Рішення № 115829525, 21.12.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20499/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Одеський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Завальнюка І.В.,

при секретарі Гоменюк Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України; зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України; визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що виконав зобов`язання припинити громадянство російської федерації; визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач втретє звернувся з декларацією про відмову від громадянства рф з наступних підстав. 19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX (далі Закон № 1941-IX). Метою прийняття Закону № 1941-IX є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, як брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами російської федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання». При цьому, слід зазначити, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та: 1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 30.12.2021 Міністерством юстиції України за № 1696/37318 зареєстровано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 № 989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань». У зв`язку з цим, 31 травня 2023 року позивач звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України. У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що « 19.05.2023 закінчився строк виконання зобов`язання про припинення громадянства російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України, поданого Вами 19.03.2021. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу Вами укладено 30.05.2023, Таким чином, у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відсутні підстави для прийняття Вашої декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України від 31.05.2023, у зв`язку з чим повертаємо вищезазначену декларацію Вам. При цьому, на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» (далі Закон) 27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону Вам, ОСОБА_1 ». Відповідач вважає протиправними як відмову у прийнятті декларації, так і рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України із зазначених відповідачем підстав. Встановлений у ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про громадянство України» (в редакції Закону № 1941- IX від 14.12.2021) дворічний строк виконання іноземцем обов`язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та відносяться до категорій, визначених у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону. Як вбачається, із положень п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021, правом скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи за наявності двох обставин: 1. Вони набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021); 2. Відносяться до однієї з визначених у таких положеннях категорій осіб, зокрема тих, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Оскільки позивач по-перше - уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі збройних сил України та по-друге - набув громадянство України 19.05.2021 (тобто у межах, визначених прикінцевими та перехідними положеннями), то слід дійти висновку, що відносно нього наявні обидві обставини, які дають йому право на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство). В свою чергу, неможливість виконати зобов`язання припинити громадянство російської федерації пов`язана із тим, що внаслідок агресії російської федерації, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України. Крім того, до укладення контракту із ЗСУ, одразу після вчинення російською федерації повномасштабного збройного вторгнення на територію України позивач вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у бойових діях (вказане підтверджується копіє посвідчення, відеозаписами, та численими подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, пвід Командира ВЧ НОМЕР_1 ; Начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови ОСОБА_2 ; командира ВЧ НОМЕР_2 СБУ). За таких обставин, позивач не мав жодної змоги виїхати до російської федерації з метою припинення її громадянства, оскільки одразу міг би бути затриманий та підданий ув`язненню за факт участі у бойових діях на боці України та іншого сприяння у відсічі збройній агресії. Норма пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021 встановлює, що право особи (яка відноситься до визначених у цій нормі категорій) на подання декларації пов`язується із періодом отримання громадянства у межах від 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом до 19.12.2021, що складає 2 роки та 364 дні., що є більшим за загальне правило про необхідність подання такої декларації протягом двох років, встановлене у ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про громадянство», а тому можна зробити висновок, що для категорій осіб, визначених у п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021 зроблено виключення, і вони можуть подати таку декларацію у будь-який час за наявності лише двох обставин: 1. Вони набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021); 2. Відносяться до однієї з визначених у таких положеннях категорій осіб, зокрема тих, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; Таким чином, з огляду на викладене, протиправною була відмова відповідача прийняти декларацію про відмову від громадянства рф з підстав пропуску дворічного строку, оскільки на подання якої він мав всі підстави, передбачені у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021. З огляду на викладене, з метою поновлення права позивача належним способом захисту є визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті декларації про відмову ОСОБА_1 від громадянства російської федерації. Чинним законодавством України не передбачено ані порядку та підстав для відмови від прийняття декларації про відмову від іноземного громадянства, ані підстав та порядку повернення такої декларації, так само як не передбачено її реєстрації чи будь-якого іншого обліку, крім фізичного долучення такої декларації до матеріалів особової справи особи. Подання такої декларації особою підтверджує виконання такою особою покладеного на неї законодавством обов`язку щодо відмови від іноземного громадянства та виключає в подальшому можливість скасування щодо такої особи рішення про оформлення набуття громадянства України з підстав невиконання обов`язку припинення/відмови від іноземного громадянства згідно зі ст. 21 Закону України «Про громадянство України». Позивач вважає, що наряду з визнанням рішення про відмову від прийняття декларації протиправним, ефективним способом захисту буде також зобов`язання відповідача прийняти таку декларацію повторно та визнання позивача таким, що виконав зобов`язання припинити іноземне громадянство.

Ухвалою судді від 14.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 20.09.2023 витребувано від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області засвідчену копію оспорюваного рішення від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 04.10.2023 відмовлено Центральному міжрегіональному управлінню ДМС у м. Києві та Київській області у продовженні строку для подання відзиву на позов; повторно витребувано від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області засвідчену копію оспорюваного рішення від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 13.10.2023 повторно витребувано від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області засвідчену копію оспорюваного рішення від 27.06.2023 про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 06.11.2023 постановлено розглядати справу за правилам загального позовного провадження та замінено засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

17.10.2023 до суду від Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області надійшов відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 19.05.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон №2235-ІІІ), у зв`язку з чим позивачу видано тимчасове посвідчення громадянина України. У зв`язку з прийнятим рішення про оформлення набуття громадянства України, позивачем подано зобов`язання припинити громадянство російської федерації (далі рф) протягом двох років з моменту набуття громадянства України та подати до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України документ про припинення громадянства рф, або ж у разі неотримання з незалежних від нього причин документа про припинення громадянства рф подати декларацію про відмову від громадянства цієї держави та повернути національний паспорт громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави. У жовтні 2021 року позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства рф з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства рф перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства рф. Тобто, вже на той час позивач ухилявся від виконання зобов`язання припинити громадянство рф. Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відмовлено позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства рф у зв`язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства рф в Україні від 09.01.2021 № 1 вартість виходу з громадянства рф становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні. Вважаючи дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства рф протиправними, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якому, з урахуванням уточненого позову, просив суд: визнати протиправними дії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у позивача, декларації про відмову від громадянства рф; зобов`язати ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийняти у позивача, декларацію про відмову від громадянства рф та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 у справі № 320/598/21 позов задоволено. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області подано апеляційну скаргу. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 320/598/21 апеляційну скаргу ЦМУ ДМС на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 задоволено. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов залишено без задоволення. В своїй постанові Шостий апеляційний адміністративний суд у справі № 320/598/21 дійшов до наступного висновку: «…Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у ОСОБА_1 права на подання декларації про відмову від іноземного громадянства до відповідача, в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документа. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних…» Тобто, Шостий апеляційний адміністративний суд наголосив на відсутності у ОСОБА_1 незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства. Особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства. Тобто, подання декларації про відмову від іноземного громадянства взаємопов`язано з наявністю незалежних від особи причин неотримання документа про припинення іноземного громадянства: декларація подається лише в тих випадках, коли існують такі причини. Визначення поняття декларація про відмову від іноземного громадянства узгоджується з положеннями ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, відповідно до якої держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися. Одночасно, 19.12.2021 набрав чинності Закон № 1941- IX. Метою прийняття Закону №1941-IX є реалізація Указу Президента України від 13.08.2019 № 594 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами рф, які зазнали переслідувань через політичні переконання» (далі Указ №594). Законом чітко визначені підстави про право особи подати декларацію про відмову від іноземного громадянства, а саме у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство. У відповіді ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 30.01.2023 за вих. № 8010.4.2-3388/80.3-23 за результатом розгляду адвокатського запиту від 23.01.2023 № 023-01/01-23 в інтересах ОСОБА_3 було повідомлено про відсутність у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документу щодо проходження служби у Збройних силах України. Викладене, у свою чергу, свідчить про відсутність незалежної від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства, що не породжує виникнення у позивача права на подання декларації про відмову від громадянства рф до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, в якого, у свою чергу, не виникає обов`язку з прийняття відповідного документу. Позивачем мала подаватися не декларація про відмову від громадянства рф, а документ уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф. Видачі зазначеного документа передує повернення національного паспорту громадянина рф до уповноваженого органу цієї держави. З урахуванням вказаної обставини, а також документально підтвердженим обов`язком позивача протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України вирішити питання щодо припинення громадянства рф, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не вбачає підстав ставити під сумнів факт відповідного звернення позивача. З огляду на викладене, ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області не допущено протиправних дій чи бездіяльності по відношенню до позивача. Жодного обмеження щодо країни місця проживання особи, яка не має місця проживання на території російської федерації, та повинна виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство, законодавством рф не передбачено, як і не передбачено чинним законодавством України, яке регламентує процедуру набуття громадянства України. Таким чином, позивач на якого покладено певне зобов`язання припинити іноземне громадянство, не скористався передбаченою законодавством рф для його випадку процедурою. Позивачем не надано жодного доказу неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство)(відсутні будь які докази, починаючи з 19.05.2021 щодо звернення позивача з відповідним клопотанням до посольства рф про припинення іноземного громадянства (підданства). Крім того, позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України після спливу строку надання до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київської області документу уповноваженого органу рф про вихід з громадянства рф. 27.06.2022 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства позивачем у зв`язку з невиконанням ним зобов`язання припинити іноземне громадянство російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України відповідно ст. 21 Закону № 2235-III.

23.11.2023 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

28.11.2023 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь.

Ухвалою суду від 14.12.2023 в задоволенні клопотання представника відповідача про передачу справи до Київського окружного адміністративного суду за територіальною підсудністю відмовлено.

Ухвалою суду від 14.12.2023 закрито підготовче провадження та за письмовою згодою представників сторін розгляд справи по суті розпочато у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання, згідно з ч. 7 ст. 181 КАСУ.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 позовні вимоги із викладених у заявах по суті справи підстав підтримав та просив задовольнити позов.

Представник Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, запереченнях на відповідь.

Вислухавши пояснення представників сторін справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судом встановлено, що у жовтні 2021 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про прийняття декларації про відмову від громадянства Російської Федерації з мотивуванням про наявність у нього незалежної причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (вартість виходу з громадянства Російської Федерації перевищує половину мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення) разом з декларацією про відмову від іноземного громадянства Російської Федерації.

Листом від 22.10.2021 №8010.4.2-49539/80.3-21 відповідач відмовив позивачу в прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації у зв`язку з відсутністю незалежних від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства та неможливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства. Також вказано, що відповідно до наказу Посольства Російської Федерації в Україні від 09.01.2021 №1 вартість виходу з громадянства Російської Федерації становить 1852,50 грн., що не перевищує половини мінімальної заробітної плати в Україні.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у прийнятті декларації про відмову від громадянства Російської Федерації протиправними, позивач звернувся з позовом до Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області про зобов`язання прийняти декларацію.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21 позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства Російської Федерації; зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.

Вказане рішення набуло чинності і позивач був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_3 від 16.03.2022 року.

Разом з тим, відповідач оскаржив рішення Київського окружного адміністративного суду від 06.12.2021 року у справі № 320/598/21, котрим було визнано протиправними дії відповідача щодо відмови в прийнятті у ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації та зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області (код ЄДРПОУ 42552598) прийняти у ОСОБА_1 декларацію про відмову від громадянства Російської Федерації та оформити йому довідку про реєстрацію громадянином України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу відповідача було задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано, а у задоволенні позову відмовлено.

Таким чином, внаслідок скасування рішення суду у справі № 320/598/21, позивач вважався таким, що не відмовився від громадянства російської федерації.

У зв`язку з ухваленням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 грудня 2022 року у справі № 320/598/21, позивач на виконання зобов`язання про відмову від іноземного громадянства знову звернувся до відповідача із декларацією про відмову від громадянства російської федерації з тих підстав, що незалежною причиною неотримання документа про припинення іноземного громадянства є той факт, що процедура оформлення припинення громадянства (підданства) російської федерації не здійснюється внаслідок розриву дипломатичних відносин між Україною та російською федерацією.

Однак, відповідач не прийняв та повернув також і вказану декларацію, виклавши причини такого рішення в листі № А-556/6/8010-23/8010.4.2/1404-23 від 24 квітня 2023 року, в якому зазначив, що тільки особи, які відносяться до категорій, перелічених у прикінцевих та перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-IX мають право на подання відповідних декларацій.

Позивач оскаржив таку відмову і в межах справи № 420/11071/23 рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2023 позов задоволено: визнано протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо відмови в прийнятті від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства РФ; зобов`язано Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства РФ.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25.10.2023 № 420/11071/23 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 червня 2023 року по справі №420/11071/23 скасовано, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

30 травня 2023 ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби у складі ЗСУ.

31 травня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства особою, яка в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що « 19.05.2023 закінчився строк виконання зобов`язання про припинення громадянства російської федерації протягом двох років з моменту набуття громадянства України, поданого Вами 19.03.2021. Контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу Вами укладено 30.05.2023, Таким чином, у ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відсутні підстави для прийняття Вашої декларації про відмову від іноземного громадянства особи, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України від 31.05.2023, у зв`язку з чим повертаємо вищезазначену декларацію Вам. При цьому, на підставі статті 21 Закону України «Про громадянство України» (далі Закон) 27.06.2023 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області прийнято рішення про скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.05.2021 про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону Вам, ОСОБА_1 ».

Зважаючи на протиправність відмови у прийнятті декларації та рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України із зазначених відповідачем підстав, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб, визначено Законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III (далі - Закон № 2235-III).

Відповідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2235-III, громадянство України - це правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках; громадянин України - це особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.

Статтею 6 Закону № 2235-III закріплено підстави набуття громадянства України, зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 вказаної статті громадянство України набувається за територіальним походженням.

Так, особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства (ч. 1 ст. 8 Закону № 2235- III).

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-III іноземці, зазначені в ч. ч. 1 - 3 цієї статті, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство, повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Якщо іноземці, маючи всі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання такого документа, з незалежних від них причин не можуть отримати його, вони подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно з абзацом дванадцятим статті 1 в редакції Закону № 2663-IV від 16.06.2005, зобов`язання припинити іноземне громадянство це письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство (підданство) іншої держави або громадянства (підданства) інших держав і протягом двох років з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України.

Відповідно до ч. 8 ст. 8 Закону № 2235-III особа, яка набула громадянство України і подала декларацію про відмову від іноземного громадянства, зобов`язується повернути паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави. Вимога про взяття зобов`язання повернути паспорт іноземної держави не поширюється на осіб, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні.

Згідно з абзацом шістнадцятим статті 1 Закону № 2235-III, декларація про відмову від іноземного громадянства це документ, у якому іноземець, який узяв зобов`язання припинити іноземне громадянство і в якого існують незалежні від нього причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) або іноземних громадянств (підданств), засвідчує свою відмову від громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону № 2235-ІІІ, іноземці, які подали зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), повинні подати документ про це, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації їх громадянами України. Іноземці, які мають усі передбачені законодавством цієї держави підстави для отримання документа про припинення громадянства (підданства), але з незалежних від них причин не можуть отримати його, подають декларацію про відмову від іноземного громадянства.

Згідно з абзацом тринадцятим статті 1 Закону № 2235-ІІІ, незалежна від особи причина неотримання документа про припинення іноземного громадянства (підданства) це невидача особі, в якої уповноважені органи держави її громадянства (підданства) прийняли клопотання про припинення іноземного громадянства (підданства), уповноваженим органом такої держави документа про припинення громадянства (підданства) особи у встановлений законодавством іноземної держави строк (крім випадків, коли особі було відмовлено у припиненні громадянства (підданства) чи протягом двох років з дня подання клопотання, якщо строк не встановлено, або відсутність у законодавстві іноземної держави процедури припинення її громадянства (підданства) за ініціативою особи чи нездійснення такої процедури.

Таким чином, особа, яка набула громадянство України, зобов`язана протягом двох років подати до органу, що видав тимчасове посвідчення громадянина України, документ про припинення громадянства (підданства) іншої держави або громадянств (підданств) інших держав або, у випадку неможливості надання такого документу з незалежних від них причин, декларацію про відмову від іноземного громадянства.

19.12.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» від 14.12.2021 № 1941-ІХ .

За новою редакцією ст. 21 Закону № 2235-III рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до ст. ст. 7, 8, 10-13, 15 цього Закону внаслідок подання неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування особою будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, у тому числі невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), в декларації про відмову від іноземного громадянства або в декларації про відсутність іноземного громадянства.

Тобто, на даний час редакція закону передбачає невиконання зобов`язання, взятого особою у зобов`язанні припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 затверджено Порядок провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень (далі Порядок № 215), який визначає перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України.

Пунктом 119 Порядку № 215 передбачено, що особам, які набули громадянство України та взяли зобов`язання припинити іноземне громадянство, видаються тимчасові посвідчення громадянина України.

Після подання цими особами в установленому Законом порядку документа про припинення іноземного громадянства, їм замість тимчасових посвідчень громадянина України залежно від місця проживання видаються паспорти громадянина України або паспорти громадянина України для виїзду за кордон.

Відтак, саме на особу, яка взяла на себе зобов`язання припинити іноземне громадянство, покладається обов`язок надати документи про припинення іноземного громадянства і тільки після надання відповідних документів органи ДМС можуть видати особі паспорт громадянина України.

Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб» установлено, що право подати декларацію про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи, які набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом та:

1) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

2) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України;

3) які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України;

4) є іноземцями з числа осіб, зазначених у частині двадцятій статті 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства";

5) які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, що зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом.

У пояснювальній записці до Проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про громадянство України" щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України 5630 від 07.06.2021 зазначено, що метою прийняття проєкту Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» (щодо спрощеного набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України)» (далі законопроєкт) є реалізація Указу Президента України від 13 серпня 2019 року № 594/2019 «Питання спрощення набуття громадянства України іноземцями та особами без громадянства, які брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони України, та громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання».

Прийняття вказаного законопроєкту дозволить спростити порядок набуття громадянства України громадянами Російської Федерації, які зазнали переслідувань через політичні переконання, та іноземцями і особами без громадянства, які в установленому законодавством України порядку проходили (проходять) військову службу за контрактом у Збройних Силах України та/або брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та/або брали участь у виконанні бойових або службових завдань антитерористичної операції, та/або брали (беруть) участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.

Крім того, аналізом законодавства у сфері громадянства України та практики його реалізації засвідчено, що нормативне регулювання питань громадянства України потребує удосконалення, зокрема, з метою актуалізації окремих його положень, приведення у відповідність із положеннями законодавства, що регулює питання, пов`язані з громадянством.

У висновку Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин № 5630 від 07.06.2021 до проекту вищезазначеного прийнятого Закону зазначено, що Голова Державної міграційної служби України повідомив, що ДМС підтримує законопроект. А також звернув увагу, що у деяких осіб вже сплинули строки виходу з громадянства або найближчим часом спливає термін 2 роки як вони отримали громадянство України відповідно до Указу Президента України, але вони не можуть подати документ про припинення громадянства іншої держави, оскільки мають звернутися до посольства держави-агресора або в`їхати на її територію, де вони можуть зазнати переслідувань.

З огляду на вищевикладене, метою включення до прикінцевих та перехідних положень норм про те, що окремі категорії осіб, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності цим Законом мають право на подання декларації, що покликано виключно надати можливість скористатись спрощеним порядок відмови від іноземного громадянства особам, щодо яких сплили або спливають строки виконання зобов`язання з припинення іноземного громадянства.

Таке спрощення дозволяє особам, у яких сплинув строк подання документу про припинення іноземного громадянства, за умови, що вони набули громадянство України у періоді з 01.01.2018, подати декларацію про відмову від іноземного громадянства через неможливість виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство.

30.12.2021 Міністерством юстиції України за № 1696/37318 зареєстровано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 28.12.2021 № 989 «Про затвердження зразків деяких документів, які подаються для набуття громадянства України іноземцями, які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України, які брали (беруть) участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України, та іноземцями, які зазнали переслідувань».

Наказ розроблений відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо правового статусу іноземців та осіб без громадянства, які брали участь у захисті територіальної цілісності та недоторканності України» та Закону «Про внесення змін до Закону України «Про громадянство України» щодо спрощеного набуття громадянства України окремими категоріями осіб».

Наказом затверджено зразки декларацій про відмову від іноземного громадянства, які подаються у зв`язку з наміром набути громадянство України такими категоріями іноземних громадян: а) які мають визначні заслуги перед Україною або прийняття яких до громадянства України становить державний інтерес для України; б) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України; в) які в установленому законодавством України порядку уклали контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України та нагороджені державною нагородою України; г) які зазнали переслідувань; д) які отримали посвідку на тимчасове проживання на підставі частини двадцятої статті 4 Закону № 3773-VI; е) яких визнано біженцями, або яким надано притулок в Україні, а також особами зазначених вище категорій, які набули громадянство України у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021), у разі неможливості виконати зобов`язання про припинення іноземного громадянства.

З огляду на вищевикладене, позивач, який набув громадянство України 19.05.2021 та 30.05.2023 уклав контракт про проходження військової служби в Збройних Силах України, 31.05.2023 звернувся до відповідача із декларацією про відмову від іноземного громадянства, як особа, яка в установленому законодавством України порядку уклала контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України.

При цьому, одразу після вчинення російською федерації повномасштабного збройного вторгнення на територію України позивач вступив до лав територіальної оборони та приймав участь у бойових діях (вказане підтверджується копією посвідчення, відеозаписами, та численними подяками за свою діяльність, вагомі внески у сприяння обороноздатності держави, від Командира ВЧ НОМЕР_1 ; Начальника Харківського НУ Повітряних сил імені Івана Кожедуба, та від Київського Міського Голови ОСОБА_2 ; командира ВЧ НОМЕР_2 СБУ).

Також ОСОБА_1 нагороджений пам`ятною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України медаллю « 30 років воєнній розвідці України» згідно наказу начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України від 23.07.2023 № 1777АСК.

Крім того, ОСОБА_1 оголошено подяку Ради національної безпеки і оборони України за особистий внесок у справу гарантування національної безпеки і оборони України, зразкове виконання військового обов`язку в умовах воєнного стану, на підставі розпорядження секретаря Ради національної безпеки і оборони України ОСОБА_4 від 04.10.2023 № 204/2023-к.

Крім того, ОСОБА_1 нагороджений заохочувальною відзнакою Головного управління розвідки Міністерства оборони України «Вогнепальна зброя» - 9 х 19 мм пістолетом Glock 17 Gen 5 № AGLZ 491 у комплекті з 10 патронами, згідно з наказом № 1217 від 12.06.2023 начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України Кирила Буданова.

Позивач також є членом Всеукраїнського громадського об`єднання «Проффінконтроль України» (англ. ProfF in Control Ukraine або P.F.C.U.) громадське об`єднання організацій та експертів у галузі фінансових продуктів та послуг, які беруть участь у роботі над законодавчими актами у сфері регулювання діяльності з використанням криптовалют в Україні, допомагають правоохоронним органам України у боротьбі з фінансовими пірамідами, скам-проектами та незаконними бінарними опціонами (псевдофорекси), координують та здійснюють благодійну діяльність разом із учасниками криптоспільноти.

Дане громадське об`єднання активно займається гуманітарною допомогою під час війни та всіма силами сприяє зміцненню обороноздатності країни. Позивач є IT-фахівцем та окрім безпосередньої участі у бойових діях, активно допомагає країні у відсічі збройній агресії на кібер-фронті. Позивач бере участь у волонтерській та гуманітарній діяльності. Висвітлення його діяльності можна знайти за посиланнями: https://aspi.com.ua/ru/news/tekhnologii/ekspert-rinku-kriptovalyuti-sergiy-sotnichenko-yakiy-zakhischav-kiivschinu-vid#gsc.tab=0; https://biz.nv.ua/bizinterview/kriptovalyuta-v-ukraine-kak-prosledit-proishozhdeniekriptovalyuty-i-pochemu-eto-vazhno-50266626.html; https://finance-webtransfer.com.ua/ekonomika/nikakoj-raboty-s-rossiyanamikriptokompanii-ukrainy-prinyali-memorandum/).

Викладені обставини в умовах воєнного стану, враховуючи активну участь позивача у забезпеченні обороноздатності України шляхом безпосереднього виконання військового обов`язку, виключали можливість виїзду за межі України, взагалі, та тим більше до російської федерації, або її дипломатичних установ з метою реалізації процедури відмови від її громадянства, враховуючи, як той факт, що громадянам України заборонено Виїзд за межі України в період загальної мобілізації, так і ту обставину, що позивач може володіти інформацією, яка може становити інтерес для спецслужб російської федерації.

Водночас, позиція відповідача, який заперечує проти позовних вимог, зводиться до тлумачення законодавства російської федерації, що регулює порядок відмови від громадянства, відповідно до якої 1) що нездійснення процедури припинення громадянства на території України не є достатньою підставою для подання декларації про відмову від громадянства рф; 2) при цьому, оскільки позивач на думку відповідача не позбавлений можливості оформити припинення громадянства в інших країнах, на думку відповідача позивач задля припинення отримання документу про припинення громадянства рф змушений покинути територію України в умовах воєнного стану за наявності відповідної заборони для військовозобов`язаних.

Тобто за версією відповідача, позивач, який з 30.05.2023 проходить військову службу в ЗСУ, наразі повинен підшуковувати шляхи виїзду з України задля отримання документу про припинення іноземного громадянства.

Поряд із тим, як зазначив сам відповідач, визначення поняття декларація про відмову від іноземного громадянства узгоджується з положеннями ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, відповідно до якої держава-учасниця не може зумовлювати набуття або збереження її громадянства відмовою від іншого громадянства або його втратою, якщо така відмова чи втрата є неможливою або не може розумно вимагатися.

За наведених обставин, відмова від іноземного громадянства, не може розумно вимагатись відповідно до ст. 16 Європейської конвенції про громадянство, оскільки наведені позивачем обставини (неможливість отримати згідно процедури російської федерації документ про відмову від громадянства рф за місцем проживання позивача на території України внаслідок припинення роботи дипломатичних представництв рф на території України) є достатньо вагомими для висновку про неможливість виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство), як підставу згідно пунктом 2 перехідних положень № 1941-ІХ для подання позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства як особа, яка уклала контракт на проходження служби у ЗСУ.

Встановлений у ч. 5 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону № 1941- IX від 14.12.2021) дворічний строк виконання іноземцем обов`язку подати документ про припинення іноземного громадянства, або декларації про відмову від іноземного громадянства не стосується осіб, які отримали громадянство у період з 01.01.2018 до набрання чинності Законом № 1941-IX (до 19.12.2021) та відносяться до категорій, визначених у п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього закону.

Як вбачається із положень п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941-IX від 14.12.2021, правом скористатись можливістю подання декларації про відмову від іноземного громадянства у разі неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) мають особи за наявності двох обставин: 1. Вони набули громадянство України у період з 1 січня 2018 року до набрання чинності цим Законом (до 19.12.2021); 2. Відносяться до однієї з визначених у таких положеннях категорій осіб, зокрема тих, які в установленому законодавством України порядку проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України або які в установленому законодавством України порядку проходили військову службу за контрактом у Збройних Силах України, контракт яких припинено (розірвано), та звільнені з військової служби з підстав, передбачених підпунктами "а", "б" пунктів 1-3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Таким чином, оскільки позивач уклав 30 травня 2023 року контракт про проходження служби у складі Збройних Сил України та набув громадянство України 19.05.2021 (тобто у межах, визначених прикінцевими та перехідними положеннями), то виконуються обидві умови, що надають йому право на підставі п.2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1941- IX подати декларацію про відмову від іноземного громадянства внаслідок неможливості виконати зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство).

В свою чергу, неможливість виконати зобов`язання припинити громадянство російської федерації пов`язана із тим, що внаслідок агресії російської федерації, дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією розірвано, дипломатичні представництва країни-агресора не працюють, а тому позивач не міг скористатись такою процедурою на території України.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про протиправність дій Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України та наявність підстав для зобов`язання відповідача прийняти від позивача декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Поряд із тим, позовна вимога щодо визнання ОСОБА_1 таким, що виконав зобов`язання припинити громадянство російської федерації, не підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п. 10 ч. 2 ст. 248 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

За висновками Європейського Суду з прав людини, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Положення Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, що були прийняті 11.03.1980 Комітетом Міністрів, передбачають, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності, пов`язаний з владними повноваженнями та їх носіями - органами державної влади та органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Попри те, що на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, у судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

При цьому, з огляду на положення ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які Конституцією України віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України 21.10.2010 року № П-278/10.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Аналіз приписів КАС України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

З огляду на вищевикладене, визнання судом позивача таким, що виконав зобов`язання припинити громадянство російської федерації, становитиме втручання у дискреційні повноваження відповідача та матиме ознаки перебирання на себе судом повноважень державного органу. При цьому встановлення судом фактів не притаманно судам адміністративної юрисдикції, як самостійний захід поновлення порушених прав.

Оцінюючи скасування 27 червня 2023 року відповідачем рішення від 19.05.2021 року про оформлення набуття ОСОБА_1 громадянства України, суд враховує встановлені в ході судового процесу обставини, а також виходить з наступного.

Так, суди зобов`язані відповідно до частини першої статті 129 Конституції України вирішувати спори, керуючись верховенством права, що, у свою чергу, означає врахування тлумачення Конвенції, яке надається Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) як мінімальних стандартів демократичного суспільства. Принцип законності, який є складовою верховенства права, у розумінні ЄСПЛ, має бути заснованим на визнанні і прийнятті людини, її прав та свобод, як найвищої цінності, тобто, за своїм змістом мати характер правозаконності. ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що вислів «згідно із законом» означає, зокрема, що закон не повинен суперечити принципу верховенства права.

Суд зобов`язаний застосовувати індивідуальний підхід при вирішенні кожного конкретного спору за критеріями правомірності та законності рішень суб`єктів владних повноважень, визначених частиною другою статті 2 КАС України. Цей обов`язок випливає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Загальні засади права, а саме справедливості та розумності, були сформульовані ще римськими юристами «Contra legem facit, qui id facit, quod lex prohibet; in fraudem vero, qui salvis verbis legis sententiam eius circumvenit» Paul., D. 1, 3, 29.

Той, хто чинить дії, заборонені законом, порушує закон; той, хто оминає закон, дотримуючись його букви, порушує дух закону (Павло «Коментар до закону Цинція» (Lex Cincia), пізніше закріплено в Дигестах Юстиніана 1, 3, 29). Тобто, дотримуватися необхідно не тільки букви закону, але і його духу.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Таку позицію щодо меж дискреції суб`єкта владних повноважень неодноразово підтримувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18 і від 04 лютого 2020 року у справі №П/9901/871/18), а також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №2040/7713/18 тощо.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» не відповідає критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, винесено непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області (02152, м. Київ, Дніпровський район, вул. Березняківська, будинок 4-А; ЄДРПОУ 42552598) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області щодо неприйняття від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларації про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийняти від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , декларацію про відмову від громадянства російської федерації з підстав укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України.

Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 27.06.2023 року про скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 19 травня 2021 року про оформлення набуття громадянства України відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 .

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2147,20 грн (дві тисячі сто сорок сім грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 21.12.2023.

СуддяІ.В. Завальнюк