Рішення № 115817555, 20.12.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.12.2023 м. Івано-ФранківськСправа № 909/985/23

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго",

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім",

про стягнення коштів в сумі 244 128,59 грн за несвоєчасну оплату за договором

установив: ДПЗД "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 244128 грн 59 к., з яких 127648 грн 94 к. - 15 % річних та 116479 грн 65 к. - інфляційних втрат .

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині здійснення своєчасної та повної оплати спожитої електричної енергії за грудень 2022 року - січень 2023 року, внаслідок чого виникло право у позивача на нарахування відсотки річних та інфляційних втрат.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 31.10.2023 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

07.11.2023 відповідач по справі направив через електронний суд відзив на позов (вх.№16130/23 від 07.11.2023), в якому просить суд зменшити 15% річних до 3%. В обґрунтування несплати електричної енергії товариство посилається на зупинення видаткових фінансових операцій та арешт безготівкових коштів. В підтвердження зазначеного ТОВ "Карпатнафтохім" подало суду копію ухвал Печерського районного суду від 08.11.2022 про проведення обшуку майна товариства та ухвал про накладення арешту на майно ТОВ "Карпатнафтохім". При цьому, відповідач зазначив про скасування ухвалою від 16.03.2023 Київського апеляційного суду ухвали Печерського районного суду м. Києва від 10.01.2023 про накладення арешту на безготівкові кошти , які знаходяться на всіх банківських рахунках відповідача відкриті у банківських установах. Щодо визначення сторонами договору 15% річних за прострочення оплати за спожиту електричну енергію, то відповідач зазначив, що він змушений був приєднатися до постачальника "останньої надії" на вкрай невигідних для себе умовах (15% річних, які у п`ять разів перевищують розмір відсотків встановлений законом) через загрозу зупинки роботи об`єкта критичної інфраструктури. Разом з тим, відповідач по справі посилається на те, що у зв`язку із збройною агресією російської федерації, відповідач зупинив технологічні установки із-за небезпеки їхньої подальшої експлуатації, уникнення людських жертв та руйнувань, що в свою чергу призвело до складного фінансового становище товариства, зокрема наявність заборгованості товариства щодо виплати заробітної плати працівникам.

15.11.2023 р., до суду надійшли пояснення позивача на відзив відповідача за вх. №16551/23 від 15.11.2023, в яких позивач зазначив, що систематичні несплати споживачів постачальника "останньої надії" за спожиту електричну енергію стали основною проблемою, через яку ДПЗД "Укрінтеренерго" перебуває на порозі банкрутства. Також позивач вказав на те, що відсутність коштів на поточному рахунку підприємства призвело до значної заборгованості перед працівниками, в результаті чого вони не отримували заробітну плату з жовтня 2022 р., в підтвердження чого подав суду Звіт про заборгованість по заробітній платі. У зв`язку з наведеним, а також тим, що підприємство має право на нарахування штрафних санкцій просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як вбачається із ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

Між ДПЗД "Укрінтеренерго", яке виконує функції постачальника "останньої надії" (по договору - постачальник/по справі - позивач) і діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06 листопада 2018 № 1344 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 р. № 1023-р та ТОВ "Карпатнафтохім" (по договору-споживач/по справі - відповідач) укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - Договір) на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника "останньої надії" та комерційної пропозиції, розробленої відповідно до вимог ЦК України та Закону України "Про ринок електричної енергії", Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 р. № 312.

Відповідно до повідомлення Оператора системи розподілу (далі - ОСР) від 14 грудня 2022 р., ТОВ "Карпатнафтохім" з 22 грудня 2022 р. віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснюється постачальником "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".

21 грудня 2022 р., ПрАТ "Прикарпаттяобленерго" надав ДПЗД "Укрінтеренерго" інформацію про точки комерційного обліку електричної енергії споживача ТОВ "Карпатнафтохім".

В ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Так, 27 грудня 2018 р., на виконання вимог закону, ДПЗД "Укрінтеренерго", як постачальник "останньої надії", на своєму офіційному веб-сайті у мережі Інтернет за адресою www.uie.кiev.ua розмістило: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію № 5 до договору; додаток № 1 до комерційної пропозиції № 5.

За змістом частин 8, 9 Закону України "Про ринок електричної енергії", договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.

Згідно з п. 2.1 Договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).

В п. 5.8 Договору визначено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.10 Договору, оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Умовами комерційної пропозиції № 5, а саме в пунктах 4.1, 4.2 визначено, що споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання Споживачем рахунку.

Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

За змістом п. 4.3 Комерційної пропозиції № 5, рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОСР або споживачем постачальнику або засобами електронної пошти відповідно до п. 16.2 цієї Комерційної пропозиції.

У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).

Відповідно до п. 4.4 Комерційної пропозиції № 5, акт купівлі-продажу електричної енергії складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОСР. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника. У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру акту купівлі-продажу у встановлений строк, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

Згідно з п. 7.4 Комерційної пропозиції № 5, споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також 15% (п`ятнадцять процентів річних) від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Так, на виконання умов Договору ДПЗД "Укрінтеренерго", на підставі отриманих від ОСР даних про фактичне споживання ТОВ "Карпатнафтохім" електричної енергії, складено за грудень 2022 рік акти купівлі-продажу електроенергії та рахунки на оплату, а саме: акт № 03168 від 31.12 2022 р. на суму 179 816,78 грн. та рахунок від 11.01.2023, акт № 032236 від 31.12. 2022 на суму 7 585 493,64 грн. та рахунок від 13.01.2023.

Згадані акти та рахунки на оплату були надіслані позивачем на електронну адресу відповідача.

Однак, відповідач зазначені акти не підписав та не повернув позивачу, у встановлений договором строк спожиту електричну енергію не оплатив, а здійснив оплату 10.04.2023, тобто з простроченням терміну оплати, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних інструкцій №с1b7cd6b8f від 10.04.2023 на суму 179 816,78 грн. та №8770е53098 від 10.04.2023 на суму 7 585 493,64 грн.

За порушення строків оплати спожитої електроенергії позивач нарахував відповідачу 15% річних та інфляційні втрати, зокрема:

- за період з 19.01.2023 по 28.02.2023: 210 229,09 грн. - 15% річних та 54 357,18 грн. - інфляційних втрат (загальна сума 264 586,27 грн);

- за період з 01.03.2023 по 30.09.2023: 127 648,94 грн. - 15 % річних та 116 479,65 грн. - інфляційних втрат (загальна сума 244 128,59 грн).

За період 19.01.2023 по 28.02.2023 відповідач інфляційні втрати та відсотки річних оплатив на загальну суму 264 586,27 грн. ( 210 229,09 грн. - 15% річних та 54 357,18 грн. - інфляційних втрат), що підтверджується платіжною інструкцією №1259 від 30.03.2023 на суму 264 586,27 грн. Решта суми 244 128,59 грн. (127 648,94 грн. - 15 % річних та 116 479,65 грн.) за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 залишилось не погашеними.

Наведена обставина, спонукала позивача звернутись із даним позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків річних та інфляційні втрат.

За змістом статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

В ч. 1 ст. 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з частинами 1, 2 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України "Про ринок електричної енергії", електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статей 610, 612 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу в період з грудня 2022 року по січень 2023 року електричну енергію на загальну суму 7 765 310,42 грн., яку останній у встановлений договором строк не оплатив.

За порушення строків оплати спожитої електроенергії позивач нарахував відповідачу 15% річних та інфляційних втрат, зокрема:

- за період з 19.01.2023 по 28.02.2023: 210 229,09 грн. - 15% річних та 54 357,18 грн. - інфляційних втрат (загальна сума 264 586,27 грн);

- за період з 01.03.2023 по 30.09.2023: 127 648,94 грн. - 15 % річних та 116 479,65 грн. - інфляційних втрат (загальна сума 244 128,59 грн).

За період 19.01.2023 по 28.02.2023 відповідач інфляційні втрати та відсотки річних оплатив на загальну суму 264 586,27 грн. ( 210 229,09 грн. - 15% річних та 54 357,18 грн. - інфляційних втрат), що підтверджується платіжною інструкцією №1259 від 30.03.2023 на суму 264 586,27 грн. Решта суми 244 128,59 грн. (127 648,94 грн. - 15 % річних та 116 479,65 грн.) за період з 01.03.2023 по 30.09.2023 залишилось не погашеними.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснений позивачем на підставі п. 7.4 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України розрахунок 15 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що наведений розрахунок позивача є арифметично правильним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних до трьох, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 р. у справі № 902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що пеня, відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Вирішуючи питання про зменшення розміру відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення їх розміру перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру таких відсотків річних наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін також мають значення для вирішення такого питання.

Чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи можливість зменшення розміру процентів річних, суд враховував, що позивачем доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача, не надано. Також суд врахував, що відповідач не виконував у встановлений договором строк умови договору у зв`язку зупинення видаткових фінансових операцій та накладенням арешту на його безготівкові кошти, натомість, доровільно оплатив частину нарахованих інфляційних втрат та 15 відсотків річних за прострочення оплати спожитої електричної енергії, зокрема за період 19.01.2023 по 28.02.2023 ,на загальну суму 264 586,27 грн. ( 210 229,09 грн. - 15% річних та 54 357,18 грн. - інфляційних втрат), що підтверджено долученими до матеріалів справи доказами.

Враховуючи наведене, а також беручи до уваги необхідність дотримання балансу інтересів обох сторін, протидії необґрунтованого збагачення однієї з сторін за рахунок іншої, суд вважає, що справедливим та доцільним є зменшення розміру процентів річних на 80%, а саме до 25 529,79 грн., що дорівнює розміру річних (3%), який встановлено законом.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що стягнення з відповідача саме такої суми процентів річних компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати заборгованості, а стягнення з відповідача 15% річних не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання.

З огляду на вимоги частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. При цьому необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (частини 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню частково, зокрема в сумі 142 009 грн 44к., з них: 25 529 грн 79к. відсотки річних та 116 479 грн 65 к. - інфляційні втрати. В решті позову, зокрема процентів річних на суму 102 119 грн 15к. - відмовити.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки чи процентів річних, судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

За наведеного, суд вважає за правомірне судовий збір по справі покласти на відповідача в повному розмірі.

Керуючись ст. 74, 77, 79, 129, 237, 238, 240, 241, 252 ГПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов ДПЗД "Укрінтеренерго" до ТОВ "Карпатнафтохім" про стягнення 244128 грн 59 к., з яких 127648 грн 94 к. - 15 % річних та 116479 грн 65 к. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (вул. Промислова, буд. 4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77306, ідентифікаційний код 33129683) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 19480600) 142 009 грн 44к. (сто сорок дві тисячі дев`ять гривень сорок чотири копійки) заборгованості , з них: 25 529 грн 79к. (двадцять п`ять тисяч п`ятсот двадцять дев`ять гривень сімдесят дев`ять копійки) відсотки річних та 116 479 грн 65 к. (сто шістнадцять тисяч чотириста сімдесят дев`ять гривень шістдесят п`ять копійки) - інфляційні втрати та 3 661 грн 93к. (три тисячі шістсот шістдесят одна гривня дев`яносто три копійки) судового збору.

В частині позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" про стягнення 102 119 грн 15 к. (сто дві тисячі сто дев`ятнадцять гривень п`ятнадцять копійки) процентів річних - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О. М. Фанда