Рішення № 115796984, 20.12.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 грудня 2023 р. Справа № 120/14777/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю прийнятого відповідачем рішення про відмову у призначенні пенсії. Зокрема, позивач акцентує увагу на тому, що ним дотримано усіх необхідних законодавчо встановлених вимог для призначення йому пенсії на пільгових умовах.

Відповідачем, із порушення встановленого судом строку, подано відзив. У вказаному відзиву, відповідач наголошує на те, що наявний страховий стаж позивача не є достатнім для призначення йому пенсії.

Розглянувши наявні матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач 07.08.2023 року звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Вказану заяву було розглянуто за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

За результатом розгляду цієї заяви головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 262340017710 від 14.08.2023 року у зв`язку з відсутність необхідного страхового стажу та пільгового стажу роботи.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (ст. 8 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до положень ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог Закону № 1058-IV за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Закону № 1058-IV.

Згідно з п. "д" ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем до заяви про призначення пенсії було надано диплом НОМЕР_1 , згідно з яким позивач з 01.09.1982 року по 19.06.1989 року навчався в Маріупольському державному музичному училищі. Однак, вказаний стаж відповідачем не було зараховано з огляду на те, що відповідно до військового квитка НОМЕР_2 з 23.05.1986 року по 04.07.1988 року позивач проходив військову службу, відтак необхідно уточнення періодів та форми навчання.

До суду відповідачем було надано виписку з семестрових і екзаменаційних відомостей з 1983 року по 1989 року.

Суд зазначає, що основним документом що підтверджує трудовий стаж є трудова книжка.

В тому ж разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, зазначені обставини мають встановлюватись на підставі додаткових документів. У разі необхідності підтвердження періоду навчання такі документи визначені п. 8 Порядку № 637.

Так, у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 міститься запис про період його навчання з 01.09.1982 року по 19.06.2023 року в Маріупольському державному музичному училищі.

Суд погоджується з доводами відповідача, що вказані документи не містять відомостей щодо форми навчання.

Пунктом 8 Порядку № 637 встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання, форми навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Так, суд наголошує, що у дипломі міститься відомості про те, що позивачем закінчено повний курс навчального закладу.

Разом з тим, суд наголошує, що відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Маріупольське державне музичне училище, що нині має назву Комунальний заклад "Маріупольський фаховий коледж культури і мистецтв" знаходиться за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру 5/62.

Суд акцентує увагу на тому, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на час розгляду справи.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.11 2022 року № 309 затверджено перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. До таких територій, зокрема входить вся територія Маріупольського району.

Так, вказане підтверджує позицію позивача щодо неможливості отримати відповідні довідки.

Відтак, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений права зарахування стажу у зв`язку з неможливістю отримання ним довідки та відсутністю відомостей, що могли б підтвердити форму навчання.

Суд наголошує, що позивач фактично опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ч. 3 ст. 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Принагідно суд зазначає, що положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено право відповідача на проведення перевірки. Згідно до п. 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого Постановою Правління ПФУ від 07.07.2014 року № 13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Тобто суд наголошує, що відповідач, маючи сумніви та враховуючи конкретні обставини справи, має право на звернення із вимогою до установи про надання необхідних додаткових документів.

Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

У справі "Будченко проти України" (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.

Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).

Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що період навчання, за виключенням військовою служби, має бути зарахований до страхового стажу позивача, що у сукупності складає 4 роки 8 місяців 7 днів.

Окрім того, відповідно до матеріалів справи, зокрема розрахунку права на призначення пенсії (а.с. 28), відповідачем не зараховано періоди роботи в російській федерації, згідно трудової книжки НОМЕР_3 з 01.01.1992 року по 01.04.2002 року (10 років 3 місяці 2 дні), з 02.04.2002 року по 31.12.2006 року (4 роки 8 днів 30 днів) та з 01.01.2007 року по 17.08.2009 року (2 роки 7 місяців 17 днів), у зв`язку з виходом України про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення.

Вирішуючи по суті існуючий спір у частині зарахування стажу в російській федерації, суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону № 1058-IV, вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.

Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Статтею 7 Угоди від 14.01.1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.

Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов`язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов`язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.

Таким чином, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Принагідно суд зазначає, що неможливість встановити сплату страхових внесків, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого стажу.

Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Принагідно суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 року № 1328 передбачено вихід України з цієї Угоди, зазначений міжнародний договір України припинив свою дію для України з 19.06.2023 року.

Однак, суд наголошує, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Зокрема, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Варто зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Суд спростовує посилання відповідача на відсутність підстав для зарахування стажу роботи на території рф, у зв`язку зі збройною агресією росії, що унеможливлює ведення кореспонденції, оскільки стаж роботи позивача підтверджений відомостями з трудової книжки, що є основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Так, згідно трудової книжки позивача, позивач працював на території росії, а саме:

- з 20.01.1990 року по 25.02.1991 року оператором розряду підземного ремонту свердловин в цеху підземного ремонту газліфтних свердловин в Нафтогазовидобувному управлінні "Варьеганнефть" (1 рік 1 місяць 6 днів);

- з 26.02.1991 року по 28.02.1991 року оператором розряду з підземного ремонту свердловин в цех підземного ремонту газліфтних свердловин в Нафтогазовидобувних управлінні " Варьеганнефтегаз" (3 дні);

- з 01.03.1997 року по 30.10.1997 року оператором 4 розряду підземного ремонту свердловин в цех підземного ремонту газліфтних свердловин ВДНГ та ТП п/о "Варьенганнефтегаз" (6 років 7 місяців 30 днів);

- 01.11.1997 року по 31.03.1988 року оператором підземного ремонту свердловин 6 розряду в цеху канатних робіт УТ і КРС АТ "Варьенганнефть" (4 місяці 31 день);

- з 01.04.1998 року по 01.04.2002 року оператором підземного ремонту свердловин 6 розряду в цеху канатних робіт НГДП АТ "Варьенганнефть" (4 роки 1 день);

- з 02.04.2002 року по 31.12.2006 року оператором підземного ремонту свердловин 6 розряду вахтовим експлуатаційним методом роботи на нафту та газ в цеху канатних робіт ТОВ "ВАРЬЕГАН-РЕМОНТ" (4 роки 8 місяців 30 днів);

- 01.01.2007 року - 31.12.2007 року оператором 6 розряду на нафту та газ в цеху канатних робіт ТОВ "РуссИнтеграл Варьеган-Ремонт" (11 місяців 31 день);

- з 01.01.2008 року - 17.08.2009 року майстром в цеху канатних робіт вахтовим методом в ЗАТ Геодезична компанія "Геоланд" (1 рік 7 місяців 17 днів).

Окрему суд визначається щодо зарахування цих періодів до права на пільгове призначення пенсії.

Частиною 1 ст. 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 2 цієї статті на пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів" від 15.04.994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Відповідно до постанови КМУ від 11.03.1994 року № 162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, робітники добування нафти, газу і газового конденсату, зокрема, оператори по підземному ремонту свердловин - відносять до посад Списку № 2.

Принагідно суд зазначає, що судом враховано неможливість надання документів, які підтверджують пільговий період роботи через припинення листування із РФ внаслідок військової агресії.

Окрім того, позивачем до заяви про призначення пенсії було долучено довідку № 201 від 17.08.2009 року та довідку № 202 від 17.08.2009 року на підтвердження періоду роботи з 01.01.2008 року по 17.08.2009 року. Однак вказану довідку протиправно не було враховано органом Пенсійного фонду України з огляду на те, що це період роботи на території росії.

Суд зазначає, що відповідно до Постанови КМУ від 16.01.2003 року № 36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах " до посад за Списком 2 відносяться робітники буріння, видовбування та перероблення нафти, газу та газового конденсату, перероблення вугілля та сланцю, зокрема, майстри, старші майстри, зайняті у виробничих процесах з буріння свердловин, на роботах з вишкобудування, випробування свердловин.

Відтак, вищезазначені періоди роботи позивача на території рф підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Таким чином, оскільки позивачем протиправно не зараховано періоди страхового та пільгового стажу, суд дійшов до висновку, що рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262340017710 від 14.08.2023 року є протиправним.

Судом встановлено, що позивач звернувся за призначення пенсії у віці 55 років, а наявний страховий позивача з урахуванням протиправно не зарахованих органом Пенсійного фонду України періодів складає понад 30 років, а пільговий стаж - понад 12 років та 6 місяців. Вказане підтверджує право позивача на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV

Окрім того, судом враховано, що вказане рішення було прийнято за принципом екстериторіальності.

Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Таким чином, на переконання суду, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав позивача без необхідності додаткових його звернень до суду та виконання будь-яких інших умов для цього, суд вважає, що необхідно зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу протиправно не зараховані періоди роботи позивача та прийняти рішення про призначення позивачеві пенсії з 15.08.2023 року (з дати, що настає за днем після досягнення пенсійного віку, оскільки звернення за призначенням відбулося до досягнення пенсійного віку).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб`єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Розподіл витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у цій справі здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 262340017710 від 14.08.2023 року.

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1982 року по 19.06.1989 року та періоди роботи з 01.01.1992 року по 31.12.2006 року та з 01.01.2007 року по 17.08.2009 року відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_3 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 20.01.1990 року по 28.02.1991 року, з 01.03.1991 року по 30.10.1997 року, з 01.11.1997 року по 17.08.2009 року відповідно до відомостей з трудової книжки НОМЕР_3 .

Зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 15.10.2023 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати зі сплати судового збору в розмірі 859 грн за рахунок бюджетних асигнувань головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СуддяАльчук Максим Петрович