Рішення № 115766671, 13.11.2023, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/12629/15-ц

Категорія 62

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2023 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника відповідача-1 - адвоката Межової К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора, -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , в якому просить: 1) позбавити права користування квартирою АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; 2) усунути перешкоду ОСОБА_4 в здійсненні ним права володіння, користування та розпорядження належної йому квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення, виселивши ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення.

Провадження у справі за даним позовом було відкрито ухвалою від 18.11.2015 р. (суддя Богінкевич С.М.).

В березні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна В.М., в якому, уточнивши позовні вимоги, просили 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири 120 від 25 червня 2015 року за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна; 2) скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 22376373 від 25.06.2015 року 13:06:19.

Ухвалою від 26.03.2016 р. вищевказаний зустрічний позов об`єднаний в одне провадження із зазначеним вище первісним позовом.

В листопаді 2016 року ОСОБА_5 , як третя особа із самостійними вимогами, звернувся до суду із позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за Договором позики грошей, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. та зареєстрований в реєстрі за номером 2091 в розмірі 1 154 281 грн. 25 коп. (один мільйон сто п`ятдесят чотири тисячі двісті вісімдесят одну гривню двадцять копійок), звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м., ринкова вартість якого станом на 27 травня 2016 року, відповідно до звіту про оцінку майна (ідентифікатор за базою ФДМУ №513948_27052015_МN07-150527-002), становить 867 681,00 грн„ шляхом визнання права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м. за ОСОБА_5 ; визнати за ОСОБА_5 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,4 кв.м., житловою площею 33,7 кв.м.

Ухвалою від 28.03.2017 р. ОСОБА_5 залучений до участі в справі як третя особа із самостійними вимогам на предмет спору за первісним позовом.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 22.11.2017 р. матеріали справи передані для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

Відповідно п.9 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.) застосуванню при розгляді даної справи підлягають норми чинного з 15.12.2017 р. ЦПК України (2017 р.). Розгляд справи проведений в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 18.11.2018 р. первісний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення - залишено без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України в зв`язку із повторною неявкою позивача.

Ухвалою від 12.06.2019 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову повернуто заявнику.

Через канцелярію суду 25.07.2019 року надійшла нова заява ОСОБА_5 , про забезпечення позову.

29.07.2019 р. ухвалою Подільського районного суду м. Києва забезпечено позов шляхом, а саме: 1) накладено заборону відчуження на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_4 на праві власності; 2) заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та особам, що мають повноваження державного реєстратора, вчинення дій, спрямованих на відчуження, розпорядження та (або) реєстрацію, перереєстрацію зареєстрованого за ОСОБА_4 на праві власності нерухомого майна, а також вчиняти будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_4 та будь-які дії щодо внесення записів про припинення/зміну/скасування/поновлення та інші дії, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон і відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного суду від 22.10.2020 року скасовано вищевказану ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 29.07.2019 р. про забезпечення позову.

В червні 2021р під час підготовчого провадження позивачі за зустрічним позовом уточнили позовні вимоги та просили: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири 120 від 25 червня 2015 року за адресою: АДРЕСА_2 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна; 2) визнати незаконною державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасувати запис про право власності, індексний номер 22376373 від 25.06.2015 року 13:06:19, вчинений державним реєстратором приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна; 3) скасувати рішення державного реєстратора приватного нотариуса Київського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни, на підставі якого внесено 25.06.2015 р. запис про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, індексний номер 22376373, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М. (реєстр. № 2091) на суму 702 564 грн., що на той час відповідало 88 040 дол. США, які позичальник зобов`язалась повернути не пізніше 10.09.2011 р. У відповідності до умов цього договору, у забезпечення виконання грошових зобов`язань, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено Договір іпотеки (реєстр. № 2091), предметом якої є квартира за адресою: АДРЕСА_3 , що належала, на той час на праві власності ОСОБА_2 , згідно Свідоцтва про право власності від 02.08.2010 року, виданого Головним Управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради, копія якого долучена до матеріалів справи. Зазначеним Договором іпотеки сторони узгодили можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання, відповідно до застереження, що міститься у п. 5 цього правочину. Проте встановленого договором та діючим законодавством порядку відповідачем ОСОБА_5 дотримано не було. Як дізналась, згодом, позивачка ОСОБА_2 та інші позивачі, між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, 25 червня 2015 року був укладений договір купівлі - продажу квартири за адресою: АДРЕСА_3 , власником якої на той момент була ОСОБА_2 . При цьому, 25.06.2015 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною В.М було здійснено державну реєстрацію (індексний номер 22376373) за ОСОБА_4 (особа, відмінна від іпотекодержателя) права власності на вказану квартиру. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що підставою виникнення права власності у ОСОБА_4 (індексний номер № 22376473) є договір іпотеки від 25 червня 2015 року (Докази долучені до матеріалів справи). Дані обставини визнаються сторонами, а тому не потребують додаткового доказування. Таким чином між сторонами виникли правовідносини пов`язані із позасудовим зверненням стягнення на іпотечне майно та захист права власності. Зазначене відчуження виявилось абсолютною несподіванкою як для власниці квартири ОСОБА_2 , так і для членів її сім`ї - позивачів ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , які спільно проживають з нею і є зареєстрованими у спірній квартирі, оскільки жодних попереджень, в тому числі письмового «Повідомлення про-намір» від іпотеко держателя ОСОБА_5 про його намір звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення від власного імені договору купівлі-продажу цього нерухомого майна сторонній особі, в супереч умовам договору іпотеки, вимогам ст. 38 ЗУ «Про іпотеку», - їм не направлялося. Це свідчить про ухилення відповідача від виконання обов`язку, передбаченого ст.ст. 35, 38 ЗУ «Про іпотеку», порушення ним вимог п. 5.4.2 Договору іпотеки від 10.09.2010 р. (реєстр. № 2091), а отже - незаконне відчуження предмета іпотеки від власного імені відповідачу ОСОБА_4 та невідповідність оскаржуваного Договору купівлі - продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 25.06.2015, вимогам діючого законодавства України. Як засвідчують матеріали цивільної справи, ОСОБА_5 мав за 30 (тридцять) календарних днів повідомити, а саме надіслати «повідомлення про намір» ОСОБА_2 до укладання договору купівлі-продажу, оскільки остання має переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя, але від виконання цього' обов`язку ухилився. П. 3 спірного Договору купівлі-продажу квартири від 25 червня 2015 року приватний нотаріус Анохіна В.М. неправомірно та безпідставно зазначає, що згідно заяви від 14 травня 2015 року за реєстровим номером 2030 в порядку ст. 84 Закону України «Про нотаріат» іпотекодержатель повідомив іпотекодавця про намір звернути стягнення на передане в іпотеку майно шляхом продажу третій особі, оскільки подібна вимога іпотекодателю за встановленою адресою не направлялась.У матеріалах реєстраційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , серед документів на підставі яких державним реєстратором приватним нотаріусом КМНО Анохіною В.М. від 25.06.2015 було здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_4 , відсутні докази отримання вимоги іпотекодавцем, так як існуюче у матеріалах реєстраційної справи поштове відправлення від 14.05.2015 вих. № 67/2-24, містить інформацію про адресу ОСОБА_2 на яку воно не було направлено. Згідно поштового повідомлення про вручення, за яким означена поштова кореспонденція, насправді, була відправлена на адресу, яка не співпадає із адресою іпотекодавця ( АДРЕСА_4 ) та відсутні докази отримання даного повідомлення самим позивачем або іншими особами (позивачі), які мешкають з ним в однієї квартири (особистий підпис (підписи) позивачів, в.т.ч. ОСОБА_2 на цьому повідомленні про вручення поштової кореспонденції, - відсутній. Зазначений факт ухилення від виконання свого обов`язку, передбаченого як Законом України «Про іпотеку», так і Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, щодо надіслання боржнику повідомлення-вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та усунення таких порушень, є. встановленим, що зумовлює висновок про недотримання відповідачами вимог діючого законодавства при укладенні оскаржуваного правочину від 25.06.2015 р. та що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_4 проведена приватним нотаріусом Анохіною В.М. як державним реєстратором всупереч норм чинного законодавства. Таким чином, відповідач ОСОБА_4 не може вважатися таким, що правомірно набув право власності на нерухоме майно згідно договору купівлі-продажу від 25.06.2015 року на підставі договору іпотеки від 10 вересня 2010 року, оскільки його умовами останнього прямо пов`язано перехід за права власності на (предмет іпотеки із моментом отримання іпотекодавцем повідомлення про усунення порушень і його відмовою (в т.ч. мовчазною відмовою) від скористання своїм правом на усунення (протягом 30 днів з моменту отримання повідомлення допущених порушень першочергове придбання).

03.12.2021 р. через канцелярію суду ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить заборони будь-яким суб`єктам державної влади, в тому числі: Подільській районній в м. Київ державній адміністрації, Територіальному підрозділу Подільського району міста Києва Державної міграційної служби України здійснювати будь-які дії, спрямовані на реєстрацію чи зняття з місця реєстрації місця проживання будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 08.12.2021р. Подільській районній в м. Києві відмовив в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.

Під час підготовчого провадження третя особа з самостійними вимогами щодо предмету спору ОСОБА_5 уточнив свої позовні вимоги та просив звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 49,4 кв.м, житловою площею 33,7 кв.м, шляхом реалізації (продажу) його з публічних (електронних) торгів за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна на момент продажу, але не нижче за визначену звітом про оцінку майна (ідентифікатор за базою ФДМУ №513948_27052015_МN07-150527-002) ціну на рівні 867 681,00 грн. (том 2 арк.спр.137-145).

Ухвалою від 01.02.2023р. Подільській районній в м. Києви зустрічний позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконною державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності та скасування рішення державного реєстратора залишено без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.3 ЦПК України у зв`язку з повторною неявкою позивачів.

Вказаною вище ухвалою районного суду від 01.02.2023 р. позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про звернення стягнення на предмет іпотеки - залишено без розгляду на підставі ст.257 ч.1 п.5 ЦПК України (за заявою позивача про залишення позову без розгляду).

Постановою Київського апеляційного суду від 21.03.2023р. за апеляційною скаргою позивача за зустрічним позовом скасовано ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01.02.2023 року в частині залишення без розгляду зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання незаконною державної реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та скасування запису про право власності та скасування рішення державного реєстратора, направлено справу в цій частині для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 07.08.2023р. Київський апеляційний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 01.02.2023 року.

Представником відповідача-1 ОСОБА_4 подані письмові пояснення, в яких сторона відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений і нотаріально посвідчений за реєстровим № 2091 договір позики грошей, за яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 у борг 702564 (сімсот дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., що було еквівалентно 88040 доларам США, і зобов`язалася повернути їх в порядку та строки відповідно до умови договору. З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за вказаним договором позики грошей, ОСОБА_2 з ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, 10 вересня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом КМНО Анохіною В. М. за реєстровим № 2093, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 в іпотеку належну їй на той час двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною до Державного реєстру Іпотек, який наразі є невід`ємною складовою частиною новоствореного Державного реєстру прав, було внесено запис про обтяження переданої ОСОБА_2 в заставу квартири АДРЕСА_1 . Також було накладено за реєстровим № 2093 заборону відчуження переданої ОСОБА_2 в заставу квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за договором позики грошей сплатила ОСОБА_5 лише частково 137937 грн. 36 коп., а решта коштів так і залишилась нею неповернута. Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року, яке набрало законної сили позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволені частково: стягнено на його користь борг за договором позики з ОСОБА_2 борг на загальну суму 1 154 281 грн. 25 коп. Вказане рішення суду, що набрало законної сили, ОСОБА_2 також не виконала і позичені кошти у визначеному судом розмірі кредитору ОСОБА_5 не повернула. Таким чином, звернувши стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку і реалізувавши його третій особі- покупцю ОСОБА_4 іпотекодержатель ОСОБА_5 належним чином задовольнив свої грошові вимоги за основним зобов`язанням за рахунок вартості переданого в іпотеку майна. Покупець ОСОБА_4 25.06.2015р. придбав у власність наведену вище квартиру за договором купівлі-продажу у законний спосіб. Всі розрахунки за договором були виконані у повному обсязі, будь-яких претензій сторони один до одного не мають. ОСОБА_4 є законним набувачем квартири АДРЕСА_1 . Своє право власності ним було належним чином зареєстровано у Дєржрєєстрі речових прав на нерухоме майно за № 10177593 (витяг від 25.06.2015р. № 396728971.

Позивачем-2 ОСОБА_3 подані письмові заперечення, в яких позивач зазначає проте, що ОСОБА_4 в 2015 році звернувся до суду з позивними вимогами, про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, 18 листопада 2015 року ухвалою Подільського районного суду м. Києва, відкрито провадження. У судові засідання систематично не з`являвся, у зв`язку з чим в 2018 році, ухвалою Подільського районного суду первісний позов ОСОБА_4 залишено без розгляду. предметом позову, було усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення. Зі змісту процессуального документа, поданого ОСОБА_4 , вбачається не письмові пояснення щодо розгляду позивних вимог, які знаходяться в провадженні суду, а фактично подача нового позиву, в ньому зазначено самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтуванню наведені інші обставини (фактичні підстави), які не були визначені позивачем первісною підставою позову. Окрім цього, з матеріалів справи, та доказів отриманих в підготовчому засіданні, вбачається що ОСОБА_5 , систематично звертався до державного реєстратора, з вимогою зареєструвати за ним право власність, на спірне майно, проте йому було відмовлено у зв`язку з не належним повідомленням ОСОБА_2 . Тому у в 2015 році, ОСОБА_5 , звертається до приватного нотаріуса КМНО Анохіна В.М., та надсилають заяву взагалі на іншу адресу, після повернення даної заяви до приватного нотаріуса КМНО Анохіна В.М., з підстави, що особа «не знаходиться», приватний нотаріус посвідчує договір купівлі - продажу між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Одразу після цього, ОСОБА_4 , звертається до суду, з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення. Дізнавшись з позову, про договір купівлі-продажу, ОСОБА_2 подає зустрічний позов до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , третя особа ПН КМНО Анохіна В.М., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, та скасування рішення приватного нотаріуса КМНО Анохіна В.М., на підставі якого був посвідчений договір купівлі - продажу, а також долучає до суду докази, отримані в ході досудового розслідування, відкритого за її заявою, ОСОБА_2 в Подільському РУ ГУ МВС в Києві. Після цього, ОСОБА_5 , звертається до суду з позов про звернення стягнення на нерухоме майно, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору. ОСОБА_4 , у судові засідання систематично не з`являвся, у зв`язку з чим в 2018 році, ухвалою Подільського районного суду первісний позов ОСОБА_4 - залишено без розгляду.

Позивачі та їх представник, будучи у встановленому законом порядку повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, кожним позивачем подана заява про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні представник відповідача-1 ОСОБА_4 заперечувала проти позовних вимог в повному обсязі та просила відмовити у його задоволенні з підстав, наведених у письмових поясненнях.

Відповідач-2 ОСОБА_5 та його представник в судове засідання повторно не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог закону, про причини неявки суд не повідомили.

Третя особа - приватний нотаріус КМНО Анохіна В.М. у судове засідання повторно не з`явивилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалахсправи міститься заява про розгляд справи без її участі.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 10 вересня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 був укладений і нотаріально посвідчений за реєстровим N 2091 договір позики грошей, за яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_5 у борг 702564 (сімсот дві тисячі п?ятсот шістдесят чотири) грн. 00 коп., що було еквівалентно 88040 доларам США, і зобов?язалася повернути їх в порядку та строки відповідно до умови договору.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов?язань за договором позики грошей, ОСОБА_2 з ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки, 10 вересня 2010 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною за реєстровим N 2093, за умовами якого ОСОБА_2 передала ОСОБА_5 в іпотеку належну їй на той час двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною до Державного реєстру Іпотек, який наразі є невід?ємною складовою частиною новоствореного Державного реєстру прав, було внесено запис про обтяження переданої ОСОБА_2 в заставу квартири АДРЕСА_1 . Також накладено за реєстровим № 2093 заборону відчуження переданої ОСОБА_2 в заставу квартири АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 за договором позики грошей сплатила ОСОБА_5 137937 грн. 36 коп., решта коштів.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року, що набрало законної сили, позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволені частково: стягнено на користь позивача борг за договором позики з ОСОБА_2 на загальну суму 1 154 281 грн. 25 коп. ОСОБА_2 рішення Подільського районного суду м. Києва від 27 березня 2014 року не виконала і позичені кошти у визначеному судом розмірі кредитору ОСОБА_5 не повернула. У зв`язку з чим, на підставі ст. ст. 36, 38 Закону України "Про іпотеку" та п. 5.4, п. 5.4.2 укладеного між сторонами 10 вересня 2010 року договору іпотеки, 25 червня 2015 року іпотекодержатель ОСОБА_5 звернув стягнення на предмет іпотеки у передбачений договором позасудовий спосіб і продав квартиру АДРЕСА_1 покупцю ОСОБА_4 за ціною згідно звіту про оцінку майна (ідентифікатор за базою ФДМУ N? 513948_27052015_MN07-150527-002) в розмірі 867 681 грн. 00 коп., про що був укладений договір договір купівлі-продажу квартири (в порядку статті 38 Закону України "Про іпотеку"), 25 червня 2015 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Анохіною Вікторією Михайлівною за реєстровим N 2313. Задля укладення даного договору і до моменту його вчинення за заявою іпотекодержателя ОСОБА_5 приватний нотаріус виключила з Державного реєстру прав записи про обтяження квартири N? АДРЕСА_1 іпотекою та про накладення на неї заборони відчуження.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , позивачі за зустрічним позовом, вказують про те, що не отримували від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Анохіної Вікторії Михайлівни або від іпотекодержателя ОСОБА_5 письмового повідомлення про намір кредитора звернути стягнення на предмет іпотеки і продати його третій особі-покупцю, і це є підставою для визнання укладеного в порядку ст. 38 Закону України "Про іпотеку" договору купівлі-продажу від 25 червня 2015 року іпотечного майна - квартири АДРЕСА_1 , що посвідчений приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна, недійсним.

Відповідно ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку", якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Тобто передбачені конкретні правові наслідки порушення положень ч. 1 ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».

Прі цьому, суд зазначає, у разі недотримання іпотекодержателем вимоги щодо направлення іпотекодавцю та іншим особам, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу іпотечного майна такий іпотекодержатель несе лише можливу відповідальність перед вказаними особами за відшкодування збитків (у разі їх завдання).

Аналогічна правова позиція повністю викладена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 вересня 2018 року по справі № 766/13946/16-ц: "стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Цивільним Кодексом та іншими законами може встановлюватися для захисту певних чи окремих категорій прав спеціальні способи захисту прав, а тому суд під час розгляду і вирішенні цивільної справи визначає спосіб захисту виходячи із закону, який регулює конкретні правовідносини, і тих юридичних фактів, що обумовлюють виникнення цих правовідносин та цього спору. Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правильно виходили із того, що недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а тому дійшли обґрунтованого висновку про обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, у зв`язку із чим суди правильно відмовили у задоволенні позову. За таких обставин, доводи касаційної скарги про наявність підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним є необґрунтованими. Слід зазначити, що позивач не позбавлена можливості захистити свої права у спосіб, передбачений статтею 38 Закону".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 вересня 2019 року по справі № 320/357/16-ц, також зазначено: «Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що недодержання іпотекодержателем вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна за заниженою ціною є підставою відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним, а тому дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову».

Отже, доводи позивачів за зустрічним позовом про недодержання іпотекодержателем ОСОБА_5 вимог ч. 1 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення іпотекодавця ОСОБА_2 про намір продажу іпотечного майна суд вважає недоречними як підстава для визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 недійсним. Суд зауважує, що доводи позивачів за зустрічним позовом можуть розглядатися лише в контексті можливої відповідальності іпотекодержателя ОСОБА_5 перед іпотекодавцем ОСОБА_2 за відшкодування можливо завданих збитків через неповідомлення про намір продажу іпотечного майна. При цьому, факт реальності завдання збитків, їх правова природа, вина заподіювача шкоди, неправомірність його дій чи бездіяльності та наявність причинно-наслідкового зв`язку між вказаними обставинами має бути доведена саме зацікавленою особою (позивачем) на загальних підставах.

Суд також вважає зазначити, що право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи охоронюваних законом інтересів закріплено у ст. 55 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і безпосередньо в статтях 2 і 4 Цивільного процесуального кодексу України. Дані норми передбачають право на захист цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорення.

В силу ст. 264 та п. 4 ч. 4 ст. 265 ЦПК України, під час ухвалення рішення, суд зобов`язаний вирішити і зазначити в ньому, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду. За таких обставин суд звертає увагу на наведене Верховним Судом України у його рішенні від 17 лютого 2010 року визначення поняття позову як матеріально-правової вимоги до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги - позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом - відповідач1. Тож, у випадку, якщо права, за захистом яких особа звернулася до суду, не порушені, така особа є неналежним позивачем, а її звернення до суду є проявом очевидного зловживання нею правом на звернення до суду із безпідставними позовними вимогами.

Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2940цс15 виклав правовий висновок про те, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину (рішення) підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд України дійшов також у наступних своїх постановах: від 10 лютого 2016 року у справі № 6-3005цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 6-589цс16, від 11 травня 2016 року у справі № 6-806цс16, від 22 червня 2016 року у справі № 6-1024цс16, від 10 липня 2017 року у справі № 6-1002цс17.

Верховний Суд України у постанові від 09 листопада 2016 року у справі № 6-1403цс16 зробив правовий висновок про те, що з урахуванням норм частини першої статті 3 ЦПК України (в редакції, яка була чинна станом на момент винесення Постанови), частини першої статті 15 ЦК України, правом звернення до суду за захистом наділені: особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів; органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і, залежно від установленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд України в постанові від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1414цс17 дійшов висновку про те, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 ЦК України). Відповідно до частин другої та третьої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Отже зі змісту зазначених норм законодавства суд робить висновок, що особа має право звернутися в суд лише в тому випадку, якщо її права були порушені. Позивачі у зустрічній позовній заяві не довели і не обґрунтували, яким чином оспорюваний ними договір купівлі-продажу іпотечного майна порушує їхні права чи інтереси.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на ту обставину, що позивачі за зустрічним позовом не заперечують, що боржник ОСОБА_2 не повернула кредитору ОСОБА_5 суму заборгованості за договором позики.

Відповідно до ч.3, ст. 12; ч.1, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналізуючи докази, зібрані у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що кредитор ОСОБА_5 прийняв правомірне рішення про необхідність звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_1 , у позасудовий спосіб шляхом продажу його покупцю ОСОБА_4 .

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу недійсним та скасування рішення державного реєстратора.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, сплачений позивачами за зустрічним позовом судовий збір не підлягає стягненню на їх користь.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В :

В зустрічному позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування рішення державного реєстратора - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач-1 - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Позивач-2 - ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Позивач-3 - ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач-1 - ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_4 );

Відповідач-2 - ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_5 );

Третя особа - приватний нотаріус Київського нотаріального округу Анохіна Вікторія Михайлівна (місцезнаходження: АДРЕСА_8 ).

Суддя Н. М. Ларіонова