Рішення № 115820240, 28.11.2023, Господарський суд Харківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2023м. ХарківСправа № 922/3861/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ - 5" (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103, м. Харків, вул. Балакірєва, 3) про стягнення 92924,13 грн, за участю представників:

позивача - адв. Агєєвої Е.О.;

відповідача - адв. Басард Л.А.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ - 5" (позивач) надало Господарському суду Харківської області позовну заяву до Товариство з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 92924,13 грн, а саме: пеню у сумі 66722,64 грн, 3% річних у сумі 4003,36 грн та інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн, за договором №264-БО купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022. Також, позивач просить здійснити розподіл судових витрат в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022 №264-БО щодо оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою від 04.09.2023 Господарський суд Харківської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Вказаною ухвалою суд призначив підготовче засідання на 26.09.2023 о 14:00 год, про що повідомив учасників справи.

12.09.2023 позивач надав письмове уточнення позовних вимог, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 92924,13 грн, а саме: пеню у сумі 66722,64 грн за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023; 3% річних у сумі 4003,36 грн за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023; інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн за період березень 2023 року за договором №264-БО купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022.

22.09.2023 відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить в позові відмовити повністю, посилаючись на те, що: заборгованість за договором №264-БО купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022 повністю сплачена та відсутня; предметом позову є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення в період дії воєнного стану; інфляційні нараховані не за повний місяць затримки оплати, а за 20 днів. У відзиві відповідач вказує, що місцезнаходження ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" - місто Харків, де, починаючи з 24.02.2022 ведуться активні бойові дії та інтенсивні обстріли міста, які тривають по сьогоднішній день. Теплова енергія, отримана від позивача, була передана бюджетній організації Квартирно-експлуатаційному відділу (зараз управлінню) для опалення та гарячого водопостачання воєнного госпіталю в м. Харків, в якому лікуються поранені та який фінансується з державного бюджету та відноситься до Міністерства оборони України. КЕВ як споживач відповідача затримував оплату по договору про теплопостачання, із-за чого не було джерела коштів для оплати ТЕЦ-5. Відповідач у відзиві вважає обґрунтованим в межах цього спору застосування судом принципу справедливості та відмову в задоволенні позовних вимог.

Як зазначає відповідач у відзиві на позов, якщо суд не вважає можливим відмовити в позові, то просить зменшити пеню на 90%, тому що зобов`язання по договору виконані на 100%, прострочення оплати зовсім незначне, позивач не має ніяких збитків, клопотання щодо зменшення пені буде подане окремо.

26.09.2023 позивач надав відповідь на відзив, в якій просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі та вказує, що здійснюючи посилання на введення воєнного стану в Україні, відповідач фактично не навів будь-яких правових підстав, які можуть виступати запереченнями на предмет та підстави позову у цій справі. Водночас, сама по собі дія воєнного стану в Україні, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Разом з тим, підставою позову є договір купівлі-продажу теплової енергії від №264-БО, який укладено між сторонами 26.12.2022, тобто в період вже тривалого існування воєнного стану в Україні, що свідчить про передбачуваність здійснення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором в період дії такого стану. Щодо нарахування інфляційних втрат позивач зазначає, що якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці, тому він правомірно нарахував інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн згідно з розрахунком, який наведений у позовній заяві. Щодо принципу справедливості позивач вказує, що нараховані штрафні санкції, 3% річних та інфляційні втрати на суму основного боргу є акцесорними (додатковими) вимогами, які виникають, як на підставі договору, так і на підставі закону, тому "виконання соціальної функції", "відсутність доказів понесення збитків", посилання на повномасштабне вторгнення росії на територію України, введення в дію воєнного стану в Україні та інші доводи відповідача, на які посилається останній у відзиві на позовну заяву, не створюють безумовних підстав для відмови у задоволенні позовних вимог. Крім того, позивач вважає, що посилання відповідача на "незначність" прострочення оплати та відсутність збитків є необґрунтованими та не є безумовною підставою для зменшення розміру санкцій.

Протокольними ухвалами від 26.09.2023 суд: прийняв письмове уточнення позивачем позовних вимог у наданій редакції; прийняв до розгляду відзив відповідача на позовну заяву; прийняв до розгляду відповідь позивача на відзив, а також відклав підготовче засідання на 10.10.2023 о 14:30 год, про що повідомив учасників справи ухвалою від 26.09.2023.

06.10.2023 за вх.№27147 відповідач надав до суду через систему "Електронний суд" клопотання від 05.10.2023 про зменшення пені, в якому просить суд зменшити на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України розмір пені до розумного мінімального розміру до 10% (відмовити в стягненні 90%), тому що: зобов`язання відповідачем виконані на 100%; майновий стан ТОВ "КЛК" є тяжким та збитковим; прострочення було невеликим, тобто відповідач докладав максимальні зусилля для вчасного розрахунку; виплата суми пені в повному обсязі негативно вплине на роботу підприємства, тому що немає джерела виплати штрафних санкцій, інфляційних та 3% річних; чим більше відповідач сплачує пені, тим менше зможе сплатити за споживання теплової енергії в поточному періоді.

09.10.2023 за вх.№27398 відповідач надав до суду через систему "Електронний суд" клопотання від 09.10.2023 про зменшення пені, яке за змістом є аналогічним вищевказаному клопотанню позивача.

09.10.2023 позивач надав заперечення на клопотання про зменшення пені, в яких просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені з підстав, що викладені у запереченні.

Підготовче засідання 10.10.2023 не відбулось через знаходження судді-доповідача на лікарняному.

Ухвалою від 07.11.2023 Господарський суд Харківської області продовжив строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та призначив підготовче засідання на 15.11.2023 о 14:00 год, про що повідомив учасників справи.

Ухвалою від 15.11.2023 Господарський суд Харківської області повідомив учасників справи про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.11.2023 о 12:30 год.

28.11.2023 представник позивача у судовому засіданні підтримує уточнені позовні вимоги та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 28.11.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд у їх задоволенні відмовити, підтримує клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

26.12.2022 між Приватним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (відповідач, покупець) був укладений договір №264-БО купівлі-продажу теплової енергії (надалі - договір), за яким продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2023 році теплову енергію, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Пунктом 1.2 договору сторони визначили, що теплова енергія, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для забезпечення послугами установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець передає покупцю з 01 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року (включно) теплову енергію в кількості 3830,00 Гкал (три тисячі вісімсот тридцять Гкал), у тому числі по місяцях.

Згідно з п. 4.3 договору кількість теплової енергії, яку покупець отримує від продавця, визначається на підставі обсягу теплової енергії, зазначеної в акті розподілу загальної кількості теплової енергії.

Пунктом 4.4 договору сторони узгодили, що на підставі Акта розподілу теплової енергії, до 8-го числа місяця, наступного за звітним, продавець оформлює та надає покупцю окремий Акт приймання-передачі теплової енергії із зазначенням її кількості та вартості.

Відповідно до п. 4.5 договору покупець не пізніше 10-го числа місяця, наступного за звітним, повертає продавцю оформлений зі свого боку один примірник Акта приймання-передачі теплової енергії.

Пунктом 5.1 вказаного договору передбачено, що тариф на теплову енергію, що відпускається продавцем покупцю за цим договором, встановлюється постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП).

Згідно з постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2736 тариф на виробництво теплової енергії, що використовується для забезпечення послугами установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, становить 1877,17 грн за 1 Гкал (без ПДВ), крім того ПДВ 20% відповідно до Податкового Кодексу України.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за отриману теплову енергію здійснюється покупцем шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки теплової енергії.

Остаточний розрахунок за фактично передану теплову енергію здійснюється покупцем до 22-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки теплової енергії.

Пунктом 6.3 договору сторони визначили, що покупець перераховує кошти на поточний рахунок продавця. Продавець зараховує кошти, які надійшли від покупця як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від покупця, зараховуються як оплата за поточний розрахунковий період виключно за умови відсутності заборгованості за цим договором.

Згідно з п. 7.2 договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити зафіксований в Акті приймання-передачі обсяг теплової енергії за тарифом, зазначеним у п. 5.1 даного договору.

Пунктом 8.1 договору сторони узгодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п. 8.2 договору в разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Сторони домовилися, що нарахування пені за прострочення виконання зобов`язань сторін за цим договором припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 8.3 договору).

Згідно з п. 8.4 договору сторони домовилися, що до вимог про стягнення пені та штрафу, встановлених в п. 8.2 та 8.3 договору, відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України застосовується позовна давність строком в 3 (три) роки.

Позивач виконав свої зобов`язання за договором, передавши у власність відповідачу теплову енергію за період січень - квітень 2023 року на загальну суму 4037018,37 грн, а відповідач прийняв теплову енергію за вказаний період на зазначену суму, про що свідчать копії актів приймання-передачі теплової енергії №01-БО від 31 01.2023 за січень 2023 року на суму 1479875,05 грн, №02-БО від 28.02.2023 за лютий 2023 року на суму 1268431,87 грн, №03-БО від 31.03.2023 за березень 2023 року на суму 922716,11 грн та №04-БО від 30.04.2023 за квітень 2023 року на суму 365995,34 грн, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками обох сторін без зауважень.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач прийняв та оплатив зафіксовані у вищезазначених актах приймання-передачі обсяг теплової енергії, що підтверджується копіями Реєстру платіжних доручень/інструкцій за договором №700-БО від 08.12.2021 з урахуванням листа №42 від 27.03.2023 та Реєстру платіжних інструкцій за договором №264-БО від 26.12.2022.

Так, відповідно до Реєстру платіжних доручень/інструкцій за договором №700-БО від 08.12.2021 відповідач сплатив за теплову енергію за договором №700-БО від 08.12.2021 на суму 3000000,00 грн платіжним дорученням №5797 від 21.03.2023.

У листі №42 від 27.03.2023 відповідач просить позивача змінити призначення платежу у платіжному дорученні №5797 від 21.03.2023 на суму 3000000,00 грн на нову редакцію призначення платежу, а саме: "оплата за теплову енергію згідно договору №700-БО від 08.12.21 - 732366,05 грн та по договору №264-БО від 26.12.22 - 2267633,95 грн, в т.ч. ПДВ - 500000,00 грн".

З Реєстру платіжних інструкцій за договором №264-БО від 26.12.2022 убачається про сплату відповідачем теплової енергії на загальну суму 1769384,42 грн платіжними дорученнями №5951 від 11.04.2023 на суму 1403389,09 грн та №6217 від 26.05.2023 на суму 365995,33 грн.

Проте, всупереч вимог, передбачених п. 6.1 договору, відповідач прострочив виконання обов`язку з оплати прийнятого обсягу теплової енергії.

У зв`язку із невиконанням відповідачем умов п. 6.1 договору, на підставі п. 8.2 договору позивач нарахував відповідачу пеню за кожен день прострочення платежу у сумі 66722,64 грн за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання за договором, позивач нарахував відповідачу 3% річних у сумі 4003,36 грн за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023, а також інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн за період березень 2023 року за договором №264-БО купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов`язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач умови договору щодо своєчасної сплати отриманої теплової енергії у строк, встановлений п. 6.1 договору, не виконав.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі п. 8.2 договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачу пеню за кожен день прострочення платежу за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023 у сумі 66722,64 грн, 3% річних за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023 у сумі 4003,36 грн, а також інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн за період березень 2023 року за договором №264-БО купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022.

Наведені вище норми права та встановлені судом обставини, а саме факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, свідчать про правомірність нарахування відповідачеві пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на те, що інфляційні втрати нараховані позивачем не за повний місяць затримки оплати, а за 20 днів, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 3 ст. 11 та ч. 1 ст. 13 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Законодавець у ч. 1 ст. 509 ЦК України визначив зобов`язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, цивільне зобов`язання передбачає наявність обов`язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов`язку. Таке зобов`язання в силу ч. 3 ст. 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.

Частиною другою статті 4 ЦК України передбачено, що основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

Кредитору, у свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відтак, вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Така правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19.

Статтею 625 ЦК України передбачено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.

Водночас, на практиці існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

З огляду на таке, сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Такий спосіб розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Вищевказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.22020 у справі №910/13071/19.

Так, позивач нарахував інфляційні втрати на заборгованість у сумі 1479875,05 грн у зв`язку із простроченням виконання грошового зобов`язання щодо оплати відповідного обсягу теплової енергії за актом приймання-передачі теплової енергії №01-БО від 31.01.2023.

Згідно з п. 6.1 договору строк виконання вищезазначеного зобов`язання становить до 22.02.2023.

Проте, фактично, відповідач оплатив відповідний обсяг теплової енергії 21.03.2023, а тому, допустив прострочення виконання грошового зобов`язання на 26 днів.

Отже, час прострочення у неповному місяці становить більше півмісяця (> 15 днів).

Тому, на суму боргу за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції, виходячи з індексу інфляції у березні 2023 року, який, за офіційними даними Державного комітету статистики України, становив 101,5%.

Таким чином, позивач правомірно нарахував інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн.

Щодо посилань відповідача у відзиві на позов на застосування принципу справедливості, суд зазначає наступне.

За частиною третьою статті 509 ЦК України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства застосовуються і у питаннях господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарські санкції, що встановлюються договором чи законом за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.

Суд зазначає, що за загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України).

Статтею 202 ГК України передбачено, що господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами (частина 1). До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина третя).

Згідно з статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, відповідно до положень Глави 50 ЦК України зобов`язання припиняються: переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю його виконання (стаття 607), смертю фізичної особи (стаття 608 ЦК), ліквідацією юридичної особи (стаття 609).

Виконання своїх зобов`язань за укладеним з позивачем договором було виконано відповідачем з порушенням передбачених договором строків, тобто, в силу приписів чинного законодавства у позивача були наявні підстави для нарахування останньому пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Також у відзиві відповідач зазначає про те, що теплова енергія, отримана від позивача, була передана бюджетній організації Квартирно-експлуатаційному відділу (зараз управлінню) для опалення та гарячого водопостачання воєнного госпіталю в м. Харків, в якому лікуються поранені та який фінансується з державного бюджету і відноситься до Міністерства оборони України. КЕВ як споживач відповідача затримував оплату по договору про теплопостачання, із-за чого не було джерела коштів для оплати ТЕЦ-5.

Однак, сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, порядок розрахунків, відтак відповідач прийнявши на себе зобов`язання за договором погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань та ризиками своєї господарської діяльності.

Договір був укладений саме із Товариством з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" та згідно з умовами укладеного договору відповідач зобов`язався прийняти та оплатити зафіксований в акті приймання-передачі обсяг теплової енергії (п. 7.2 договору), саме тому аргумент відповідача щодо постачання теплової енергії госпіталю не є підставою для змін умов договору та умов оплати за теплову енергію, що постачалася відповідачу.

За таких обставин, цей випадок не є винятковим, оскільки відповідач посилається на ту обставину, що причиною невиконання зобов`язань перед позивачем є затримка оплати його споживачем (КЕВ) по договору про теплопостачання та відсутність джерела коштів для оплати ТЕЦ-5.

Незалежно від того, що стало причиною відсутності у відповідача необхідної суми грошей (об`єктивні обставини чи суб`єктивна недбалість), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, затримка бюджетного фінансування не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов`язання.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що предметом позову є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення в період дії воєнного стану, а також посилається на введений воєнний стан в Україні.

Водночас, сама по собі дія воєнного стану в Україні, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, підставою позову є договір №264-БО купівлі-продажу теплової енергії, який укладено між сторонами 26.12.2022, тобто в період вже тривалого існування воєнного стану в Україні, що свідчить про передбачуваність здійснення господарської діяльності та виконання зобов`язань за договором в період дії такого стану.

До того ж, пунктом 9.4 договору сторони узгодили, що підписуючи цей договір, сторони підтверджують, що вони в повній мірі обізнані про введення УКАЗОМ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ від 24.02.2022 №64/2022 воєнного стану, обізнані про характер та наслідки введення воєнного стану і розуміють, що цей договір укладається в період дії воєнного стану.

Враховуючи викладене, суд вважає посилання відповідача на повномасштабне вторгнення росії на територію України та введення в дію воєнного стану в Україні як на підстави звільнення відповідача від сплати пені, 3% річних та інфляційних необґрунтованими.

Також відповідач просить зменшити розмір пені на 90%.

В обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені відповідач зазначає, що зобов`язання по договору виконані відповідачем на 100%, прострочення оплати було незначним: за спожиту в січні 2023 року теплову енергію прострочення 26 днів; за спожиту в лютому 2023 року теплову енергію сплачено вчасно 787758,90 грн (62%), а 480672,97 грн - прострочення 19 днів; за спожиту в березні 2023 року теплову енергію сплачено вчасно; за спожиту в квітні 2023 року теплову енергію - прострочення 3 дні. Затримка в розрахунках була виключно із-за несвоєчасних розрахунків бюджетної організації Квартирно-експлуатаційного управління (військовий шпиталь у м. Харкові), що є кінцевим споживачем теплової енергії. По договору, що є предметом спору, теплова енергія, що постачається позивачем, використовується покупцем виключно для забезпечення послугами установ, що фінансуються за рахунок державного і місцевих бюджетів, що вказано в 1.2 договору.

Також відповідач вказує, що у нього повністю відсутнє джерело для сплати штрафних санкцій, майновий стан ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є критичним, у складі його споживачів теплової енергії бюджетні організації складають 90,6%, а інші госпрозрахункові підприємства складають лише 9,4%. Штрафні санкції, які просить стягнути позивач, для відповідача стануть значними збитками та причиною погіршення його діяльності із-за відсутності коштів та погіршення теплопостачання у споживачів - бюджетних організацій (лікарень, диспансерів та інших). ТОВ "КЛК" самостійно виконувало всі свої зобов`язання без будь-якого стимулювання.

На думку відповідача у разі стягнення з його підприємства всіх штрафних санкцій в повному обсязі, ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" понесе значні збитки і не зможе належним чином забезпечити гаряче водопостачання та опалення лікарень та інтернатів.

Відповідач зазначає, що сума всіх штрафних санкцій є надмірно великою та значно збільшить збитки відповідача, тому вважає розмір пені надмірним порівняно з наслідками затримки оплати для кредитора.

Крім того, відповідач вказує, що ТОВ "Котельні лікарняного комплексу" є соціально значимим теплопостачальним підприємством, яке забезпечувало централізоване теплопостачання бюджетної сфери в Богодухівському і Куп`янському районах Харківської області та частині лікарень і інших медичних установ в м. Харкові. Вважає, якщо не зменшити розмір штрафних санкцій, то робота підприємства буде значно ускладнена і теплопостачання дитячих садків, шкіл, інтернатів, диспансерів, лікарень буде під загрозою.

На підтвердження цих фактів відповідач надав перелік бюджетних установ, яким ТОВ "КЛК" надаються послуги з теплопостачання у 2023 році, що підтверджує склад його споживачів та важливість безперебійної роботи підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №916/376/19, від 09 лютого 2021 року у справі №904/157/20.

Питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи фактичні обставини цієї справи, які пов`язані із обставинами повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, враховуючи оплату відповідачем суми основної заборгованості у повному обсязі, незначний період затримки оплати відповідачем теплової енергії, виконання відповідачем важливої соціальної функції з опалення та гарячого водопостачання бюджетної сфери в Богодухівському і Куп`янському районах Харківської області та частині лікарень і інших медичних установ в м. Харкові, зокрема, воєнного госпіталю у м. Харкові, що надає медичну допомогу пораненим від бойових дій, відсутність у матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків та відсутність обставин, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору мети договору (отримання плати за поставлені енергоносії) та неотримання того, на що розраховував позивач укладаючи договір, суд вважає за необхідне частково задовольнити клопотання відповідача про зменшення розміру пені та зменшити розмір пені на 50% до суми 33361,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач не надав доказів своєчасної сплати отриманої теплової енергії у встановлений договором строк, доказів сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин суд вважає за необхідне в позові відмовити частково та стягнути з відповідача пеню у сумі 33361,32 грн, 3% річних у сумі 4003,36 грн та інфляційні втрати у сумі 22198,13 грн.

Згідно із ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

З відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Так, згідно з ст. 233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Проте, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року (який продовжено на цей час).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно з Рекомендаціями, прийнятими Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

На підставі вищевикладеного та у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, повітряні тривоги, відключення електроенергії, обстріли міста Харкова, наявною у зв`язку з цим загрозою життю, здоров`ю та безпеці працівників апарату суду, суддів, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 ГПК України.

Керуючись ст. 193, 216, 230 - 233 ГК України, ст. 4, 8, 11, 13, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 625, 629, 714 ЦК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", ст. 14, 73, 74, 76 - 80, 86, 123, 129, 233, 237, 238 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" (61103, м. Харків, вул. Балакірєва, 3. Код ЄДРПОУ 31555944) на користь Приватного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (62371, Харківська область, Харківський район, с. Подвірки. Код ЄДРПОУ 05471230) пеню за несвоєчасну оплату за договором №264-БО купівлі-продажу теплової енергії від 26.12.2022 у сумі 33361,32 грн, 3% річних за періоди з 23.02.2023 по 20.03.2023, з 23.03.2023 по 10.04.2023, з 23.05.2023 по 25.05.2023 у сумі 4003,36 грн, інфляційні втрати за період березень 2023 року у сумі 22198,13 грн та судовий збір у сумі 2684,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "20" грудня 2023 р.

СуддяВ.І. Ольшанченко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.