ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.11.07 р. Справа № 33/312
Господарський суд Донецької області, у складі головуючого судді Новикової Р.Г., при секретарі судового засідання Ващенко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали:
за позовом Державної інспекції з енергозбереження м. Київ
до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь
про стягнення 30862грн.
за участю представників:
від позивача: Киричок О.С. –за довіреністю №12/139-1683 від 27.07.2007р.
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ: Державна інспекція з енергозбереження звернулась до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь із позовом про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 30862грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем положень Закону України „Про енергозбереження” №74/94-ВР від 01.07.1994р. (із змінами та доповненнями) щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичного ресурсів; Постанову №18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006р. про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Як зазначає позивач, під час комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь у лютому 2006р. структурною одиницею урядового органу державного управління Державної інспекції з енергозбереження – Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області були встановлені факти безгосподарного використання паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушення інших вимог раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
Вказане є порушенням законодавства про енергозбереження і тягне за собою передбачену законодавством відповідальність. Територіальним управлінням Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області на підставі вищезазначеного акту перевірки було застосовано підвищену плату за нераціональне (неефективне) використання паливно-енергетичних ресурсів, згідно чинного законодавства.
Ухвалою від 06.11.2006р. було відкрите провадження в адміністративній справі №33/3121 та викликано представників сторін у попереднє засідання на 21.11.2006р.
У засіданні від 21.11.2006р. представник позивача не відмовився від заявлених вимог, а відповідач не погодився із заявленими вимогами.
В подальшому, ухвалою від 21.11.2006р. суд викликав представників сторін у засідання на 05.12.2006р. У зв’язку із надходженням клопотання представника відповідача про перенесення попереднього засідання через неможливість бути присутнім, ухвалою від 05.12.2006р. суд викликав представників сторін в засідання на 14.12.2006р.
У засідання від 14.12.2006р. відповідач надав відзиві №1-10/3444 від 10.12.2006р., в якому не визнав позовні вимоги з наступних підстав.
Відповідно до положень розділу II додатку до постанови Кабінету Міністрів України №699 від 02.09.1993р. якщо перевитрати газу та інших паливно - енергетичних ресурсів викликані технологічною недосконалістю процесу і на удосконалення необхідні значні матеріальні та фінансові ресурси, інспекція повинна встановити строк для їх усунення за узгодженням із споживачем. Тільки після невиконання таких робіт у визначений строк споживач має сплатити підвищену плату за перевитрати паливно - енергетичних ресурсів.
На думку відповідача, позивач мав спочатку встановити певний строк на усунення виявлених недоліків, а вже потім за умови невиконання робіт застосовувати економічні санкції.
Також відповідач вказав на неповідомлення позивачем керівництва Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь про майбутню перевірку. Фахівці, які перевіряли підприємство не повідомили мету перевірки та не поставили свої підписи у журналу перевірки.
За наслідками попереднього засідання від 14.12.2006р. суд постановив ухвалу про закінчення підготовчого провадження та призначення справи №33/311 до судового розгляду на 19.12.2007р.
У судовому засіданні від 19.12.2007р. головуючим були роз’яснені процесуальні права та обов’язки представнику позивача, передбачені статтями 49, 51, 54, 65-68 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивач наполягав на заявлених вимогах.
На підставі клопотання позивача ухвалою від 19.12.2007р. було зупинене провадження у справі №33/312 до 15.01.2007р.
Ухвалою від 16.01.2007р. провадження у справі було поновлено та викликано представників сторін в засідання на 16.01.2007р.
До суду надійшло клопотання відповідача №1-10/16 від 04.01.2007р. про зупинення провадження у справі №33/312 у зв’язку із розглядом справи №3/430а за позовом Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь до Державної інспекції з енергозбереження м. Київ, Територіального управління Державної інспекції з енергозбереження по Донецькій області про визнання недійсною Постанови №18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006р. про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів. Представник позивача не заперечував проти задоволення цього клопотання.
На підставі статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою від 16.01.2007р. суд зупинив провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №3/430а.
У зв’язку із надходженням клопотання позивача №12/132-2676 від 07.11.2007р. про поновлення провадження у справі та наданням ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2007р., ухвалою від 14.11.2007р. провадження у справі №33/312 було поновлено та викликано представників сторін в судове засідання на 21.11.2007р.
В судовому засіданні від 21.11.2007р. представник позивача підтримав заявлені вимоги та пояснив, що за наслідками провадження в адміністративні справі №3/430а відмовлено у задоволенні позовних вимог Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь про визнання недійсною Постанови №18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006р. про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши наявні докази у справі, ознайомившись з правовою позицією сторін, що викладена письмово, наявна у матеріалах справи, господарський суд встановив:
Правові, економічні, соціальні та екологічні основи енергозбереження для всіх підприємств, об'єднань та організацій, розташованих на території України визначає Закон України „Про енергозбереження” №74/94-ВР від 01.07.1994р. (із змінами та доповненнями).
Метою законодавства про енергозбереження є регулювання відносин між господарськими суб'єктами, а також між державою і юридичними та фізичними особами у сфері енергозбереження, пов'язаної з видобуванням, переробкою, транспортуванням, зберіганням, виробленням та використанням паливно-енергетичних ресурсів, забезпечення заінтересованості підприємств, організацій та громадян в енергозбереженні, впровадженні енергозберігаючих технологій, розробці і виробництві менш енергоємних машин та технологічного обладнання, закріплення відповідальності юридичних і фізичних осіб у сфері енергозбереження.
Згідно із пунктом 3 Положення про Державну інспекцію з енергозбереження, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000р., інспекція у межах своєї компетенції бере участь у реалізації державної політики та здійснює державний контроль у сфері енергозбереження; виконує відповідно до законодавства контрольно-наглядові функції щодо використання паливно-енергетичних ресурсів та проводить державну експертизу об'єктів підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності; здійснює контроль шляхом проведення комплексних перевірок стану обліку паливно-енергетичних ресурсів, що витрачаються для виробництва продукції.
Державна інспекція з енергозбереження має право складати протоколи, акти перевірок та видавати обов'язкові для виконання приписи стосовно усунення порушення норм законодавства у сфері енергозбереження під час видобування, переробки, виробництва, транспортування, зберігання та споживання паливно-енергетичних ресурсів; застосовувати економічні санкції до підприємств відповідно до законодавства у разі виявлення фактів перевитрати ними зазначених ресурсів унаслідок неефективного (марнотратного) їх використання.
Механізм проведення Державною інспекцією з енергозбереження (далі - Інспекція) перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів та усунення фактів їх неефективного використання на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкованості врегульований Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим Наказом Державного комітету України з енергозбереження №64 від 04.08.2000р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2000р. за №653/4874) (далі - Порядок).
Планові перевірки підприємств здійснюються за річним графіком перевірок, який затверджується на наступний рік начальником Інспекції - головним державним інспектором з енергозбереження до 1 грудня поточного року. Планова перевірка підприємства проводиться не частіше ніж один раз на рік.
Відповідно до положень пункту 6 Порядку програма перевірки передбачає перевірку роботи підприємства з питань стану експлуатації діючого та впровадження нового енергетичного та енерготехнологічного обладнання, приладів, матеріалів та енерготехнологічних схем; зберігання палива; дотримання термінів виконання налагоджувальних робіт на енерговикористовуючому обладнанні; наявності режимних і технологічних карт та їх додержання при роботі обладнання; відповідності діючого обладнання стандартам з енергозбереження, встановленим нормам і нормативам витрат паливно-енергетичних ресурсів (далі - ПЕР), правилам і вимогам щодо їх раціонального використання та економії; стану обліку та нормування питомих витрат ПЕР; застосування резервних видів палива; споживання ПЕР з визначенням обсягів їх неефективного використання.
За результатами проведеної комплексної перевірки був складений акт №18-6/89-05/М комплексної перевірки використання паливно-енергетичних ресурсів від 27.02.2006р., в якому зазначено про проведення режимно-налагоджувальних робіт не відповідає „Вимогам до ефективного використання та охорони навколишнього середовища при проведенні налагоджувальних робіт на паливновикористовуючому обладнанні”, компенсація реактивної потужності не здійснюється; різні показники та одиниці виміру, занесені до енергопаспорту, статистичної звітності та розрахунки норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів.
На підставі акта перевірки підприємства, було прийняте рішення про сплату підвищеної плати за неефективне використання енергоресурсів, оформлене Постановою №18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006р. про застосування економічних санкцій у вигляді підвищеної плати за перевитрати паливно-енергетичних ресурсів в сумі 30862грн.
Оскільки підприємство не перерахувало підвищену плату протягом 30 днів з дня винесення вказаної постанови, як це передбачено у пункті 16 Порядку проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженого наказом Державного комітету України з енергозбереження №64 від 04.08.2000р. (зареєстровано в Мінюсті №653/4874 від 25.09.2000р.), позивач звернувся із адміністративним позовом про її стягнення в судовому порядку.
Стаття 11 Закону України „Про енергозбереження” №74/94-ВР від 01.07.1994р. (із змінами та доповненнями) визначає, що економічні заходи для забезпечення енергозбереження передбачають, зокрема, введення плати за нераціональне використання паливно-енергетичних ресурсів у вигляді надбавок до діючих цін та тарифів залежно від перевитрат паливно-енергетичних ресурсів щодо витрат, встановлених стандартами; застосування економічних санкцій за марнотратне витрачання палива та енергії внаслідок безгосподарної або некомпетентної діяльності працюючих.
Згідно із статтею 17 Закону України „Про енергозбереження” №74/94-ВР від 01.07.1994р. (із змінами та доповненнями) економічні санкції накладаються на юридичних та фізичних осіб за марнотратне витрачання та прямі втрати паливно-енергетичних ресурсів. Розміри економічних санкцій встановлюються згідно з законодавством України.
Стаття 27 Закону України „Про енергозбереження” №74/94-ВР від 01.07.1994р. (із змінами та доповненнями) встановлює, що порушення законодавства про енергозбереження тягне за собою встановлену цим Законом, а також чинним законодавством України дисциплінарну, адміністративну або цивільну відповідальність.
Відповідальність за порушення законодавства про енергозбереження несуть особи, винні у використанні паливно-енергетичних ресурсів з систематичним перевищенням стандартизованих енергетичних рівнів та порушенні інших вимог щодо раціонального використання та ощадливого витрачання паливно-енергетичних ресурсів.
Як визначено у розділу II додатку до постанови Кабінету Міністрів України №699 від 02.09.1993р. за перевитрати газу та інших паливно-енергетичних ресурсів внаслідок неефективного його використання, виявлені органами Державної інспекції з енергозбереження, сплачується підвищена плата.
Пунктом 1.4 Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження №112 від 22.10.2002р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2002р. за №878/7166) передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій є недотримання вимог щодо встановлення норм питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів або перевищення показників міжгалузевих та регіональних норм питомих витрат, погоджених та затверджених відповідно до пунктів 7.2 та 7.7 Положення.
Відповідно до пункту 2 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України №786 від 15.07.1997р., норми витрат паливно-енергетичних ресурсів - це затверджений уповноваженим на те Кабінетом Міністрів України органом виконавчої влади показник їх використання на одиницю виробленої продукції, виконаних робіт або наданих послуг встановленої якості (далі - одиниця продукції), орієнтований на прогресивне виробництво.
Норми витрат на підприємствах встановлюються на всі види паливно-енергетичних ресурсів незалежно від джерел їх постачання та характеру споживання. Вони визначаються, як правило, на натуральну одиницю кожного з видів товарної продукції (послуг) підприємства.
Згідно із пунктом 14 Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України №786 від 15.07.1997р., до неефективних (марнотратних) відносяться витрати паливно-енергетичних ресурсів, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енерго- та теплопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалюваний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливо- та енерговикористовуючого обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності або безпеки.
За змістом законодавства про енергозбереження підставою для застосування економічних санкцій є саме марнотратні витрати паливно-енергетичних ресурсів, зумовлені недотриманням вимог державних стандартів, режимних та технологічних карт, затвердженої проектної документації на енерго- та теплопостачання, а також на споруди в частині погіршення їх теплоізолюючих властивостей в опалюваний сезон, паспортів на діюче обладнання, в тому числі систематичне, без виробничої потреби, використання палива, недовантаження або використання на холостому ходу силових трансформаторів, електродвигунів, електропечей та іншого паливо- та енерговикористовуючого обладнання і машин, не обумовлене вимогами надійності або безпеки.
Відповідно статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України – розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. За змістом статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду у справі №3/430а від 04.07.2007р., залишеною без змін за наслідками апеляційного провадження ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.10.2007р., відмовлено у задоволенні вимог Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь про визнання недійсною Постанови №18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006р. про сплату підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів.
Під час провадження в справі №3/430а судом було встановлено, що перевитрати паливно-енергетичних ресурсів викликані недотриманням технологічної дисципліни, яка полягає у незадовільному стані комплектуючих пристроїв та відсутності систем автоматики. Суд прийшов до висновку, що Постанова №18-6/103-КП 05/М від 23.03.2006р. прийнята відповідно до вимог чинного законодавства.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги Державної інспекції з енергозбереження м. Київ до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 30862грн.
Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись нормами Закону України „Про енергозбереження” №74/94-ВР від 01.07.1994р. (із змінами та доповненнями), Положенням про Державну інспекцію з енергозбереження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1039 від 29.06.2000р. (із змінами та доповненнями), Порядком проведення перевірок ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів на підприємствах, в установах та організаціях та усунення фактів їх неефективного використання, затвердженим Наказом Державного комітету України з енергозбереження №64 від 04.08.2000р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2000р. за №653/4874), Загального положення про порядок нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України №786 від 15.07.1997р., Основних положень з нормування питомих витрат паливно-енергетичних ресурсів у суспільному виробництві, затверджених наказом Державного комітету України з енергозбереження №112 від 22.10.2002р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 07.11.2002р. за №878/7166), статтями 1, 2, 4, 5, 6, 10, 11, 12, 14, 15, 23, 48, 50, 53, 54, 69-72, 79, 86, 87, 94, 107, 110, 111, 114, 118, 121, 122-170, 254, Прикінцевими та Перехідними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Державної інспекції з енергозбереження до Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь про стягнення підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 30862грн. – задовольнити.
Стягнути з Маріупольського трамвайно-тролейбусного управління м. Маріуполь (87500, м. Маріуполь, вул. Миколаївська, 92, ЗКПО 05393725) в доход Державного бюджету України (Одержувач – Державне казначейство України, ЄДРПОУ 34686694, р/р 31118106700051 у УДК в Донецькій області, МФО 834016, код платежу 21081100) суму підвищеної плати за нераціональне використання газу та інших паливно-енергетичних ресурсів в розмірі 30862грн.
У судовому засіданні від 21.11.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження постанови суду протягом десяти днів з дня виготовлення постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлено 26.11.2007р.
Суддя Новікова Р.Г.
Судове рішення № 1158127, Господарський суд Донецької області було прийнято 21.11.2007. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти важливі дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі дані.
Це рішення відноситься до справи № 33/312. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: