Рішення № 115770132, 19.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/14882/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/14882/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13)

До Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8)

про стягнення 296 111, 08 грн

Без виклику представників сторін.

ОСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» (відповідач) про стягнення 296 111, 08 грн, а саме 254 476, 72 грн інфляційні втрати та 41 634, 36 грн 3 % річних за не неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/30.

28.09.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/14882/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

Рішенням Господарського суду міста Києва № 34/40 від 28.03.2011 року було задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ідентифікаційний код - 00131305) до Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» (ідентифікаційний код - 23168794) (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 187 282 (сто вісімдесят сім тисяч двісті вісімдесят дві) грн. 18 коп. боргу, 26 896 (двадцять шість тисяч вісімсот дев`яносто шість) грн. 62 коп. інфляційних втрат, 8 655 (вісім тисяч шістсот п`ятдесят п`ять) грн. 87 коп. 3% річних, 9 447 (дев`ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 22 коп. пені, а також 2 322 (дві тисячі триста двадцять дві) грн. 82 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

11.04.2011 на виконання рішення суду було видано наказ Господарського суду м. Києва та державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Подільського ВДВС у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) було відкрито виконавче провадження №41068219 з примусового виконання рішення Господарського суду міста Києва № 34/40 від 28.03.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №34/40 замінено стягувача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (ідентифікаційний код 00131305) на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (надалі - позивач) (ідентифікаційний код 32826328) у виконавчому провадженні №41068219 з виконання рішення у справі №34/40.

Проте позивач стверджує, що відповідач суму заборгованості у розмірі 234 840, 71 грн, що встановлена рішенням Господарського суду міста Києва № 34/40 від 28.03.2011 року, позивачеві так і не сплатив.

Отже, на думку позивача, відповідач за період прострочення з 29.03.2011 до 23.02.2017 повинен сплатити позивачеві, як правонаступнику Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 254 476, 72 грн інфляційні втрати та 41 634, 36 грн 3 % річних за не неналежне виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/30, яким стягнуто з відповідача 234 840, 71 грн.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення 254 476, 72 грн інфляційні втрати та 41 634, 36 грн 3 % річних за період прострочення з 29.03.2011 до 23.02.2017.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/30, в частині повної оплати присуджених грошових коштів у розмірі 234 840, 71 грн, внаслідок чого позивачем (як процесуальним правонаступником Публічного акціонерного товариства "Київенерго") на підставі статті 625 ЦК України нараховані відповідачеві проценти річних та втрати від інфляції за період з 29.03.2011 по 23.02.2017.

4. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

Ухвалу про відкриття провадження від 28.09.2023 направлено відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Поштове відправлення №0600049700986 отримано відповідачем 05.10.2023, про що міститься відмітка на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Згідно із п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/14882/23 однак своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

5. Оцінка доказів та висновки суду.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40, яке набрало законної сили, про що 11.04.2011 було видано наказ на примусове виконання, стягнуто з відповідача - Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» (ідентифікаційний код: 23168794) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (ідентифікаційний код: 00131305) основний борг у розмірі 187 282,18 грн, 26 896, 62 грн інфляційних втрат, 8 655, 87 грн 3% річних, 9 447, 22 грн пені, а також 2 322, 82 грн державного мита та 236, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40, встановлено наступне:

(1) 01.05.2001 між АЕК «Київенерго» (Енергопостачальна організація) та Підприємством (Абонент) було укладено Договір №8171001 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого Енергопостачальна організація зобов`язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору;

(2) за період з 01.01.2009 до 01.12.2010 у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.12.2010 становить 187 282,18 грн, підтверджується розрахунком основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії за період з січня 2009 року до грудня 2010 року, а також довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію від АК «Київенерго»;

(3) позивач (ПАТ «Київенерго (ідентифікаційний код: 00131305)) також просив стягнути з відповідача пеню у сумі 9 447,22 грн, 3% річних у розмірі 8 655,87 грн та інфляційні втрати у розмірі 26 896,62 грн за період прострочення з січня 2009 року по грудень 2010 року згідно доданого до позову розрахунку;

(4) суд встановив, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних підлягає задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 9 447,22 грн пені, 26 896,62 грн інфляційних втрат та 8 655,87 грн 3 % річних.

З урахуванням вище викладеного, суд дійшов висновку, що факт неналежного виконання відповідачем обов`язку в частині повної оплати за використану теплову енергію є таким, що не потребує доказуванню в силу ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №34/40 про заміну стягувача у виконавчому провадженні №41068219 встановлено наступне:

(1) відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021 року відбувся електронний аукціон з продажу майна в процедурі банкрутства Акціонерного товариства "К. Енерго" - попереднє найменування ПАТ «Київенерго» (ідентифікаційний код: 00131305), порушений Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19, право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги. Переможцем даного аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальність "Спортсервіс-СТМ";

(2) згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 року, Акціонерне товариство "К. Енерго" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-СТМ" прийняло майно, що є предметом продажу на аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021 року, а саме: право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги на суму 241900394,18 грн.

(3) відповідно до відомостей з протоколу № 1/2021 від 14.09.2021 загальних зборів учасників ТОВ "Спортсервіс-СТМ" змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг";

(4) у зв`язку з таким, суд дійшов висновку замінити стягувача Публічне акціонерне товариство "Київенерго" на його процесуального правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" в порядку статті 334 ГПК України

Матеріалами справи, в тому числі встановлено, що 31.01.2022 постановою старшого державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження №41068219, на підстави ухвали Господарського суду міста Києва від 20.12.2021 у справі №34/40 замінено стягувача - ПАТ «Київенерго» на ТОВ «Київенерго-борг».

Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання (аналогічний висновок міститься у п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 року у справі № 906/1174/18).

Таким чином, суд констатує, що внаслідок проведеного електронного аукціону між АТ "К.Енерго" (попереднє найменування - ПАТ «Київенерго» (код ЄДРПОУ 00131305) та ТОВ "Спортсервіс-СТМ" (теперішнє найменування - ТОВ «Київенерго-Борг») був укладений правочин, який за своєю правовою природою є договором про відступлення права вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію, в тому числі щодо заборгованості Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк».

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначених норм, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем виниклої заборгованості за договором №8171001 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.05.2001, що виникла за період споживання теплової енергії з 01.01.2009 до 01.12.2010.

Згідно із частиною 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Дана правова позиція висвітлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 в справі №916/190/18.

Таким чином, виходячи з положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за час прострочення.

За таких обставин, суд вважає правомірним нарахування позивачем 3 % річних та інфляції в порядку статті 625 ЦК України за період з 29.03.2011 по 23.02.2017, що не охоплюється борговим періодом, що встановлений в рішенні Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/30. Разом з тим, суд зазначає, що строки позовної давності судом не застосовуються, оскільки жодною зі сторін спору не було заявлено про таке застосування.

Поряд з цим, суд дійшов висновку, що позивач не вірно визначає базу нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних, передбачене положеннями статті 625 ЦК України є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги

Тобто, базою (основою) для нарахування 3% річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2018 року у справі №914/712/16.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446 цс 18, вказано, що у частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення. Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

В даному випадку, виходячи зі змісту судового рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40, що набрало законної сили, сума основного боргу (тобто прострочена сума) відповідача становить 187 282, 18 грн.

З огляду на наведене суд зазначає, що нарахування позивачем 3% річних та інфляційних, що передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, може здійснюватися лише на суму простроченого основного боргу, що визначена рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40 без урахування стягнутих цим рішенням інших нарахувань, а також сум судових витрат.

Отже, суд, провівши власний розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 187 282, 18 грн за період прострочення, що не охоплюється рішенням Господарського суду міста Києва від 28.03.2011 у справі №34/40, за допомогою ІПС «Прецедент» встановив, що дійсний розрахунок інфляційних втрат становить 202 941, 62 грн, а не 254 476, 72 грн як зазначає позивач, а дійсний розмір 3 % річних становить 33 187, 43 грн, а не 41 634, 36 грн як зазначає позивач.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

6. Розподіл судових витрат.

В позовні заяві позивач зазначив, що ним понесено судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 4 441, 68 грн і витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500, 00 грн.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України внормовано, що судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500, 00 грн.

Згідно частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Однак, позивач не подав до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500, 00 грн, а також не подав суду заяву про понесення доказів на підтвердження таких витрат в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після ухвалення судового рішення (з огляду на встановлений ГПК строк розгляду спору, таке ухвалення мало відбутися до 28.11.2024 року). Відтак, суд покладає витрати позивача на професійну правничу допомогу на останнього.

Відповідач про понесення ним будь-яких витрат не повідомляв.

Керуючись 13, 73-77, 86, 129, 236-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» до Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» про стягнення 296 111, 08 грн.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Комунальне підприємство «Маяк» (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 8; ідентифікаційний код: 23168794) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код: 32826328) 202 941 (двісті дві тисячі дев`ятсот сорок одна) грн 62 коп. - інфляційних втрат, 33 187 (тридцять три тисячі сто вісімдесят сім) грн 43 коп. - 3 % річних, а також 3 541 (три тисячі п`ятсот сорок одну) грн 94 коп. - судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 51 535, 10 грн інфляційних втрат та 8 446, 93 грн 3 % річних - відмовити.

4. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «КИЇВЕНЕРГО-БОРГ» на професійну правничу допомогу у розмірі 9 500, 00 грн покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко-Легких