Рішення № 115806462, 20.12.2023, Оболонський районний суд міста Києва

20.12.2023 Справа № 756/7407/23

Унікальний номер 756/7407/23

Провадження номер 2/756/3699/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.

секретаря судового засідання - Макарової С.П.

за участю представника позивача - Гавриленка Р.М.

представника відповідача - Коцюби О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовним вимог

У червні 2023 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (надалі - АТ КБ «Приватбанк») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що з 28 вересня 2012 року працював на різних посадах у відповідача. 04 серпня 2021 року переміщений на посаду головного фахівця з економічної безпеки та 18 травня 2023 року звільнено на підставі ч.1 ст.36 КУпАП за згодою сторін. Посилається, що під час роботи він скоїв дисциплінарний проступок, свою провину визнав, керівництво банку рекомендувало внести догану. Він звільнення не планував, згоди не надавав, заяву написав під тиском керівництва, в поданій заяві не зазначив дати звільнення, тому вважає своє звільнення незаконним, просить його поновити. Також позивач зауважив, що на час написання заяви про звільнення був хворий, перебував на лікарняному з 18 травня 2023 року по 22 травня 2023 року.

Рух справи

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 червня 2023 року справу передано на розгляд судді Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року справу прийнято до розгляду, вирішено що спір підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду. Одночасно витребувано у відповідача довідку про середньоденний розмір заробітку позивача.

Не погоджуючись з пред`явленими вимогами в порядку ст. 178 ЦПК України представник відповідача АТКБ «Приватбанк» подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування поданого відзиву зазначає, що волевиявлення ОСОБА_2 на припинення трудового договору за угодою сторін і дата звільнення підтверджено письмовою заявою та подальшою його поведінкою, що полягала у залишенні робочого місця в день подання заяви про звільнення та наступного робочого дня він на робочому місці не з`явився. Від позивача не надходило жодного звернення про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення трудових правовідносин за угодою сторін, надані позивачем пояснення не містять доказів про вчинення на нього будь-якого психологічного тиску і примушування до написання заяви про звільнення. ОСОБА_2 після написання заяви залишив робоче місце, до закінчення робочого дня, тому вручити особисто копію наказу про звільнення та повідомлення про нараховані та виплачені суми не було можливості. На виконання вимог ст. 47 КЗпП України на адресу ОСОБА_2 направлено цінним листом з описом вкладення копію наказу про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені працівнику суми при звільненні.

Від представника позивача 29 вересня 2023 року надійшли додаткові письмові пояснення в яких зауважує, що на час звільнення сторони не досягли згоди щодо істотних умов розірвання договору, а саме дати звільнення. В день звільнення з позивачем не проведено остаточного розрахунку, долучено виписку з особового рахунку позивача про отримання грошових коштів з призначенням заробітна плата.

Від представника відповідача 26 жовтня 2023 року надійшли заперечення на додаткові пояснення.

Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги з підстав та мотивів зазначених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Зазначив, що дійсно вчинив проступок, за що дуже шкодує. Він дуже любить та цінує свою роботу, він якісно її виконував та був одним з найкращих працівників. Згоди на своє звільнення не надавав, керівник примусив написати заву. Йому було зле, в день звільнення зранку відвідав лікаря, потім пішов на роботу о 09.00 год. через те, що йому вимкнули віддалений доступ.

Представник позивача - адвоката Гавриленка Р.М. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі, з мотивів викладених у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних, з підстав викладених у відзиві та письмових запереченнях.

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року витребувано з ТОВ «Віта Медікал» відомості про відвідування ОСОБА_2 лікаря та відкриття листка непрацездатності.

На виконання ухвали суду 12 грудня 2023 року засобами електронного зв`язку та 15 грудня 2023 року в паперовому вигляді надійшла відповідь ТОВ «Віта Медікал».

За клопотанням представників сторін в судовому засіданні допитано в якості свідків: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що працює заступником керівника безпеки. У відділі сталася неприємна ситуація з розповсюдження ОСОБА_2 банківської таємниці про клієнтську базу. За наслідками проведеного службового розслідування керівництвом управління прийнято рішення про пропозицію звільнення чи переведення. ОСОБА_2 сам сів за свій робочий стіл та написав заяву на звільнення, після спілкування з керівником ОСОБА_6 написав заяву й пішов.

Свідок ОСОБА_4 повідомив, що з ОСОБА_2 має нормальні робочі стосунки, працює з позивачем в одному відділі, він гарний спеціаліст. Напередодні керівник сповістив інформацію про висновки службового розслідування.

Свідок ОСОБА_5 надав пояснення, що працює на посаді головного фахівця з безпеки, бачив ОСОБА_2 в день звільнення, на робочому місці. Виглядав як завжди.

Свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що працює начальником Управління безпеки по Київському регіону АТ КБ «Приватбанк» є керівником ОСОБА_2., в день звільнення біля 11.00 год розмовляв з позивачем та сповістив про результати проведеного службового розслідування щодо нього. ОСОБА_2 висловив намір добровільно звільнитися. ОСОБА_6 піднявся до свого кабінету, який знаходився на іншому поверсі. ОСОБА_2 пішов за своє робоче місце й сам написав заяву, але невірно вказав адресата, бо заяву про звільнення треба писати на голову правління Банку, а не на ім`я керівника. Тому йому подзвонили й він повернувся й вдруге переписав її. Але цю інформацію йому сповістив заступник, ОСОБА_3 , якому ОСОБА_2 віддав свою заяву. На запитання представника позивача ОСОБА_6 відповів, що він не примушував позивача, жодного тиску не здійснював, навіть при написанні як вперше, так й вдруге заяви ОСОБА_2 він був відсутнім. ОСОБА_2 власноруч писав заяву та передав її заступнику ОСОБА_3 . Заява про звільнення може бути як рукописна так і в електронному вигляді із накладанням електроного підпису.

За клопотанням позивача та його представника в судовому засіданні витребувано у відповідача АТ КБ «Приватбанк» висновок за результатами проведеної службової перевірки.

В судовому засіданні 12 грудня 2023 року представник відповідача долучив висновок службової перевірки по лінії ВБ від 16 травня 2023 року.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд, вислухавши думку позивача, представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та правовідносини між сторонами.

Фактичні обставини справи

Зі записів, що містяться в трудовій книжці та трудового договору ОСОБА_2 працював в АТ КБ "ПриватБанк" з 28 вересня 2012 року по 18 травня 2023 року на різних посадах (а.с. 6-12, 73-75).

На підставі наказу № Э.DN.ПП-2021-7130887 від 04 серпня 2021 року ОСОБА_2 переміщений на посаду головного фахівця з безпеки Управління безпеки по Київському макрорегіону ГО (а.с. 76).

Наказом № Е.DN-УВ-2023-7136883-п від 18 травня 2023 року ОСОБА_2 звільнений 18 травня 2023 року за угодою сторін (п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України) на підставі поданої ним заяви від 18 травня 2023 року (а.с. 77-79).

Як встановлено з опису вкладення до цінного листа № 0504570561900 та трекінгу відправки поштової кореспонденції ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 надіслано поштою 19 травня 2023 року копію наказу про звільнення та письмове повідомлення про нараховані та виплачені при звільненні суми, але без вручення конверт повернуто адресату (а.с. 79-80).

Вдруге за заявою ОСОБА_2 від 06 червня 2023 року йому засобами поштового зв`язку 13 червня 2023 року на адресу: АДРЕСА_2 надіслано копію наказу про звільнення (а.с. 83-85).

З висновку службової перевірки по лінії ВБ від 16 травня 2023 року встановлено, що слідчим управлінням ГУ СБ України в м.Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022101110000418 від 18 жовтня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 361-2, ч. 2 ст. 359 КК України. Проведеною службовою перевіркою підтверджено факт несанкціонованого перегляду клієнтських даних в банківських комплексах (виписки по картковому рахунку клієнта, з подальшою передачею отриманої інформації, яка містить банківську таємницю, третій особі без відповідного дозволу). Прийнято рішення щодо ініціювання застосування додаткового заходу реагування або дисциплінарного стягнення (розглянути питання щодо доцільності продовження трудових відносин) відносно головного спеціаліста з економічної безпеки ГО по РП ОСОБА_2 по виявленому порушенню трудової дисципліни. Також додані особисті пояснення ОСОБА_2 .

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та ч. ч. 1, 3 ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

У рішенні Конституційний Суд України 7 липня 2004 року у справі № 14-рп/2004 зазначив, що свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Згідно з частиною першою статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір.

Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі.

Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення.

Підставою припинення трудового договору є, зокрема, угода сторін (пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України).

При домовленості між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за згодою сторін) договір припиняється в строк, визначений сторонами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2020 року у справі № 359/5905/18 (провадження № 61-22851св19), на яку посилається представник відповідача у поданому відзиві, зроблено висновок, що: «у випадку, коли працівник вимагає достроково розірвати укладений з ним трудовий договір, а роботодавець не заперечує щодо припинення з цим працівником трудових відносин, такий договір може бути припинено за угодою сторін згідно з пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України. Необхідно зазначити, що законодавством не встановлено відповідного порядку чи строків припинення трудового договору за угодою сторін, у зв`язку з чим вони визначаються працівником і власником або уповноваженим ним органом у кожному конкретному випадку. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України застосовується у випадку взаємної згоди сторін трудового договору, пропозиція (ініціатива) про припинення трудового договору за цією підставою може виходити як від працівника, так і від власника або уповноваженого ним органу. За угодою сторін може бути припинено як трудовий договір, укладений на невизначений строк, так і строковий трудовий договір. Припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України не передбачає попередження про звільнення ні від працівника, ні від власника або уповноваженого ним органу. День закінчення роботи визначається сторонами за взаємною згодою. Пропозиція (ініціатива) і сама угода сторін про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України можуть бути викладені як в письмовій, так і в усній формі. Якщо працівник подає письмову заяву про припинення трудового договору, то в ній мають бути зазначені прохання звільнити його за угодою сторін і дата звільнення. Саме ж оформлення припинення трудового договору за угодою сторін має здійснюватися лише в письмовій формі. У наказі (розпорядженні) і трудовій книжці зазначаються підстава звільнення за угодою сторін з посиланням на пункт 1 частини першої статті 36 КЗпП України і раніше домовлена дата звільнення. Таким чином, передбачена пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України угода сторін є самостійною підставою припинення трудового договору, яка відрізняється від розірвання трудового договору з ініціативи працівника та з ініціативи власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу тим, що в цьому разі потрібне спільне волевиявлення сторін, спрямоване на припинення трудових відносин в обумовлений строк і саме з цих підстав.

Розглядаючи позовні вимоги щодо оскарження наказу про припинення трудового договору за пунктом 1 частини першої статті 36 КЗпП України (за угодою сторін), суди повинні з`ясувати: чи дійсно існувала домовленість сторін про припинення трудового договору за взаємною згодою; чи було волевиявлення працівника на припинення трудового договору в момент видачі наказу про звільнення; чи не заявляв працівник про анулювання попередньої домовленості сторін щодо припинення договору за угодою сторін; чи була згода власника або уповноваженого ним органу на анулювання угоди сторін про припинення трудового договору. Якщо роботодавець і працівник домовилися про певну дату припинення трудового договору, працівник не має права відкликати свою заяву про звільнення. Анулювати таку домовленість можна лише за взаємною згодою про це власника або уповноваженого ним органу і працівника».

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 18 травня 2023 року власноруч написав заяву про звільнення за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 77).

На підставі досліджених доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що звільнення ОСОБА_2 проведене з дотримання вимог чинного законодавства, жодних доказів на підтвердження посилання сторони позивача про примус та відсутність вільного волевиявлення у позивача при написанні заяви суду не надано.

Слід зазначити, що посилання позивача перебування під час звільнення на лікарняному, спростовується відомостями ТОВ «Віта Медікал» ОСОБА_2 звертався до ТОВ «Віта Медікал» з метою надання медичної допомоги та був прийнятий спеціалістом о 16:25 год, того ж дня створений медичний висновок тимчасової непрацездатності у системі ЕСОЗ о 18:05 18 травня 2023 року.

Отже, дана медична довідка в сукупності з показами свідків спростовує твердження позивача, що 18 травня 2023 року зранку він через поганий стан самопочуття відвідував медичний заклад й потім прийшов на роботу, де на нього здійснили тиск й він під примусом написав заяву на звільнення. Свідки, які надали пояснення в судовому засіданні пояснили що не бачили будь-якого примусу на ОСОБА_2 , він власноруч написав заяву на звільнення про що сповіщав осіб з якими працював. У другій половині дня залишив робоче місце.

Посилання позивача на переписку в месенжері з працівником кадрового діловодства АТ КБ «Приватбанк» про перебування позивача на лікарняному та його примусу до написання зави про звільнення зі сторони керівництва, неможна визнати належним та допустимим доказом.

При огляді в судовому засіданні 06 листопада 2023 року телефонного пристрою позивача дана переписка на носії інформації була відсутня, позивач сповістив, що вона не збереглася.

Окрім того, в переписці відсутня дата, а також це лише твердження самого позивача, про здійснення на нього тиску при написанні заяви, а не будь-якого свідка події.

Посилання позивача та його представника на несвоєчасність надіслання трудової книжки, проведеного остаточного розрахунку та зарахування коштів на його особовий рахунок від АТ КБ «Приватбанк» не мають правового значення для вирішення спірного питання. Вимоги про стягнення середнього заробітку за несвоєчасність проведеного розрахунку при звільненні позивачем не заявлялись.

Посилання представника позивача на відсутність домовленості між сторонами про дату звільнення, яка в заяві не зазначена працівником, суд не може вважати достатньо обґрунтованою підставою для визнання звільнення незаконним. Позивач, як працівник написав заяву про звільнення 18 травня 2023 року й працедавець з нею погодився, прийнявши наказ у відповідну дату 18 травня 2023 року, що свідчить про узгодженість сторін щодо дати звільнення.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із частиною 1 статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 80 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене та встановленні обставини справи, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу слід відмовити за безпідставністю та недоведеністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує ст.141 ЦПК України та відмову в задоволенні позову в повному обсязі, у зв`язку з чим понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 262, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України ст.ст. 21, 23, 36 КЗпП України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позовних вимоги позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2023 року.

Суддя І.С. Шролик