Рішення № 115811069, 21.12.2023, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1041/23 Провадження № 2/613/381/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20грудня 2023року м. Богодухів

Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Сеник О.С.,

за участю секретаря судового засідання Нагорної С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Богодухові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 613/1041/23 за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі по тексту АТ КБ «Приватбанк», позивач) звернулось до Богодухівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , відповідачка), в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК»: 1) заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 04.11.2011 у розмірі 51784,56 грн. станом на 15.04.2023; 2) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2684,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 04.11.2011, згідно з якою відповідачці було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який у подальшому було збільшено до 50000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. При укладенні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України. Відповідачка своїм підписом в анкеті-заяві підтвердила згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг. Відповідачка ознайомлена з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в анкеті-заяві. Заявою відповідачки підтверджується, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ «КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідачка при укладанні Договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме згідно з п. 2.1.1.12.3 погашення кредиту шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку і зарахування їх Банком на Картрахунок Держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вражаються простроченими. Відповідачка не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 15.04.2023 становить 51784,56 грн., яка складається з наступного: 45357,88 грн. заборгованість за тілом кредиту; 6426,68 грн заборгованість за простроченими відсотками. Позивач вказує, що на даний час відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ «ПРИВАТБАНК». З огляду на викладене, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Богодухівського районного суду Харківської області від 24.07.2023 позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відповідачці запропоновано в установлений судом строк подати письмовий відзив на позов.

Засоби забезпечення позову не вживались.

Відповідачка ОСОБА_2 подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просила залишити без задоволення позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором. Вважає, що вказаний позов є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає залишенню без задоволення. Зазначила, що вона не має боргових зобов`язань перед позивачем. Позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідачка має заборгованість у вказаному у позові розмірі. Надані позивачем документи не є належними та допустимими доказами, а тому не можуть підтверджувати факт існування боргу. Так, на підтвердження позовних вимог позивачем надано розрахунок заборгованості, який, на думку відповідачки, не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно, не може підтверджувати здійснення тих чи інших фінансових операцій. Відповідачка не погоджується із сумами, зазначеними в розрахунку, та вважає їх надуманими. ОСОБА_2 зазначає, що копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона не містить умов, які є істотними для кредитного зобов`язання відсутня умова про надання суми кредиту, відсутня умова про обов`язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів позивачем та строк повернення цих коштів відповідачем, відсутні будь які посилання на картку, з якої відповідачка могла отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї картки відповідачкою. Крім того, Умови та правила надання банківських послуг, а також правила користування платіжною карткою не можуть підтверджувати факт існування боргу, оскільки в цих документах немає жодного посилання на відповідачку, а також вони не підписані відповідачкою, що свідчить про те, що вони на відповідачку не поширюються.

Також відповідачка вказала, що надана позивачем виписка за період з 18.07.2014 по 18.04.2023 не містить інформації про те, по якій саме картці і по якому саме розрахунку ця виписка, а тому не може підтверджувати факт існування боргу. Долучені позивачем довідки з інформацією про надані кредитні картки відповідачці не містять даних, яким тарифом користувалася відповідачка. Також позивачем не долучено жодного доказу, що змінивши умови кредитування, в тому числі щодо нарахування процентів у розмірі, встановленому Банком, він повідомив про це боржника, а останній погодився з таким розміром. Надані позивачем Тарифи банку та Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору і щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Враховуючи вищевикладене, з посиланням на ч. 6 ст. 81 ЦПК України, практику Верховного Суду та практику Європейського суду з прав людини, Ільїна А.А. просила відмовити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача надав до суду відповідь на відзив, у якомупросив задовольнитипозовні вимогиу повномуобсязі. Зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 04.11.2011. Укладення Договору здійснювалося за принципом укладення між Банком і клієнтом договору відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України. Підписанням Заяви позичальник приєдналася до запропонованих банком Умов та Тарифів. На підставі поданої Заяви, що разом із Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку www.privatbank.ua складають Договір про надання банківських послуг, відповідачці було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 (п.п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримала відповідачка та мобільний телефон, який вказала відповідачка в Заяві (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов).

Зазначив, що виконання Позичальником умов кредитного договору засвідчує її волю до настання відповідних правових наслідків, передбачених кредитним договором. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 11 років, Позичальник в Банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які вона здійснювала. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може свідчити розрахунок заборгованості та виписка по рахунку.

Щодо ознайомлення відповідачки з умовами та правилами надання банківських послуг зазначив, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 04.11.2011, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачкою вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідачка висловила згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчила, що «Я згодна з тим, що ця заява, разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась і згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...». Також до матеріалів позовної заяви долучено «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» з якого чітко вбачається, що відповідачці встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,9% (34,8% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідачки в Умовах, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та Тарифами, що Заява разом із Умовами та Тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що Умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами.

Відповідачка підписанням Анкети-заяви позичальника приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Позивачем надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачці було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідачка користувалася грошима, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Крім того, з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі «Сума погашення за наданим кредитом»). Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача - баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту), всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Стосовно отримання кредитної картки та користування кредитними коштами представник позивача вказав, що Банк надав до суду виписку по картрахунку, яка є підтвердженням, що відповідачці було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що відповідачка користувалася грошима, отримувала кошти через банкомат, здійснювала розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримала кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі. Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Із виписки вбачається, що відповідач знімала кредитні кошти, потім частково погашала заборгованість за договором і знову користувалася кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому її твердження щодо незнання тарифів та правил не відповідають дійним обставинам справи.

Щодо порядку погашення заборгованості представником позивача зазначено, що згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості. Пільговий період кредитування це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних. У разі непогашення заборгованості протягом пільгового періоду за користування Кредитом і Овердрафтом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік. Тарифи розмір винагороди за послуги банку, є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами. Строк та порядок погашення кредиту здійснюється шляхом внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів. Розмір та строки внесення щомісячних мінімальних обов`язкових платежів зазначені в Тарифах, а саме: розмір щомісячного мінімального платежу складає 7% від суми заборгованості, але не менше 50 грн. та не більше решти заборгованості; строк внесення щомісячного платежу - до 25 числа місяця наступного за звітним. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами і частину заборгованості по кредиту. У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою. Прострочений кредит це кредитні кошти, які були надані клієнту та не були повернені у строк, передбачений договором. У разі виникнення прострочених зобов`язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів.

Представник позивача зауважив, що згідно виписки по рахунку відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не повинно братися судом до уваги. Враховуючи викладене, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданому до суду клопотанні позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідачка ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представник відповідача адвокат Пономаренко П.О. у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу за його відсутності та відсутності ОСОБА_2 .. Повідомив, що проти задоволення позову вони заперечують у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

04.11.2011 між Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети, за умовами якого остання отримала кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а. с. 29).

Як зазначено в заяві-анкеті, відповідачка погоджується з тим, що підписана нею заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Також, у заяві-анкеті вказано, що відповідач своїм підписом зобов`язалася виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно знайомитися зі змінами на сайті ПриватБанку.

Відповідно до наданої позивачем довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виданої на ім`я ОСОБА_2 з 18.07.2014 старт карткового рахунку НОМЕР_1 , 30.09.2014 відповідачці встановлено кредитний ліміт у розмірі 300,00 грн., з 21.07.2011 кредитний ліміт збільшено до 5000,00 грн., з 09.07.2018 збільшено до 10000,00 грн., з 31.05.2019 збільшено до 23000,00 грн., з 20.07.2020 збільшено до 33000,00 грн., з 23.10.2020 збільшено до 50000,00 грн. (а.с. 26).

Відповідно до довідки про надані кредитні картки ОСОБА_2 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 , дата відкриття якої 18.07.2014, зі строком дії до 07/2018, тип картки - Універсальна; № НОМЕР_2 , дата відкриття якої 09.07.2018, зі строком дії до 06/2022, тип картки Універсальна GOLD; № НОМЕР_3 , дата відкриття якої 07.10.2020, зі строком дії до 07/2024, тип картки Універсальна GOLD; № НОМЕР_4 , дата відкриття якої 18.10.2021, зі строком дії до 11/2025, тип картки Універсальна GOLD (а.с. 27).

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, станом на 15.04.2023 за договором б/н від 04.11.2011 ОСОБА_1 має заборгованість за тіломкредиту в розмірі 45357,88 грн., в т.ч. 45357,88 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; заборгованість за простроченими відсотками - 6426,68 грн. Всього розмір заборгованості становить 51784,56 грн. (а.с. 16-25).

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення АТ КБ «ПриватБанк» до суду за захистом своїх прав.

Статтею 634ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст.530ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Статтею 1054ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст.1049ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст.1050ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, а також на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, суд дійшов висновку, що сума заборгованості у розмірі 45357,88 грн., що становить заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню з відповідачки, оскільки зазначена сума коштів кредиту використана боржником, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором б/н від 04.11.2011, випискою за картковим рахунком, з якої вбачається, що відповідачка користувався кредитними коштами, зокрема знімала готівкові кошти, придбавала товари, оплачувала послуги, поповнювала кредитну картку.

Разом з тим, відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові по справі № 342/180/17 від 03.07.2019 заначила наступне.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість за користування кредитними коштами у сумі 6426,68 грн., які нараховані відповідно до умов п.2.1.1.12.7.2, п.2.1.1.12.6, п.2.1.1.2.12 договору.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у редпкції, що діяла на момент підписання сторонами, як невід`ємні частини спірного договору.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (04.11.2011) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (13.07.2023), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Таким чином, оскільки в анкеті-заяві, підписаній відповідачем, розмір відсотків не встановлений, жодних інших документів підписаних ОСОБА_1 , якими б визначався розмір прострочених відсотків, представником позивача не надано, а відтак відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність щодо прострочених відсотків.

При цьому, суд відхиляє надані представником витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг» як доказ узгодження між сторонами істотних умов договору з підстав, викладених вище.

Щодо посилань на паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою 07.10.2020, тобто після укладення кредитного договору, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.

З огляду на ці приписи паспорт споживчого кредиту є довідкою для споживача про умови кредитування, з якими банк зобов`язаний його ознайомити для прийняття споживачем усвідомленого рішення про наступне укладення кредитного договору. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, підписання такого паспорта не означає укладення кредитного договору. Паспорт споживчого кредиту не є тим документом, який Закон України «Про споживче креджитування» включає до форми договору про споживчий кредит (стаття 13).

Згідно висновку Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №393/126/20 про застосування норми права: «Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.

Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».

Таким чином, факт підписання відповідачкою паспорту споживчого кредитування не може безумовно свідчити, що між сторонами погоджено істотні умови договору про розмір відсотків за анкетою-заявою. Крім того, в паспорті споживчого кредиту зазначено, що дата надання інформації 07.10.2020, яка зберігає чинність та є актуальною до 22.10.2020 (а.с 30-31).

Вимоги про стягнення відсотків в порядку ст. 625 ЦК України за законом представником позивача не заявлялись, а відтак судом не розглядається.

Жодних доказів, які б спростували наявність заборгованості по тілу кредиту або підтвердили її погашення (копії квитанцій, тощо) відповідачем суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу, що з наданих відповідачкою двох роздрукованих скріншотів від 06.11.2023 неможливо встановити призначення переказу коштів 24.10.2021 у сумі -16096,49 грн, а також неможливо встановити, з якої картки відбулося зняття готівки у сумі 1560,00 грн від 18.10.2020 (а.с. 180, 181).

Надані відповідачкою копії платіжних інструкцій з призначеннями платежів: послуги державного нотаріуса у сумі 410,00 грн. від 18.12.2021; сума заробітної плати по тимчасовій непрацездатності платіж ТОВ БОГОДУХІВСІЛЬКОМСЕРВІС у сумі 420,00 грн. не стосуються предмету спору у даній справі (а.с. 177, 178).

Надана відповідачкою платіжна інструкція у сумі 15477,39 грн. про переказ власних коштів підтверджує, що відповідачка здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості та вказана сума погашення заборгованості відображена у виписці за договором №б/н за період 18.07.2014 18.04.2023.

В свою чергу відповідачка ОСОБА_2 не довела своїх заперечень та не надала суду належних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів та погашення заборгованості за кредитними зобов`язаннями у повному обсязі. Відповідачкою не надано відповідних чеків, квитанцій або виписок про повернення кредитних коштів у повному обсязі. Таким чином погашення заборгованості не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду належними та допустимими доказами. Крім того, наданий відповідачкою розрахунок не спростовує наявності кредитної заборгованості. Клопотання про проведення судово-економічної експертизи відповідачка не заявляла.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку між банком та ОСОБА_1 04.11.2011 укладено кредитний договір.

З виписки по рахунку за договором № б/н за період 18.07.2014 18.04.2023 вбачається, що ОСОБА_1 , отримавши кредитну картку почала активно нею користуватися, знімати кошти, здійснювати покупку товарів, погашати заборгованість, та знову знімати кредитні кошти, що свідчить про належну інформованість відповідача про тарифи, умови та правила користування кредитним коштами. Тобто, відповідачка своїми діями визнала наявність з позивачем зобов`язань за кредитним договором.

Позивач умови кредитного договору виконав належним чином, надавши відповідачеві кредит у розмірі 50000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Однак, відповідачка належним чином свої зобов`язання не виконувала, у визначені договором строки погашення заборгованості за кредитним договором не здійснювала, внаслідок чого у відповідачки перед позивачем станом на 15.04.2023 склалась заборгованість за тілом кредиту у розмірі 45357,88 грн., в т.ч. 45357,88 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту.

У зв`язку з вище вказаним, виходячи з положень ст.81ЦПК України щодо обов`язку сторін довести свої вимоги або заперечення, суд вважає, що наявність заборгованості по тілу кредиту у сумі 45357,88 грн. грн., підтверджено належними доказами.

Враховуючи викладене, оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК Україниза змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 45357,88 грн.

Згідно з ч. 1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, судом задоволено позовні вимоги частково, а саме в сумі 45357,88 грн. (на 87,59%), судовий збір по даній справі сплачено позивачем в розмірі 2684,00 грн., то з відповідача слід стягнути на користь позивача пропорційний розмір судового збору в сумі 2350,91 грн.

Керуючись ст.ст. 207, 526, 530, 1049, 1050, 1054 ЦК України, 4, 10-13, 43, 76-81, 141, 223, 247, 259, 263-265, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариствакомерційного банку«ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягненнязаборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (розташованого за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_6 ) заборгованість за кредитним договором б/н від 04.11.2011 станом на 15.04.2023 у розмірі45357(сорокп`ять тисячтриста п`ятдесятсім)грн 88коп.та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2350 (дві тисячі триста п`ятдесят) грн. 91 коп..

У решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК», 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідачка ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Повний текст рішення суду складено 21.12.2023.

Суддя О.С. Сеник