Єдиний державний реєстр судових рішень
УХВАЛА
м. Вінниця
20 грудня 2023 р.Справа № 120/17023/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бошкової Юлії Миколаївни, розглянувши у письмовому порядку матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони, Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Служби судової охорони про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Ухвалою від 20.11.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
29.11.2023 до суду надійшов відзив Служби судової охорони, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та зокрема вказує про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим адміністративним позовом.
Ухвалою від 12.12.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві 10-денний строк з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин, які могли б бути визнані судом поважними для поновлення пропущеного строку звернення до суду за період з 19.07.2022 по 20.01.2023.
14.12.2023 позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, у якому ОСОБА_1 зазначає, що внесено до КЗпП України зміни не відповідають Конституції, адже звужують його права, відтак підлягає застосуванню редакція ст. 233 КЗпП України, яка була чинною до моменту внесення змін.
Надаючи оцінку викладеним у заяві позивача доводам щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує наступне.
Суд повторно зазначає, що строк звернення до суду у правовідносинах, що стосуються виплати грошового забезпечення врегульовано Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
У рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у зразковій справі №260/3564/22 викладено висновок щодо пріоритетності норм КЗпП України щодо норм КАС України у спірних правовідносинах.
Так, колегією судів Верховного Суду зазначено, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п`ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 233 (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника (в тому числі і працівників публічної служби) на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Отже, строк звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 позивачем не пропущено.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" 2352-IX від 01.07.2022 внесено зміни зокрема до статті 233 КАС України.
Цим Законом статтю 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: "Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З наведеного слідує, що частина 1 статті 233 КЗпП України передбачає можливість звернення працівника із заявою щодо вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав та інтересів.
Тобто, частина 1 статті 233 КЗпП України гарантує право особі на звернення до суду протягом трьох місяців щодо вирішення будь-якого трудового спору.
У свою чергу, частина 2 статті 233 КЗпП України визначає строк звернення до суду у правовідносинах, які виникають саме після звільнення працівника.
У даному випадку, враховуючи те, що позивач продовжує працювати у ТУ ССО у Вінницькій області та не звільнявся зі служби, підлягає застосуванню строк звернення до суду визначений частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Водночас, відповідно до пункту першого глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30.06.2023.
Відтак, як зазначалось судом, тримісячний строк звернення до суду з приводу спірного періоду з 19.07.2022 по 20.01.2023 слід обчислювати з 01.07.2023.
Оскільки позовну заяву подано до суду за допомогою системи "Електронний суд" 12.11.2023, слід дійти висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду.
Водночас, зі змісту клопотання про поновлення строку звернення до суду вбачається, що позиція позивача базується на тому, що внесені до КЗпП України зміни звужують обсяг його прав отримання належного йому грошового забезпечення та перешкоджають реалізації права на звернення до суду.
З приводу таких доводів слід зазначити, що право на доступ до суду не є абсолютним.
Суд звертає увагу, на висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 28.05.1985 року в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 року в справі "Кромбах проти Франції", в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 року в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 року в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19 зазначила, що аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Виходячи із системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.
Таким чином, реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Тому, наведені позивачем в клопотання про поновлення строку звернення до суду обставини не можуть бути визнані судом як поважні причини пропуску строку звернення до суду.
Відтак, оскільки позивачем не наведено переконливих доводів та не надано належних доказів в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, в силу чого суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску такого строку поважними.
У свою чергу, як зазначалось судом, пропуск строку звернення до суду поширюється лише на позовні вимоги, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 20.01.2023.
Отже, в даному випадку заявлені у цій справі позовні вимоги щодо оскарження бездіяльності відповідачів за період з 24.02.2022 по 18.07.2022 необхідно вважати такими, що заявлені позивачем в межах визначеного у ч. 1 ст. 233 КЗпП України строку.
Натомість, заявлені у цій справі позовні вимоги за період з 19.07.2022 по 20.01.2023 підлягають залишенню без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем у цій частині строку звернення до суду та відсутністю підстав для його поновлення.
Відповідно до частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3 та 4 статті 240 КАС України про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена. Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись ст. 122, 123, 240, 248, 256 КАС України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби судової охорони, Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області в частині позовних вимог, що стосуються оскарження бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 за період з 19.07.2022 по 20.01.2023, та зобов`язання відповідачів здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за відповідний період - залишити без розгляду.
Продовжити розгляд справи в частині позовних вимог, що стосуються оскарження бездіяльності Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної винагороди відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 168 за період 24.02.2022 по 18.07.2022, та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Вінницькій області здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди за відповідний період.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СуддяБошкова Юлія Миколаївна
Судове рішення № 115825296, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 20.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 120/17023/23. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: