Рішення № 115818824, 19.12.2023, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/4748/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Литвинової В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк";

до відповідача: фізичної особи-підприємця Фокіної Людмили Дмитрівни

про стягнення 299921,34 грн

До суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця Фокіної Людмили Дмитрівни про стягнення 299921,34 грн заборгованості за кредитним договором № 3258513461-КД-1 від 19.10.2021, з яких - 273668,87 грн боргу по тілу кредиту та 26252,47 грн боргу за процентами.

Ухвалою від 01.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без призначення засідання. Встановлено Відповідачу строк, відповідно до ст. 251, 252 ГПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, для подання суду (з доказами надіслання іншим учасникам справи): відзив на позов з документальним обґрунтуванням викладених обставин, заяви з процесуальних питань (за наявності), належним чином засвідчені копій статутних та реєстраційних документів.

Суд направив ухвалу від 01.11.2023 про відкриття провадження відповідачу на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронної скриньки 06.11.2023.

У постанові від 07.07.2022 у справі № 120/4298/21-а Верховний Суд зазначив, що відповідно до п. 5.8 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затв. рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна пошта відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1, яка була зазначена в позовній заяві, є його офіційною електронною адресою.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" офіційні електронні адреси, зареєстровані до набрання чинності цим Законом, вважаються електронними кабінетами і використовуються судом, учасниками справи за правилами та в порядку, що діють після введення в дію цього Закону.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи. Відзиву на позов суду не надано, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами згідно з ст. 178 ГПК України.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

19.10.2021 між АТ КБ "Приватбанк" (позивач) та фізичною особою - підприємцем Фокіна Людмила Дмитрівна (відповідач) укладено кредитний договір № 3258513461-КД-1 (надалі Договір), за умовами якого Відповідачу було надано кредит у розмірі 460973.38 грн (з яких 364118 грн на поповнення обігових коштів, 96855,38 грн на сплату страхових платежів в порядку п. 2.1.5, 2.2.12) в обмін на зобов`язання щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, та інших платежів, які передбачені умовами Договору.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису сторонами (п. 6.1).

Протоколом перевірки електронних підписів (а.с. 53,54) підтверджується підписання договору сторонами електронними підписами.

19.10.2021 сторони керуючись приписами Порядку надання фінансової державної підтримки суб`єктам малого та середнього підприємництва, затв. постановою КМУ від 24.01.2020 № 28, враховуючи що відповідач відповідає критеріям цього Порядку, укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 3258513461-КД-1, відповідно до якої сторони узгодили внести зміни до Кредитного договору № 3258513461-КД-1 від 19.10.2021року.

Сторони узгодили, що за користування кредитними коштами Відповідач сплачує відсотки у розмірі 14,27 % річних (пункти А.6 Договору), а термін повернення кредитних коштів 01.10.2024 року (пункт А.3 Договору).

В додатковій угоді № 1 передбачено, що протягом строку кредиту за умови належного виконання відповідачем зобов`язань він має право на державну фінансову підтримку. Державна фінансова підтримка призупиняється в разі порушення відповідачем більш ніж на 15 календарних днів зобов`язань щодо своєчасного повернення кредиту та процентної ставки.

Відповідно до п. 2.1 додаткової угоди № 1 за користування кредитом відповідач сплачує базову процентну ставку в розмірі 14,27% річних, яка розраховується за формулою:

Індекс UIRD (3 місяці) + 7%, де Індекс UIRD - український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, що розраховується на основі номінальних ставок ринку депозитів фізичних осіб, які оголошуються банками України на строк 3 місяць На дату укладання цієї Додаткової угоди значення індексу береться на дату, що передує даті підписання цієї Додаткової угоди, або остання, що опублікована на офіційному сайті Національного Банку України.

Банк щокварталу з урахуванням зміни зазначеного індексу переглядає розмір базової процентної ставки. При перегляді розміру базової процентної ставки банк використовує розмір індексу UIRD, що офіційно визначений на 14 число останнього місяця календарного кварталу або розміру, шо є останнім до цієї дати та опублікованим на сайті Національного Банку України, надалі дата перегляду розміру базової процентної ставки. Датою зміни розміру базової процентної ставки за користування кредитом є 1-ше число першого місяця календарного кварталу, що слідує за кварталом, в якому банк визначив розмір індексу UIRD для розрахунку базової процентної ставки на наступний календарний квартал.

Відповідно до п. 2.2. Додаткової угоди, у випадку прострочення понад 15 днів Позичальником своїх зобов`язань по погашенню Кредиту і /або процентів в розмірі, зазначеному в п.2.3, 2.7 цієї Додаткової угоди, Позичальник сплачує Банку проценти за користування Кредитом в порядку та розмірі:

- в період прострочення з 1-го до 15-го включно - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на період прострочення;

- в період з 16 числа місяця, в якому виникла прострочена заборгованість до дати її погашення - в розмірі, визначеному за формулою: розмір базової процентної ставки з урахуванням її зміни згідно п.2.1 цієї Додаткової угоди + 5% річних;

- в період з дати погашення заборгованості до кінця місяця, в якому існувала заборгованість - в розмірі базової процентної ставки, що діяла на дату сплати.

Також у додатковій угоді узгоджено графік погашення заборгованості із зазначенням конкретної суми 10403,37грн, яка повинна бути сплачена відповідачем 1 числа кожного місяця з 01.11.2021 по 01.10.2024.

Платіжним дорученням від 20.10.2021 та банківською випискою підтверджується надання позивачем відповідачу 364118грн за кредитним договором.

13.07.2022 сторонами було підписано договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого сторони узгодили, що борг відповідача становить 322504,52 грн неповернутого кредиту та підлягає поверненню відповідно до графіку першого числа кожного місяця з 01.11.2022 по 01.10.2024, а саме - по 5201,69 грн 01.11.2022, 01.12.2022, 01.01.2023, 01.02.2023, 01.03.2022, 01.04.2023, а потім починаючи з 01.05.2023 по 16183,02 грн щомісячно, останній платіж 01.10.2024 16183,04грн.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового оборогу або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 559 ЦК України).

Частинами 1 та 2 статті 193 ГК України закріплено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

В порушення відповідних умов Договору та приписів законодавства Відповідач не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін, не сплатив проценти.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання та сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідач не виконав своїх зобов`язань щодо своєчасної оплати за кредитним договором, через що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованість станом на 23.10.2023, яка за розрахунком позивача, становить 299921,34грн та складається з:

273668,87 грн. - заборгованість за кредитом;

26252,47грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

Водночас за вимогами п. 6.2., 6.3. спірного кредитного договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов`язань. Договір може бути змінений або розірваний за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

За умовами п.2.3.2 кредитного договору передбачено, що при настанні будь-якої з наступних подій, зокрема, порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором.

При цьому, Банк, незалежно від настання термінів виконання зобов`язань позичальником за цим договором, має право вимагати дострокового повернення суми кредиту, сплати процентів та винагород, при настанні умов, передбачених п.2.3.2 цього договору (п.2.3.8 кредитного договору).

Тобто, зважаючи на вказані, погоджені між позичальником та Банком умови, сторони за кредитним договором знову ж таки, погодили між собою умови настання підстав та умов для дострокового виконання відповідачем господарських зобов`язань.

Суд звертає увагу на те, що з урахуванням заявлених позивачем вимог, Банком, крім стягнення простроченої заборгованості за кредитом, також заявлено про дострокове повернення відповідачем всієї суми кредиту.

Як вже було зазначено вище, ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У даному випадку суд звертається до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 (п.п. 80-87), за змістом яких "користування кредитом" - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору. Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).

При цьому, надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Також, у даній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила, що при вирішенні відповідних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування (або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту). Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 06.07.2023 у справі №916/1575/21.

У цьому контексті суд вказує, що за вимогами Цивільного кодексу України строк договору є його істотною умовою.

Так, як зазначалось вище, у даному випадку за умовами укладеного між сторонами кредитного Договору сторони погодили, що датою повернення кредиту є 01.10.2024.

При цьому, вказаний Договір може бути змінений, згідно з умовами п. 6.3. останнього, за ініціативою однієї із сторін у встановленому законом та цим Договором порядку.

Таким чином, зміна умови Договору щодо повернення позичених клієнтом у Банку коштів у повному обсязі у даному випадку має відбуватися лише у відповідності до чинного законодавства та у порядку, встановленому Договором.

Суд зазначає, що у відповідності до положень п.п. 2.3.2, 2.3.8. кредитного Договору Банк та відповідач погодили між собою підстави та умови для виконання відповідачем зобов`язань щодо дострокового повернення кредиту та сплати процентів за його користування.

Вказані положення передбачають обов`язкове повідомлення Клієнта Банком про дострокове виконання відповідного Договору.

При цьому, частиною 4 ст. 179 Господарського кодексу України зазначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Тобто Господарський кодекс України також передбачає широку свободу сторін при укладенні господарських договорів, з урахуванням того, що суб`єкти господарювання є рівними за своїм правовим статусом.

Аналізуючи умови спірного кредитного договору, суд дійшов висновку про те, що сторони узгодили між собою порядок зміни істотної умови договору - строку повернення позичальником кредитних коштів, який фактично регламентує по - перше, право Банку вимагати дострокового погашення кредитних зобов`язань, а по - друге, передумови для такої зміни строку погашення, пов`язані з обов`язком Банку направити позичальнику відповідне повідомлення.

Суд враховує позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц (провадження №14-600цс18), яка зазначила, що повідомлення (вимога) про дострокове повернення кредиту, яке направляється позичальнику та/або поручителю є формою досудового вирішення спору між контрагентами та вимогою сторони, права або законні інтереси якої порушено, про добровільне/безпосереднє врегулювання спору, вказує на зміну строку виконання основного зобов`язання й встановлює обов`язок кредитора пред`явити позов до боржника протягом трьох років, якщо інше не визначено кредитним договором (ст. 257, 259 Цивільного кодексу України), від дати порушення боржником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту, недотримання яких може нести ризик лише для кредитора про втрату в майбутньому права на задоволення своїх вимог у примусовому порядку через суд.

Проте, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що Банком було направлено відповідачу будь-яке звернення: повідомлення про зміну умов Договору, чи вимога про дострокове повернення коштів.

Відтак, зважаючи на те, що строк спірного кредитного договору не закінчився, а Банк не позбавлений можливості неодноразового направлення відповідного повідомлення щодо дострокового погашення кредитної заборгованості відповідачу, суд вважає, що в даному випадку вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитом є не просто звичайними заходами досудового врегулювання спору, додержання яких є неообов`язковими для сторін до звернення до суду, а умовами укладеного Договору, відповідно до яких у сторін виникають інші зобов`язання з іншими строками виконання та наслідками і недоведеність позивачем дотримання ним таких умов Договору є підставою для відмови у частині його позовних вимог. А саме суд відмовляє в задоволенні вимог про стягнення частини тіла кредиту, яку відповідач мав погасити з 01.11.2023 по 01.10.2024 відповідно до графіку погашення заборгованості «Додаток № 1 до договору про внесення змін від 13.07.2022 до кредитного договору №3258513461-КД-1 від 19.10.2021» (а.с. 65), оскільки строк виконання зобов`язання в цій частині ще не настав станом на 23.10.2023 (час складення позивачем розрахунку).

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню прострочена заборгованість по тілу кредиту станом на 23.10.2023, яка становить відповідно до розрахунку позивача 70449,69грн

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 26252,47 грн процентів за користування кредитними коштами станом на 23.10.2023.

Перевіривши розрахунок процентів, здійснений позивачем, суд дійшов висновку, що він здійснений правильно та позовні вимоги про стягнення 25252,47 грн процентів підлягає задоволенню.

Відповідач доказів сплати 70449,69 грн заборгованості по тілу кредиту та 26252,47грн процентів, як і будь-яких заперечень, станом на день розгляду справи не надав.

З огляду на викладене, заявлений позивачем позов в сумі 299921,34 грн підлягає задоволенню частково в сумі 96702,16грн (70449,69грн+26252,47 грн).

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку задовольнити позовні вимоги частково.

Оскільки позивач подав позов через підсистему Електронний суд, то застосував коефіцієнт 0,8 до судового збору згідно з Законом України «Про судовий збір», і тому відповідно сплатив 3599,06 грн судового збору за подання позову.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати в розмірі сплаченого судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог 3599,06/299921,34*96702,16грн=1160,43грн.

На підставі вищевикладених норм права, керуючись ст.ст. 129, 232-240, 243, Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Фокіної Людмили Дмитрівни (код НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (код 14360570, м. Київ вул. Грушевського 1Д) 96702,16 грн заборгованості та 1160,43 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2023 р.

Суддя В.В. Литвинова