Рішення № 115822477, 20.12.2023, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/2037/23

Провадження № 2-а/542/16/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Яковенка Олександра Васильовича до інспектора ВП №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Ніколаєнка Вадима Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

21.11.2023 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Яковенко О.В. звернувся до суду з позовом до інспектора ВП №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Ніколаєнка Вадима Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

В обґрунтування позову зазначає, що 08.11.2023 року, керуючи трактором колісним JOHN DEERE R 4045, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був зупинений патрульним автомобілем.

Після перевірки документів, інспектором ВП№2Полтавського районногоуправління поліціїГоловного управлінняНаціональної поліціїв Полтавськійобласті НіколаєнкомВ.В. було повідомлено водія про, нібито, перевищення ширини транспортного засобу максимально дозволеної.

Відповідно до оскаржуваної постанови серії БАД №905430 від 08.11.2023 року у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 керував т/з JOHN DEERE R 4045 у, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить до великогабаритних, при цьому не мав дозволу на проїзд підрозділу Національної поліції, чим порушив п. 20 Правил великогабаритних т/з автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою КМУ №30 19.10.2001 року, не було встановлено відповідних знаків об`їзд перешкоди та без авто супроводу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст.132-1 КУпАП. Прийнято рішення про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Вказану постанову ОСОБА_1 вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

По-перше, зазначає про те, що відповідачем було притягнуто позивача до адміністративної відповідальності на підставі ст.132-1 КУпАП лише за порушення п.20 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року.

В той час, як відповідно до пункту и) 30.3. ПДР України «Обмеження максимальної швидкості» - зображення дорожнього знака 3.29 із зазначенням дозволеної швидкості (діаметр знака не менше 160 мм, ширина кайми - 1/10 діаметра). Знак розміщується (наноситься) ззаду ліворуч на механічних транспортних засобах, якими керують водії із стажем до 2 років, великовагових та великогабаритних транспортних засобах, сільськогосподарській техніці, ширина якої перевищує 2,6 м, транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, у разі перевезення вантажним автомобілем пасажирів, а також у випадках, коли максимальна швидкість транспортного засобу згідно з його технічною характеристикою або окремими умовами руху, визначеними органами Національної поліції, нижча встановленої в пунктах 12.6 і 12.7 цих Правил.

Відповідно до п. 22.6. ПДР транспортні засоби, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, повинні рухатися з увімкненим ближнім світлом фар, задніми габаритними ліхтарями та встановленими у випадках, визначених спеціальними правилами, розпізнавальними знаками, передбаченими пунктом 30.3 цих Правил, а великовагові та великогабаритні транспортні засоби, сільськогосподарська техніка, ширина якої перевищує 2,6 м - також з увімкненим проблисковим маячком (проблисковими маячками) оранжевого кольору.

Крім того,стаття 132-1КУпАП міститьтри частини,однак відповідачемне булоконкретизовано заякою частиноюстатті 132-1КУпАП,позивач притягуєтьсядо адміністративноївідповідальності,що єгрубим порушеннямнорми статті283КУпАП,а самеу постановіпро адміністративнеправопорушення маєбути зазначеноконкретний нормативнийакт,що передбачаєвідповідальність заадміністративне правопорушення. Отже, оскаржувана постанова оформлена без додержання вимог КУпАП, що слугує самостійною підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Зазначає про те, що якщо припустити, що оскаржувана постанова була винесена за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, то при притягнені позивача до відповідальності відповідач спочатку мав здійснити габаритний контроль вказаного транспортного засобу.

По-друге, вказує про те, що відповідно до примітки до ст. 132-1 КУпАП дія частини першої цієї статті не поширюється на правопорушення, пов`язані з перевищенням габаритних та/або вагових параметрів.

По-третє вказує, що для притягнення особи за порушення зазначених вимог ПДР України перш за все необхідно встановити факт переміщення великогабаритного транспорту.

Посилаючись нап.2.4.1та п.2.4.2ПДР України,зазначає проте,що відповідач не складав жодного акту, а позивач, отримавши оскаржувану постанову, продовжив свій рух.

Також посилається на те, що проведення габаритно-ваговогоконтролю щодоздійснення відповіднихвимірювань,віднесення тогочи іншоготранспортного засобудо великоваговихта/абовеликогабаритних,є виключноюкомпетенцією Укртрансбезпеки. До повноважень працівників підрозділів МВС не віднесено здійснення габаритно-вагового контролю.

По-четверте, зазначає, що згідно п.6. Порядку №879 габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Габаритно-ваговий контроль здійснюється виключно у місці здійснення габаритно-вагового контролю, якими є відповідні стаціонарні та пересувні пункти. Проте, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача в юридичному значенні взагалі не проводився. Відповідно до вищезазначених правових норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач, належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів. Однак, матеріали адміністративного провадження не містять жодного із викладених вище документів, більше того, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у оскаржуваній позивачем постанові та не підтверджується жодними іншими доказами.

Отже, відповідач, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності, зробив незаконний висновок щодо перевищення габаритів транспорту допустимих меж, який не підтверджено належними та допустимими доказами.

Зазначає, що у відповідності до вищевикладених положень підзаконних нормативно-правових актів, відповідач мав би затримати транспортний засіб позивача, однак, всупереч таким вимогам, інспектор патрульної поліції жодних дій щодо затримання даного транспортного засобу не вчинив.

Відповідачем не було дотримано вимог ст.ст.245, 251, 280 КУпАП, що потягло за собою необґрунтоване притягнення позивача до адміністративної відповідальності, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи (а.с.26, 27, 30, 31).

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.32).

Відповідач інспектор ВП №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Ніколаєнко В.В. в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с.24, 29). Відзив на позов не надавав.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Полтавській області в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи (а.с.25, 28). Відзив на позов не надавав.

Суд, дослідивши письмові докази, безпосередньо, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази по справі, дійшов до такого висновку.

За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Судом встановлено, що в оскаржуваній постанові від 08.11.2023 року серії БАД №905430 зазначено, що 08.11.2023 року о 09 год. 50 хв. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом JOHN DEERE R 4045, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить до великогабаритних, при цьому не мав дозволу на проїзд підрозділу Національної поліції, чим порушив п. 20 Правил великогабаритних т/з автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою КМУ №30 19.10.2001 року, не було встановлено відповідних знаків об`їзд перешкоди та без авто супроводу, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-1 КУпАП (а.с.8).

Відповідно довказаної постановипозивача притягнутодо адміністративноївідповідальності заст.132-1Кодексу Українипро адміністративніправопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.

Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Так, ОСОБА_1 було притягнуто до адмінінстративної відповідальності на ст.132 КУпАП, в той час як вказана стаття має три частини.

Ч.1 ст. 132-1 КУпАПвстановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно дост.33 Закону України «Про автомобільні дороги»рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п.2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5Правил дорожнього руху, затвердженихпостановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Згідно з п.22.5ПДР, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Положеннями ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил).

Пунктами 25-28 ПДР визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Відповідно до пп. 2 п. 5 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого спільним наказом МВС та Міністерство інфраструктури України № 1007/1207 від 10.12.2013 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 р. за № 215/24992, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом.

З наведеного вбачається, що працівників патрульної поліції покладено функцію з контролю за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух. А у разі встановлення факту відсутності такого дозволу, покладено обов`язок щодо вжиття заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом.

Згідно з п.п. 3. 15 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок № 879) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють відповідні підрозділи МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п. п. 16, 18, 19 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

Великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки (пп. 3 п. 2 Порядку).

Вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (пп. 2 п. 2 Порядку).

Вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики (пп. 6 п. 2 Порядку).

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології (п. 12 Порядку).

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку).

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

З наведених вище норм вбачається, що дійсно на працівників патрульної поліції покладено функцію з контролю за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух, а при встановленні факту відсутності такого дозволу, покладено обов`язок щодо вжиття заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом.

Твак, відповідно до п. 5 Порядку № 1007/1207, працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю:

1) здійснюють зупинку транспортних засобів для проведення габаритно-вагового контролю у випадках, передбачених підпунктом 6 пункту 4 цього Порядку, з дотриманням Правил дорожнього руху;

2) здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом;

3) у разі виявлення порушень правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, у тому числі за результатами здійснення їх габаритно-вагового контролю, вживають заходів реагування, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законодавчими актами.

Тобто, до повноважень працівників підрозділів МВС України не віднесено здійснення габаритно-вагового контролю. А такі повноваженнями наділені виключно посадові особи Укртрансбезпеки.

Відповідно до п. п. 4-8 п. 4 Порядку № 1007/1207, посадові особи Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю: видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю; складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30-31-1 Порядку здійснення габаритно- вагового контролю; у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансбезпеки щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю; реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Отже, відповідно до вищезазначених правих норм, доказом того, що транспортний засіб, яким керував позивач належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: довідка результатівздійснення контролюіз зазначеннямчасу імісця йогопроведення; акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах по деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Крім того, даною постановою зазначено - судам слід звернути увагу на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.

За приписами ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з п.2 ч.1ст.40 Закону України « Про Національну поліцію»поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотриманняправил дорожнього руху.

Відповідно до п.п.9 ч.1ст.31 Закону України «Про Національну поліцію»поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису.

Отже, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідач у оскаржуваній постанові, вказав, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом JOHN DEERE R 4045, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить до великогабаритних, при цьому не мав дозволу на проїзд підрозділу Національної поліції, не було встановлено відповідних знаків об`їзд перешкоди та без авто супроводу.

Разом з тим, на підтвердження правомірності постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення відповідачами відзив не надавався, а також не надано жодного доказу, зокрема: письмових чи електронних доказів, фото- або відеоматеріалів, пояснення свідків, тощо, за допомогою яких зафіксовано порушення правил дорожнього руху водієм ОСОБА_1 , відповідачами не надано, зокрема які б фіксували власне габаритні параметри транспортного засобу, яким керував позивач, на момент його спірної зупинки, відсутність дозволу, знаків обїзду перешкоди та автомобіля супроводу, а також інших доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, що позбавляє суд можливості пересвідчитись щодо наявності складу правопорушення та вини позивачаза ст. 132-1 КУпАП.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, відсутність об`єктивно зафіксованих доказів вини позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, суд вважає недоведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, у зв`язку з чим спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення БАД №905430 від 08.11.2023 року підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення за ст.132-1 КУпАП відносно позивача підлягає закриттю.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За вказаних обставин, у зв`язку з задоволенням позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536,80 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Полтавській області.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 242-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Яковенка Олександра Васильовича до інспектора ВП №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Ніколаєнка Вадима Валерійовича, Головного управління Національної поліції в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати постанову серії БАД №905430 від 08.11.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.132-1 КУпАП.

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП закрити на підставі п. 1ст. 247 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції через Новосанжарський районний суд Полтавської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса місця проживання: с.Лівенське, Полтавського району, Полтавської області;

Представник позивача адвокат Яковенко Олександр Васильович, адреса робочого місця: АДРЕСА_2 ;

Відповідач інспектор ВП №2 Полтавського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області Ніколаєнко Вадим Валерійович, реєстраційний номер облікової картки платника податків та паспортні дані невідомі, адреса місця роботи: АДРЕСА_3 ;

Відповідач Головне управління Національної поліції в Полтавській області, юридична адреса: вул.Пушкіна, 83, м.Полтава.

Повний текст рішення складений 20.12.2023 року.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О.Афанасьєва