Рішення № 115820219, 21.12.2023, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/701/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411

до відповідача фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про стягнення заборгованості в сумі 26 231, 43 грн

Без виклику представників сторін.

Суть справи

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернулося до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою до фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 26 231,43 грн заборгованості.

В обґрунтуваннях позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором №148269-ТР1-001 від 23.09.2020 про надання кредиту, в частині своєчасного та повного повернення кредитних коштів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Також ухвалою суду від 23.10.2023 запропоновано відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч. 4 ст. 176 ГПК України, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Як вбачається з Довідки про доставку електронного листа виготовленої з автоматизованої системи документообігу суду, документ в електронному вигляді (ухвала Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2023 по справі № 921/701/23 про відкриття провадження у справі) доставлено 23 жовтня 2023 року о 17:25 год., до електронного кабінету позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика".

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у цій справі та про його право подати відзив на позовну заяву та заяву із запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 921/701/23 від 23.10.2023 була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований 23.10.2023 року на запит суду та долучений до матеріалів справи), однак вказаний лист повернувся на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Положеннями ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За приписами ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, в силу положень частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень".

Враховуючи наведене, господарський суд відзначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із ухвалою суду про відкриття провадження від 23.10.2023 у цій справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін та відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №921/701/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

14 листопада 2023 року на виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 23 жовтня 2023 року на адресу суду надійшов лист АТ КБ "Приватбанк" № 20.1.0.0.0/7-231102/60587 від 06.11.2023 (вх.№ 9164 від 14.11.2023) із письмовими поясненнями та витребуваною інформацією.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву та додані до неї докази, а також інші документи наявні у справі №921/701/23.

21.12.2023 року справу розглянуто по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши подані докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

23.09.2020 між позивачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (далі - кредитодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір № 148269-ТР1-001 про надання кредиту (далі договір кредиту), відповідно до умов якого кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором про надання кредиту та правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям.

Відповідно до п. 1 Договору кредиту Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика", надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн, на засадах строковості, поворотності, платності (Далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит (надалі - Правила, а разом - Договір).

Сторонами відповідно до умов Договору кредиту погоджено, що кредит надається строком на 16 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку кредитодавця. Згідно з умовами Договору кредиту, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,04035 процентів за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 2 кредитного договору протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом (надалі - проценти за користування кредитом) нараховуються на залишок заборгованості по кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, із урахуванням дня видачі кредиту та дня повернення кредиту згідно графіку платежів.

У п. 3 договору встановлений графік платежів, якого має дотримуватися позичальник для належного виконання умов кредитного договору.

Договір про надання кредиту №148269-ТР1-001 від 23.09.2020 підписано відповідачем 23.09.2020 електронним підписом одноразовим ідентифікатором G-8440.

Таким чином, 23.09.2020 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" та фізичною особоюпідприємцем ОСОБА_1 було укладено Договір № 148269-TP1-001 про надання кредиту, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 30 000,00 грн, шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів.

Станом на час звернення до суду боржник свої зобов`язання за Кредитним договором № 148269- ТР1-001 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише часткового сплатила кошти, розрахунок та розмір яких зазначені у розрахунку заборгованості за Договором №148269-TP1-001 позичальника ОСОБА_1 , чим порушила свої зобов`язання, встановлені договором.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 148269-TP1-001 позичальника ОСОБА_1 , відповідачка на виконання умов договору здійснила часткову оплату за договором № 148269-TP1-001 на загальну суму 37 300,00 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

За таких обставин, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у відповідачки станом на 08.08.2023 року утворилась заборгованість за Договором № 148269-TP1-001 про надання кредиту, в розмірі 26 231,43 грн, що складається з суми прострочених платежів по тілу кредиту.

На виконання вимог ухвали Господарського суду Тернопільської області від 23.10.2023 листом від 06.11.2023 за №20.1.0.0.0/7-231102/ НОМЕР_2 Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" повідомило суд, що банківську картку № НОМЕР_1 (картка на яку перераховано позивачем кредитні кошти) емітовано на ім`я ОСОБА_1 .

Банківською випискою по картці НОМЕР_3 за період 23.09.2020 по 08.08.2023 року виданою Акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", підтверджується зарахування коштів на користь відповідача 23.09.2023 в сумі 30 000,00 грн.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відзначити, що 04.06.2020 була проведена державна реєстрація фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , 11.01.2021 проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, про що внесені відповідні записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований на запит суду станом на 23.10.2023, за кодом 591233839595).

Статтею 20 ГПК України визначено предметну та суб`єктну юрисдикцію господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) ФОП.

Статтею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу.

Відтак господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу. Зазначена норма кореспондується зі статтею 50 ЦК України.

За частиною першою статті 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і не господарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (стаття 179 ГК України).

Таким чином, однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном. (Правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 № 910/8729/18, від 05.06.2019 № 904/1083/18, від 09.10.2019 № 127/23144/18).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, дана справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 262 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.

За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не надав.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 26 231,43 грн заявлені правомірно, обґрунтовано та підлягають задоволенню у вказаному розмірі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 147, 20 грн покладаються судом на відповідача.

Оскільки позовна заява подавалась позивачем до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС "Електронний суд", то за подання цієї позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 147,20 гривень: 2 684,00 грн. (ставка судового збору, визначена в підпункті 1) пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір") Х 0,8 (понижуючий коефіцієнт, встановлений частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір"), що узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом в ухвалі від 20.10.2021р. у справі № 914/2410/21, а також в Постанові Великої Палати від 16.11.2022 р. по справі №916/228/22 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/108086905).

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" доводить до відома суд, що раніше зверталося до Господарського суду Тернопільської області з заявою про видачу судового наказу в рамках наказного провадження, однак ухвалою Господарського суду Тернопільської області № 921/566/23 у видачі судового наказу було відмовлено та роз`яснено право Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 153 Господарського процесуального кодексу України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 ч.1 ст. 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.

Оскільки в рамках наказного провадження позивач сплатив 214,72 грн (платіжна інструкція № 2810 від 16.08.2023 ), Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" здійснило доплату суми судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 1 932,48 грн (платіжна інструкція № 3845 від 09.10.2023 ).

Враховуючи викладене та керуючись ст. 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236-238, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) 26 231,43(двадцять шість тисяч двісті тридцять одну) грн 43 коп. заборгованості за тілом кредиту; 2 147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення фізичній особі ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

5. Копію рішення направити ТОВ "Бізнес Позика", 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 411 відповідно до положень ч. 5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 21.12.2023

Суддя Н.В. Охотницька