Рішення № 115827529, 21.12.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року Справа № 280/6003/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Запорізького районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України в особі Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (69006, м. Запоріжжя, вул. Одеська, буд. 2, код ЄДРПОУ 09588762),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Одеський національний технологічний університет (65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд.112, код ЄДРПОУ 02071062),

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Запорізького районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України в особі Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (далі відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження (наказ) начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП, діючого в складі ІНФОРМАЦІЯ_2 , № 1/3/2386 від 18.07.2023 року «Про оповіщення громадян» в частині оповіщення (призову, відправки, мобілізації) громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на військову службу по мобілізації;

- зобов`язати начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП, діючого в складі ІНФОРМАЦІЯ_2 надати громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації до 30 червня 2024 року.

Позовну заяву подано представником позивача адвокатом Коноваленком Олександром Юрійовичем, який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АР №1134410 від 30.07.2023.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на початку квітня 2023 позивач вступив до Одеського національного технологічного університету та наказом від 07.04.2023 був зарахований на денну форму навчання за спеціальністю «Облік та аудит». Отримавши Витяг з наказу та довідку про зарахування, позивачем було направлено до відповідача заяву щодо надання відстрочки від мобілізації. На багаторазові звернення позивача відповідач зазначав про необхідність прибути до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП та надати повний перелік документів. Крім того на чергове звернення позивача від 17.07.2023 відповідач повідомив, що відповідно до договору про навчання в Одеському національному технологічному університеті від 07.04.2023 №86/4, термін дії сертифікату про акредитацію останньої програми Облік і аудит дійсний до 01.07.2023. Також зазначено, що відповідно до розпорядження на оповіщення начальника першого відділу ІНФОРМАЦІЯ_2 №1/3/2386 від 18.07.2023 надсилає повістку про необхідність з`явитися до першого відділу Запорізького РТЦК та СП для відправки на військову службу під час мобілізації. Позивач вважає, що у зв`язку зі вступом на денну форму навчання до закладу вищої освіти має право на відстрочку від мобілізації, при цьому, посилання відповідача на завершення терміну дії сертифікату про акредитацію є хибними, оскільки на період воєнного стану дія такого сертифікату продовжена. Просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 01.08.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 07.08.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Одеський національний технологічний університет; витребувано у відповідача докази по справі.

05.09.2023 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, за змістом яких зазначає, що згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2022 № 295 «Про особливості акредитації освітніх програм, за якими здійснюють підготовку здобувачі вищої освіти, в умовах воєнного стану» (далі Постанова №295) строк дії сертифікатів закладів вищої освіти (наукових установ) про акредитацію спеціальностей і напрямів підготовки та сертифікатів про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, що були чинними на 24 лютого 2022 р., продовжується до 1 липня року, наступного за роком припинення або скасування воєнного стану в Україні. Отже термін дії сертифікату про акредитацію освітньої програми Облік і аудит було продовжено до 01.07.2024. Крім того, інформація щодо умов та ступеню навчання, які можуть бути змінені або припиненні на протязі всієї дії договору, відносяться до договірних відносин замовника та виконавця послуги і внесення змін або доповнень до договору проводиться шляхом укладення додатків до договору або за згодою сторін не вноситься, якщо від таких змін не залежать зміни щодо умов навчання, бажаного ступеню освіти та статусу студента денної форми навчання.

Ухвалою суду від 23.11.2023 повторно витребувано від Запорізького РТЦК та СП докази по справі.

08.12.2023 представником відповідача надано документи на виконання ухвали суду від 23.11.2023.

Крім того, 19.12.2023 представник відповідача надав до суду пояснення, в яких зазначив, що номер розпорядження «Про оповіщення громадян» № 1/3/2386 від 18.07.2023 року, який прописаний в ухвалі суду про витребування доказів є помилковим, оскільки документ, зареєстрований за цим номером в діловодстві не має ніякого відношення до справи.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 07.08.2023, а також копія позовної заяви з додатками вручені відповідачу належним чином 15.08.2023, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Протягом строків, визначених частиною 1 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), відзив не подано, витребувані докази не надано.

Відповідно до частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

07.04.2023 ОСОБА_1 був зарахований на перший курс, денної форми навчання, Одеського національного технологічного університету, за освітньою програмою Облік і аудит, за спеціальністю Облік і оподаткування, що підтверджується Наказом №131-03 від 07.04.2023 та Договором про навчання в Одеському національному технологічному університеті №86/н від 07.04.2023.

18.04.2023 позивач поштою звернувся до Начальника Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки від мобілізації відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі Закон № 3543-XII) строком на 1 (один) рік

20.04.2023 позивач повторно поштою звернувся до Начальника Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки від мобілізації відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII строком на 1 (один) рік. До заяви також було додано нотаріально засвідчену копію Витягу з Наказу Одеського національного технологічного університету №131-03 від 07.04.2023.

На відповідне звернення позивача від 18.04.2023, Запорізький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 28.04.2023 №1/3/1516 повідомив позивача про те, що для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII позивачу необхідно особисто прибути, написати заяву, встановленого зразка та надати оригінали підтверджуючих документів.

29.05.2023 ОСОБА_1 звернувся до відповідача з письмовим запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію стосовно переліку документів, як повинні бути надані студентом, що навчається на денній формі навчання до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання відстрочки від мобілізації під час військового стану та порядок їх подання до районного територіального центру комплектування.

Листом від 05.06.2023 №2198 Запорізький районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив, що позивачу необхідно прибути до районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку та надати заяву про надання відстрочки, до якої додати наступні документи: паспорт громадянина України, військово-обліковий документ, реєстраційний номер обліковий картки платника податків, студентський квиток, укладений договір про навчання між закладом вищої освіти та вступником (за наявності), довідку про зарахування навчання (за наявності).

26.06.2023 позивач повторно поштою звернувся до Начальника Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про надання відстрочки від мобілізації відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII.

На відповідне звернення позивача, Запорізький РТЦК та СП листом від 06.07.2023 №1/3/2276 повідомив позивача, що на даний час ОСОБА_1 надав усі документи окрім ідентифікаційного коду та довідки військово-лікарської комісії вищої інстанції, так як позивач вважає, що Довідка військово-лікарської комісії №15/13/259 від 21.02.2023 видана першим відділом Запорізького РТЦК та СП не відповідає дійсному стану здоров`я позивача. отже, після надання цих документів, завірених належним чином, позивачу буде надана відстрочка за абз. 2 ч.3 ст. 23 Закону № 3543-XII.

17.07.2023 позивач повторно поштою звернувся до Начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП із заявою про надання відстрочки від мобілізації відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII.

Листом від 22.07.2023 №1/3/2436, Запорізький РТЦК та СП повідомив позивача, що відповідно до договору про навчання в Одеському національному технологічному університеті від 07.04.2023 №86/4, копію якого надав позивач, термін дії сертифікату про акредитацію освітньої програми Облік і аудит (АД 16000593) дійсний до 01.07.2023. У зв`язку з цим Одеський національний технологічний університет не має права надавати послуги здобуття освіти до продовження строку дії сертифікату про акредитацію освітньої програми. Згідно заяви від 17.07.2023 позивач визнає дійсною довідку військово-лікарської комісії (15/13/259 від 21.02.2023), відповідно до якої вказаний «Придатним до військової служби», тому підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Відповідно до розпорядження на оповіщення начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП №1/3/2386 від 18.07.2023 надсилає повістку про необхідність з`явитися до відповідача для відправки на військову службу під час мобілізації.

Позивач вважає, що у зв`язку зі вступом на денну форму навчання до закладу вищої освіти має право на відстрочку від мобілізації, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

За змістом частини другої статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 року № 6-зп Суд зазначив, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Окрім того, Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача у сфері публічно-правових відносин.

Суд наголошує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року N 3-рп/2003).

За правилами частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом пункту 9 частини п`ятої статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод або інтересів позивача.

Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Обов`язковою умовою визнання протиправними рішень суб`єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушення його прав та інтересів цим рішенням суб`єкта владних повноважень.

Крім того, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

При цьому порушення вимог Закону рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відповідно до висновку, що сформований у постанові Верховного Суду України від 15 листопада 2016 року у справі №800/301/16, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження про порушення прав було обґрунтованим. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 802/2474/17-а.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Застосовуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду до обставин даної справи, суд зазначає, що позивачем не доведено, що оскаржуване розпорядження начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП будь-яким чином стосується (зачіпає) індивідуально виражені права чи інтереси позивача.

Зокрема, слід зазначити, що у листі від 22.07.2023 №1/3/2436, Запорізький РТЦК та СП, крім іншого, послався на те, що відповідно до розпорядження на оповіщення начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП №1/3/2386 від 18.07.2023 надсилає позивачу повістку про необхідність з`явитися до відповідача для відправки на військову службу під час мобілізації.

Водночас, з наданих відповідачем пояснень вбачається, що Розпорядження про оповіщення громадян має інший номер - №1/3/2387від 18.07.2023.

При цьому, за змістом розпорядження № 1/3/2387 від 18.07.2023 вбачається, що воно має загальний розпорядчий характер щодо проведення оповіщення військовозобов`язаних в межах території відповідальності ІНФОРМАЦІЯ_2 та повідомлення про необхідність прибуття до Першого відділу Запорізького РТЦК та СП для проходження військово-лікарської комісії, та не містить жодних положень, які б мали індивідуальні правові наслідки для позивача.

Отже, спірне розпорядження не порушує прав позивача, які потребують судового захисту, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення зазначених позовних вимог.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації до 30 червня 2024 року суд зазначає таке.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Частиною 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до ч.2,4 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває до теперішнього часу.

Одночасно, Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено та наказано провести загальну мобілізацію на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 №389-VIII (далі - Закон №389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 3543-XII, особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій;

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

За змістом ч.1 ст. 22 Закону № 3543-XII громадяни зобов`язані, крім іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 Закону № 3543-XII призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти.

Таким чином, відповідно до чинного законодавства військовозобов`язані, які є здобувачами професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

У ході судового розгляду встановлено, що позивач з 07.04.2023 зарахований на перший курс, денної форми навчання, Одеського національного технологічного університету, за освітньою програмою «Облік і аудит», за спеціальністю «Облік і оподаткування», що підтверджується Наказом №131-03 від 07.04.2023 та Договором про навчання в Одеському національному технологічному університеті №86/н від 07.04.2023.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у листі від 22.07.2023 №1/3/2436 послався та не, що відповідно до договору про навчання в Одеському національному технологічному університеті від 07.04.2023 №86/4, копію якого надав позивач, термін дії сертифікату про акредитацію освітньої програми Облік і аудит (АД 16000593) дійсний до 01.07.2023. У зв`язку з цим Одеський національний технологічний університет не має права надавати послуги здобуття освіти до продовження строку дії сертифікату про акредитацію освітньої програми.

Слід зазначити, що такі посилання відповідача є хибними, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 16.03.2022 №295 «Про особливості акредитації освітніх програм, за якими здійснюють підготовку здобувачі вищої освіти, в умовах воєнного стану» строк дії сертифікатів закладів вищої освіти (наукових установ) про акредитацію спеціальностей і напрямів підготовки та сертифікатів про акредитацію освітніх програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти, що були чинними на 24 лютого 2022 р., продовжується до 1 липня року, наступного за роком припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Водночас, необхідно звернути увагу, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації не відбувається автоматично в силу закону, а має бути підтверджена у встановленому порядку з дотриманням відповідної процедури.

Так, відповідно до підпунктів 2, 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти, крім іншого, повинні:

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Аналіз наведених положень у сукупності з приписами Закону № 3543-XII дозволяє дійти висновку, що з метою реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону № 3543-XII, військовозобов`язаний зобов`язаний особисто повідомити про наявність відповідних обставин орган, в якому він перебуває на військовому обліку, надавши підтверджуючи документи. При цьому, законодавством не передбачено чіткого переліку документів, які необхідно подати для отримання відстрочки, оскільки він залежить від підстав відстрочки та є індивідуальним. Отже, для отримання відстрочки від мобілізації у період воєнного стану позивач був зобов`язаний особисто з`явитись до ТЦК та СП за місцем військового обліку, пройти всі необхідні мобілізаційні процедури та надати документи, що підтверджують наявність підстав для відстрочки від мобілізації, за результатами розгляду яких орган військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, приймає відповідне рішення.

За встановленими обставинами справи, позивач не звертався до відповідача особисто зі спірного питання, а надсилав відповідні документи поштою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано порядок отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, встановлений чинним законодавством.

При цьому суд не може перебирати на себе функцію органу військового управління, що забезпечує виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, та приймати рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації замість такого органу, поза встановленою процедурою, оскільки це не відноситься до завдань адміністративного судочинства, а тому позовні вимоги про зобов`язання начальника Першого відділу Запорізького РТЦК та СП надати позивачу відстрочку від проходження військової служби під час мобілізації не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

З урахуванням положень статті 139 КАС України у зв`язку з відмовою в позові відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізького районного територіального центу комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України в особі Першого відділу Запорізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України (69006, м. Запоріжжя, вул. Одеська, буд. 2, код ЄДРПОУ 09588762), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача, Одеський національний технологічний університет (65039, м. Одеса, вул. Канатна, буд.112, код ЄДРПОУ 02071062), про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21.12.2023.

Суддя М.О. Семененко