Рішення № 115770119, 06.12.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/739/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Демчик Наталії Олександрівни (за вх. № 01-44/3945/23 від 27.11.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/793/23

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про визнання корпоративного договору недійсним

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним корпоративного договору від 28.02.2019, укладеного між сторонами у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на дату укладення оспорюваного договору нею не набуто статусу учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Нірол", оскільки такий статус позивачка набула після державної реєстрації змін до відомостей щодо засновників ТОВ "Нірол".

В якості нормативного обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на норми ст.ст. 203, 207, 215 ЦК України та ч. 1 ст. 7 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до якої головною умовою укладення корпоративного договору є наявність статусу учасника товариства.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.11.2023 в задоволенні позову відмовлено.

27.11.2023 до суду від представника відповідачки - адвоката Демчик Наталії Олександрівни надійшла заява (за вх. № 01-44/3945/23 від 27.11.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/793/23, відповідно до якої остання просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 30.11.2023 прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Демчик Наталії Олександрівни (за вх. № 01-44/3945/23 від 27.11.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/793/23; призначено судове засідання на 06.12.2023 о 10:00.

01.12.2023 до суду від позивача надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідно до яких відзначила, що при визначенні суми витрат на професійну правничу допомогу слід врахувати реальність адвокатських витрат, критерій їх розумності та підстави відмови в задоволенні позову. З урахуванням наведеного просила зменшити витрат на професійну правничу допомогу до 1 000,00 грн.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направила, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

06.12.2023 на електронну пошту суду від адвоката Демчик Н.О. надійшла заява з проханням розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без її участі. Проте, дана заява не підписана ЕЦП.

Позивач в судове засідання не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялась вчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у тому числі, і витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що правову допомогу Присяжнюк О.І. у даній справі надавала адвокат Демчик Наталія Олександрівна, повноваження та обсяг прав якого підтверджуються довіреністю ордером серії АМ № 10507.

Демчик Н.О. має право на зайняття адвокатською діяльністю на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 577 від 27.04.2011.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Суд констатує, що в судовому засіданні 16.11.2023 представник відповідача наголосив, що в разі відмови в задоволенні позову, протягом 5 днів будуть подані докази понесених судових витрат на правничу допомогу згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №379/1418/18).

На підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і для визначення розміру витрат заявником надано копію договору про надання правничої допомоги від 31.03.2023, опис та розрахунок послуг по договору від 31.03.2023, акт приймання-передачі виконаних робіт за договором від 31.03.2023..

Так, 31.03.2023 між Присяжнюк Олександрою Іванівною (клієнт) та адвокатом Демчик Н.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до якого адвокат приймає на себе обов`язки надавати клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а саме у справах, які будуть розглядатися в порядку господарського, цивільного, адміністративного судочинства в усіх судах, державних органах, органах місцевого самоврядування без обмеження повноважень (п. 1.1. договору).

Згідно п.п. 3.1. договору клієнт сплачує адвокату "гонорар успіху" за рішення на користь Клієнта в розмірі 10 000,00 грн. за ведення та участь у кожній господарській справі.

Також п.п. 3.3. договору погоджено, що клієнт зобов`язується оплачувати участь адвоката в судовому засіданні в розмірі 2000,00 гривень за кожне судове засідання. Клієнт зобов`язується оплачувати додаткові витрати, пов`язані з написанням, заяв, відзивів, пояснень, клопотань, скарг. Оплачувати консультації, вивчення документів, аналіз законодавства та судової практики Адвокатом. Опис та розрахунок наданих послуг надається адвокатом у кожній справі, погоджується та підписується сторонами та є невід`ємною частиною даного договору.

Підтвердженням оплати адвокату гонорару та додаткових витрат клієнтом є підписання між сторонами акту приймання виконання виконаних робіт та опису та розрахунку наданих послуг у відповідній справі, що є невід`ємною частиною даного договору (п.п. 3.4. договору).

17.11.2023 Присяжнюк О.І. та адвокатом Демчик Н.О. підписано опис та розрахунок наданих послуг, згідно з яким адвокатом було надано наступні послуги на суму 20 000,00 грн.:

- ознайомлення з матеріалами справи №906/739/23 в приміщенні Господарського суду Житомирської області, консультування клієнта, вивчення позову, аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства та підготовка відзиву на позовну заяву у справі №906/739/23 - 4 000,00 грн.;

- прийняття участі у судових засіданнях - 08.09.2023, 10.10.2023, 16.11.2023 - 6000,00 грн.;

- "гонорар успіху" за рішення суду на користь клієнта в сумі 10 000,00 грн.

Суд звертає увагу, що детальний опис та розрахунок наданих послуг (робіт), підписані між клієнтом та адвокатом, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Для включення всієї суми гонорару та фактичних витрат у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний, виправданий, що передбачено у ст. 126 ГПК України та у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Згідно ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Скориставшись своїм правом, наданим ГПК України, представник позивача заперечила проти заяви відповідача, серед іншого, мотивувавши неспівмірністю зі складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та обсягом наданих послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Частиною п`ятою статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись наведеними вище нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Вивчивши надані представником відповідача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії ч. 4 ст. 126 та на підставі ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.

Щодо вартості послуг, які викладені у п.п. 1-2 детального опису та розрахунку наданих послуг від 17.11.2023 на загальну суму 4 000,00 грн. та складаються зознайомлення з матеріалами справи № 906/739/23 в приміщенні Господарського суду Житомирської області, консультування клієнта, вивчення позову, аналіз законодавства щодо застосування відповідних прав з метою забезпечення законних інтересів та прав клієнта, пов`язаних із застосуванням законодавства та підготовка відзиву на позовну заяву у справі №906/739/23на думку суду, означені послуги адвоката є складовими та за своєю суттю дублюють одну послугу - підготовку відзиву на позовну заяву у даній справі.

Також, судом проаналізовано тривалість судових засідань, в яких адвокат Демчик Н.О. приймала участь - 08.09.2023 (тривалість 27 хв.), 10.10.2023 (тривалість 13 хв.), 16.11.2023 (тривалість 1 год. 25 хв.). Така тривалість судових засідань та вартість послуг адвоката в цій частині не відповідає критеріям розумності та є значно завищеним.

Отже, з урахуванням, зокрема, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах підготовки відзиву на позовну заяву та участі в судових засіданнях суд відмовляє у стягненні 5000,00 грн. за надані послуги, та вважає обґрунтованими до стягнення витрати в сумі 5 000,00 грн.

Що стосується стягнення "гонорару успіху" в сумі 10 000,00 грн., суд, врахувавши правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, дійшов висновку, що такі витрати не мають характеру необхідних, не співрозмірні з виконаною адвокатом роботою, н е м і с т я т ь обґрунтування обсягу фактичних д і й представника відповідача, я к і достатньою мірою можуть бути с п і в в і д н е с е н і з досягненням у с п і ш н о г о р е з у л ь т а т у, у зв`язку з чим їх відшкодування з огляду на обставини даної справи є необґрунтованим.

Також суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Таким чином, оцінивши наявні в матеріалах справи документи та зважаючи на зазначені вище положення законодавства, суд прийшов до висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та часом, витраченим на надання цих послуг.

За таких обставин, приймаючи до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, та керуючись передбаченим ст. 2 ГПК України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів, а також встановленими ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, враховуючи обставини справи і строк її розгляду, загальний обсяг підтверджених доказами наданих послуг з правничої допомоги та при цьому виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і критерію розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Демчик Наталії Олександрівни (за вх. № 01-44/3945/23 від 27.11.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/793/23 частково і покладення на позивача понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн. В задоволенні решти вимог позивача про стягнення 15 000,00 грн. витрат на правову допомогу суд вважає за необхідне відмовити.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Демчик Наталії Олександрівни (за вх. № 01-44/3945/23 від 27.11.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/793/23 задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

- на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

3. В решті вимог заяви відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 18.12.23

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу в Електронний кабінет

3 - адвокату Вірьовкіну О.І. в Електронний кабінет

4 - відповідачу (рек.)