Єдиний державний реєстр судових рішень
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2023 рокусправа №380/14841/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про перерахунок пенсії.
Суть справи.
До Львівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати відмову ГУ ПФ України у Львівській області, викладену в листі №8358-7598/Ф-52/8-1300/23 від 04.04.2023, щодо виплати ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 ;
- зобов`язати пенсійний орган провести виплату на користь позивача перерахованої на підставі довідки «Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 09.06.2021 №1278 «Про розмір грошового забезпечення» ОСОБА_2 , станом на листопад 2019 року, з урахуванням як основних так і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, премія) та раніше виплачених сум з 01.12.2019 по 01.03.2022.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з позиції ОСОБА_1 їй протиправно відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії її чоловіка з 01.12.2019.
Ухвалою суду від 30.06.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов у встановлений строк не подав. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 6 ст. 162 КАС України).
Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).
Суд на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2022 у справі №380/24552/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №1278 від 09.06.2021, виданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області, з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Водночас ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки П`ятої Львівської державною нотаріальною конторою ЗМУЮ (м. Львів) №930/02-14 станом на 10.08.2022 згідно з матеріалами спадкової справи №270/2022 після смерті ОСОБА_2 його спадкоємцем є ОСОБА_1 .
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.09.2022 у справі №380/11052/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 09 червня 2021 року № 1278 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за стаж служби в поліції та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і премії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку та одноразової виплати перерахованої та недоотриманої пенсії її померлого чоловіка.
Листом відповідач повідомив позивача, що виплата нарахованої суми доплати з 01.03.2019 по 30.11.2022 на виконання рішення суду у справі №380/11052/22 становить 17621,44 грн., здійснюється за окремою бюджетною програмою і виплата коштів буде здійснена в межах бюджетних асигнувань, після виділення їх на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями судів з Державного бюджету України.
Вважаючи зазначені дії відповідача, щодо невиплати заборгованості протиправними ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом.
Фактично із зазначеного висновується, що предметом розгляду цієї справи є не нарахування та невиплата позивачу заборгованості пенсії її померлого чоловіка за попередній період на виконання рішення суду у справі №380/24552/21, у справі №380/11052/23, як на цьому акцентує увагу відповідач у своєму листі.
Вважаючи бездіяльність відповідача, щодо безпідставної відмови у виплаті донарахованої пенсії померлого чоловіка протиправною, позивач звернулася з цим позовом до суду.
Вирішуючи справу суд керується таким.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі Міллер проти Австрії, де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні Гайгузус проти Австрії від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
У рішенні від 10 березня 2011 року у справі Сук проти України, заява №10972/05, Європейський суд з прав людини зазначив таке: « 22. Суд повторює, що поняття майно в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Питання, що має бути розглянуто, полягає у тому, чи надавали заявнику обставини справи, розглянуті в цілому, право на інтерес, який по суті захищається статтею 1 Першого протоколу (див. рішення щодо прийнятності у справі Броньовські проти Польщі (Broniowski v. Poland) [ВП], заява №31443/96, пункт 98, ECHR 2002-X). 24. Суд зауважує, що вимога заявника до національного суду ґрунтувалась на чіткому положенні національного законодавства, що було чинним на той час (див. пункт 13 вище). Виплата забезпечення, що розглядається, здійснювалась з огляду лише на єдину об`єктивну умову - належність до рядового або в начальницького складу органів внутрішніх справ. Оскільки заявник виконав цю умову, він може вважатися таким, що мав обґрунтовані сподівання, якщо не право, отримати виплату, яка розглядається.».
У справі Суханов та Ільченко проти України (заяви №68385/10 та 71378/10, рішення від 26.09.2014) зазначено: « 31. Що стосується соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі Стек та інші проти Сполученого Королівства (Stec and Others v. the United Kingdom) [ВП], заяви № 65731/01 та № 65900/01, п. 54, ECHR 2005-X); про важливість такого інтересу також має свідчити застосування статті 1 Першого протоколу (див. рішення від 15 вересня 2009 року у справі Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 39). 32. Суд зазначає, що у цій справі сам факт існування у заявників права на отримання надбавки до пенсії не оспорювався сторонами провадження, і Суд вважає, що суть права заявників є достатньо чіткою для застосування статті 1 Першого протоколу та що дійсно право заявників на отримання надбавки до пенсії, передбачене національним законодавством, становило майно у значенні цього положення. Існування правової основи у національному законодавстві саме по собі не є достатнім для дотримання принципу законності. Крім того, правова основа повинна мати певну якість, тобто вона повинна бути сумісною з верховенством права і повинна забезпечувати гарантії від свавілля. У зв`язку з цим необхідно зазначити, що, згадуючи закон стаття 1 Протоколу №1 посилається на ту саму концепцію, на яку посилається Конвенція в інших місцях використовуючи цей термін, поняття, яке включає як статутне право, так і прецедентне право (Spacek,.r.o., Czech Republic, §54; Vistins and Perepjolkins v. [ВП], §96). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (East West Alliance Limited v. Ukraine, §67; Unsped Paket Servisi SaN.Ve TiC., §37).».
У справі Серявін та інші проти України(заява № 4909/04, пункти 39, 40 рішення від 10.02.2010) Європейський суд з прав людини вказав, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини першої статті 1, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Питання стосовно того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі "Беєлер проти Італії" (Beyeler.) [GC], 33202/96, п. 107, ECHR 2000-I).
У справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", (заява №48553/99, рішення від 25.07.2002), Європейський суд з прав людини зазначив: « 96. Суд нагадує, що відповідно до статті 1 Конвенції (995_004) кожна Держава-учасниця "визнає для всіх в межах (своєї) юрисдикції права та обов`язки, визначені (...) Конвенцією". Це зобов`язання гарантувати ефективне використання прав, визначених цим договором, може створювати для держави позитивні зобов`язання (див., наприклад, рішення у справі "X та У проти Нідерландів" від 26.03.1985, серія А №91, зз 22-23). У подібному випадку держава не може обмежуватися пасивною роллю та "не можна проводити розмежування між діями та бездіяльністю" (див., з відповідними змінами, рішення у справі "Ейрі проти Ірландії" від 09.10.1979, серія А №32, параграф 25). 97. Що стосується права, гарантованого статтею 1 Протоколу №1 (995_004), то такі позитивні зобов`язання можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності (див., з відповідними змінами, рішення у справі "Лопес Остра проти Іспанії" від 09.12.1994, серія А №303-С, параграф 55).».
Згідно з ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в редакції чинній на час відкриття спадщини, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Положення вказаних статей не зазнали змін і в редакції ЦК України, чинній на час звернення позивача із позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб від 09.04.1992 № 2262-XII, в редакції чинній на час відкриття спадщини, (далі Закон №2262-XII) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонеру з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Згідно з ч.1 ст. 1-1 Закону №2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.
Відповідно до ст. 52 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV, як в редакції чинній на час відкриття спадщини, так і в редакції чинній на час звернення із позовом до суду, (далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Отже, право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана.
Оскільки рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24552/22, що відповідачем не заперечується, позивач має право на отримання згідно з ст. 1227 ЦК України суми пенсії, які були нараховані, однак не виплачені.
Згідно з ч.1 ст. 61 Закону №2262-ХІІ, позивач, як дружина та спадкоємеця померлого, має право на виплату їй неодержаних її чоловіком у зв`язку з його смертю нарахованих сум пенсії за період з 01.12.2019 (дата з якої ОСОБА_2 присуджено здійснення перерахунку пенсії) однак по 28.02.2022, а не по 01.03.2022, оскільки з цієї дати ОСОБА_1 вже призначена пенсія по втраті годувальника.
Відтак суд зазначає, що право позивача на отримання вказаних сум пенсії, невиплачених її чоловіку у зв`язку зі смертю, є законними сподіваннями, оскільки така виплата передбачена національним законодавством. Таке майнове право підпадає під поняття майно у значенні ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Щодо обраного позивачем способу захисту свого порушеного права то суд враховує наступне. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Сума заборгованості виникла у зв`язку з виконанням відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили. Відповідачем наявність заборгованості не спростована. При цьому суд не може брати до уваги зазначені відповідачем у листі відомості, оскільки початковою датою періоду доплати вказано 01.03.2019, тоді як рішенням суду визначено проведення перерахунку пенсії померлого чоловіка позивача з 01.12.2019.
Крім того суд враховує, що абзацом 1 ч. 1 ст. 373 КАС України встановлено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом України «Про виконавче провадження», відповідно до ч. 1 ст. 1 якого виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Однак у зв`язку із смертю стягувача, виконавчий лист судом не видавався, що унеможливило звернення позивача за примусовим виконанням.
Суд враховує, що позивач зверталася до суду у межах справи №380/24552/21 із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою від 06.12.2022 Львівський окружний адміністративний суд відмовив позивачу у задоволенні її заяви. Суд зазначив, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Відтак заявник не позбавлена права звернутися до суду в порядку позовного провадження з позовом про покладення судом зобов`язання в частині виплати її пенсії, яка була нарахована померлому.
Щодо способу захисту порушеного права, то суд вважає за необхідним вказати, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції Суд зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести нарахування та виплату перерахованої на підставі довідки «Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 09.06.2021 №1278 «Про розмір грошового забезпечення» пенсії ОСОБА_2 , станом на листопад 2019 року, з урахуванням як основних так і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, премія) та раніше виплачених сум з 01.12.2019 по 28.02.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
З урахуванням вищевикладеного та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
З огляду обраний судом спосіб захисту прав позивача, з урахуванням приписів ст. 139 КАС України з відповідача слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань судовий збір в сумі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 258, 261-263, 294 КАС України, суд,-
в и р і ш и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області викладену в листі №8358-7598/Ф-52/8-1300/23 від 04.04.2023, щодо виплати ОСОБА_1 недоодержаної її померлим чоловіком ОСОБА_2 пенсії.
3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсії перерахованої на підставі довідки «Територіального медичного об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 09.06.2021 №1278 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на листопад 2019 року, з урахуванням як основних так і додаткових щомісячних видів грошового забезпечення (надбавки, премія) та раніше виплачених сум з 01.12.2019 по 28.02.2022.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 536 (одна тисяча сімдесят три) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКравців О.Р.
Судове рішення № 115828840, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 20.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 380/14841/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: