Рішення № 115827444, 20.12.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Справа № 280/7501/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Богатинського Б.В. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2021 року Головне управління ДПС у Тернопільській області (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просило стягнути податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, в сумі 11103,77 грн.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2021 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2022 року, позовну заяву Головного управління ДПС у Тернопільській області повернув позивачу.

6 грудня 2022 року Верховний Суд ці рішення скасував, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою 15 березня 2023 року Запорізький окружний адміністративний суд закрив провадження в адміністративній справі. Повернув Головному управлінню ДПС у Тернопільській області з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2270 грн. сплачений відповідно до платіжного доручення № 1170 від 11 серпня 2021 року.

Постановою від 6 липня 2023 року Третій апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишив без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року- без змін.

14 вересня 2023 року Верховний Суд ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 15 березня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2023 року скасував. Справу передав до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023 справу передано на розгляд судді Богатинському Б.В.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 27 частини 1 статті 5 Закону України Про судовий збір

Ухвалою суду від 17 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, наданий позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання до суду оригіналу позовної заяви з доданими до неї матеріалами та докази надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Позивачем недоліки позовної заяви усунуті у встановлений судом строк.

Ухвалою суду від 31 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день подання позовної заяви за відповідачем обліковується податковий борг по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової та нежитлової нерухомості у розмірі 11103,77 грн. Платнику податків направлено податкову вимогу про сплату боргу, однак сума податкового боргу самостійно не сплачена. Просить позов задовольнити.

Відповідач не погодився з позовом, 06.12.2023 подав відзив на позовну заяву, в якому стверджує, що відповідач з 11.04.2013 не є власником нерухомого майна, на яке позивачем здійснено нарахування відповідачу податку на нерухоме майно. У відповідача взагалі відсутні будь які об`єкти нерухомого майна та території Тернопільської області, та як наслідок об`єкти оподаткування у Тернопільській області. Позовні вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу з податку на нерухоме майно безпідставні, незаконні, отже є такими які не підлягають задоволенню. Просить відмовити Головному управлінню ДПС у Тернопільській області у задоволені позову у повному обсязі.

12.12.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, позивач повідомляє, що вимогами заявленого контролюючим органом позову є саме стягнення податкового боргу, тобто предметом доказування є обставини, що свідчать про наявність чи відсутність правових підстав з якими закон пов`язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку (встановлення факту узгодженості грошового зобов`язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку), у той час як питання правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень не є предметом даного спору. Позовні вимоги підтримує.

На підставі матеріалів справи, судом встановлено наступні обставини.

Згідно довідки від 09.08.2021 про наявність податкового боргу у відповідача наявна заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі - 11103,77 грн.

Заборгованість по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості виникла внаслідок несплати узгодженого грошового зобов`язання, нарахованого відповідно до:

- податкового повідомлення-рішення від 01.08.2018 №00-17325-4902-0826 (граничний термін сплати - 27.11.2018) на суму - 3 202,24 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 27.05.2019 №0017438-4907-0826 (граничний термін сплати - 17.09.2019) на суму - 3 725,61 грн;

- податкового повідомлення-рішення від 14.05.2020 №0017603-4905-0826 (граничний термін сплати - 31.07.2020) на суму - 4 175,92 грн.

Податкові повідомлення-рішення направлені поштою на податкову адресу платника та повернуті службою поштового зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Платнику податків сформована податкова вимога форми «Ф» №548-52 від 22.01.2019, яка надіслана на адресу реєстрації платника засобами поштового зв`язку, відправлення повернуте позивачу службою поштового зв`язку з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання».

У зв`язку з несплатою відповідачем податкового боргу, позивач звернувся до суду з даним позовом на виконання наданих Податковим кодексом України (далі ПК України) повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом (ст.67 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 ПК України податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Підпункт 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України встановлює, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п. 14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п.15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п. 36.1. ст. 36 ПК України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 36.5. ст. 36 ПК України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 ПК України).

Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку , визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно з п.58.3 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

Пунктом 42.2 ст.42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

За змістом п.42.4 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

За приписами пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

У відповідності до пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Підпунктом 266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Відповідно до пп. «а» пп.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується: а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, фізичні особи, у власності яких перебувають об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначається контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні, після отримання якого протягом 60 днів платник податку зобов`язаний сплатити таке податкове зобов`язання.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

З матеріалів справи судом встановлено, що контролюючий орган направив на адресу відповідача податкові повідомлення-рішення про визначення податкового зобов`язання, та податкову вимогу форми, які вважаються врученими платнику податків у відповідності до п.42.4 ст.42 ПК України.

Суму податкового боргу відповідачем погашено не було, у зв`язку із чим податкова вимога повторно не надсилалась.

Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, вважається податковим боргом.

Тобто виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов`язаний з несплатою узгодженої суми податкового зобов`язання протягом установленого строку.

Відповідно до п.31.1 ст.31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

До матеріалів справи не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень в адміністративному або судовому порядку, а тому суд дійшов висновку, що податкове зобов`язання в загальному у розмірі 11103,77 грн. є узгодженим та набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до пп. 20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктом 87.11 ст. 87 ПК України визначено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Щодо аргументів, наведених відповідачем у відзиві, суд зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 18 квітня 2019 року у справі №813/2092/15 (адміністративне провадження №К/9901/25842/18), оскільки вимогою заявленого позову є стягнення податкового боргу, предметом доказування у даній справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку; встановлення факту її сплати в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

При цьому питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань не охоплюється предметом даного позову, оскільки податкове повідомлення-рішення суб`єкта владних повноважень, згідно з яким відповідні зобов`язання визначено, не є предметом дослідження у справі, а отже суд не має процесуальних повноважень у межах розгляду даної справи здійснювати їх правовий аналіз. Наведене є однією із гарантій дотримання у податкових відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Відтак, з урахуванням викладених законодавчих приписів дослідженню і оцінці підлягають питання чи набула сума податкового зобов`язання, визначена контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях, статусу узгодженого грошового зобов`язання та статусу податкового боргу та з огляду на встановлене чи були правові підстави для її стягнення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Вказана позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.06.2023 у справі №160/13436/22.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладену правову позицію Верховного Суду, суд відхиляє доводи, наведені відповідачем в обґрунтування незгоди із заявленими позовними вимогами, та не надає оцінку таким доводам, оскільки вони можуть бути підставою для оскарження податкових повідомлень-рішень в окремому провадженні, що перебуває поза межами предмету доказування в даній справі.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

До суду не надано доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення, або спростовували наявність податкового боргу, або свідчили про неузгодження грошових зобов`язань.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене суд вважає, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість стягнення з відповідача податковий борг до державного бюджету України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Позивачем не надано доказів понесення витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління ДПС у Тернопільській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь бюджету податковий борг по платежу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в сумі 11103,77 грн, які зарахувати на р/р НОМЕР_1 , код одержувача 37977599, МФО 899998, код бюджетної класифікації 18010300.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені ст.ст. 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - Головне управління ДПС у Тернопільській області (вул. Білецька, 1, м.Тернопіль, 46003; код ЄДРПОУ 44143637),

Відповідач - ОСОБА_1 (відомі адреси: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Повне судове рішення складено 20.12.2023.

Суддя Б.В. Богатинський