Рішення № 115826020, 19.12.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 рокуСправа №160/20332/23

Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

14 серпня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:

- визнати протиправним рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.06.2023 р. № 930040887489 про відмову у перерахунку йому щомісячного довічного грошового утримання згідно із заявою від 17.06.2023 р.;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити йому, як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Верховного Суду України №94/0/21-23 від 16.06.2023 р., починаючи з 19.02.2020 р.;

- зобов`язати Головне управління ПФУ в місті Києві здійснити йому, як судді у відставці, виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, перерахованого згідно з довідкою Верховного Суду України №94/0/21-23 від 16.06.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що постановою Верховної Ради України №2596-VІ від 07.10.2010 р. «Про звільнення суддів» було прийнято рішення про звільнення його з посади судді Верховного суд України у відставку. Після звільнення у відставку йому призначено, відповідно до ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453-VI (в редакції, чинній на дату виходу у відставку) щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді і складалося з 80% від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді та збільшення на 2% за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, і присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 . Реалізуючи, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішень Конституційного Суду України своє право на перерахунок довічного грошового утримання, 17.06.2023 р. він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду в місті Києві із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої долучено довідку Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошової утримання судді у відставці №94/0/21-23 від 16.06.2023 р. Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області відмовлено у проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, зазначеної в довідці від 16.06.2023 р. №94/0/21-23. Однак, позивач не погоджується із прийнятим рішення, оскільки розмір суддівської винагороди стосовно нього збільшився з 19.02.2020 р. (відбулася зміна розміру складових суддівської винагороди), з цього дня у нього виникли права на відповідний перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в повному обсязі і відповідачі повинні їх провести згідно довідки Верховного Суду України № 94/0/21-23 від 16.06.2023 р., та виплачувати йому щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% грошового утримання судці, працюючого на відповідній посаді, виходячи з його фактичного розміру без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання та урахуванням збільшення за рахунок надбавки на два відсотки грошового утримання судді за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20 вересня 2023 року від Головного управління ПФУ в м.Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що 17.06.2023 р. позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м.Києві із заявою щодо здійснення виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, перерахованого згідно з довідкою Верховного Суду України №94/0/21-23 від 16.06.2023 р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 р. відповідно до Закону України ««Про судоустрій і статус суддів». Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.06.2023 р. №1811908093 позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів», оскільки право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом №1402, не пропрацював на посаді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу; за зверненням, що надходять після 18.02.2020 р., виникає відповідно до п.4 ст. 142 Закону №1402 у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді з урахуванням базового розміру окладу, визначеного ч.3 ст. 135 Закону прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки Законом України «Про державний бюджет України за 2023 рік» від 03.11.2022 р. №2710-ІХ не передбачено збільшення прожиткового для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2021 року відсутні. З урахуванням вищезазначеного, позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із законом «Про судоустрій і статус суддів».

03 жовтня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони, заперечуючи проти позовних вимог, зазначили, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як одержувач щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VIII. 17.06.2023р. позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою та доданими до неї документами, зокрема, довідкою Верховного Суду України № 94/0/21-23 від 16.06.2023 р., для проведення перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання). Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - відділ перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, який уповноважений розглянути подану заяву позивача. Оскільки Законом України «Про державний бюджет України за 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ не передбачено збільшення прожиткового для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2021 року, а залишено на рівні 2020 року у розмірі 2102 грн., то, відповідно, підстави для проведення перерахунку у зв`язку із зміною розміру суддівської винагороди з січня 2023 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2021 року відсутні, тоді як позивач порушує питання щодо виникнення, як на його думку, права на перерахунок його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці починаючи з 19.02.2020 р. на підставі довідки Верховного Суду України № 94/0/21-23 від 16.06.2023, виданої станом на 1 червня 2023 року. Враховуючи наведені вище норми чинного законодавства, у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області були відсутні законні підстави для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі заяви від 17.06.2023 р., про що 26.06.2023 р. складено рішення про відмову у перерахунку пенсії за № 1811908093.

Крім того, Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області зазначило, що прийняття рішення в залежності від результату розгляду поданих заявником документів є дискреційними повноваженнями.

05 жовтня 2023 року та 06 жовтня 2023 року від позивача надійшли відповіді на відзив, в яких останній висловив аналогічну позицію заявлену у позовній заяві.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи та докази, проаналізувавши зміст норм матеріального, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Суд встановив, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці №00850.

Відповідно до наказу Верховного Суду України від 24.10.2010 р. №973-п, виключено ОСОБА_1 , суддю Верховного Суду України, з 21.10.2010 р. зі списочного складу суддів Верховного Суду України.

Відповідно до довідки Верховного Суду України від 13.04.2016 р. №4/53-к, ОСОБА_1 працював у Верховному суді України з 18.08.1997 р. по 21.10.2010 р.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного Фонду України в м. Києві та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. № 1402-VІІІ.

Відповідно до довідки Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.06.2023 р. №94/0/21-23, яка видана ОСОБА_1 про те, що станом на 01.06.2023 р. його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 384 272,85 грн., у тому числі:

- посадовий оклад - 197 063,00 грн.;

- доплата за вислугу років - 137 944,10 грн.;

- доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн.;

- доплата за науковий ступінь - 29 559,45 грн.;

- доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 19 706, 30 грн.;

- щомісячна доплата відповідно до ч. 6 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - 0,00 грн.

Довідка видана на підставі Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та Рішень Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 та 11.03.2020 р. №4-р/2020.

17 червня 2023 року позивач звернувся до Головного управління ПФУ в м.Києві із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.06.2023 р. №1811908093 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії.

У вказаному рішенні зазначено, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судці за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом № 1402, не пропрацював на посаді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненням, що надходять після 18.02.2020 р. виникає відповідно до п.4 ст.142 Закону №1402 - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди, який працює на відповідній посаді, з урахуванням базового розміру окладу, визначеного ч.3 ст.135 Закону - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки Законом України «Про державний бюджет України за 2023 рік» від 03.11.2022 р. № 2710-ІХ не передбачено збільшення прожиткового для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2021 року, а залишено на рівні 2020 року у розмірі 2102 грн., підстави для проведення перерахунку у зв`язку із зміною розміру суддівської винагороди з 1 січня 2023 року, з 1 січня 2022 року, з 1 січня 2021 року відсутні.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням відповідача, та вважаючи його протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, далі Закон №1402-VIІІ).

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.

Згідно зі статтею 142 Закону № 1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

- 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

- 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Так, пунктом 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (пункт 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII).

Законом України від 16.10.2019 № 193-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування», який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII.

Згідно з пунктом 24 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402-VIII розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року:

а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.

В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII зі змінами.

Згідно з частиною першою статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Частиною третьою статті 135 Закону №1402-VІІІ (у редакції закону до 16.10.2019) було обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у пункті 3 частини третьої статті 135 цифри « 75» замінити цифрами « 55».

Відтак, редакція частини третьої статті 135 Закону № 1402-VІІІ ( у редакції Закону від 16.10.2019) обумовлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Рішенням Конституційного Суду України від 11 березня 2020 року №4-р/2020 визнано неконституційним положення пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року №193-ІХ.

Положення пункту 3 частини 3 статті 135 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції Закону України від 16 жовтня 2019 року № 193-ІХ стосувались розміру суддівської винагороди діючого судді Верховного Суду.

Наведене в сукупності свідчить, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішень від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 та від 11 березня 2020 року № 11-р/2020 Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Верховний Суд у своїх постановах від 06.03.2019р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 р. у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, з 19.02.2020 р., тобто з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 р. у справі №2-р/2020, у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.

При цьому, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.

Враховуючи те, що позивач вийшов у відставку з посади судді до запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, його розмір має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, а тому суд вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.06.2023 р. № 930040887489 про відмову у перерахунку позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у належному розмірі є протиправним та підлягає скасуванню.

В матеріалах справи міститься довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 16.06.2023 р. №94/0/21-23, яка видана ОСОБА_1 про те, що станом на 01.06.2023 р. його суддівська винагорода, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 384 272,85 грн.

Довідка видана на підставі Закону України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» та Рішень Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 та 11.03.2020 р. №4-р/2020.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що довідка Верховного Суду України про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці від 16.06.2023 р. №94/0/21-23, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання позивача.

Стосовно позовної вимоги про виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає таке.

Як вже суд зазначав, відповідно до п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

За приписами пункту 4.10 Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що після того, як пенсійний орган, визначений за принципом екстериторіальності здійснює перерахунок або призначення пенсії, він передає пенсійну справу до пенсійного органу за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати.

Проте, перерахунок на цей час не здійснено, а справу не передано до пенсійного органу за місцем проживання позивача.

Таким чином, на цей час, суд не вбачає підстав для зобов`язання Головного управління ПФУ в м.Києві виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, оскільки таку виплату, у цьому випадку, здійснює Головне управління ПФУ в м.Києві, але після надходження пенсійної справи.

Тому, на цей час, поки справа не надійшла до Головного управління ПФУ в м.Києві, підстав для зобов`язання виплатити позивачу суму перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у Головного управління ПФУ в м.Києві ще не було.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні цієї частини позовних вимог та вважає за необхідне захистити права позивача у цій частині в інший спосіб.

Так, відповідно до п. 10 ч. 2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів

Таким чином, суд зобов`язує Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а саме, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, для здійснення виплати ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Верховного Суду України №94/0/21-23 від 16.06.2023 р., починаючи з 19.02.2020 р.

З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 3220,80 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 02.08.2023 р. №573.

Предметом позову є рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26.06.2023 р. № 930040887489, яким позивачу відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, а тому позивач повинен сплатити судовий збір за одну немайнову позовну вимогу у розмірі 1073,60 грн.

Позовні вимоги про перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, є похідною позовною вимогою (одним способом захисту прав та законних інтересів позивача), а тому позивач не повинен був сплачувати судовий збір окремо за кожну позовну вимогу.

Таким чином, судові витрати належить відшкодувати з урахуванням того, що у цій справі належить до сплати судовий збір за одну немайнову вимогу, яку задоволено.

Решта судового збору, які сплатив позивач за дві похідні вимоги, може бути повернуто позивачу з Державного бюджету України, як внесений судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Беручи до уваги викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача, судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Керуючись ст. 72-74, 77, 241-246, 250, 255, 260-262 КАС України суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 26.06.2023 р. № 930040887489.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Верховного Суду України №94/0/21-23 від 16.06.2023 р., починаючи з 19.02.2020 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області передати електронну пенсійну справу засобами програмного забезпечення до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, а саме, Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, для здійснення виплати ОСОБА_1 , як судді у відставці, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Верховного Суду України №94/0/21-23 від 16.06.2023 р., починаючи з 19.02.2020 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя А.В. Савченко