Рішення № 115802338, 23.11.2023, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/475/22

провадження № 2/197/241/23

ШИРОКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2023 року смт Широке

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Шевченко О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Слобідської Л.О.,

прокурора: Дерба А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Широківської селищної ради, Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) до ОСОБА_1 , третя особа Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство», про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін.

Прокурор звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, яку в подальшому уточнив та просив суд:

-стягнути з відповідача на користь Широківської об`єднаної територіальної громади в особі Широківської селищної ради відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 24865,07 грн, яку перерахувати на рахунок по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності та іншої діяльності» № UA248999980333169331000004543, отримувач: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області/ТГ с. Широке/24062100, код отримувача: 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.).

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, щовироком Широківського районного суду Дніпропетровської області у справі № 197/85/21 відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України, внаслідок вчинення якого заподіяно майнову шкоду в сумі 24865,07 грн (не відшкодована).

ІІ. Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи проводився у порядку загального позовного провадження з підготовчим засіданням.

17.10.2023 постановлено ухвалу суду про призначення до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.11.2023 постановлено провести розгляд справи на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановити заочне рішення).

Прокурор в судовому засіданні уточнений позов та його обґрунтування підтримав повністю. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечував.

Відповідач, у встановленому законом порядку повідомлений про час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явився. Клопотання, заяви відсутні.

Широківська селищна рада, Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), третя особа, у встановленому законом порядку повідомлені про час та місце судового засідання, в судове засідання своїх представників не направили. Від представника Широківської селищної ради надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Вироком Широківського районного суду Дніпропетровської області у справі № 197/85/21 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України (далі - вирок). Вирок набрав законної сили 03.12.2021.

Вироком встановлено, що відповідачв період часу з 08:00 год 14.01.2021 по 10:30 год 16.01.2021, діючи умисно, з корисливою метою, маючи умисел па незаконну порубку дерев, перебуваючи у кварталі №4 виділі 1 Широківського лісництва ДП «Криворізький лісгосп», який розташовано на відкритій ділянці місцевості, та знаходиться приблизно в 1 км від смт. Широке, в бік м. Кривого Рогу, та має координати за глобальною системою навігації (GPS): 47, 719390 - широта, 33,254505 - довгота, скориставшись відсутністю на місці події представників державної лісової охорони, достовірно знаючи, що він не має лісорубного квитка (ордера на використання лісових ресурсів та здійснення лісорубних робіт), всупереч вимогам ст.ст.51, 54 Лісового кодексу України, п.п.2, 3 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» від 23 травня 2007 року № 761, діючи умисно, всупереч встановленому порядку охорони, раціонального використання і відтворення лісу важливого елемента навколишнього природного середовища, з метою задоволення власних потреб, використовуючи принесену з собою бензопилу невстановленого виробництва, шляхом повного відокремлення дерева від кореня (спилювання) до ступеня зупинення росту, здійснив незаконну порубку дерев породи «Дуб звичайний» у кількості 4 штук, та дерев породи «Ясен зелений» у кількості 7 штук. Внаслідок зазначеного було заподіяно майнову шкоду в сумі 24865,07 грн.

Станом на 23.11.2023 докази відшкодування зазначеної майнової шкоди суду не надано.

ІV. Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права, оцінка суду.

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 N 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав.

Приписами ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпцій щодо фактів.

Згідно зі ч. ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно зі ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши докази, які надані прокурором в обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

Відповідно до п. 3 статті 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з ст.ст. 1, 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є збереження природних ресурсів, у т.ч. лісів.

Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцевіради несутьвідповідальність застан навколишньогоприродного середовищана своїйтериторії ів межахсвоєї компетенціїздійснюють контрольза додержаннямзаконодавства проохорону навколишньогоприродного середовища.

Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку (ст. 145 Конституції України).

Прокурор може звертатися до суду в інтересах держави, які, в свою чергу, можуть бути пов`язані з необхідністю захисту прав державних органів, а також підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування та форм власності.

Частиною 7 статті 128 Кримінального процесуального кодексу України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Вказане у відповідності до ст.131-1 Конституції України покладає на прокуратуру обов`язок щодо звернення до суду з вказаним позовом та підтриманням його в суді.

Згідно з ч.2 ст.24 Лісового кодексу України збитки, завдані внаслідок порушення прав власників лісів, лісокористувачів та громадян, підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до закону.

Пунктом 1 ч.1 ст.105 Лісового кодексу України передбачено, що порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 108 Лісового кодексу України, незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню в установленому порядку. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.

За змістом статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, з аналізу якої слідує, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи; неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди; під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти, як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто діє презумпція вини завдавача шкоди.

Відповідно до ч.6 ст. 82 ЦПК України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, лише в питанні чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідного правового висновку щодо застосування вказаної норми права до аналогічних спірних правовідносин дійшов Верховний Суд 27 червня 2018 року у справі №61-24141 св 18.

Відповідно до ст.13 Конституції України, ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.142 Конституції України, ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Статтею 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено утворення місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок, зокрема частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності згідно з чинним законодавством.

Місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської діяльності, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 Бюджетного кодексу України, джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) є: 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать: 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим 20 відсотків, бюджет міст Києва та Севастополя 70 відсотків.

Таким чином, шкода, заподіяна порушенням природоохоронного законодавства, відшкодовується шляхом перерахування коштів на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради, на адміністративній території якої скоєно правопорушення, на користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби України в подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вказаному вище співвідношенні (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України 364/1080/16-ц від 27.06.2018).

Враховуючи те, що орган місцевого самоврядування та виконавчий комітет Широківської селищної ради, не забезпечили належним чином відшкодування шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев, в такому випадку у прокурора наявні усі підстави для звернення з позовною заявою до суду в інтересах держави в особі ради.

Внаслідок вчинення кримінального правопорушення заподіяно майнову шкоду в сумі 24865,07 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Як встановлено п.1ч.1 ст. 176 ЦПК України, цінапозову визначається упозовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються з позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 прожитковий мінімум для працездатних осіб (з розрахунку на одну особу) становить 2481 грн з 01.01.2022.

Ціна позову 24865,07 грн.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, позивач звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях.

Ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 2481 грн.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України»).

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 81, 247, 263, 265, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Широківської об`єднаної територіальної громади в особі Широківської селищної ради відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в сумі 24865,07 грн, яку перерахувати на рахунок по коду класифікації доходів бюджету 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської діяльності та іншої діяльності» № UA248999980333169331000004543, отримувач: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області/ТГ с. Широке/24062100, код отримувача: 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь на користь держави 2481 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

Прокурор керівник Криворізької південної окружної прокуратури Бурчик Юрій, адреса місця знаходження: м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Свято-Миколаївська, 27.

Позивач Широківська селищна рада, місцезнаходження: Дніпропетровська область, Криворізький район, смт Широке, вул. Соборна, буд. 107, ідентифікаційний код: 04339729.

Позивач Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області), місцезнаходження: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Героїв АТО, буд. 92, ідентифікаційний код: 43877118.

Відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Третя особа Державне підприємство «Дніпровське лісове господарство», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Космічна, буд. 35, ідентифікаційний код: 00991686.

СУДДЯ О.В. ШЕВЧЕНКО