Рішення № 115825272, 21.12.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

Дата ухвалення
21.12.2023
Номер справи
120/12174/23
Номер документу
115825272
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

21 грудня 2023 р. Справа № 120/12174/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко Ольги Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко Ольги Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 14.08.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано строк, з дня отримання копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 23.08.2023 року позовну заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко Ольги Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №02830018915 від 20.07.2022 року Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком повернуто особі, яка її подала.

Ухвалою суду від 23.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Олексієнко Ольги Іванівни до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830018915 від 31.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком, зобов`язання вчинити дії.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач (2) просив відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі, оскільки рішення №023830018915 від 31.03.2023 року про відмову у призначені пенсії за віком прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області через відсутність у позивача необхідного страхового стажу.

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у відзивах на позовну заяву (вх.№№58553, 58848), також просило у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

23.03.2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву позивача було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийнято рішення №023830018915 від 31.03.2023 року, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного стажу роботи.

За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження дописана іншим чорнилом, що суперечить Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Одночасно повідомлено, що відповідно до пункту 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 року №637, період провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків Пенсійного фонду України та провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Для врахування до страхового стажу періоду з 26.07.1994 року по 1999 рік необхідно долучити довідку про сплату внесків та інформації про систему оподаткування.

Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 28 років з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.

Як вже встановлено судом, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки на титульній сторінці дата народження дописана іншим чорнилом.

Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача (2), суд зазначає наступне.

Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Згідно з пунктами 2.11. та 2.12. Інструкції, відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).

Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, суд звертає увагу, що записи в трудовій книжці позивача містять посилання на відповідні документи, на основі яких вони вчинені (накази), затверджені печатками підприємства та не містять помилок, неточностей, підтирань чи виправлень, а тому не викликають сумнівів.

Таким чином, доводи відповідача (2), щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності із таких підстав, що на титульній сторінці трудової книжки НОМЕР_1 дата народження дописана іншим чорнилом є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.

У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.

Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.

Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 10 грудня 2020 року у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).

Щодо не зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності з 26.07.1994 року по 01.02.1999 року, суд зазначає таке.

У період з 10.06.1994 року по 05.09.1996 року діяла Інструкція про порядок обчислення і сплати страхових внесків підприємствами, установами, організаціями, громадянами до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою Постановою Пенсійного фонду України №5-5 від 10.06.1994 року (далі - Інструкція №5-5).

Згідно з пунктом 1 Інструкції №5-5 відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року "Про пенсійне забезпечення" та змін до цього закону Інструкція визначає на території України порядок обчислення, сплати та обліку надходження обов`язкових внесків на державне соціальне страхування, та обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності і господарювання, виду діяльності та галузевої належності, об`єднаннями громадян, особами, які використовують найману працю громадян (у тому числі підприємствами та особами, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру), а також громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокатами, працюючими громадянами.

Підпунктом 5.2.2 Інструкції №5-5 для громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та на виключно їхній праці, а також для адвокатів встановлено тарифи обов`язкових внесків до Пенсійного фонду у розмірі 9 відсотків суми доходу.

Відповідно до пункту 20 Інструкції №5-5 громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності та виключно їхній праці, адвокати подають до 1 лютого наступного року органам Пенсійного фонду копію Декларації про доходи, одержані від заняття підприємницькою діяльністю, і копію платіжного доручення про сплату внесків.

Згідно з пунктом 24 Інструкції №5-5 після закінчення встановлених строків сплати внесків не внесена сума вважається недоїмкою і стягується в безспірному порядку за розпорядженням відповідних органів Пенсійного фонду з нарахуванням пені в розмірі 0,3 відсотка суми недоїмки.

Пунктом 21 Інструкції №5-5 передбачено, що облік внесків та доходів, на які вони нараховуються, ведеться органом Пенсійного фонду на особових рахунках і включається до квартального звіту форми № 4-ПФ.

Таким чином, у період з 10.06.1994 року по 05.09.1996 року сплата внесків до Пенсійного фонду була обов`язковою для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність. Несплата таких внесків у встановлений Інструкцією №5-5 строк була підставою для їх стягнення в безспірному порядку. При цьому обов`язок щодо ведення обліку сплачених внесків покладався на органи Пенсійного фонду України.

З 06.09.1996 року набрала чинності Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових внесків до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 11-1 від 06.09.1996 року (далі - Інструкція №11-1).

Відповідно до пункту 2.7 Інструкції №11-1 платниками обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду є, зокрема, громадяни, які займаються індивідуальною підприємницькою діяльністю, а також адвокати, їх помічники, приватні нотаріуси та інші громадяни, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно її праці (в редакції Інструкції №11-1, чинній з 29.07.97 - фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, адвокати, приватні нотаріуси).

Пунктом 4.7 Інструкції №11-1 передбачено, що тариф обов`язкових страхових внесків до Пенсійного фонду для платників, зазначених у пункті 2.7 цієї Інструкції - 33,6 відсотка суми доходу (в редакції Інструкції №11-1, чинній з 29.07.97 - 32 відсотки від суми оподатковуваного доходу (прибутку), яку обчислено в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України).

Відповідно до пункту 7.2 Інструкції №11-1 страхові збори сплачуються платниками, зазначеними в пункті 2.7 цієї Інструкції, щоквартально із сум фактично одержаного доходу за звітний період (квартал) не пізніше як 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня і 1 лютого наступного року за звітним. При цьому сплата зборів за четвертий квартал календарного року проводиться авансом до 15 грудня із суми очікуваного (оцінного) доходу за цей період.

Згідно з пунктом 18.4 Інструкції №11-1 платники внесків, зазначені в підпунктах 2.2, 2.3, 2.4, 2.7 цієї Інструкції, зобов`язані зберігати облікові дані про нарахування, утримання та сплату страхових внесків до Пенсійного фонду протягом трьох років.

Пунктом 19 Інструкції №11-1 визначено відповідальність платників внесків.

Відповідно до пункту 17.1 контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків, інших платежів, а також витрачанням коштів Пенсійного фонду здійснюється органами Пенсійного фонду.

Згідно з пунктом 7.7 Інструкції №11-1 орган Пенсійного фонду видає довідку про сплату страхових зборів (додаток №4 цієї Інструкції) платникам, що припинили підприємницьку діяльність або змінили місце проживання, а також для подання її до органів соціального захисту населення при призначенні або перерахунку пенсії.

Таким чином, у період з 06.09.1996 року сплата внесків до Пенсійного фонду була обов`язковою в тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність та не використовують працю найманих працівників. За порушення порядку сплати внесків до Пенсійного фонду Інструкцією №11-1 передбачено відповідальність. При цьому обов`язки щодо видачі довідки згідно з додатком №4, контролю за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням внесків покладався на органи Пенсійного фонду України.

З урахуванням законодавства про порядок сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України, яке діяло у період здійснення позивачем підприємницької діяльності з 26.07.1994 року по 01.02.1999 року, суд дійшов висновку про те, що відомості про страховий стаж за вказаний період можуть бути враховані на підставі довідки за формою, передбаченою додатком №4 до Інструкції №11-1, або на підставі облікових даних про сплату страхових внесків, ведення яких віднесено до функцій органів Пенсійного фонду України.

При цьому обов`язок щодо перевірки відомостей про сплату позивачем внесків до Пенсійного фонду України покладається на відповідачів.

Таким чином, суд зазначає, що під час вирішення питання щодо наявності або відсутності підстав для врахування до страхового стажу позивачу періоду з 26.07.1994 року по 01.02.1999 року відповідач (2) був зобов`язаний перевірити облікові дані та звітність про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України за вказаний період.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Натомість, відповідачі не надали докази, що підтверджують або спростовують сплату позивачем страхових внесків до Пенсійного фонду України у період з 26.07.1994 року по 01.02.1999 року, зокрема, документи, які щокварталу подавалися платниками, або інші письмові докази щодо сплати страхових внесків за вказаний період.

Матеріалами справи підтверджено, що саме у період з 26.07.1994 року по 01.02.1999 року позивач здійснював підприємницьку діяльність.

На підтвердження здійснення підприємницької діяльності позивачем надано копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності № НОМЕР_2 /а.с. 61/, довідку Головного управління ДПС у Вінницькій області від 08.08.2022 року /а.с. 31/, декларації про доходи, отримані від заняття підприємницькою діяльністю /а.с. 32-41/, платіжні доручення /а.с. 42-54/, акт зняття залишків продукції, товарів /а.с. 60/, акт про наслідки документальної перевірки /а.с. 57-59/.

В даному випадку суд вважає за необхідне вказати, що відсутність в індивідуальних відомостях про застраховану особу інформації без перевірки облікових даних про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України, зокрема, доказів щодо сплати страхових внесків за спірний період не може бути підставою для відмови у зарахуванні вказаних періодів до страхового стажу позивача, а не вирішення спірного питання не може позбавляти позивача його конституційного права на соціальний захист в питанні обрахунку пенсії.

Відсутні і докази вчинення відповідачами дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити трудовий стаж позивача.

Таким чином, відповідач (2) під час розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком не використав наявну у нього інформацію про суми сплачених страхових внесків.

В контексті викладеного, суд дійшов висновку, що враховуючи встановлені у справі обставини, наявні у матеріалах докази, відповідач дійшов передчасного висновку щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 26.07.1994 року по 01.02.1999 року.

За таких обставин суд вважає, що відмова позивачу в призначені пенсії за віком є передчасною, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830018915 від 31.03.2023 року не обґрунтоване, в зв`язку з чим наявні підстави для визнання його протиправним та як наслідок скасування.

З приводу позовних вимог зобов`язального характеру (про зарахування страхового стажу та призначення пенсії), то оцінивши наявні у справі докази суд дійшов переконання, що приймаючи рішення №023830018915 від 31.03.2023 року про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком, відповідач (2) не надав належної правової оцінки відомостям із трудової книжки та не перевірив інформацію про сплату внесків до Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим зробив передчасний висновок про неможливість зарахування позивачу до страхового стажу періодів його роботи, що зазначені у трудовій книжці та періоду здійснення підприємницької діяльності.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у межах спірних правовідносин адміністративним судом не здійснюється призначення пенсії, а перевіряється виключно законність рішення органу пенсійного фонду про відмову в призначенні пенсії, за наслідками чого суд може визнати протиправними такі рішення, дії чи бездіяльність, а як наслідок - зобов`язати вчинити певні дії.

Слід звернути увагу, що функції органів Пенсійного фонду щодо обчислення страхового стажу особи та призначення пенсії за віком відносяться до виключної компетенції відповідача.

Відповідачем (2) взагалі не розглядалось та не було надано оцінки в оскаржуваному рішенні відомостям про трудову діяльність позивача, не підтверджено чи не спростовано його страховий стаж, що позбавляє можливість суду здійснити контроль дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області та прийняти рішення зобов`язального характеру про зарахування страхового стажу та призначення пенсії за віком. Протилежний підхід призведе до втручання в дискреційні повноваження відповідача.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий у ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Отже, суд не може перебирати на себе функції, які відносяться до виключної компетенції органів Пенсійного фонду, зокрема здійснювати розрахунок страхового стажу та нарахування пенсії.

Аналогічного висновку дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах № 240/10097/22 від 25 жовтня 2023 року, № 560/895/23 від 28 вересня 2023 року та № 560/4016/23 від 29 серпня 2023 року.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У свою чергу, суд зазначає, що оскільки процедура вирішення питання про призначення пенсії не закінчена, суд не може обрати спосіб захисту визначений позивачем.

Відтак, враховуючи, що тим обставинам, які були встановлені судом належна оцінка відповідачем як органом, до виключних повноважень якого належить призначення пенсії заявнику, не надавалася, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву позивача щодо призначення пенсії за віком, з урахування правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1073,60 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 536,80 грн.

Враховуючи те, що спірне рішення №023830018915 від 31.03.2023 року прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області, на користь позивача слід стягнути понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №023830018915 від 31.03.2023 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 23.03.2023 року, з урахування правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 536,80 грн. (п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21100, ЄДРПОУ 13322403);

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063).

Суддя Свентух Віталій Михайлович

Часті запитання

Який тип судового документу № 115825272 ?

Документ № 115825272 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 115825272 ?

Дата ухвалення - 21.12.2023

Яка форма судочинства по судовому документу № 115825272 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 115825272 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Інформація про судове рішення № 115825272, Вінницький окружний адміністративний суд

Судове рішення № 115825272, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 21.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.

Судове рішення № 115825272 відноситься до справи № 120/12174/23

Це рішення відноситься до справи № 120/12174/23. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 115825271
Наступний документ : 115825277