Ухвала суду № 115824280, 20.12.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 1-кп/759/1515/23

ун. № 759/15658/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря: ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №62023100120000416 від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор: ОСОБА_4 ,

потерпілі: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

представник потерпілих: ОСОБА_7 ,

захисники: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

обвинувачений: ОСОБА_3 ,

встановив:

У провадженні Святошинського районного суду м.Києва знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62023100120000416 від 26.05.2023 року відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, в обгрунтування якого зазначив, що обвинувачений ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, на час вчинення якого перебував у стані алкогольного сп"яніння, при цьому обіймав посаду голови районного суду, повинен був усвідомлювати, що така поведінка є явно неприйнятною для судді, адже повинен був керуватися принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, однак вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України сформує у суспільстві думку щодо повної безкарності суддів за вчинення ними кримінальні правопорушення, а також викликає негативне ставлення до судової сисеми України, крім того продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: можливість обвинуваченого переховуватись від суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Також до суду надійшло клопотання адвокатів та юристів Макарівської ОТГ в порядку ст.180 КПК України про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 їм на особисту поруку, яке в судовому засіданні підтримали заявники - ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , які зазначили, що знають його тривалий час, позитивно характеризують, кримінальне правопорушення, в якому він обвинувачується - є злочином, вчиненим з необережності, вони беруть на себе відповідальність за його належну процесуальну поведінку та явки до суду.

Потерпілі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та представник потерпілих ОСОБА_7 , підтримали клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, а в клопотання сторони захисту просили відмовити.

Захисники ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , думку яких підтримав обвинувачений ОСОБА_3 , просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 та застосувати до нього запобіжний захід, не пов"язаний з триманням під вартою, вказуючи, що подане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки прокурором не доведено неможливості застосування іншого більш м"якого запобіжного заходу та не обгрунтована поява нових ризиків.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, суд прийшов до наступного.

Вирішуючи питання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує вимоги п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, який, відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, а тому являє собою значну суспільну небезпеку, оскільки спричинив загибель людини.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». Також, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R (80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Таким чином, відповідно до вказаної рекомендації, важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за вчинений злочин, тобто, чим більш сувора санкція передбачена за злочин, тим більш суворий запобіжний захід може бути обраний щодо підозрюваного.

Разом з цим, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" №12369/86 від 26.06.1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув"язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи вищенаведене, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям Європейського суду з прав Людини, суд вважає виправданим тримання обвинуваченого під вартою.

Розглядаючи можливість застосування щодо обвинуваченого більш м"якого запобіжного заходу не пов"язаного із триманням під вартою, про що просить сторона захисту, суд, враховуючи вищенаведене, вважає його таким, що не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, не зможе запобігти ризикам у даному кримінальному провадженні.

Також суд відповідно до вимог ст.178 КПК України приймає до уваги інші дані про особу обвинуваченого, зокрема міцність їх соціальних зв`язків, вік та стан здоров`я, щодо якого на даний час в розпорядженні суду відсутні об`єктивні медичні застереження щодо неможливості перебування його під вартою, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому при винесенні обвинувального вироку.

Враховуючи стадію судового розгляду, суд також вважає, що на даний час існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, зокрема, можливість обвинуваченого ОСОБА_3 ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), незаконно впливати на потерпілих, а також свідків та експертів, які ще не допитані у даному кримінальному провадженні.

Надаючи оцінку клопотанню адвокатів та юристів Макарівської ОТГ в порядку ст.180 КПК України про передачу обвинуваченого ОСОБА_3 на поруки, суд виходить з наступного.

Положеннями ст. 180 КПК України передбачено, що особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу. Кількість поручителів визначає суд, який обирає запобіжний захід. Наявність одного поручителя може бути визнано достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру.

Таким чином, особиста порука належить до запобіжних заходів, які поєднані із психологічним впливом на поведінку обвинуваченого, що ґрунтується на моральній відповідальності цієї особи перед тими особами, які за нього поручилися.

Крім того, однією з умов обрання такого запобіжного заходу є впевненість суду в тому, що поручитель дійсно може впливати на поведінку обвинуваченого та забезпечити його доставлення до суду на першу про те вимогу. При цьому, важливою передумовою ефективної дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки є почуття довіри і поваги обвинуваченого до поручителя. Такі взаємовідносини гарантують, з одного боку, прагнення самої особи до дотримання цього запобіжного заходу, а з другого - забезпечують можливість реального впливу поручителів на її поведінку.

У судовому засіданні судом не встановлено достатніх обставин, які можуть свідчать про те, що особи, які виявили бажання стати поручителями ОСОБА_3 зможуть належно забезпечити його процесуальну поведінку і яким чином.

Суд також враховує практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час в судовому засіданні не встановлено і що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не достатній для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України.

На підставі ч.4 ст.183 КПК України суд не визначає розмір застави обвинуваченому ОСОБА_3 , оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який спричинив загибель людини.

Керуючись статтями 177, 178, 183 ч. 4, 197, 331, 369 КПК України, суд,-

постановив:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто по 17.02.2024 року включно, та утримувати його в Державній установі "Київський слідчий ізолятор" Міністерства юстиції України.

У клопотанні сторони захисту про зміну запобіжного захисту у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 на інший більш м"який запобіжний захід, не пов"язанний з триманням під вартою, - відмовити.

У клопотанні адвокатів та юристів Макарівської ОТГ в порядку ст.180 КПК України про передачу їм на особисту поруку обвинуваченого ОСОБА_3 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляції до Київського апеляційного суду протягом п"яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 21.12.2023 року.

Суддя: ОСОБА_1