Рішення № 115826217, 20.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
20.12.2023
Номер справи
160/25908/23
Номер документу
115826217
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 рокуСправа №160/25908/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області (далі відповідач-1, ТУ ДСА України у Дніпропетровській області), Державної судової адміністрації України (далі відповідач-2, ДСА України), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії ДСА України щодо не забезпечення ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період за липень, серпень та вересень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні;

- зобов`язати ДСА України забезпечити ТУ ДСА України в Дніпропетровській області в повному обсязі в асигнуваннях на проведення видатків з виплати суддівської винагороди за період за липень, серпень та вересень 2023 року, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01.01.2023 в розмірі 2684 гривні;

- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за липень, серпень та вересень 2023 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн;

- зобов`язати відповідачів провести такі нарахування і виплату судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 становить 2684 грн. за липень, серпень та вересень 2023 року;

- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;

- зобов`язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №674/2008 від 25.07.2008 р. її було призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області строком на 5 років та у подальшому постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» №326/УІІ від 06.06.2013 р. призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області безстроково. Згідно Наказу голови Покровського районного суду Дніпропетровської області №1-к/тр від 08.01.2020 р. позивачу встановлено щомісячну доплату за вислугу років як судді Покровського районного суду Дніпропетровської області в розмірі 50% посадового окладу. Натомість, ОСОБА_1 стверджує, що, отримавши в липні, серпні та вересні 2023 року суддівську винагороду, вона дізналася про те, що розмір її виплати не відповідає розміру установленому Законом. Позивач зазначила, що для визначення суми її суддівської винагороди була використана величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2022 року» та «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року», в розмірі 2102 гривні. Однак, відповідно до приписів спеціального законодавства, відповідач-1 повинен був нарахувати позивачу суддівську винагороду, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2023 року 2684 гривень. ОСОБА_1 не погоджується із сумою виплаченої їй суддівської винагороди та вважає, що відповідачами порушено її право на належне матеріальне забезпечення, а тому, з метою захисту своїх прав позивач звернулася до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.10.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Підготовче засідання призначено на 09.11.2023 р. о 09:30.

16.10.2023 р. від позивача через систему "Електронний Суд" надійшла заява про розгляд справи без її участі.

26.10.2023 р. від ТУ ДСА України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на те, що норма частини 3статті 135 Закону №1402-VIIIє бланкетною, оскільки встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді місцевого суду (30), але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього. Нормативним доповненням до зазначеної статті є відповідні законодавчі положенняЗаконів №1082-IX, №1928-IX, №2710-IX. Разом з тим, статтею 34 Бюджетного кодексу України встановлено, що для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов`язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. Так, на виконання статті 34 Бюджетного кодексу України, Міністерством фінансів України у пункті 6 листа від 11.08.2020 р. №04110-08-2/24733 щодо підготовки бюджетних запитів на 2021-2023 роки вказано, що на 2021-2023 роки видатки на оплату праці працівників бюджетної сфери розраховано з урахуванням прогнозного розміру посадового окладу працівника і тарифного розряду ЄТС та прогнозного розміру мінімальної заробітної плати; працівників державних органів. суддів - на рівні 2020 року в Законах №1082-IX, №1928-IX та №2710-IX законодавцем конкретизовано перелік працездатних осіб та встановлено окремі розміри прожиткового мінімуму для суддів, прокурорів окружної прокуратури та працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, що у спірному випадку (для суддів) не суперечить Конституції України та Закону № 1402-VIII. Аналіз такого правового регулювання дає підстави для висновку про те, що законодавець чітко передбачив, що для визначення посадових окладів усіх суддів застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді. установлений на 01 січня відповідного календарного року. Так, Законом №1402-VIII врегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів. Також, слід зазначити, що кількісна складова прожиткового мінімуму не зменшувалася, та не змінювалася ні в 2021, ні в 2022 та ні в 2023 роках. Таким чином, відповідач-1, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі (на 2021, 2022, 2023 роки). Крім того, відповідач-1 посилається на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 р. по справі №820/1853/17 та зазначає, що норма частини 3 статті 133 Закону №2453-VI є бланкетною, оскільки визначає лише кількість мінімальних заробітних плат для встановлення розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру мінімальної заробітної плати, який необхідний для цього. З огляду на це, необхідно звернутися до інших законів, які встановлюють розмір мінімальної заробітної плати. Такі норми доповнять частину 3 статті 133 Закону №2453-VI і становитимуть єдину спеціальну норму, якою буде визначено розмір посадового окладу судді.

У підготовче засідання, призначене на 09.11.2023 р., позивач або її уповноважений представник, представники відповідачів не з`явилися, у зв`язку з чим воно було відкладено до 04.12.2023 р. на 11 год. 30 хв.

14.11.2023 р. до суду надійшов від ДСА України відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , зазначивши, що Верховною Радою України затверджується бюджет країни на відповідний рік у порядку передбаченому законодавством. Разом з тим,статтею 34 Бюджетного Кодексу Українивстановлено, що для підготовки проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів Інструкції з підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов`язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів. На виконаннястатті 34 Бюджетного Кодексу України, Міністерством фінансів України у пункті 6 листа №04110-08-2/24733 від 11.08.2020 р. щодо підготовки бюджетних запитів на 2021-2023 роки вказано, що на 2021-2023 роки видатки на оплату праці працівників бюджетної сфери розраховано з урахуванням прогнозного розміру посадового окладу працівника І тарифного розряду ЄТС та прогнозного розміру мінімальної заробітної плати; працівників державних органів, суддів на рівні 2020 року. Відповідно до частини 1 статті 135 Закону №1402-VІІІ суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Разом з тим, у частині 3 цієї статті визначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» №1082-ІХвід 15.12.2020 р. встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 гривні. Зазначений розмір прожиткового мінімуму також був встановлений на 2023 рік - Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-ІХ від 03.11.2022 р. Відповідач-2 зазначив, що Законом №1402-VІІІврегульовано розмір суддівської винагороди, який передбачає кількісну складову прожиткових мінімумів, та не визначає який саме розмір прожиткового мінімуму слід застосовувати у відповідному році. ДСА України наголосило, що кількісна складова прожиткового мінімуму не зменшувалася, та не змінювалася ні в 2022, ні в 2023 роках. Розрахунок фактичного розміру прожиткового мінімуму регулюється виключноЗаконом України «Про Державний бюджет України»на відповідний рік. Таким чином, позивачу як нараховувалося, так і виплачувався 30 прожиткових мінімумів, встановленихЗаконом № 1402-VІІІ. Разом з тим, зазначені про державний бюджет в судовому порядку не скасовувалися, неконституційними не визнавалися та є чинними. Згідностатті 48 Бюджетного кодексу Українирозпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Відповідно достаті 116 Бюджетного Кодексу Україниздійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всуперечБюджетного Кодексу Україничи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. З системного аналізу норм бюджетного законодавства вбачається, що розпорядник бюджетних коштів має право здійснювати відповідні видатки, у тому числі пов`язані з виплатою заробітної плати, виключно в межах бюджетних асигнувань. З огляду на викладене вважаємо, що ДСА України та Територіальне управління у спірних правовідносинах при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди діяли в межах чинного законодавства.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 р. суд відмовив у задоволенні клопотання Державної судової адміністрації України про залучення до участі у справі №160/25908/23 в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Міністерство фінансів України та Кабінет Міністрів України.

У судове засідання, призначене на 04.12.2023 р., позивач або її уповноважений представник, представники відповідачів не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Заяв або клопотань щодо відкладення розгляду справи від сторін до суду не надходило.

Вирішуючи питання щодо подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження, суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» №64/2022 від 24.02.2022 р., на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та не скасований станом на 04.12.2023 р.

Статтею 3 Конституції Українивизначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Беручи до уваги оголошення воєнного стану в Україні та неможливість забезпечити безпеку життя і здоров`я учасників процесу безпосередньо у судовому засіданні через відсутність бомбосховища у приміщенні суду, враховуючи, що наявних в матеріалах справи письмових доказів достатньо для вирішення справи по суті та немає перешкод для розгляду справи в порядку письмового провадження, задля захисту життя та здоров`я учасників справи, суд не вбачає підстав для відкладення чи перенесення розгляду справи та розглядає справу в порядку письмового провадження.

Усною ухвалою суду від 04.12.2023 р. із занесенням до протоколу судового засідання підготовче провадження у справі було закрито, подальший розгляд справи призначено в порядку письмового провадження.

На підставі приписів ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4ст. 243 КАС України,судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Указом Президента України «Про призначення суддів» №674/2008 від 25.07.2008 р. ОСОБА_1 призначено на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області строком на п`ять років.

Згідно постанови Верховної Ради України №326/VII від 06.06.2013 р. ОСОБА_1 було обрано безстроково на посаду судді Покровського районного суду Дніпропетровської області.

Відповідно до наказу голови Покровського районного суду Дніпропетровської області №1-к/тр від 08.01.2020 р. встановлено станом на 01.01.2020 р. щомісячну доплату за вислугу років судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 в розмірі 50% посадового окладу.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 01.07.2023 р. по 30.09.2023 р. ТУ ДСА України в Дніпропетровській області було нараховано ОСОБА_1 суддівську винагороду, для визначення суми якої використовувалася величина під назвою «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн.».

Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо нарахування та виплати суддівської винагороди судді у неналежному розмірі, з метою захисту власних прав та інтересів ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Згідно зістаттею 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.

Приписамистатті 43 Конституції Українивизначено, зокрема, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією та законами України.

Згідно зістаттею 130 Конституції України,держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюєтьсяЗаконом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIIIвід 02.06.2016 року (далі Закон №1402-VIII).

У преамбуліЗакону №1402-VIIIзазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.

Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Частиною 1статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2статті 135 Закону №1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.

Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частини 2 статті 135 Закону України №1402-VIII,суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Пунктом 2 частини 3 статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді апеляційного суду становить 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону №1402-VIII,суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 9 статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до частини 3статті 135 Закону №1402-VIII(яка згідно зРішенням Конституційного Суду №4-р/2020 від 11.03.2020 р.діє в редакціїЗакону №1774-VIII), базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону №1082-IXустановлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 01 січня - 2189,00 гривень, з 01 липня - 2294,00 гривні, з 01 грудня - 2393,00 гривні, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

- працездатних осіб: з 01 січня - 2270,00 гривень, з 01 липня - 2379,00 гривень, з 01 грудня - 2481,00 гривня;

- працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 01 січня - 2102,00 гривні.

Статтею 7 Закону України №1982-IX установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 2393 гривні, з 1 липня - 2508 гривень, з 1 грудня - 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.

Статтею 7 Закону України №2710-IXустановлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема:

працездатних осіб - 2684 гривні;

працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді:2102 гривні.

Судом встановлено, що позивачу суддівську винагороду у спірному періоді обчислено на підставі приписівстатті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік",Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік",Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із урахуванням розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. Ця обставина підтверджується поданими позивачем розрахунковими листами.

Суд зазначає, що визначеніКонституцією Українита спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.

Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 р. №5-рп/2002, від 01.12.2004 р. №19-рп/2004, від 11.10.2005 р. №8-рп/2005, від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, від 03.06.2013 р. № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 р. №11-р/2018.

При вирішенні спору суд виходить із того, що виплата суддівської винагороди регулюєтьсястаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону №1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами доКонституції УкраїнивнесенимиЗаконом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)"№1401-VIII від 02.06.2016 р. (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності з 30.09.2016 р.

ЦимЗаконом, серед іншого,статтю 130 Конституції Українивикладено в новій редакції, текст якої зазначено вище.

Конституція Україниу редакціїЗакону №1401-VIIIвперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що "розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій".

З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини 1статті 135 Закону №1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій.

Розмір суддівської винагороди визначено устатті 135 Закону №1402-VIII, який з огляду як на свою назву, так і сферу правового регулювання (означену в преамбулі) є законом про судоустрій в розумінні частини 2статті 130 Конституції України.

Пунктом 1 частини 3 та пунктом 1 частини 4статті 135 Закону №1402-VIIIвизначено, що базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Тому, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, безпосередньо залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно достатті 46 Конституції Українивизначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо, наведено уЗаконі України "Про прожитковий мінімум" №966-XIV від 15.07.1999 р. (далі - Закон №966-XIV).

Відповідно достатті 1 Закону №966-XIV,прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Статтею 4 Закону № 966-XIVвстановлено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Суд зазначає, щоЗаконом №966-XIVне визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді".

При цьому, суддіЗаконом №966-XIVне віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість,статтями 7 Законів України №1082-IX, №1928-IX та№2710-IX, разом із встановленням на 01 січня 2021, 2022 та 2023 років прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270,00 грн., 2481,00 грн. та 2684,00 грн. відповідно, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.

До 2021 року для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року, як це передбаченостаттею 135 Закону № 1402-VIII.

Суд зауважує, що зміни доЗакону №1402-VIIIв частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також вЗакон №966-XIVщодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є нормистатті 135 Закону №1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно пізніших положеньЗакону України №1082-IX, Закону України №1982-IX таЗакону України №2710-IX.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 р. №5-рп (II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): "законпізніший має перевагу над давнішим" (lex posterior derogat priori) - "законспеціальний має перевагу над загальним" (lex specialis derogat generali) - "законзагальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим" (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Водночас,Закони України №1082-IX, №1982-IX та№2710-IXфактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2статті 130 Конституції Україниі частиною 3статті 135 Закону №1402-VIII.

Суд зауважує, щоЗакони України №1082-IX, №1982-IX та№2710-IXне повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Конституція Українине надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів. Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівнязакону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права "спеціальнийзаконскасовує дію загального закону". Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.

Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціальногозакону, тобтоЗакону №1402-VIII, а положенняЗакону №966-XIVвважати загальними нормами.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 р. №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже,Законом №1402-VIIIзакріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач 1 неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Відтак, суд доходить висновку, що заміна гарантованоїКонституцією Україниоднієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 р. у розмірі 2270 гривень, на 01.01.2022 р. у розмірі 2481 гривня, на 01.01.2023 р. у розмірі 2684 гривні, на іншу розрахункову величину, якаЗаконом №1402-VIIIне передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн. у період з 01.01.2021 р. по 31.08.2023 р., на підставі абзацу 5статті 7 Законів України №1082-IX, №1982-IX та№2710-IXбула неправомірною.

Позиція суду узгоджується із практикою застосування норм матеріального права Верховним Судом та його висновками викладеними у постановах від 10.11.2021 р. по справі №400/2031/21, від 30.11.2021 р. по справі №360/503/21, від 25.07.2023 р. по справі №120/2006/22, від 26.07.2023 р. по справі №240/2978/22, від 27.07.2023 р. по справі №240/3795/22, від 02.08.2023 р. по справі №560/5597/22.

Підсумовуючи суд зазначає, що розмір суддівської винагороди встановленостаттею 135 Закону №1402-VIII, а тому позивач має право на перерахунок та виплату недоотриманих сум винагороди яка повинна обчислюватися із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2021 р. складає 2270 гривень, на 01.01.2022 р. складає 2481 гривня, на 01.01.2023 р. складає 2684 гривні.

Щодо посилання відповідачів на постанову Верховного Суду від 26.09.2018 р. по справі №820/1853/17 то така не беруться до уваги, оскільки прийнята у інших правовідносинах, яка не є подібними із тими, що є спірними в цій справі.

У справі №820/1853/17 ключовим питанням спору було те, яка величина підлягає застосуванню при обчисленні суддівської винагороди мінімальна заробітна плата чи прожитковий мінімум.

Натомість до 2021 року спорів тотожних цьому, який виник між позивачем та ТУ ДСА в Дніпропетровській області, ДСА України не виникало, оскільки для розрахунку базового розміру посадового окладу застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлювався на 01 січня відповідного календарного року.

Тому релевантними висновками Верховного Суду, які підлягають врахування при ухваленні цього рішення є ті, що викладені в постановах від 10.11.2021 р. по справі №400/2031/21, від 30.11.2021 р. по справі №360/503/21, від 25.07.2023 р. по справі №120/2006/22, від 26.07.2023 р. по справі №240/2978/22, від 27.07.2023 р. по справі №240/3795/22, від 02.08.2023 р. по справі №560/5597/22, де поставало аналогічне питання щодо правомірності застосування при обчисленні суддівської винагороди прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2021 в розмірі 2102 грн.

Також варто зазначити, що ТУ ДСА в Дніпропетровській області, хоч і не наділено правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості щодо збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу та здійснювати виплату у вищому розмірі, втім необхідність виконання відповідачем, як розпорядником бюджетних коштів, вимог чинного законодавства, не змінює правової природи таких дій, що за своєю суттю мають ознаки протиправності, оскільки порушують конституційні гарантії незалежності суддів.

ТУ ДСА в Дніпропетровській області як розпорядник бюджетних коштів, мав першочергово забезпечити виплату суддівської винагороди у повному обсязі за рахунок видатків Державного бюджету України на 2021 рік на забезпечення здійснення правосуддя місцевими, апеляційними судами та функціонування органів і установ системи правосуддя та під час розрахунку річного фонду суддівської винагороди судів Дніпропетровської області визначити необхідний та достатній розмір річного фонду суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму у 2023 році.

Такий обов`язок та пріоритетність виплати суддівської винагороди у порівнянні з іншими виплатами, крім згаданого вище, випливає також із особливого статусу судді, необхідності неухильного дотримання гарантій його незалежності.

Натомість відповідачем зазначений обов`язок не був виконаний через помилкове застосування до спірних правовідносин норм частини абзацу 5 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пзовні вимоги про визнання протиправними дій ТУ ДСА України в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати позивачу суддівської винагороди за період з 01.07.2023 р. по 30.09.2023 р. включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року у розмірі 2 684,00 грн. та похідні від них вимоги про зобов`язання ТУ ДСА України в Дніпропетровській області вчинити дії для відновлення порушених прав позивача, підлягають задоволенню.

Разом з цим, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій та зобов`язання ДСА України здійснити нарахування і виплату недоплаченої суддівської винагороди, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки до повноважень ДСА України не належить вчинення таких дій.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пунктів 3, 4 і 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; а може обрати інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Між тим, суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 24.11.2015 р. у справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації не відповідає зазначеній нормі Конвенції (постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 р. по справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 р. по справі №826/14016/16, від 11.02.2019 р. по справі №2а-204/12, від 18.06.2020 р. по справі №802/1827/17-а).

Таким чином, з метою повного захисту прав позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ТУ ДСАУкраїни в Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 р. по 30.09.2023 р. включно, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн., а також зобов`язати ТУ ДСА України у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.07.2023 р. по 30.09.2023 р. включно, обчисливши її розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 р. становить 2684 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Відповідно до ч. 2ст. 2 КАС України,у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1статті 6 КАС Українипередбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1ст. 9 КАС України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73КАС України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1статті 77 КАС Українивизначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС України,в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем-1, як суб`єктом владних повноважень дії якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов`язку доказування правомірності своїх дій щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за відповідний період у належному розмірі.

За вищевказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Стосовно заявлених ОСОБА_1 у прохальній частині позовної заяви клопотання про допущення до негайного виконання рішення суду слід зазначити таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць.

Згідно з пунктом 1 частини 2статті 371 КАС України,суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення, у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

З аналізу вищевикладеного випливає, що негайно виконуються рішення про присудження пенсії або інших періодичних платежів у межах суми стягнення за один місяць, тобто умовою для негайного виконання судового рішення є задоволення вимог позивача про стягнення певної суми пенсії або іншого періодичного платежу, з якого можна виокремити його місячний розмір.

Проте, позивач просить суд зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди.

Таким чином, заява про допуск до негайного виконання рішення в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць задоволенню не підлягає, оскільки вимоги про стягнення суддівської винагороди не були предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду слід відмовити.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю шляхом зобов`язання відповідачів, як суб`єктів владних повноважень, не на користь яких ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов`язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Позивачем не обґрунтовано необхідність встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі, а з матеріалів справи не вбачається об`єктивних обставин, які б викликали сумнів щодо добровільного виконання відповідачем-1 рішення суду у цій справі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання ТУ ДСА України у Дніпропетровській області як суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення, не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, а докази понесення ним інших судових витрати відсутні, виходячи з положеньст. 139 КАС Українирозподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 159, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 26239738, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м.Дніпро, 49000), Державної судової адміністрації України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м.Київ, 01601) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровської області по нарахуванню та виплаті суддівської винагороди судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.07.2023 р. по 30.09.2023 р. включно, обчисленої, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102 грн.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Дніпропетровській області нарахувати і виплатити судді Покровського районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за період з 01.07.2023 р. по 30.09.2023 р. включно, обчисливши її розмір, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого станом на 01.01.2023 р. становить 2684 грн., врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2023 р.

Суддя О.М. Неклеса

Часті запитання

Який тип судового документу № 115826217 ?

Документ № 115826217 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 115826217 ?

Дата ухвалення - 20.12.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 115826217 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 115826217 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 115826217, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 115826217, Дніпропетровський окружний адміністративний суд було прийнято 20.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 115826217 відноситься до справи № 160/25908/23

Це рішення відноситься до справи № 160/25908/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа дозволяє пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє продуктивно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 115826216
Наступний документ : 115826218