Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 р. м. Вінниця Справа № 120/14346/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Підприємства об`єднання громадян "Вінницького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень
ВСТАНОВИВ:
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Підприємство об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (далі ПОГ «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих», позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі ГУ ДПС у Вінницькій області, відповідач ) із позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.08.2023 р. №0116250703 та №0116320703.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що було проведено документальну позапланову виїзну перевірку щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету за квітень 2023 р, за результатами якої складено акт перевірки.
Згідно з актом перевірки, контролюючим органом зроблено висновки щодо порушення підприємством п.198.1, п.198.3, ст. 198, п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від`ємне значення суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню.
На підставі цього акту прийнято спірні податкові повідомлення рішення, з якими не погоджується позивач, що стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 22.09.2023 р. позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12.10.2023 представник відповідача подала відзив на адміністративний позов, у якому вказала, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку підприємства щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування з бюджету за квітень 2022 р.
Перевіркою встановлено оформлення взаємовідносин із ризиковим контрагентом, що вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ.
Також вказано, що в декларації за квітень 2023 р. включено суми залишку за грудень 2022 р. на суму 3 986, 75 грн., які були включені в декларації за попередні періоди.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та оцінивши докази, судом встановлено наступне.
У період з 20.06.2023 р. по 28.06.2023 р. на підставі наказу від 16.06.2023 р. № 1761к проведено документальну позапланову виїзну перевірку Підприємств об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 р.
За результатом проведеної перевірки, контролюючим органом складено акт № 11459/02-32-07-03/03967493 від 05.07.2023 р. (далі - акт).
Так, в акті вказано, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини із ризиковими контрагентами, відображення яких у бухгалтерському і податковому обліку вплинуло на визначення у Декларації від`ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
Зокрема вказано, що до складу податкового кредиту включено суму ПДВ по взаємовідносинах із ТОВ «Фінкапс».
Разом з тим із інформаційних баз ДПС України встановлено, що чисельність працюючих на товаристві 1 особа.
Згідно Фінансової звітності мікропідприємства за 2022 рік основні засоби відсутні. Остання податкова декларація з ПДВ подана за лютий 2023р.
Також ГУ ДПС у м. Києві прийнято рішення про відповідність ТОВ "ФІНКАПС" критеріям ризиковості платника податку від 11.04.2023р. №69223. Підставами для прийнятої вказаною рішення стали відсутність необхідних умов та/або обсягів матеріальних ресурсів для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг в обсягах, відображених податковій накладній/розрахунку коригування, недостатня кількість трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської операції в обсягах, зазначених у податковій накладній/розрахунку коригування та накопичення залишків нереалізованих товарів за відсутності (недостатності) місць для їх зберігання (власних, орендованих складських приміщень) відповідно до поданої ддо контролюючих органів звітності.
Окрім того 20.04.2023р. ТОВ "ФІНКАПС" змінено засновника з ОСОБА_1 на ОСОБА_2 , а 21.04.2023р. внесено відповідні відомості про зміну керівника (РНОКПП НОМЕР_1 ), а також змінено податкову адресу .
Відтак, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Фінкапс» не поставляв позивачу товар та лише надав бухгалтерські документи з метою формування податкового кредиту.
Також вказано, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню (показник рядка 20.2 Декларації) встановлено її завищення за квітень 2023 року на суму 4112 грн., внаслідок того, що при поданні ПОГ Вінницьке УВП УТОС «Розрахунку суми бюджетного відшкодування (ДЗ)» за квітень 2023р. (від 19.05.2023року № 9116539035) до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2023р. в Таблиці 2. Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України включено суми залишку від`ємного значення, в т.ч. за грудень 2022 року в сумі 3986,75 гри.
При цьому, суми від ємного значення заявлені до бюджетного відшкодування за період грудень 2022 р. в розмірі 3986,75 грн. не можуть бути відображені в розрахунку бюджетного відшкодування (ДЗ) до податкової декларації за квітень 2023р. в зв`язку з відсутністю залишку від`ємного значення за відповідні періоди.
На підставі висновків акту перевірки прийнято податкові повідомлення рішення:
-№0116250703, згідно, з яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 17201 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 8601 грн.;
-№0116320703, згідно з яким відмовлено в праві на бюджетне відшкодування ПДВ на суму 4 112 грн.
Не погоджуючись із такими рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог , суд керується та виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі-ПК України).
Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду, відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг ; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 198.6. статті 198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2 статті 200 ПК України).
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон № 996-ХIV.
Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У свою чергу, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно з частиною другою статті 3 Закону № 996-XIV бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Так, судом встановлено, що мiж ТОВ «Фінкапс» (Постачальник) та Підприємством об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (Покупець) було укладено договір поставки №15/06/21, предметом якого є поставка товару асортимент, кількість та ціна якого вказана у рахунках фактурах. Згідно п. 4.2 Договору, товар приймається Покупцем відповідно до видаткової накладної.
Контролюючий орган в акті перевірки вказав на не реальність проведення господарських операцій між ТОВ «Фінкапс» та Підприємством об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» та, відповідно, безпідставність заявлення в декларації за квітень 2023 р. до бюджетного відшкодування 17 201 грн. по контрагенту ТОВ «Фінкапс».
Суд з такими доводами не погоджується виходячи з наступного.
В підтвердження факту постачання товару, позивачем до перевірки надано наступні документи:
-видаткові накладні №28, №29 від 03.03.2023 р., ;
-платіжні інструкції №3958, №3950 від 01.03.2023 р.,
- податкові накладні складені по факту постачання товару , які зареєстровані, а саме №1, 2 від 01.03.2023 р.,
- подорожні листи від 02.03.2023 р., 03.03.2023 р.
Також в підтвердження відображення операцій із ТОВ «Фінкапс`у бухгалтерському обліку позивачем надано картку рахунку 201 по контрагенту.
В підтвердження використання поставленого товару надано витяги із Виробничого звіту про рух і видаток сировини і матеріалів за березень, квітень 2023 р. з якого видно , що поставлений товар (круг , цинковий сплав) доставлено до цеху та використано у виробництві.
Відтак, проведені господарські операції Підприємством об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» з ТОВ «Фінкапс» належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку, звітності та вказує на реальний рух активів, що господарська операція відбулась фактично за наявності волевиявлення сторін щодо її здійснення та відповідності дійсному економічному змісту.
При цьому, податковим органом не визнано податковий кредит та зменшено суму бюджетного відшкодування та суму від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту через недостатність трудових ресурсів та визнання ТОВ «Фінкапс» ризиковим.
Однак визнання контрагента позивача ризиковим не може свідчити про не реальність операції.
При цьому, відповідач не надав доказів на підтвердження об`єктивної відсутності можливостей у ТОВ «Фінкапс» здійснення господарських операцій, або ж відсутності у нього можливостей залучити третіх осіб до виконання взятих на себе зобов`язань перед позивачем.
Окремо суд вказує й на те, що в ході розгляду справи не надано доказів того, що податковий орган відповідно до положень пункту 73.5 статті 73 ПК України, з метою отримання податкової інформації, необхідної у зв`язку з проведенням перевірки позивача, здійснював зустрічні звірки даного суб`єкта господарювання щодо платника податків чи хоча б робив спробу здійснити таку звірку.
Окремо суд вказує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податку нести відповідальність за несплату податків виконавцями послуг, або за можливу недостовірність відомостей про них чи не подання відповідної податкової звітності такими (виконавцями послуг). Окрім того, така інформація є службовою та використовується податковими органами з метою здійснення податкового контролю і не зумовлює для платників податків змін у структурі податкових зобов`язань та податкового кредиту.
При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), викладену в п. 50 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України, в якому ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним.
У рішеннях від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України, від 22 січня 2009 року у справі Булвес АД проти Болгарії, від 10 березня 2010 року у справі Бізнес Супорт Центр проти Болгарії Європейського Суду з прав людини наголосив, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Крім того, статтею 61 Конституції України регламентовано принцип індивідуальної відповідальності і жодною нормою чинного законодавства не визначено прямої залежності між правомірністю формування платником податків показників його податкової звітності та діями його контрагента та/або відповідних посадових осіб і для формування показників податкової звітності необхідним є лише встановлення факту здійснення господарської операції та підтвердження її відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Відповідні висновки у аналогічній категорії спорів, висловлені у постановах Верховного Суду від 11.09.18 р. у справах № 823/2247/17 та № 815/6105/17.
Враховуючи вище наведене, на думку суду, доводи податкового органу в частині обґрунтування нереальності господарських операцій не знайшли свого підтвердження. Відтак, спірне рішення №0116250703 від 02.08.2023 р. прийняте за відсутності на те правових підстав, а отже, є протиправним та підлягає скасуванню.
Надаючи оцінку рішенню №0116320703, згідно з яким відмовлено в праві на бюджетне відшкодування ПДВ на суму 4 112 грн., суд вказує наступне.
Так, позивач визнає правомірність нарахування суми 125, 25 грн. , однак оскаржує рішення в цілому, відтак, спірне рішення в частині нарахування даної суми не підлягає скасуванню та є правомірним.
Разом з тим позивач вказує, що ним при поданні податкової декларації за лютий 2023 р. було допущено технічну помилку щодо залишку від`ємного значення, даний показник впливає на дані подані в декларації за квітень 2023 р.
Підприємством самостійно виявлено помилку та надано 06.07.2023 р. уточнюючий розрахунок.
Однак перевіряючим не здійснено належних дій для дослідження цього питання, що, на думку позивача, свідчить про протиправність рішення .
Оцінюючи таку позицію позивача, суд вказує наступне.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
За приписами пунктів 203.1, 203.2 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду
У той же час, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року № 21 (далі - Порядок № 21).
Відповідно до підпункту 5 пункту 4 розділу V Порядку № 21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, що узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.
За приписами пунктів 5, 6 розділу VI Порядку № 21 у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок. У разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18.
Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу V Порядку № 21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду. У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період. У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду. У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу, узгоджена протягом звітного (податкового) періоду.
Отже у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18.
Суд акцентує увагу, що виправлення значення рядка 21 у декларації за лютий 2023 р., вплинуло на значення рядка 20.2.1 в декларації за квітень 2023 р., про що зазначено в акті та позивачем не спростовано факт впливу на показники. Відтак, товариство мало б подати уточнюючий розрахунок й за квітень 2023 р. Однак уточнюючий розрахунок за лютий 2023 подано лише 06.07.2023 р.
Більш того на момент проведення перевірки , позивачем не було подано уточнюючий розрахунок, відтак, перевіряючий був позбавлений можливості надати оцінку такому та, відповідно, визначити чи завищено позивачем ПДВ за квітень 2023 р.
За таких обставин, суд доходить висновку, що рішення №0116320703 є правомірним та не підлягає скасуванню.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 2684 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 2 314,95 грн. (86,25% задоволених вимог).
Що стосується процесуального питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, то суд при його вирішенні керується наступними мотивами.
Відповідно до положень статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 вказаного Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації сторін, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інші витрати, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір про представництво в адміністративній справі від 14.07.2023 року, акт від 18.09.2023 р. та платіжну інструкцію від 29.09.2023 року, що підтверджує оплату у розмірі 8550 грн. за надані послуги.
Так, 14.07.2023 року між позивачем та адвокатом Антощуком В.Д. укладено договір про надання правової допомоги 16ю/23. За умовами цього договору адвокат зобов`язується представляти права та законні інтереси клієнта.
Згідно висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15, надання належних та допустимих доказів на підтвердження витрат, понесених у зв`язку з вчиненням окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, а також часу, витраченого на підготовку позовної заяви та інших процесуальних документів, з урахуванням тривалості розгляду справи, є підставою для задоволення вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є платіжна інструкція від 29.09.2023 року р., за якою позивач сплатив гонорар у розмірі 8 550 грн.
Проаналізувавши витрати на надання правової допомоги та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд вважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у даній адміністративній справі є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторони.
Відтак, враховуючи, що позов задоволено частково слід відшкодувати витрати на правничу допомогу пропорційно задоволеним вимогам в сумі 7 374, 38 грн. (86,25% вимог) за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
ВИРІШИВ:
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0116250703 від 02.08.2023 р.
В решті вимог відмовити.
Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (вул. 600-річчя, 9, м. Вінниця, код за ЄДРПОУ 03967493) сплачений судовий збір в сумі 2 314,95 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).
Стягнути на користь Підприємства об`єднання громадян «Вінницьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих» (вул. 600-річчя, 9, м. Вінниця, код за ЄДРПОУ 03967493) витрати на правничу допомогу в сумі 7 374, 38 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Підприємство об`єднання громадян "Вінницьке учбово-виробниче підприємство українського товариства сліпих" (вул. 600- річчя , буд.9, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 03967493)
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 44069150)
Повний текст рішення оформлено 20.12.23 р.
СуддяВоробйова Інна Анатоліївна
Судове рішення № 115825201, Вінницький окружний адміністративний суд було прийнято 20.12.2023. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 120/14346/23. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: