Рішення № 115817110, 11.12.2023, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.12.2023 Справа №905/974/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Хабарової М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз»

до Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів»

про стягнення 102 015,49 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» 3% річних у розмірі 102015,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу №К-ПГ-С/22-01/197 від 19.05.2022, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.04.2022 по 12.07.2023.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.08.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/974/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вищезазначена ухвала була направлена рекомендованими листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, а саме: 85114, Донецька обл., м.Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 99.

Вказаний лист був отриманий відповідачем 08.09.2023.

Крім того, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом було здійснено його підписку на отримання процесуальних документів по справі №905/974/23 електронною поштою: kzu@kzu.com.ua та kzo_oao@ukr.net (вказані електронні пошти зазначені позивачем на титульному аркуші позовної заяви та містяться в матеріалах справи).

Після підписання електронним цифровим підписом судді процесуальних документів по справі, програма «Діловодство спеціалізованого суду» направляє автоматично всім учасникам справи всі процесуальні рішення на їх електронні пошти. При цьому, відомості у програмі «Діловодство спеціалізованого суду» містяться не лише щодо дати доставки, а й щодо часу доставки такого електронного листа.

Згідно з п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Як вбачається із автоматизованої системи «Діловодство спеціалізованого суду» ухвала суду про відкриття провадження справи від 07.08.2023 була доставлена на електронні адреси відповідача 08.08.2023.

Водночас, з метою необхідності забезпечення прав осіб на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою забезпечення реалізації процесуального права відповідача на подання відзиву на позов, судом також здійснювались телефонограми відповідачу від 09.08.2023 за номерами телефонів, які наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, телефонограму відповідачу судом не вдалося передати, оскільки вказані номери не обслуговуються.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач станом на день прийняття рішення не реалізував своє право на подання відзиву, будь-яких заяв чи клопотань як по суті справи, так і з приводу процесуальних питань від відповідача не надходило.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та наразі продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб.

В той же час, судом враховано, що ст.12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій уведено воєнний стан, здійснюється лише судами. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

З наведених приписів закону вбачається, що запровадження військового стану у країні не може слугувати самостійною та достатньою підставою для відтермінування вирішення спору (не здійснення розгляду справи).

При цьому, від відповідача впродовж всього строку розгляду Господарським судом Донецької області справи №905/974/23 не надходило будь-яких повідомлень щодо обставин неможливості подати відзив на позов.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (п. 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Суд зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами

Дослідивши матеріали справи, Господарський суд Донецької області

ВСТАНОВИВ:

06.12.2022 рішенням Господарського суду Донецької області у справі №905/468/22 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» про стягнення заборгованості у розмірі 2937336,84 грн задоволені повністю; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» заборгованість за Договором постачання природного газу №К-ПГ-С/22-01/197 від 20.12.2021 за поставлений природний газ у січні-лютому 2022 року в розмірі 2652112,00 грн, пеню в розмірі 114882,41 грн, інфляційні втрати в розмірі 170342,43 грн та судовий збір в розмірі 35248,04 грн.

Вказаним рішенням суду встановлено, що 20.12.2021 між позивачем (постачальником) та Приватним акціонерним товариством «Завод обважнювачів» (споживачем) укладено Договір постачання природного газу № К-ПГ-С/22-01/197, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався передати у власність споживача, а споживач - прийняти, спожити та оплатити на умовах цього договору газ природний, надалі - газ (код товару: 2711).

23.12.2021 сторонами підписано додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої споживач зобов`язується прийняти та оплатити, а постачальник - передати природний газ у січні 2022 року в обсязі 40,000 тис.м3 - плановий обсяг газу, з рівномірним щодобовим споживанням або згідно заявки з щодобовими обсягами споживання, через точку ЕІС-код 56ХО000003SKV00C.

Планова вартість газу, що передається по цій додатковій угоді з урахуванням вартості транспортування газу до точки виходу з газотранспортної системи становить без ПДВ 1805464,00 грн, ПДВ - 361092,80 грн, разом з ПДВ: 2166556,80 грн (п. 3 додаткової угоди).

Остаточні розрахунки за фактично поставлений газ здійснюються споживачем з постачальником за остаточною вартістю газу до 18-го числа місяця, наступного за газовим місяцем (місяцем поставки газу) (п. 6 додаткової угоди).

20.01.2022 сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору, відповідно до умов якої споживач зобов`язується прийняти та оплатити, а постачальник - передати природний газ у лютому 2022 року в обсязі 70,000 тис.м3 - плановий обсяг газу, з рівномірним щодобовим споживанням або згідно заявки з щодобовими обсягами споживання, через точку ЕІС-код 56ХО000003SKV00C.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди передбачено, що планова ціна за 1000 м3 газу, що передається у лютому 2022 року (строк поставки) з ПДВ з урахуванням вартості транспортування газу до точки виходу з газотранспортної системи становить 34663,86 грн, у т.ч. ціна газу без ПДВ - 28886,55 грн, ПДВ 20% - 5777,31 грн.

Планова вартість газу, що передається по цій додатковій угоді з урахуванням вартості транспортування газу до точки виходу з газотранспортної системи становить без ПДВ 2022058,50 грн, ПДВ - 404411,70 грн, разом з ПДВ: 2426470,20грн (п. 3 додаткової угоди).

Остаточні розрахунки за фактично поставлений газ здійснюються споживачем з постачальником за остаточною вартістю газу до 18-го числа місяця наступного за газовим місяцем (місяцем поставки газу) (п. 6 додаткової угоди).

Так, рішенням від 06.12.2022 у справі №905/468/22 встановлено, що на виконання умов договору постачання природного газу №К-ПГ-С/22-01/197 від 20.12.2021, а також додаткових угод до нього від 23.12.2021 та 20.01.2022, в період січень-лютий 2022 позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2652112,00 грн.

Проте, як було встановлено судом у справі №905/468/22, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 2652112,00 грн відповідач не виконав, внаслідок чого вищевказаним рішенням суду стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості у загальному розмірі 2937336,84 грн, з яких 2652112,00 грн основного боргу, 170342,43 грн інфляційних втрат та 114882,41 грн пені.

Судове рішення по справі №905/468/22 набрало законної сили 05.01.2023.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ст. 129 Конституції України, ст.18 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню на всій території України.

Згідно приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 06.12.2022 у справі №905/468/22 встановлений факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 2652112,00 грн та порушення відповідачем строків виконання грошового зобов`язання, тому ці факти не повинні доводитися знову у відповідності з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на те, що рішення суду у справі №905/468/22 на теперішній час також не виконано, позивач, посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, звернувся до суду із даним позовом про стягнення 3% річних в розмірі 102015,49 грн за період з 01.04.2022 по 12.07.2023.

За приписами ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені ст.ст. 202-205 Господарського кодексу України, ст.ст. 599-601, 604-609 Цивільного кодексу України, зокрема, за ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 зазначеного Кодексу).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідальність за порушення грошового зобов`язання передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов`язання.

Нарахування 3% річних та інфляційних втрат є способом захисту майнового права та інтересу позивача, суть яких полягає у отриманні компенсації від боржника за користування утримуваних ним грошовими коштами, належними до сплати.

Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16, правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави вважати, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.

Вказане також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2018 у справі №906/1283/16, згідно з якою інфляційні втрати та річні не є додатковими вимогами в розумінні ст. 266 Цивільного кодексу України; внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 Цивільного кодексу України, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3% річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки основна заборгованість за договором постачання природного газу №К-ПГ-С/22-01/197 від 20.12.2021, яку було стягнуто рішенням господарського суду у справі №905/468/22, у розмірі 2652112,00 грн, до цього часу не сплачена, то позовні вимоги про стягнення 3% річних нарахованих на вказану суму заборгованості є обґрунтованими.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих за період з 01.04.2022 по 12.07.2023 на загальну суму боргу 2652112,00 грн, становить 102015,49 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що він є арифметично вірним, а отже вимоги про стягнення 3% річних є таким, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» (85114, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Олекси Тихого, буд. 99, ідентифікаційний код 00136751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю.Комодітіз» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 3А, ідентифікаційний код 42601505) 3% річних у розмірі 102015 (сто дві тисячі п`ятнадцять) грн 49 коп та судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Хабарова