Рішення № 115802085, 21.12.2023, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/13796/23

№ 2-а/183/118/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.М.,

секретаря судових засідань Аніськової А.В.,

розглянувши, у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, адміністративну справу позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з забезпечення видворення за межу території України, -

за участю:

представника позивача Андрусенко А.М.,

відповідача Іванова О.Ю.,-

встановив:

Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області звернулось до суду з позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з забезпечення видворення за межу території України.

Позов обґрунтовано тим, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженець м. Грозний рф, востаннє прибув до України у 1995 році з російської федерації та з того часу з України не виїжджав.

В ході перевірок, проведених відносно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 Відділом №17у містіНовомосковську Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, встановлено наступне.

19.10.2022 року працівниками Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 004237 від 19.10.2022 року було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.1 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 004229 від 19.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 1700 (тисяча сімсот) грн., 00 коп., який Відповідачем не оскаржено та не сплачено.

В результаті здійсненої перевірки та з пояснень ОСОБА_1 встановлено, що він прибув на територію України в 1995 році, за особистими справами, а отже вважається іноземцем який прибув на територію України на підставі ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на період наданого дозволу на в`їзд.

19.10.2022року запорушення правилперебування натериторії Українита зметою забезпеченняположень статті26Закону України«Про правовийстатус іноземцівта осіббез громадянства»,відносно ОСОБА_1 Новомосковським відділомГУ ДМСу Дніпропетровськійобласті,відповіднодо положеньІнструкції пропримусове поверненняі примусовевидворення зУкраїни іноземцівта осіббез громадянства,затвердженої НаказомМіністерства внутрішніхсправ України,Адміністрації Державноїприкордонної службиУкраїни,Служби безпекиУкраїни від23.04.2012року №353/271/150,зареєстрованої вМіністерстві юстиціїУкраїни від21.05.2012року за№ 806/21119,прийнято рішення №13про примусовеповернення докраїни походженняабо третьоїкраїни іноземцяабо особибез громадянства,яким Відповідачабуло зобов`язанозалишити територіюУкраїни утермін до17.11.2022 року (копія рішення про примусове повернення № 13 додається), тому, посилаючись на вимоги ч. 5 ст. 26 Закону, позивач наполягає на тому, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

ОСОБА_1 з рішенням Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 13 ознайомлений, але в строк, який зазначений в рішенні, а саме до 17.11.2022 року, не виїхав за межі України та не виконав вищезазначене рішення, як і не оскаржував його.

Крім того, 20.12.20223 року працівниками Відділу № 17 у місті Новомосковську ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 005849 від 20.12.2023 року було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.2 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 005840 від 20.12.2023 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 3400 (три тисячі чотириста) грн., 00 коп., який Відповідачем не оскаржено та не сплачено.

За обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» встановлено, що відомості про перетин державного кордону громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у напрямку «Виїзд» відсутні (інформація з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» додається).

За обліками Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання відносно Відповідача відсутня.

Всі перелічені позивачем обставини, на їх думку , свідчать про те, що громадянин російської федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ухилився від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, чим порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, та перейшов на нелегальне положення в Україні, тому позивач звернувся до суду з означеним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення щодо обставин, викладених у позові, просить позов задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, просив залишити його проживати на території України, пояснивши, що дійсно в 1995 році приїхав на територію України за паспортом колишнього громадянина СРСР. Народився відповідач у м.Грозний Чеченської Республіки, задля отримання громадянства російської федерації йому необхідно було повернутися до Чеченської Республіки, отримати відповідний дозвіл, а потім вже отримувати громадянство російської федерації. В м.Грозний у нього нікого не залишилося, а в Україні він проживає однією сім`єю з жінкою, з якою мають спільну дитину. Через деякий час перебування на території України, розуміючи своє нелегальне становище, він намагався легалізуватися, однак втратив паспорт громадянина колишнього СРСР, звертався до посольства та консульства російської федерації, однак задля легалізації на території України, необхідно було виїхати на територію російської федерації, чого він протягом всього цього часу не міг зробити, бо не мав відповідних коштів та документів, і тим більше не мав можливості перебувати на території російської федерації, бо не має там жодних близьких родичів. Також відповідач звернув увагу на те, що протягом всього цього часу він не вчиняв злочинів чи правопорушень, жив спокійно разом зі своєю сім`єю.

Заслухавши доводи представника позивача, думку відповідача, з`ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши докази, якими сторони обґрунтовують свої доводи та заперечення, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно до вимог пункту 2 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України регламентується Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22 вересня 2011 року №3773-VI (далі Закон № 3773-VI).

Положеннями частини 1 статті 9 вищезазначеного Закону № 3773-VI, встановлено що іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.

Згідно до частини 1 статті 16 Закону № 3773-VI, реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в`їжджають в Україну, здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України органами охорони державного кордону.

Відповідно до частини 2 статті 16 Закону № 3773-VI, відмітка про реєстрацію іноземця або особи без громадянства в паспортному документі та/або імміграційній картці або інших передбачених законодавством України документах дійсна на всій території України незалежно від місця перебування чи проживання іноземця або особи без громадянства на території України.

Положеннями частини 3 статті 9 Закону № 3773-VI, передбачено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Виключний перелік підстав для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначений в статті 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно до частини 16 статті 4 вищевказаного Закону № 3773-VI, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Відповідно до підпункт 1 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 р. № 150, іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Згідно до вимог частини 3 статті 3 Закону №3773-VI, іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Положеннями частини 1 статті 26 Закону № 3773-VI, передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до абзацу першого частини 1 статті 30 Закону № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення,а також в інших передбачених законом випадках.

Згідно до абзацу третього пункту 7 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України від 22.01.2018 № 38/77), зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 травня 2012 р. за № 806/21119, підставами для подання позову про примусове видворення іноземців є наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, крім випадків затримання іноземця за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та його передачі прикордонним органам суміжної держави.

Положеннями частини 1 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), передбачено, що позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну чи їх примусове видворення за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальних органів чи підрозділів, органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Відповідно до положень частини 3 статті 30 Закону № 3773-VI, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора розміщує іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першої цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Положеннями абзацу першого частини 4 статті 30 Закону № 3773-VI, передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до частини 8 статті 30 Закону № 3773-VI, положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно з положеннями абзаців першого та другого частини 1 статті 289 КАС України, за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

-затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

-затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

-взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

-зобов`язання внести заставу.

Відповідно до частини 11 статті 289 КАС України, строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Судом встановлено, що особа відповідача ідентифікована як громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Грозний.

Стаття 1 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює гарантії, що стосується вислання іноземців.

За змістом цієї норми іноземець, який законно проживає на території держави, не може бути висланий за її межі інакше ніж на виконання рішення, прийнятого відповідно до закону, і повинен мати можливість: a) наведення доводів проти свого вислання; b) перегляду своєї справи; і c) представлення з цією метою перед компетентним органом або перед особою чи особами, призначеними цим органом. Іноземець може бути висланий ще до того, як він здійснив свої права, передбачені в підпунктах «a», «b» та «c» пункту 1 цієї статті, коли таке вислання є необхідним в інтересах публічного порядку або ґрунтується на міркуваннях національної безпеки.

Відповідно до п. 26 роз`яснень Пленуму Вищого адміністративного суду України № 1 від 25.06.2009 року «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», виходячи з положень частини четвертої ст.30Закону України"Проправовий статусіноземців таосіб безгромадянства" та приписів ст. 289КАС України, позовна заява з вимогою про затримання іноземця чи особи без громадянства може бути подана до суду, лише з метою забезпечення видворення, тобто рішення судом про таке видворення повинно бути прийнято до вирішення питання про затримання або якщо такі позовні вимоги заявлені в одній позовній заяві, то під час вирішення такої позовної заяви.

Судом встановлено, не спростовано сторонами, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України.

Так, 19.10.2022 року працівниками Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 004237 від 19.10.2022 року, яким було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.1 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 004229 від 19.10.2022 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 1700 (тисяча сімсот) грн., 00 коп., який відповідачем не оскаржено та не сплачено.

З письмових пояснень відповідача, поданих до матеріалів справи та з пояснень відповідача в судовому засіданні вбачається, він прибув на територію України в 1995 році у особистих справах, тому в силу ч. 16 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» на період наданого дозволу на в`їзд, ОСОБА_1 вважається іноземцем який прибув на територію України на підставі вказаного закону.

19.10.2022 року за порушення правил перебування на території України та з метою забезпечення положень статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відносно Відповідача Новомосковським відділом ГУ ДМС у Дніпропетровській області,відповідно до положень Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 року № 353/271/150, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21.05.2012 року за № 806/21119, прийнято рішення № 13 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, яким Відповідача було зобов`язано залишити територію України у термін до 17.11.2022року (копія рішення про примусове повернення № 13 додається).

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону, іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Відповідач з рішенням Новомосковського відділу ГУ ДМС у Дніпропетровській області № 13 ознайомлений, але в строк, який зазначений в рішенні, а саме до 17.11.2022 року, не виїхав за межі України, не виконав вищезазначене рішення, не оскаржував його.

У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Крім того, 20.12.20223 року працівниками Відділу № 17 у місті Новомосковську ГУ ДМС у Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення у зв`язку із порушенням міграційного законодавства.

Протоколом про адміністративне правопорушення серії ПР МДН № 005849 від 20.12.2023 року було зафіксовано порушення законодавства, за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову за ч.2 ст.203 КУпАП серії ПН МДН № 005840 від 20.12.2023 року про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, розміром 3400 (три тисячі чотириста) грн., 00 коп., який Відповідачем не оскаржено та не сплачено.

За обліками інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» встановлено, що відомості про перетин державного кордону громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у напрямку «Виїзд» відсутні (інформація з інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон, «Аркан» додається).

За обліками Управління у справах іноземців та осіб без громадянства ГУ ДМС у Дніпропетровській області, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не звертався. Інформація щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту, отримання або скасування дозволу на імміграцію, документування посвідкою на тимчасове/постійне проживання відносно відповідача в матеріалах справи відсутня.

Таким чином, в ході судового розгляду встановлено, що відповідач не має законних підстав для перебування на території України та існує ризик перешкоджання видворенню за межі території України, що свідчить про те, що останній порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 16 згаданого вище Закону і відповідно до вимог ч.3 ст.29цього жЗакону підлягає примусовому видворенню.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 371КАС України, постанова суду в частині примусового видворення відповідача підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.12,241,244,257,246, 288, 289, 371 КАС України, суд, -

ухвалив:

Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про затримання та поміщення до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні з забезпечення видворення за межу території України - задовольнити.

Затримати та помістити до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на шість місяців, з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області, ЄДРПОУ 37806243, місцезнаходження: вул.В.Липського, 7, м.Дніпро, 49000.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м.Грозний Російської Федерації, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.