, представник відповідача зазначила, що висновок органу опіки та піклуванні був затверджений рішенням Виконавчого комітету Богуславської міської ради № 222/11 20.10.2023 та на цей час в розпорядженні комісії не було медичної документації, яка була надана стороною позивача по справі щодо подальшого лікування ОСОБА_10 та наданих лікарями рекомендацій. Відзив на позов від представника відповідача не надходив.

В судове засіданні представник третьої особи Іванківського ВДРАЦС у Вишгородському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності з прийняттям рішення на розсуд суду. (а.с.156-157)

В судове засіданні представник Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Іванківської селищної ради не з`явився за невідомою суду причиною, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується: рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.142), довідкою про доставку електронного листа (а.с.145,163,183,198,207). Заяв та клопотань від нього не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини - в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнов проти України").

На підставі вищенаведеного, судом протокольно ухвалено проводити судовий розгляд за даною явкою.

Заслухав пояснення сторін, свідків, вислухав пояснення дітей, психолога, дослідив матеріали справи, судом встановлено наступні факти на відповідні ним правовідносини.

Згідно рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2021 року у справі №373/1566/20, ОСОБА_1 оголошено усиновлювачем малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внесені відповідні зміни до актових записів про народження дітей в частині зазначення прізвища та відомостей про батьків. (а.с.13-18).

Згідно педагогічної характеристики ОСОБА_3 , 2013 року народження, учня інклюзивної форми навчання 2-Б класу Богуславського НВО «Ліцей №3 - мала академія наук» Богуславської міської ради Київської області, ОСОБА_7 має навчальні досягнення на дуже низькому рівні; засвоїв знання у формі окремих фактів та елементарних уявлень; психічний розвиток учня на низькому рівні та не відповідає віковим нормам; у спілкуванні з однокласниками та вчителем виявляє агресію, часто провокує дітей на конфлікт, вживає нецензурну лексику; мати дбає про добробут сина, навчанню та вихованню приділяє багато уваги. (а.с.20)

Згідно висновку про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку ОСОБА_3 , учня 2 класу, він потребує особливих освітніх потреб та індивідуального плану навчання. (а.с.23-23)

Згідно повідомлення від 16.03.2023 відповідно до Інструкції з організації роботи підрозділів ювенальної превенції Національної поліції України, ОСОБА_12 , 2013 року народження, у зв`язку з самовільним залишенням сім`ї 23.01.2023 та 14.03.2023 взято на профілактичний облік ювенальної превенції ВН ГУНП в Київській області строком на 1 рік. (а.с.36)

Згідно педагогічної характеристики ОСОБА_12 , 2013 року народження, учня інклюзивної форми навчання 3-Б класу Богуславського НВО «Ліцей №3 - мала академія наук» Богуславської міської ради Київської області, ОСОБА_7 має навчальні досягнення на дуже низькому рівні; засвоїв знання у формі окремих фактів та елементарних уявлень; не виявляє зацікавленості до навчання; учневі характерні розсіяність, підвищена втомлюваність, низька працездатність, агресивність; до однокласників та вчителів виявляє агресію, часто провокує дітей на конфлікт, вживає нецензурну лексику, схильний до протиправної поведінки, часто висловлює думки щодо суїцидальних намірів, погрожує оточуючим фізичною розправою, тікає з уроків; мати дбає про добробут сина, навчанню та вихованню приділяє багато уваги. (а.с.21)

Згідно характеристики ОСОБА_12 , 2013 року народження, учня інклюзивної форми навчання 3-Б класу Богуславського НВО «Ліцей №3 - мала академія наук» Богуславської міської ради Київської області, ОСОБА_7 навчається в закладі з 2021 року на інклюзивному навчанні; уроки не пропускає без поважних причин; часто тікає від асистента вчителя, залишає своє місце навчання в пошуку контакту з учнями інших класів; відомі факти втечі з дому та бродяжництво по мікрорайону навчального закладу; учень відвідує корекційно-розвиткові заняття; мати учня цікавиться успіхами та досягненнями, консультується у класного керівника та вчителів-предметників; приділяє належну увагу вихованню й розвитку дитини. (а.с.22)

Згідно звіту про проведення профілактичних заходів із учнем 3-Б класу ОЗО Богуславського НВО «Ліцей №3-МАН», ОСОБА_14 навчається в класі з інклюзивним навчанням; учень та мати знаходяться під постійним супроводом класного керівника, асистента вчителя, соціального педагога, адміністрації закладу освіти; дитина перебуває під постійним наглядом дорослих щоб запобігти втечі з території закладу та контролювати його присутність на уроках; дитина забезпечена всім необхідним для дистанційного навчання; дитина на уроках не активна, не проявляє зацікавленості у навчання, постійно кудись біжить і щось шукає; йому довподоби справи, які не мають відношення до навчання, дитині хочеться пізнавати світ за межами закладу освіти; ОСОБА_7 потребує підвищеної педагогічної уваги, тому робота педагогічного колективу зосереджена на психологічній підтримці учня та його сім`ї, профілактиці шкідливих звичок, правопорушень, бродяжництва. (а.с.19)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1682, ОСОБА_5 , 2013 р.н. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «КОПНЛ №2» в період з 20.07.2021 по 19.08.2021. Діагноз, згідно клініко-статистичної класифікації хвороб - F70.1 (розлади психіки та поведінки). Рекомендації: інклюзивне навчання, робота з психологом, повторне лікування за клінічними показниками. (а.с.40)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №59/1057, ОСОБА_14 , 2013 р.н. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в період з 16.02.2023 по 10.03.2023. Діагноз, згідно клініко-статистичної класифікації хвороб - F70.0 (розлади психіки та поведінки). Рекомендації, зокрема, інклюзивна форма навчання, заняття з психологом, підтримуюча терапія, психотерапія, сімейна психотерапія, повторне обстеження та лікування в стаціонарі за клінічними показниками. (а.с.39)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №2580, ОСОБА_14 , 2013 р.н. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в період з 19.04.2023 по 15.05.2023. Діагноз, згідно клініко-статистичної класифікації хвороб - F70.1 (розлади психіки та поведінки). Рекомендації, зокрема, інклюзивна форма навчання, заняття з психологом, підтримуюча терапія, психотерапія, сімейна психотерапія, повторне обстеження та лікування в стаціонарі за клінічними показниками. (а.с.37-38)

Згідно протоколу МРТ ОСОБА_9 від 16.03.2023, лікарем зроблений висновок щодо відсутності патологічних змін головного мозку; є ознаки вибіркової атрофії. (а.с.41)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4483, ОСОБА_14 , 2013 р.н. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в період з 29.06.2023 по 28.07.2023. Діагноз, згідно клініко-статистичної класифікації хвороб - F70.1 (розлади психіки та поведінки). Рекомендації, зокрема, інклюзивна форма навчання або навчання в спеціалізованому навчальному закладі, курсове лікування амбулаторно, психотерапія, обмеження психоемоційних навантажень, повторне лікування за клінічними показниками. (а.с.55)

Згідно довідки КЗ КОР «Великополовецька спеціальна школа» від 31.08.2023, ОСОБА_14 буде навчатися в даній школі при наявності відповідних документів. (а.с.122)

Згідно характеристики учня 3 класу КЗ КОР «Великополовецька спеціальна школа» ОСОБА_12 , він навчається за програмою для учнів з порушеннями інтелектуального розвитку; до уроків готується несистематично; часто буває агресивним, провокує бійки та конфлікти серед учнів класу; під час уроків виходить без дозволу із класу і йде в невідомому напрямку; схильний до бродіння; відомі втечі з дому; відвідує корекційно-розвиткові заняття. (а.с.138)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №5983, ОСОБА_14 , 2013 р.н. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в період з 02.08.2023 по 06.09.2023. Діагноз, згідно клініко-статистичної класифікації хвороб - F70.1 (розлади психіки та поведінки). Рекомендації, зокрема, інклюзивна форма навчання або навчання в спеціалізованому навчальному закладі, курсове лікування амбулаторно, психотерапія, обмеження психоемоційних навантажень, повторне лікування за клінічними показниками. Згідно висновку ЛКК: рекомендовано оформлення допомоги по дитячій інвалідності у зв`язку із наявністю захворювання, яке призводить до обмеження життєдіяльності дитини, неефективності реабілітаційних заходів, неможливості відновлення соціальної адаптації, несприятливого прогнозу відновлення працездатності з урахуванням реальних соціально-економічних обстави за місцем проживання дитини. (а.с.166-167)

Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №8318, ОСОБА_14 , 2013 р.н. перебував на стаціонарному лікуванні у КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» в період з 24.10.2023 по 23.11.2023. Діагноз, згідно клініко-статистичної класифікації хвороб - F70.1 (розлади психіки та поведінки). Рекомендації, зокрема, інклюзивна форма навчання або навчання в спеціалізованому навчальному закладі, курсове лікування амбулаторно, психотерапія, обмеження психоемоційних навантажень, повторне лікування за клінічними показниками. (а.с.202-203)

Згідно Індивідуальної програми реабілітації інваліда № 65 від 22.11.2023 щодо ОСОБА_12 , 2013 року народження, йому встановлено інвалідність з 22.11.2023 - 22.11.2025, діагноз F70.1 (розлади психіки та поведінки), визначено заходи з індивідуальної реабілітації. Разом із тим: реабілітаційний потенціал визначений як низький; мета реабілітації - часткове відновлення обмеження життєдіяльності, часткове відновлення соціально-побутового стану.

Крім того, суду на відповідну ухвалу Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області була надана скан-копія цивільної справи № 373/1566/20 за заявою ОСОБА_1 в інтересах малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Переяслав» про усиновлення.

Згідно наявного в матеріалах справи Висновку служби у справах дітей Богуславської райдержадміністрації від 22.06.2020, ОСОБА_1 визнано такою, що може бути усиновлювачем та вона взята на облік кандидатів в усиновлювачі з 24.06.2020. Разом із тим, ОСОБА_1 не пройшла курс підготовки кандидатів з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки п.2 постанови КМУ від 01.06.2020 № 475 «Про деякі питання провадження діяльності з усиновлення дітей» було зупинено на період до 01.09.2020 дію пунктів 22, 25 та 26 Порядку провадження діяльності з усиновлення дітей та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей. (а.с.77)

Згідно Висновку Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 17.11.2020 про доцільність усиновлення та відповідність інтересам малолітніх дітей ОСОБА_4 , 2016 року народження та ОСОБА_3 , 2013 року народження громадянкою України ОСОБА_1 , остання ознайомлена із станом здоров`я, фізичним та розумовим розвитком дітей. (а.с.78-79)

Згідно Висновку про стан здоров`я, фізичний і розумовий розвиток ОСОБА_3 , 2013 р.н. станом на 22.10.2020 встановлено «затримка психічного розвитку». (а.с.81-82)

Згідно копії рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2021 у справі №373/1566/20 про усиновлення, ОСОБА_1 із станом здоров`я дітей та їх соціальним походженням ознайомлена. (а.с.102-104).

В судовому засіданні були допитані наступні свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .

Свідок ОСОБА_15 , яка є сусідкою позивача по справі суду показала, що позивач доклала багато зусиль для адаптації дітей після усиновлення: облаштувала дитячу кімнату, наймала для них репетиторів, дбала про їх добробут. Старший син - ОСОБА_7 , незважаючи на зусилля позивача, виявляв агресію до оточуючих; бив вчителів у школі та погрожував їм; тікав зі школи та його змушені були шукати із залученням поліції; діти сусідів перестали з ним спілкуватися, а його молодший брат ОСОБА_8 - не хотів з ним гуляти. Поведінка братів є різною: ОСОБА_8 - краще адаптувався в родині та школі, а ОСОБА_7 - ламає іграшки, псує речі, будь-яким чином намагається привернути до себе увагу, тікає зі школи та з дому, що є наслідком наявного у нього психічного захворювання.

Свідок ОСОБА_18 , яка є колегою позивача суду пояснила, що позивач створила всі умови для життя дітей в родині. Разом із тим, той факт, що ОСОБА_7 тікає з дому та зі школи негативно відображається на виконання позивачем посадових обов`язків, оскільки всі зусилля вона спрямовує на пошук дитини, піднімає всіх знайомих та спеціальні служби. При цьому на робочому місці вона знаходиться в стані сильного стресу, що позначається на якості роботи. Зазначила, що позивач однаково піклується про обох дітей, однаково забезпечує їх усім необхідним. ОСОБА_19 не хоче гуляти зі старшим братом та сидіти із ним, оскільки останній ламає всі іграшки та є поганим прикладом для молодшого брата.

Свідок ОСОБА_16 , яка є асистентом вчителя суду показала ОЗО Богуславського НВО «Ліцей №3-МАН», що ОСОБА_1 приділяла належну увагу шкільному життю сина ОСОБА_7 , забезпечувала одягом, шкільним приладдям, готувала обіди в школу. Однак, ОСОБА_7 майже не знаходився в класі на уроках, намагався будь-яким чином зірвати урок, вибігав з класу та доводилось його ловити по школі. Поведінка братів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є різною, як і потяг до навчання.

Свідок ОСОБА_17 , яка є вчителем ОЗО Богуславського НВО «Ліцей №3-МАН», суду пояснила, що вона є вчителем в класі, в якому навчався ОСОБА_14 . Зазначила, що позивач ОСОБА_1 відповідально ставилася до навчання сина, відвідувала батьківські збори, дитина була одягнута та забезпечена всім необхідним для навчання. ОСОБА_7 на уроках поводив себе неадекватно, незважаючи на присутність поряд із ним вчителя-асистента, тікав з уроків, бігав по школі, провокував дітей, щоб бігали за ним, намагався будь-яким чином привернути до себе увагу дітей та вчителів, на уроках міг качатися по підлозі, гавкати. Під час розмов із ОСОБА_7 вона помітила, що він негативно сприймає оточуючих, окрім мами.

Крім того, в присутності психолога КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Богуславської міської ради Київської області ОСОБА_20 були опитані малолітні ОСОБА_21 та ОСОБА_14 .

ОСОБА_21 суду пояснив, що коли його брат ОСОБА_7 знаходиться не в родині, він за ним пару тижнів не сумує, оскільки з мамою краще. Вказав, що його брат зламав всі свої іграшки та розбив свій телефон. Крім того зазначив, що коли його брат тікає з дому, вони разом із мамою шукають його до ночі; ОСОБА_7 пропонував йому піти із ним блукати, однак він не погодився. Також розповів, що його брат ОСОБА_7 розбив два вікна та не пояснив для чого, інколи ОСОБА_7 буває злий, однак при цьому не ображає його ( ОСОБА_8 ) оскільки знає, що молодший брат сильніший за нього. Коли ОСОБА_7 повертається додому, вони проводять час утрьох із мамою.

Заломський ОСОБА_7 надавав різні відповіді на ідентичні питання щодо причин його блукань, пояснив, що хоче жити вдома із мамою та братом.

Психолог КУ «Інклюзивно-ресурсний центр» Богуславської міської ради Київської області ОСОБА_20 зазначила, що ОСОБА_8 надавав прямі, дитячі відповіді, на які його ніхто не налаштовував. Коля хитрує, він знає кому і що казати, любить увагу, любить, щоб за ним бігали. В цьому брати є різними. З Колею важко спілкуватися, оскільки невідомо, що від нього можна чекати будь-якої миті.

Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ст.5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Згідно зі ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 СК України. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Частинами 3-5 ст. 232 СК України визначено, що з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

В контексті положень про усиновлення та батьківство усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька (матері) стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися її вихованням та розвитком таким чином і в такому обсязі, які в мінімальному значенні закріплені у законодавстві та визначаються загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21).

Статтею 14 Закону України "Про охорону дитинства" визначено, що діти та батьки не повинні розлучатись всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст.14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (переглянута), яка ратифікована Законом України №3017-VI від 15 лютого 2011 року регламентовано, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом.

Як наголошує Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, стосунки між усиновлювачем і усиновленою дитиною, як правило, мають такий самий характер, як і стосунки в сім`ї, охоронювані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і такі стосунки, що виникають із законного і щирого усиновлення, можна вважати достатньою умовою для застосування до них таких самих гарантій захисту, які стаття 8 Конвенції передбачає стосовно сімейного життя (рішення у справі "Піні та інші проти Румунії" (Pini and Others v. Romania), заяви №78028/01 і № 78030/01, пункти 140 і 148, ECHR 2004-V(витяги).

Отже, одним із головних критеріїв щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед на сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

З метою недопущення порушення інтересів дитини частиною першою статті 238 СК України передбачено виключний перелік підстав, за наявності яких суд може скасувати усиновлення.

Так, у частині першій статті 238 СК України зазначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.

Позивач ОСОБА_1 як на підставу скасування усиновлення сина ОСОБА_7 посилається на пункти 2,3 ч.1 ст.238 СК України.

Однак суд, на підставі досліджених доказів, відхиляє посилання позивача на таку підставу для скасування усиновлення як наявність психічної хвороби, про яку усиновлювач не знала на момент усиновлення, оскільки визначені п.2 ч.1 ст.238 СК України підстави, а саме страждання дитиною недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення не було доведено під час розгляду справи.

Як встановлено під час судового розгляду, позивач була обізнана із станом здоров`я ОСОБА_7 та висновок про стан здоров`я дитини станом на 22.10.2020 містить відомості про наявність у дитини затримки психічного розвитку.

Станом на час усиновлення - на квітень 2021 позивач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на проведення додаткового медичного обстеження ОСОБА_7 відповідно до Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою КМУ № 905 від 08.10.2008.

Крім того, позивач ОСОБА_1 не скористалася своїм правом на отримання інформації під час усиновлення щодо історії життя дитини, особливостей її розвитку, поведінки, здібностей, рис характеру.

Кожна особа самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із не використанням своїх прав.

Таким чином, суд не приймає доводи позивача щодо її посилань на п.2 ч.1 ст.238 СК України, яка на підставу для скасування усиновлення, оскільки, в разі належного використання своїх прав під час усиновлення дитини, їй була б надана більш повна інформація щодо стану здоров`я ОСОБА_7 .

Пояснення свідка ОСОБА_15 щодо її упевненості у наявності у ОСОБА_12 психічного захворювання, суд не приймає до уваги, оскільки незважаючи на її педагогічний досвід, вона не є кваліфікованим фахівцем галузі дитячої психіатрії.

Разом із тим, суд погоджується з доводами позивача, що між нею і сином ОСОБА_7 склалися, незалежно від її волі, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання нею своїх батьківських обов`язків. (п.3 ч.1 ст.238 СК України)

Так, дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що усиновлювач ОСОБА_1 ставиться до усиновлених дітей, як до рідних.

Під час дослідження доказів представник відповідача погодилась з тим, що діти доглянуті, забезпечені всім необхідним.

Суд приходить висновку, що стороною позивача доведено те, що впродовж тривалого проживання сина ОСОБА_7 в родині, остання, робила все можливе, щоб дитина мала все необхідне (дбала про його фізичний та духовний розвиток), але обставини, які не залежать від їх волі, унеможливлюють подальше проживання сина із нею.

Незважаючи на численні зусилля позивача налагодити добрі, сімейні взаємини з дитиною не вдається.

Судом встановлено, що в силу особистих якостей усиновлювача та усиновленого ОСОБА_7 та обставин, які не залежать від позивача, між ними відсутня взаємна злагода, не сталося формування стабільних, гармонійних, незмінних відносин, що необхідні для нормального спілкування матері та сина.

Такі стосунки роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання позивачем своїх батьківських обов`язків, що позбавляють її можливості повноцінного виконання своїх батьківських обов`язків відповідно до вимог частини 2 статті 207 СК України.

При цьому, на переконання суду, рішення про ініціювання скасування усиновлення щодо сина ОСОБА_7 прийнято позивачем під впливом соціуму (зокрема на робочому місці позивача), під впливом близького оточення родини, які не змогли прийняти дитину з особливими освітніми потребами в сім`ю та не спроможні, з цих підстав, подарувати дитині родинний затишок та допомогти їй знайти своє призначення у житті. Крім того родині позивача не була надана кваліфікована допомога з боку державних органів з метою інформування щодо шляхів подолання проблем дитини, забезпечення потреб дитини у розвитку та вихованні.

З цих підстав суд приходить до висновку, що перебування ОСОБА_7 в родині позивача суперечить інтересам дитини та не забезпечує йому належного сімейного виховання.

За змістом ч. 8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Вирішуючи дану справу, судом першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, відповідно до Конвенції ООН "Про права дитини" ратифікованої Постановою ВР № 789-XII від 27.02.91.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною четвертою і п`ятою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо скасування усиновлення обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

З Висновку про доцільність скасування усиновлення, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Богуславської міської ради від 20.10.2023 № 222/11 вбачається, що орган опіки та піклування зробив висновок про те, що усиновлення ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є таким, що суперечить інтересам дітей, не забезпечує їм сімейного виховання та підлягає скасуванню. Висновок щодо скасування усиновлення у відношенні двох дітей ґрунтується на відсутності підстав для роз`єднання братів згідно п.74 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затверджених постановою КМУ № 905 від 08.10.2008

Згідно ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим.

Суд з урахуванням обставин справи, не погоджується з висновками щодо доцільності скасування усиновлення у відношенні двох дітей та ставиться до них критично, оскільки такий висновок не містить обґрунтування доцільності такого рішення з точки зору позитивного впливу на родину.

Так, даний висновок складений на 20.10.2023 року. Однак, станом на дату прийняття рішення судом - 21.12.2023 позивачем додана медична документація, яка свідчить про те, що ОСОБА_7 потребує інклюзивної форми навчання або навчання в спеціалізованому навчальному закладі, реабілітаційний потенціал є низьким та відновлення обмеження життєдіяльності та соціально-побутового стану є частковим.

Крім того, ОСОБА_14 навчається у спеціалізованому навчальному закладі та протягом навчальних днів відсутній за місцем проживання мами та брата, за 2023 рік ОСОБА_7 перебував на лікуванні наступні періоди: 16.02.23-10.03.23, 19.04.23-15.05.23, 29.06.23-28.07.23, 02.08.23-06.09.23, 24.10.23-23.11.23, тобто кожні два місяці він проходив лікування тривалістю 1 місяць. Така періодичність та тривалість лікування не може не позначитися на якості спілкування дітей, формуванні братерської любові та тісних сімейних зв`язків.

Вказані обставини залишися поза увагою органу опіки та піклування.

Крім того, висновок органу опіки містить виклад обставин щодо доцільності скасування усиновлення щодо двох дітей, в той час як у позові ставиться питання щодо скасування усиновлення у відношенні однієї дитини, а згідно ч.2 ст.264 ЦПК України суд не може виходити за межі позовних вимог.

З`ясував думку сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, дав оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясування обставин справи, суд прийшов до висновку щодо можливості скасування усиновлення у відношенні ОСОБА_12 .

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 2015 року у справі "Zaiet vs Romania" зазначив, що поділ сім`ї є дуже серйозним втручанням, і будь-які такі заходи повинні ґрунтуватися на досить значущих і вагомих причинах не тільки в інтересах дитини, але і по відношенню до правової визначеності. Анулювання усиновлення не може бути заходом, спрямованим проти усиновленої особи. Правові положення, які регулюють усиновлення, як правило, спрямовані, в першу чергу, на захист інтересів дітей.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав" роз`яснено, що усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях щодо сімейних правовідносин (наприклад, рішення у справі "Мікулич проти Хорватії", "Гаазе проти Німеччини") зазначав, що хоча основною метою статті 8 Конвенції є захист особи від свавільних дій з боку органів державної влади, можуть бути додаткові позитивні зобов`язання, що є невід`ємними від ефективної "поваги" до сімейного життя. Якщо встановлено існування сімейних зв`язків, держава має діяти у такий спосіб, що буде розрахований на те, аби дати можливість таким зв`язкам розвиватися, та вживати заходів, які надаватимуть можливість батькам і дитині возз`єднатися.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" основними засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа є створення умов для реалізації права кожної дитини на виховання в сім`ї, а також сприяння усиновленню дітей.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 р. "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав" наголошується, що основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення припиняються на майбутнє права та обов`язки, що виникли у зв`язку з усиновленням між дитиною та усиновлювачем і його родичами; у разі скасування усиновлення дитина передається за бажанням батьків або інших родичів їм, а якщо це неможливо, - вона передається на опікування органові опіки та піклування.

Відповідно до ч.2 ст.239 СК України, у разі скасування усиновлення відновлюються права та обов`язки між дитиною та її батьками, іншими родичами за походженням.

Згідно із ч. 5 ст. 239 СК України, у разі скасування усиновлення дитина має право на збереження прізвища, імені та по-батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням. За бажанням дитини їй присвоюється прізвище, ім`я, по-батькові, які вона мала до усиновлення.

З урахуванням вказаних положень суд не вбачає підстав для збереження прізвища дитини, яке вона одержала у зв`язку із усиновленням, що необхідно для відновлення прав та обов`язків між дитиною та родичами за походженням.

Слід зазначити, що позивачем доведено те, що впродовж тривалого проживання ОСОБА_7 в родині, вона робила все можливе, щоб дитина мала все необхідне (фізичний та духовний розвиток), виховувала його в родині, надавала батьківську турботу і опіку.

З метою поліпшення психічного стану здоров`я дитини - ОСОБА_12 , а також налагодження з ним стосунків, вона неодноразово зверталась за допомогою до психіатрів, дитина проходила обстеження та лікування у спеціалістів, виконувала рекомендації лікарів щодо медикаментозного лікування дитини, з розумінням ставилась до його психологічного та емоційного стану, намагалася забезпечити належне сімейне виховання, займалися його реабілітацією та оздоровленням, однак всі спроби не дали бажаного результату.

Проте, протягом тривалого часу між усиновлювачем та малолітньою дитиною - сином ОСОБА_7 , склалися, незалежно від волі усиновлювача стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання нею своїх батьківських обов`язків.

Задовольняючи позов суд зазначає, що скасування усиновлення малолітньої дитини ОСОБА_12 , на підставі пункту 3 частини 1 статті 238 Сімейного кодексу України не суперечить закону та відповідає законним інтересам та правам малолітньої дитини, враховуючи найкращі інтереси дитини, оскільки обставини, що склались між усиновлювачами та усиновленим із незалежних від волі усиновлювачів причин не дають змоги забезпечити стабільні та гармонійні умови проживання і виховання малолітнього ОСОБА_7 в сім`ї усиновлювача.

На переконання суду скасування даного усиновлення відбувається в інтересах іншої усиновленої дитини - малолітнього ОСОБА_8 , оскільки між ним та позивачем встановився з часу усиновлення родинний зв`язок, він тягнеться до мами, має бажання жити із нею незважаючи на відсутність старшого брата.

Таким чином, виходячи із суті та змісту заявлених позовних вимог, встановлених обставин справи, аналізу положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

В силу ст. 241 СК України, після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

На підставі викладеного та керуючись статтями 13, 77-81, 259, 263-265, 268, 273, 313-314 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Скасувати усиновлення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , малолітнього ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснене на підставі рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 16.04.2021 року у справі № 373/1566/20.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_9 № 23 від 22.03.2013 року, зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Іванківського міжрайонного управління юстиції у Київській області шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, змінив записи про батька дитини із « ОСОБА_23 » на « ОСОБА_5 » та матір дитини із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_24 », змінити прізвище дитини із « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 ».

Передати малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 під опіку органу опіки та піклування за місцем первинного обліку до його усиновлення - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Іванківської селищної ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий: суддя Г. С. Лебединець