Рішення № 11584113, 22.09.2010, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 2-4569/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Нікітіної С.Й.,

при секретарі – Віноградовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу),

ВСТАНОВИВ:

19.12.2008 року ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) та просило суд стягнути з відповідача суму в розмірі 44 668, 22 та всі понесені судові витрати по справі.

При цьому позивач мотивувала свої позовні вимоги тим, що 11.10.2004 року в м. Одесі відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, транспортного засобу „Тойота-Теркал”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу „ВАЗ-21061”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1. Відповідно до постанови слідчого СО по ДТП ОГУ УМВС України в Одеській області Кондращенка В.П. про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.10.2004 року, причиною ДТП є порушення ОСОБА_1 вимог п.п.10.1, 10.3, 11.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р., що на думку представника позивача свідчить про те, що ОСОБА_1 є відповідальним за спричинення матеріальної шкоди власнику транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та, у зв’язку із цим, зобов’язаний її відшкодувати.

14 січня 2005 року позивач, відповідно до Договору страхування № 021.02434.13 від 1 жовтня 2004 року та на підставі заяви страхувальника, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 44 668 гривень 22 копійки та ввжає, що у порядку регресу зазначена сума підлягає стягненню із відповідача.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги в повному обсязі і просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні не визнав позовні вимоги та вказав, що ОСОБА_1 є невинним у спричиненні ДТП від 11.10.2004 року, яке сталося внаслідок порушення ПДР водіями Москвич та Тойота-Теркал, д/н НОМЕР_2. Постанова ж слідчого СО по ДТП ОГУ УМВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.10.2004 року не може бути доказом вини відповідача, оскільки відповідно до КУпАП та вина повинна бути встановлена виключно судом. Крім того, представник відповідача зазначив, що Висновок № 1043 по визначенню вартості відновлювального ремонту і ринкової вартості автомобіля VW Caddy від 23 листопада 2004 року не може бути доказом по справі, оскільки на його 2-й сторінці вказані відомості про зовсім інший транспортний засіб, який не брав участь у ДТП від 11.10.2004 року.

Також представник відповідача просив відмовити у позові на підставі пропуску позивачем строків давності.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, допитавши спеціаліста, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 11.10.2004 року о 13 годині 00 хвилин в м. Одесі на вул. Михайла Грушевського відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого за Договорм страхування № 021.02434.13 від 1 жовтня 2004 року транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, транспортного засобу „Тойота-Теркал”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу „ВАЗ-21061”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_1.

Відповідно до постанови слідчого СО по ДТП ОГУ УМВС України в Одеській області Кондращенка В.П. про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.10.2004 року, відповідач, управляючи автомобілем „ВАЗ-21061”, державний реєстраційний номер НОМЕР_3, при зміні напрямку руху та перебудові не впевнився в безпеці маневру, не надав дорогу автомобілю „Тойота-Теркал”, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, який рухався у лівому ряду в попутному напрямку, в результаті чого допустив з ним зіткнення, після чого виїхав на смугу зустрічного руху і скоїв зіткнення з автомобілем "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався в зустрічному прямому напрямку. Як вказується в зазначеній постанові, причиною ДТП є порушення відповідачем вимог п.п.10.1, 10.3, 11.4 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р.

Окрім того, обставини викладені у зазначеній вище постанові підтверджуються письмовими поясненнями учасника ДТП від 11.10.2004 року ОСОБА_2

Посилання представника відповідача на те, що причиною ДТП від 11.10.2004 року порушення ПДР водіями Москвич та Тойота-Теркал, д/н НОМЕР_2 не відповідає матеріалам справи, тому суд ставиться до них критично. Крім того, у ст.221 КУпАП, на яку посилається представник відповідача, вказано, що виключно судом здійснюється розгляд справ про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ст.124 КУпАП. Таким чином, лише суд має повноваження притягнути особу за ст.124 КУпАП до адміністративної відповідальності. Між тим, у позові мова йде не про те, що постанова слідчого СО по ДТП ОГУ УМВС України в Одеській області про відмову у порушенні кримінальної справи від 21.10.2004 року є доказом вини відповідача у спричиненні ДТП, а не про те, що за цією постановою його притягнули до адміністративної відповідальності. Зазначену постанову відповідач не оскаржив, що свідчить про те, що він погодився із її змістом.

Відповідно до довідки Приморського районного суду м. Одеси адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення ДТП від 11.10.2004 року знищені за збігом строків зберігання, що унеможливлює їх дослідження судом по цивільній справі.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП від 11.10.2004 року підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (під джерелом підвищеної небезпеки в ч.1 ст.1187 ЦК України розуміється діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів... ), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1) ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, ОСОБА_1 є відповідальним за спричинення матеріальної шкоди власнику транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та зобов’язаний її відшкодувати.

Допитаний у судовому засідання ОСОБА_3, що складав Висновок № 1043 по визначенню вартості відновлювального ремонту і ринкової вартості автомобіля VW Caddy від 23 листопада 2004 року показав, що на 2-й сторінці його висновку допущена технічна помилка і відомості про транспортний засіб записані помилкові. Проте зазначена помилка ніяким чином не вплинула на результати вказаного Висновку, які, як вказав ОСОБА_3, повністю відповідають дійсності та діючому законодавству. Пи цьому ОСОБА_3 надав суду Висновок № 1043 по визначенню вартості відновлювального ремонту і ринкової вартості автомобіля VW Caddy від 23 листопада 2004 року із виправленими технічними помилками на його 2-й сторінці.

Таким чином, суд вважає що Висновок № 1043 по визначенню вартості відновлювального ремонту і ринкової вартості автомобіля VW Caddy від 23 листопада 2004 року може бути доказом вартості спричиненої у ДТП від 11.10.2004 року власнику транспортного засобу "Volkswagen Caddy", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, матеріальної шкоди.

14 січня 2005 року позивач на підставі Страхового акту № 3656.10.2004.21 від 13.12.2004р. та розрахунку страхового відшкодування до нього, виходячи з Висновку № 1043 по визначенню вартості відновлювального ремонту і ринкової вартості автомобіля VW Caddy від 23 листопада 2004 року, враховуючи Висновок № 1206 по визначенню вартості пригідних до подальшого використанню деталей та вузлів автомобіля VW Caddy від 8 грудня 2004 року, керуючись умовами Договору страхування № 021.02434.13 від 1 жовтня 2004 року, здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 44 668 (сорок чотири тисячі шістдесят вісім) гривень 22 копійки, що підтверджується платіжним дорученням № 242 від 14.01.2005р.

У відповідності зі ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Посилання представника відповідача на те що строк давності для пред’явлення позову збіг не відповідають законодавству та обставинам справи. Так, у запереченні проти позову зокрема зазначається, що оскільки позивач здійснив виплату страхового відшкодування 14.01.2005 року, то відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається саме від цього дня і закінчується через 3 роки (ст.257 ЦК України), тобто 15.01.2008 року. На думку представника відповідача оскільки позов пред’явлений лише 19.12.2008 року, то строки позовної давності сплили, що згідно ч.4 ст.267 ЦК є підставою для відмови у позові.

Проте 21.03.2007 року позивач вже пред’являв аналогічний позов у Приморський районний суд м. Одеси до відповідача, який ґрунтувався на таких же підставах та містив такі ж позовні вимоги, як і позов від 19.12.2008 року.

Відповідно до ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Таким чином, позов, пред’явлений 21.03.2007 року, перервав перебіг позовної давності.

Відповідно до ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позовна заява від 21.03.2007 року (позов, який перервав перебіг строку позовної давності) Приморським районним судом м. Одеси була залишена без розгляду (ухвала від 30.10.2008 року).

Відповідно до ч.1. ст. 265 ЦК України залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Зі змісту ч.2 та ч.3 ст.263 ЦК України випливає, що виникнення обставини, з якою пов’язується зупинення перебігу позовної давності, означає, що перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цієї обставини, а від дня припинення цієї обставини перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Таким чином, зупинення перебігу позовної давності та переривання перебігу позовної давності є різними правовими категоріями, що спричиняють різні правові наслідки.

У зв’язку з цим, позовна заява від 21.03.2007 року перервала перебіг позовної давності (ч.2 ст. 264 ЦК України), а залишення її без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності (ч.1. ст. 265 ЦК України), що означає, що перебіг строку позовної давності продовжується без будь-яких перерв і закінчується через три року, тобто 22.03.2010 року.

Таким чином, позов від 19.12.2008 року, пред’явлений в межах строку позовної давності.

На підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати, які понесені позивачем, у зв'язку з розглядом даної справи. Так, стягненню підлягають: витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу - 30 грн., а також витрати по оплаті судового збору у розмірі 446, 69 грн.

Керуючись ч. 1 ст. 88, 209, 213-215, 223 ЦПК України, ст. ст. 261, 263, 264, 265, 993, 1166, 1187, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЗКПО 20782312) до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (код ЗКПО 20782312) суму у розмірі 44 668 (сорок чотири тисячі шістдесят вісім) гривень 22 копійки як відшкодування шкоди, суму у розмірі 446 (чотириста сорок шість) гривень 69 копійок як судовий збір та суму у розмірі 30 (тридцять) гривень як витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього стягнути 45 144 (сорок чотири тисячі сто сорок чотири) гривні 91 копійку.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

СУДДЯ: