Ухвала суду № 115793468, 21.12.2023, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1348/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2023 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі та звільнення від відбуття покарання,

ВСТАНОВИВ:

До Сумськогорайонного судуСумської областіповторно звернувсязасуджений ОСОБА_5 з клопотаннямпро звільненнявід відбуванняпокарання увигляді довічногопозбавлення воліу зв`язкуіз закінченнямстроків давностівиконання обвинувальноговироку.В своємуклопотанні ОСОБА_5 зазначав,що вироком Апеляційногосуду Сумськоїобласті від14.06.2007він засудженийдо довічногопозбавлення волі.14.07.2006 суддяСумського районногосуду Сумськоїобласті ОСОБА_6 в межахпровадження йогокримінальної справиобрав запобіжнийзахід увиді триманняпід вартою. У 2012році підчас змінидіючого натеперішній часКПК Україниапеляційні судивтратили повноваженнявиступати вякості судівпершої інстанції,а томусудом першоїінстанції єСумський районнийсуд Сумськоїобласті. Свої вимоги обґрунтовує тим, що подальше його тримання під вартою є таким, що порушуєст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Посилається на положення п. 5ст. 80 КК Українищодо застосування до нього давності або заміни довічного ув`язнення на певний строк 15 років, рішення ЄСПЛ «Пономарьов проти України», відповідно до якого довічне позбавлення волі у тому вигляді, що існує в Україні, явне по своїй суті жорстоке поводження, відповідно, його застосування суперечить нормамКонвенції про захист прав людини і основоположних свободзгідно якої норми міжнародного права мають вищу юридичну силу ніж національне законодавство, а країни не можуть посилатись у невиконанні міжнародних договорів на норми національного права. Просить взятидо уваги правовівисновки Верховногосуду Українищодо застосуваннянорми статті80КК Україниза заявоюзаступника Генеральногопрокурора Україниу справіпро переглядухвали Вищогоспеціалізованого судуУкраїни зрозгляду цивільнихі кримінальнихсправ від17серпня 2015року, від24грудня 2015року.На сьогоднішнійдень вінвідбув більше18років 7місяців довічногопозбавлення волів умовахтримання максимальногорівня безпеки.За цейпроміжок часу,не перешкоджавпроцедурі йоговиконання,не ухилявсявід йоговідбування тане вчинявбудь-якихзлочинів.Вважав,що держававтратила правона виконанняпризначеного йомупокарання узв`язку іззакінченням строківдавності виконанняобвинувального вироку.В зв`язкуз цимвважає,що донього необхіднозастосувати положенняп.5ч.1ст.80КК Україниу зв`язкуіз закінченнямстроків давностівиконання вирокута звільнитивід відбуванняпокарання увиді довічногопозбавлення воліабо замінити довічне позбавлення волі на позбавлення волі відповідно до речення другого частини 5 ст.80 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_5 своє клопотання підтримав та просив його задовольнити, надав доповнення до свого клопотання.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав клопотання та позицію засудженого.

Прокурор під час розгляду в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого, вважав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Заслухавши пояснення засудженого, думку захисника та прокурора, суд вважає, що у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що вироком Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року ОСОБА_5 засуджений за п. п. 6,13 ч. 2 ст.115, ч. 4 ст.187, ч. 2 ст.121, ч. 3 ст.187, ч. 1 ст.121, ч. 3 ст.357, ч. 1 ст.122, ч. 2 ст.190, ст.70, ч. 2 ст.71 КК Українидо довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Запобіжний захід засудженому ОСОБА_5 залишено утримання під вартою, рахуючи строк покарання з 11 липня 2006 р. Ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2007 року даний вирок залишений без змін, вирок суду набрав законної сили 16.10.2007 року.

Відповідно до норм ч.1 ст.64 КК України- довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбаченихКК України, якщо суд не знайде можливим застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання.

Питання виконання судових рішень вирішується відповідно до Розділу VІІІ КПК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 533 Кримінального процесуального кодексу України вирок або ухвала суду, які набрали законної сили, обов`язкові для осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також для усіх фізичних та юридичних осіб, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх службових осіб, і підлягають виконанню на всій території України.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у кримінальному провадженні, вирішує суддя суду першої інстанції одноособово, якщо інше не передбачено нормамиКПК.

За правилами ст. 537 КПК України питання, які вирішуються судом під час виконання вироків розглядаються за правилами ст. 539 КПК України.

Стаття 539 КПКУкраїни передбачаєпорядок вирішенняпитання,які виникаютьпід часта післявиконання вироку,які вирішуються судом заклопотанням (поданням)прокурора,засудженого, його захисника,законного представника,органу абоустанови виконанняпокарань, а такожінших осіб, установ абоорганів увипадках,встановлених законом.

Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається:

1) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 2-4,6,7(крім клопотання про припинення примусового лікування, яке подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа або заклад, в якому засуджений перебуває на лікуванні),7-1, 131,14частини першої статті 537цього Кодексу;

2) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 10(у частині клопотань про заміну покарання відповідно дочастини третьоїстатті 57,частини першоїстатті 58,частини першоїстатті 62 Кримінального кодексу України),11,13,132 частини першої статті 537 цього Кодексу;

3) до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 5,8,9,133частини першої статті 537 цього Кодексу;

4) до суду, який ухвалив вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбаченихпунктами 1,10(в частині клопотання про заміну покарання відповідно дочастини п`ятоїстатті 53 Кримінального кодексу України),12(у разі якщо вирішення питання необхідне в зв`язку із здійсненням судового розгляду, воно вирішується судом, який його здійснює),14 частини першої статті 537, статті 538цього Кодексу.

Отже, відповідно п. 1, 4 ч. 2ст. 539 КПК, клопотання про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, у разі необхідності вирішення інших питань про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, або до суду, який ухвалив вирок.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення від 29.04.1988 у справі «Белілос проти Швейцарії»); юрисдикцію суду має визначати закон (доповідь Європейської комісії від 12.10.1978 у справі «Занд проти Австрії»).

Вирок Сумського апеляційного суду від 14.06.2007 року, яким засуджено ОСОБА_5 до довічного позбавлення волі, набрав законної сили 16 жовтня 2007 року.

Засуджений ОСОБА_5 на даний час знаходиться у ДУ «Сумський слідчий ізолятор», але покарання він відбуває в Роменській ВК № 56, яка розташована за адресою: вул. Вишнева, 19 с. Перехрестовка Роменського району Сумської області, 42073.

В своєму клопотанні засуджений ОСОБА_5 зазначив, що питання про всякі сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку розглядаються судом, який ухвалив вирок.

ОСОБА_5 був засуджений вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 року він засуджений за ч.2 ст.115, ч.ч.3,4 ст.187, ч.ч.1,2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.2 ст.190, ч.3 ст.357 КК України до довічного позбавлення волі. Аналізуючи норми наведеного законодавства, суд звертає увагу, що питання про всякі сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку вирішує не суд першої інстанції в межах територіальної юрисдикції якого було вчинено кримінальне правопорушення, а суд саме який ухвалив вирок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що засудженим ОСОБА_5 подано клопотання з порушенням територіальної юрисдикції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 537, 539 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від відбування покарання у вигляді довічного позбавлення волі у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку, про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на позбавлення волі та звільнення від відбуття покарання відмовити.

Роз`яснити засудженому право звернення з даним клопотанням до суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться установа, де засуджений відбуває покарання.

Ухвала суду може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Сумський районний суд Сумської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1