Рішення № 115823189, 14.12.2023, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/5044/23

2/703/1416/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття арешту з нерухомого майна, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області із позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про зняття арешту з нерухомого майна, згідно якого просить суд скасувати обтяження арешт із будинку АДРЕСА_1 , накладений 24 травня 2007 року Першою Черкаською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером обтяження: 5012826, на підставі повідомлення б/н Смілянського відділення Ощадбанку 3276 (архівний номер: 567495CHERKASY1, архівна дата: 05.02.1999, дата виникнення: 24.09.1997, № реєстра: 17183-182, внутр. № С201В62623F0492В2536).

Позов обґрунтовує тим, що його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори 04 грудня 1964 року за №5934, належить домоволодіння АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на нерухоме майно, що складається лише із вказаного домоволодіння АДРЕСА_1 .

Позивач вказує, що після смерті матері він у встановлений законом строк та спосіб подав до Смілянської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі №26748718 від 20 квітня 2011 року. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає. При цьому, подавши до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини він не поспішав оформляти в нотаріальному порядку право власності на спадкове майно, оскільки безперешкодно у ньому проживав, користувався та сплачував за спожиті житлово-комунальні послуги. У 2021-2022 роках вирішив оформити спадкові права на нерухоме майно, що лишилось після смерті матері та зібравши усі необхідні документи звернувся до державного нотаріуса Смілянської державної нотаріальної контори з метою отримати свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом. Проте вчинити означену нотаріальну дію державний нотаріус позбавлена можливості, оскільки на вищевказане спадкове майно, а саме домоволодіння АДРЕСА_1 , накладено арешт на підставі повідомлення б/н Смілянського відділення Ощадбанку №3276 від 24.09.1997, відомості про що внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №336528445 від 22 червня 2023 року.

Зазначив також, що з метою отримання доказів та позасудового врегулювання спору він звернувся як до Першої черкаської державної нотаріальної контори, до Смілянської державної нотаріальної контори та Черкаського обласного державного нотаріального архіву.

Згідно листа-відповіді Черкаського обласного державного нотаріального архіву позивачу повідомлено, що Перша черкаська державна нотаріальна контора у 1997-2000 рр не вела та не передавала до обласного нотаріального архіву документи про обтяження; Крім того, документи по заборонах на нерухоме майно, що знаходиться у м. Смілі, передані до Смілянської державної нотаріальної контори.

Смілянська державна нотаріальна контора повідомила позивачу, що у зв`язку з передачею документів до Черкаського обласного державного нотаріального архіву, його заява направлена на виконання до цієї установи. Однак Черкаський обласний державний отримавши вказану заяву позивача ще у серпні 2023 року відповіді не направив.

Разом з тим, існування обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, чинить перешкоди позивачу щодо оформлення своїх спадкових прав на нього.

Посилаючись на вказані обставини та враховуючи, що в позасудовому порядку врегулювати питання щодо зняття арешту із нерухомого майна належного матері позивача неможливо, враховуючи, що обтяження було накладено на підставі повідомлення Смілянського відділення Ощадбанку 3276, позивач звернувся до суду з означеним позовом до АТ «Державний ощадний банк України» та просить суд ухвалити рішення, яким зняти арешт із будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді від 19 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 07 листопада 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві представника відповідача зводяться до того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі. Так, проведення реєстраційних дій із нерухомим майном на території України законодавцем віднесена до функцій державних реєстраторів, Банки не наділені такими повноваженнями, тобто не є суб`єктами організаційної системи державної реєстрації прав. Таким чином, АТ «Ощадбанк» не може вчинити дії зі зняття (скасування) обтяження (заборони) з нерухомого майна, що, на думку представника відповідача, свідчить про помилковість та необґрунтованість визначення його відповідачем у даній справі. Крім того, АТ «Ощадбанк» не оспорює право позивача на володіння, користування та розпорядження своїм майном. У АТ «Ощадбанк» відсутні будь-які права, обов`язки, інтереси щодо вказаного в позові житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , і на який накладено арешт, а також позовна заява ОСОБА_1 не містить конкретних позовних вимог до АТ «Ощадбанк», як до одного з учасників справи в статусі відповідача, що суперечить частині 3 статті 175 ЦПК України. Відтак, вважає, що належним відповідачем у справі є нотаріус, який наділений повноваженнями на вчинення нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження об`єкта нерухомого майна. Крім того вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Посилаючись на вказані обставини, представник відповідача ОСОБА_3 вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та невмотивованими, відтак просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Позивач в судове засідання не з`явився, однак звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача також клопотанням, викладеним у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати за відсутності представника Банку за наявними у справі матеріалами, в задоволенні позову просив відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, суд приходить до наступного.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Судом встановлено, що згідно інформаційної довідки КП «ЧООБТІ» №806-о від 27 жовтня 2022 року ОСОБА_2 є власником домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Смілянської державної нотаріальної контори 04.12.1964 №5934. Вказане також об`єктивно підтверджується дублікатом зазначеного договору (а.с. 6-8).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 листопада 2010 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Смілі Смілянського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане повторно 30 липня 1979 року, вбачається, що позивач ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 (а.с. 10).

Як вбачається із Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 26748718 від 20 квітня 2011 року, після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведена спадкова справа № 249/2011 (а.с.11).

З листа завідувача Смілянської державної нотаріальної контори № 1513/02-14 від 29 листопада 2023 року також вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернувся ОСОБА_1 , а ОСОБА_4 звернувся із заявою про відмову від прийняття спадщини, на підставі поданої заяви була заведена спадкова справа № 249/2011. Свідоцтва про право на спадщину не видавались. Вказане також підтверджується копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №74832302 від 21 листопада 2023 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач є спадкоємцем, першої черги по закону після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як є сином померлої та прийняв спадщину у встановлений законом строк, звернувшись із відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Однак, як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна сформованої 22 червня 2023 року за № 336528445, щодо об`єкта нерухомого майна встановлено заборону (архівний запис), яку зареєстровано 24 травня 2007 року за № 5012826 реєстратором: Перша Черкаська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: повідомлення, б/н, Смілянського відділення Ощадбанку 3276; додаткові дані: архівний номер: 567495CHERKASSY1, архівна дата: 05.02.1999 року, дата виникнення: 24.09.1997 року, № реєстра: 17183-182, внутр. № С201В62623F0492В2536, коментар: стор.9- Об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник об`єкта: ОСОБА_2 (а.с. 12).

З матеріалів справи також вбачається, що з метою отримання доказів та позасудового врегулювання спору позивач звертався до Першої черкаської державної нотаріальної контори, до Смілянської державної нотаріальної контори та до Черкаського обласного державного нотаріального архіву із запитами щодо отримання повідомлення Смілянського відділення Ощадбанку 3276, на підставі якого було накладено арешт на спадкове домоволодіння.

Згідно листа Черкаського обласного державного нотаріального архіву № 741/01-17 від 07 липня 2023 року позивачу повідомлено, що Перша черкаська державна нотаріальна контора у 1997-2000 роках не вела та не передавала до обласного нотаріального архіву документи про обтяження (а.с.13).

Відповідно до повідомлення Першої Черкаської державної нотаріальної контори № 1214/01-16 від 27 липня 2023 року про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , останнього повідомлено, що матеріали по заборонах на нерухоме майно, що знаходиться в м. Смілі, передані до Смілянської державної нотаріальної контори, оскільки на момент перенесення вищезгаданого обтяження Перша черкаська державна нотаріальна контора лише тимчасом виконувала обов`язки реєстратора обтяжень по м. Смілі (а.с. 14).

Смілянська державна нотаріальна контора листом № 1075/01-16 від 24 серпня 2023 року повідомила позивачу, що у зв`язку з передачею документів до Черкаського обласного державного нотаріального архіву, його заява направлена на виконання до цієї установи за належністю (а.с.15).

В позовній заяві позивач вказує, що Черкаський обласний державний отримавши вказану заяву позивача ще у серпні 2023 року відповіді на запит не направив.

На звернення до АТ «Державний ощадний банк України» довідкою від 01 лютого 2022 року № 13 ОСОБА_5 повідомлено, що у нього станом на 31 січня 2023 року відсутня кредитна заборгованість (а.с.16). Крім того, згідно довідки АТ «Державний ощадний банк України» від 29 червня 2023 року № 121/0391-25/87 станом на 28 червня 2023 року також відсутня інформація щодо кредитної заборгованості клієнта ОСОБА_2 (а.с. 16,17).

Крім того, згідно витягів з Автоматизованої системи виконавчого провадження не вбачається того, що позивач або його мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є боржниками у діючих виконавчих провадженнях (а.с. 18-20).

Відтак, внесення відповідного запису до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обмежує права позивача на оформлення спадщини після смерті матері.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду, відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі1 № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18), пункт 69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Пунктом 2 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» (далі - Постанова Пленуму ВССУ №5), позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Підпунктами 4.16, 4.18 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Частиною 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Водночас ч.1 ст. 1297 того ж кодексу встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 не мають зобов`язань перед АТ «Державний ощадний банк України», однак накладений на підставі повідомлення б/н Смілянського відділення Ощадбанку 3276 від 24 вересня 1997 року арешт на житловий будинок, який належить покійній матері позивача на праві приватної власності, порушує право позивача на оформлення спадщини після її смерті в нотаріальному порядку. Відтак позивач позбавлений можливості реалізувати право на отримання спадщини після смерті матері, вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення його особистих та майнових прав, та може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача щодо того, що АТ «Державний ощадний банк України» є неналежним відповідачем у справі.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України "Про нотаріат".

Частиною першою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 визначив відповідачем АТ «Державний ощадний банк України», оскільки обтяження було накладено на підставі повідомлення Смілянського відділення Ощадбанку 3276, та просив скасувати арешт накладений на належне спадкодавцю нерухоме майно.

Відповідно до п. 2 постанови ВРУ від 20.03.1991 «Про порядок введення в дію Закону України «Про банки і банківську діяльність» власністю України було оголошено в тому числі Український Республіканський Банк Ощадного банку СРСР з його мережею, обчислювальними центрами, усіма активами, пасивами. Наказом Українського Республіканського банку від 02.01.1992 № 2-К у відповідності зі статутом, зареєстрованим Національним банком України 31.12.1991 за № 4, Український Республіканський банк Ощадного банку СРСР, з підзвітною йому інфраструктурою установ та організацій, перетворено в Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України. Постановою КМУ від 21.05.1999 № 876 «Про деякі питання управління Державним спеціалізованим комерційним ощадним банком України» перетворено Державний спеціалізований комерційний Ощадний банк України у Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України». Відповідно до п.3. Статуту акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», затвердженого постановою КМУ № 261 від 25.02.2003 АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником всіх прав та обов`язків Державного спеціалізованого комерційного ощадного банку України, зареєстрованого Національним банком 31.12.1991 за № 4.

Таким чином, АТ «Державний ощадний банк України» є правонаступником прав і обов`язків Українського Республіканського Банку Ощадного банку СРСР до структури якого входило Смілянське відділення Ощадбанку 3276, на підставі повідомлення якого й була накладена оскаржувана заборона (арешт) на нерухоме майно.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

У цій справі предметом позову є, зокрема, скасування заборони (архівний запис), яку зареєстровано 24 травня 2007 року за № 5012826 реєстратором: Перша Черкаська державна нотаріальна контора. Підстава обтяження: повідомлення, б/н, Смілянського відділення Ощадбанку 3276, (архівний номер: 567495CHERKASY1, архівна дата: 05.02.1999, дата виникнення: 24.09.1997, № реєстра: 17183-182, внутр. № С201В62623F0492В2536, коментар: стор. 9-). Об`єкт обтяження: будинок за адресою: АДРЕСА_1 , власник об`єкта: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, позовна вимога про скасування арешту належного спадкодавцю ОСОБА_2 майна не може бути звернена до державної нотаріальної контори. Державний реєстратор, зокрема і державний нотаріус, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно (арешту), неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про скасування арешту, захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та скасування обтяження арешту, оскільки наявність вказаного обтяження перешкоджає оформленню спадщини, що залишилась після смерті матері ОСОБА_2 , тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є законними та обґрунтованими та мають бути задоволені.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позов не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Крім того, з врахуванням клопотання позивача про залишення за собою судових витрат, суд вважає, що судові витрати на даний час стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про зняття арешту з нерухомого майна задовольнити.

Скасувати обтяження арешт із будинку АДРЕСА_1 , накладений 24 травня 2007 року Першою Черкаською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером обтяження: 5012826, на підставі повідомлення б/н Смілянського відділення Ощадбанку 3276 (архівний номер: 567495CHERKASY1, архівна дата: 05.02.1999, дата виникнення: 24.09.1997, № реєстра: 17183-182, внутр. № С201В62623F0492В2536).

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 грудня 2023 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» - код ЄДРПОУ: 00032129, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Г.

Головуючий: Ю. В. Крива