Рішення № 115789407, 19.12.2023, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/1205/23

№2/687/342/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Чемеровецький районний суд

Хмельницької області в складі:

головуючого - судді Борсука В.О.,

з участю секретаря - Снігур А.І.,

розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, в залі суду смт. Чемерівці за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Українські фінансові операції», треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог вказує, що за місцем її роботи надійшла постанова приватного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, яку винесено у зв`язку з примусовим виконанням виконавчого провадження НОМЕР_3 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. №24070 від 28.04.2021 року про стягнення з позивача на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості у сумі 17116 грн. 70 коп.. Зазначає, що вона не брала жодних кредитів в ТОВ «Українські фінансові операції», жодних договорів не підписувала. Разом з тим, вказує, що у квітні 2019 року у неї викрадено документи, а саме паспорт та ідентифікаційний номер. Вважає, що виконавчий напис був вчинений нотаріусом неправомірно. У зв`язку з чим, просить суд визнати недійсним кредитний договір № 1416529 від 01.08.2019 року, договір факторингу №1-31/08-В від 31.08.2020 року про право відступлення вимоги за кредитним договором 1416529 від 01.08.2019 року та визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №24070, вчинений 28.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М..

Позивач в судове засідання не з`явилася, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлялася належним чином.

Відповідач ТОВ «Українські фінансові операції» в судове засідання не з`явився, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Третя особа приватний нотаріус Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку.

Третя особа приватний виконавець Банадига В.В. в судове засідання не з`явився, однак про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Крім того, до суду направлено ВП № НОМЕР_3.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, знаходить позов підлягаючим до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 28.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М був вчинений виконавчий напис № 24070 про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», якому ТОВ «ФК «Верона» на підставі Договору факторингу №1-31/08-В від 31.08.2020 року відступлено право вимоги за кредитним договором №1416529 від 01.08.2019 року у сумі 17116 грн. 70 коп..

За заявою від 27.07.2021 року представника ТОВ «Українські фінансові операції» про примусове виконання рішення, приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. 06.08.2021 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого напису № 24070, виданого 28.04.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованості в розмірі 17116 грн. 70 коп..

Згідно витребуваного судом виконавчого провадження № НОМЕР_3 вбачається, що постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 11.08.2021 року, 05.10.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Банадигою В.В. звернуто стягнення на доходи боржника у виконавчому провадженні НОМЕР_3.

Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 вказаного Закону визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Пунктами 3.2, 3.5, п. 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів.

В постановах Верховного Суду від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс 17 та від 06 травня 2020 року у справі № 320/7932/16-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. по справі № 305/2082/14-ц, яка відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 викладено наступний правовий висновок.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.

Саме тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само, на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі, суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом із тим законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала, що нотаріусу не були надані документи, які б свідчили про визнання нею визначеної кредитором заборгованості. Жодних вимог про погашення заборгованості кредитор їй не пред`являв і заборгованість з нею не узгоджувалася, нотаріусом не було повідомлено її, як боржника, про те, що до нього звернулися з документами про вчинення виконавчого напису, що створює ситуацію відповідно до якої вона не мала можливості жодним чином заперечити проти даного виконавчого напису.

За таких обставин з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів про безспірність заборгованості, а також вчинення виконавчого напису на нотаріально не посвідченому договорі, у суду є достатньо підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2016 року скасовано. Визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а саме в частині: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувана про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості.».

В той же час, вказаний кредитний договір був укладений без дотримання встановленої законодавством нотаріальної форми, тобто з порушенням вимог чинного законодавства України.

На сьогоднішній день редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172, передбачає можливість вчинення виконавчого напису лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.

Встановлені судом обставини у цій справі свідчать, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 28.04.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.

Отже, відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису) для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердження безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого, а тому він має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним кредитного договору №1416529 від 01.08.2019 року, суд зазначає, що згідно витребуваного судом виконавчого провадження № НОМЕР_3 в якому міститься пропозиція укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферта) №1416529 від 01.08.2019 року та акцепту (заява про прийняття пропозиції укласти договір про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (оферти)) №1416529 від 01.08.2019 року, останній підписаний «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором Позичальника 24ТСР».

Окрім того, в даному кредитному договорі вказано паспортні дані позивача, а саме паспорт НОМЕР_1 , 6830, 22.04.2019 року, тому посилання позивача, що у квітні 2019 року у неї викрадено документи, а саме паспорт та ідентифікаційний номер не заслуговують на увагу суду, оскільки паспорт видано 22.04.2019 року, а договір підписано електронним підписом 01.08.2019 року, будь-яких інших належних доказів на підтвердження не підписання кредитного договору позивачем не надано.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З досліджених матеріалів справи встановлено, що оспорюваний договір про надання споживчого кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Вказаний договір був укладений шляхом реєстрації позивача в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитодавця, у створеному нею особистому кабінеті. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину (розмір кредиту, строк користування кредитними коштами, плата за таке користування, тощо).

Доказів протилежного матеріали справи не містять, позивачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання кредитного договору №1416529 недійсним є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним Договору факторингу № 1-31/08-В від 31.08.2020 року, укладеного між ТзОВ «Українські фінансові операції» та ТзОВ «ФК «Верона» суд зазначає, що така вимога є по суті похідною від основної вимоги - визнання кредитного договору недійсним. Оскільки у задоволенні основної вимоги слід відмовити, не підлягає задоволенню і похідна вимога - визнання договору факторингу недійсним.

При цьому суд також звертає свою увагу на те, що жодних доказів невідповідності укладеного 31.08.2020 року між ТзОВ «Українські фінансові операції» та ТзОВ «ФК «Верона» договору факторингу №1-31/08-В позивачем суду не надано, і з досліджених матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Українські фінансові операції» на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073 грн. 60 коп..

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис № 24070 від 28.04.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованості у сумі 17116,70 грн. таким, що не підлягає виконанню.

В решті частині позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на користь ОСОБА_1 1073 грн. 60 коп. понесених судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_1 , е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», місце знаходження, вул. Загородня, 15 офіс 313 м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ 40966896, е-mail: dvssmart2@gmail.com.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, місце знаходження вул. Мала Житомирська, буд. 6/5, м. Київ, 01001.

Третя особа: Приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Банадига Володимир Васильович, місце знаходження вул. Свободи, 22 офіс 1 м. Хмельницький, е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суддя Борсук В.О.