Рішення № 115811823, 21.12.2023, Садгірський районний суд м. Чернівців

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2669/23

Провадження №2/726/407/23

Категорія 55

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21.12.2023 м. Чернівці

Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:

головуючого судді Асташева С. А.,

з участю секретаря судових засідань Сківернічук А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів,

У С Т А Н О В И В:

До Садгірського районного суду м. Чернівці подано позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, у якому позивач просить суд стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Чернівецької міської ради безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 9146 грн. 03 коп. Також просить покласти на відповідача судові витрати у справі.

Свої вимоги мотивує тим, що суб`єктами права на землі комунальної власності, згідно з ст.80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, чи зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою.

Позивач вказує, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю магазину-бару за адресою: АДРЕСА_1 , розміщене на земельній ділянці площею 0,0098 га (кадастровий номер 7310136900:47:002:0096).

Між Чернівецькою міською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі № 10357 від 02.12.2016, за яким передано у строкове платне користування вказану земельну ділянку для обслуговування магазину-бару, строком на 5 років і діє до 02 грудня 2021 року включно (п.п.3.1 Договору).

Також зазначає, що департамент урбаністики та архітектури міської ради повідомляв відповідача про необхідність поновлення договору оренди землі, однак право оренди не продовжено. Відтак вказує, що відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

З посиланням на відповідні правові норми, у відповідності до ст. 1212 ЦК України, провівши відповідний розрахунок, з врахуванням витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені кошти, в розмірі орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою у період з 03.13.2021 до 29.08.2023, у сумі 9 146, 03 грн.

Від відповідача ОСОБА_1 відзив напозовну заяву не надходив.

Вказаний позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів, згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.11.2023 передано на розгляд головуючого судді АсташеваС.А.

Ухвалою судді Садгірського районного суду м. Чернівці Асташева С.А. від 08 листопада 2023 року прийнято зазначену вище позовну заяву Чернівецької міської ради до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 23.11.2023, яке в подальшому відкладено.

У судове засідання сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не з`явилися.

Представник позивача Чернівецької міської ради скерувала заяву у якій підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Розгляд справи просила провести за відсутності представника Чернівецької міської ради. Не заперечувала щодо винесення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання двічі не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за наявності всіх наступних умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечував проти такого вирішення справи.

Таким чином суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки наявні підстави для заочного розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких гуртуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених вимог, суд доходить таких висновків.

Так судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (номер інформаційної довідки 344385261 від 28.08.2023) за територіальною громадою зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0098 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 7310136900:47:002:0096 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 995690573101, номер запису про речове право:15826440).

Також зареєстровано інше речове право право оренди земельної ділянки за орендарем ОСОБА_2 , на підставі договору оренди землі № 10102, строк дії 13.06.2021 (номер запису про інше речове право: 15826515).

Крім того, встановлено, що за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на будівлю магазинубару, загальною площею 63,1 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 800880573101, номер запису про речове право:12459051).

Також суду надано копію Договору оренди землі № 10357 від. 02 грудня 2016 року, укладеного між Чернівецькою міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1 , як орендарем, за яким, на підставі рішення 15 сесії Чернівецької міської ради VІІ скликання від 31.10.2016 №451, орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для обслуговування магазину-бару, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136900:47:002:0096. У п.2.3 Договору вказано нормативну грошову оцінку земельної ділянки - 110791, 00 грн. Згідно п.3.1 Договір укладено строком на 5 років та діє по 02 грудня 2021 року.

Після закінчення терміну дії Договору Орендар, якщо він належно виконував обов`язки відповідно до умов цього Договору, має переважне право перед іншими особами на укладення Договору на новий строк (поновлення Договору). У разі наміру Орендаря скористатися переважним правом на укладення Договору на новий строк, він зобов`язаний не пізніше, ніж за 60 (шістдесят) календарних днів до закінчення строку дії Договору повідомити Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради про наміри щодо поновлення Договору (п.3.2 Договору).

Також Договором передбачено, що після припинення його дії Орендар протягом 30 (тридцяти) календарних днів повертає Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду, про що укладається відповідний акт прийому - передачі. У разі несвоєчасного повернення Орендарем орендованої земельної ділянки, при припиненні або розірванні цього Договору, Орендодавець має право на отримання від Орендаря компенсації за використання земельної ділянки, в розмірі подвійної орендної плати, по день передачі її Орендодавцю по акту прийому передачі.

Крім того проведено розрахунок розміру річної орендної плати за земельну ділянку , згідно якого річна орендна плата становить 3 323, 73 грн. (110791 х 1 х 0,01 = 1107,91 (розмір земельного податку) та 1107,91 х 3 (ставка орендної плати, відповідно до Положення) = 3323,73 грн.) (додаток № 1 до Договору).

Надано відповідний розрахунок суми одноразового внеску (коштів за фактичне користування земельною ділянкою в еквіваленті орендної плати) за період з 31.10.2016 по 01.12.2016, що становить 290, 59 грн., що сплачується до 28.02.2017 (у разі дострокового розірвання договору оренди землі до дати його розірвання) (додаток № 2 до Договору).

До матеріалів справи долучено копію Акту прийому-передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування магазину-бару від 02 грудня 2016 року, укладеного на виконання Договору (додаток № 3 до договору).

Рішенням Чернівецької міської ради 15 сесії VIІ скликання №451 від 31.10.2016 вирішено затвердити проект відведення щодо зміни цільового призначення та надати ОСОБА_1 ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,098 га, кадастровий номер 7310136900:47:002:0096, для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, в оренду терміном на 5 року, за рахунок орендованої земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Цим же рішенням припинено договір оренди землі від 13.06.2016 № 10102, укладений між міською радою та ОСОБА_1 , у зв`язку із зміною цільового призначення земельної ділянки.

Також 20.07.2021 ОСОБА_1 звертався до Департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради із заявою про припинення договору оренди землі № 10357 від 02.12.2016, у зв`язку із невикористанням ділянки.

Рішенням Чернівецької міської ради № 463 від 28.09.2021 відмовлено ОСОБА_1 у припиненні договору оренди землі № 10357 від 02.12.2016 у зв`язку із використанням земельної ділянки в комерційних цілях (магазин).

Також суду надано копію кадастрового плану на земельну ділянку та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7301648782016 від 16.09.2016.

Відповідно до даних Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.11.2016, виданого Управлінням Держгеокадастру у м. Чернівцях Чернівецької області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 7310136900:47:002:0096, становить 110 791 гривню.

Згідно з даними Витягу № НВ-9926883142023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.08.2023, нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 7310136900:47:002:0096, становить 193 181 гривню 64 копійки.

Позивачем проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомого майна, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 , на підставі ст.ст. 1212, 1214 ЦК України, за період з 03.12.2021 до 29.08.2023, сума коштів що підлягає до сплати за вказаний період становить 9 146,03 грн.

До матеріалів справи долучені Рішення міської ради № 118 від 26.02.2021 та № 715 від 23.10.2008 щодо внесення змін до Положень про оренду і порядку розрахунку орендної плати за землю та їх затвердження, рішення № 221 від 28.07.2011 щодо ставки орендної плати, а також Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях, зразок договору оренди землі та розрахунку..

Листами Департаменту урбаністики та архітектури від 24.05.2023 та від 30.08.2023 ОСОБА_1 було проінформовано про заборгованість з орендної плати, необхідність укладення Договору оренди. Також проінформовано про платне використання землі та необхідність сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати і про можливе звернення до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи наявний спір між сторонами та ухвалюючи рішення у справі суд керується наступними правовими нормами та доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

В силу ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з вимогами статті 80 Земельного кодексу України, суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частинами 1, 2 статті 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно частини першої та другої статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави83ЦК Україниз застосовуютьсянезалежно відтого,чи безпідставненабуття абозбереження майнабуло результатомповедінки майна,потерпілого,інших осібчи наслідкомподії. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на викладене, відповідач, як фактичний володілець та користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 року по справі №629/4628/16-ц та від 20.11.2018 року у справі №922/3412/17. Крім того, саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 13.02.2019 року по справі №320/5877/17.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Так, відповідач є власником нерухомого майна (будівлі магазину-бару), яке розташоване на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 7310136900:47:002:0096), що відноситься до комунальної власності відповідної територіальної громади, та яка була раніше надана йому в оренду, однак останній не вчинив відповідних дій, спрямованих на оформлення відповідних документів на користування земельною ділянкою на якій розташоване нерухоме майно з 03 грудня 2021 року, після закінчення дії попереднього договору оренди, що діяв до 02 грудня 2021 року включно. Відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати.

Суд дійшов висновку про те, що оскільки відповідач ОСОБА_1 , набув право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на будівлі магазину-бару, які розташованих на земельній ділянці, останній став володільцем земельної ділянки та фактично користується земельною ділянкою загальною площею 0,0098 га, кадастровий номер 7310136900:47:002:0096, без укладеного договору оренди земельної ділянки, при цьому не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою.

Доказів відсутності на земельній ділянці об`єктів нерухомості та її не використання суду не надано.

Протягом періоду з 03.12.2021 по 29.08.2023 між сторонами не було укладено жодних договорів, а фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі не вважається правопорушенням. Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонам повинні кваліфікуватися як бездоговірні та безделіктні.

Вказане свідчить про володіння і використання спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, а тому відповідач, як особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язаний сплатити позивачеві кошти за фактичне користування земельною ділянкою у спірний період, визначений позивачем останніми трьома роками, тобто зобов`язаний повернути кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України, що відповідає вказаним нормам матеріального права.

Отже, у випадку використання земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди, власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотримання орендної плати в порядку, визначеному статтею 1212 ЦК України.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою плати у визначеному розмірі, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 №917/1739/17, від 23.05.2018 №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 №922/3412/17, від 14.01.2019 №912/1188/17, від 21.01.2019 №902/794/17, від 29.01.2019 №922/536/18.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 29 листопада 1991 року (Pine Valley Developments Ltd and Others v. Ireland), заява № 12742/87 й «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року, заява № 25921/02 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) констатував, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути «наявним майном», або коштами, уключаючи позови, для задоволення їх позивач може обґрунтувати їх принаймі «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Щодо інших обставин справи, суд виходить із наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (підпункти 14.1.136 та 14.1.125 пункту 14.1 статті 14, підпункти 288.5.1, 288.5.2. пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 289.1 статті 289 ПК України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення станом на 1 січня поточного року, за певною формулою (пункт 289.2 статті 289 ПК України).

Отже, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який у будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст.13, ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частиною 2 статті 20 Закону України «Про оцінку земель» передбачено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року у справі №905/1680/20 вказала, що з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715 затверджено Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівцях. На підставі п. 5 рішення сесії делеговано департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради повноваження з: проведення розрахунків орендної плати; укладання, реєстрації, внесення змін, припиненню дії, розірвання Договорів оренди землі; поновлення договорів землі, які придбані на конкурентних засадах; передачі земельних ділянок в суборенду; при необхідності змінювати Типовий договір оренди.

Пунктом 5 передбачено також ставки орендної плати за землю, а враховуючи функціональне використання вказаної у рішенні земельної ділянки ставка орендної плати складає 3 %, що підтверджено копією відповідного Положення. Таким чином вимоги відповідача щодо невідповідності ставки, зазначеної у розрахунку є необґрунтованими.

Положенням про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м.Чернівцях, визначено розмір орендної плати та основні ставки орендної плати. Пунктом 6.1 Положення, передбачено, що розмір річної орендної плати щороку станом на 1 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, відповідно до чинного законодавства.

Наданий розрахунок Чернівецької міської ради за період з 03.12.2021 по 29.08.2023, який здійснено на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є обґрунтованим, та здійснений в межах строку позовної давності та користування земельною ділянкою після 02 грудня 2021 року, тобто після закінчення терміну дії раніше підписаного Договору № 10357 від 02.12.2016, а відтак заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 9146,03 грн. безпідставно збережених коштів є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вихідні дані у розрахунку перевірені судом і містять достовірні дані про кадастровий номер земельної ділянки, місце її розташування, категорію та цільове призначення земельної ділянки, площу, нормативну грошову оцінку тощо.

Таким чином вказаний розрахунок безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати поданий на основі належних та допустимих доказів, а також не спростований відповідачем.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

На основі всебічно з`ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Вирішуючи питання щодо судових витрат у справи, суд виходить із наступного.

Так, позивачем при звернення із позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн. (платіжна інструкція № 1283 від 17 жовтня 2023 року).

Згідно з ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Враховуючи факт задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на оплату судового збору за подання позовної заяви.

На підставі викладеного ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст.13, 15, 18, 20 Закону України «Про оцінку земель», Податкового кодексу України, ст.ст.80, 93, 120,122-126, 152, 206 ЗК України, ст.ст.16, 1212 ЦК України, та керуючись ст.ст.4, 13, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274-279, 280-289, 352, 354, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці площа Центральна, 1, код 36068147), безпідставно збережені кошти за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в сумі 9146 (дев`ять тисяч сто сорок шість) гривень 03 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,зареєстрованого заадресою: АДРЕСА_1 ,на користьЧернівецької міськоїради (58002,м.Чернівці площаЦентральна,1,код 36068147),сплачений судовийзбір заподання позовноїзаяви у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення не проголошувалося в силу ч. 4 ст. 268 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий суддя С. А. Асташев