Ухвала суду № 115763918, 20.12.2023, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/704/23

Провадження № 2-др/282/4/23

У Х В А Л А

Іменем України

20 грудня 2023 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Носача В.М.,

за участю секретаря судового засідання Демчук В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження заяву представника позивача адвоката Макаренка Івана Яковича про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат по оплаті правничої допомоги в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Любарського районного суду Житомирської області перебувала цивільна справа №282/704/23 за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка про визнання додаткової угоди до договору оренди недійсною.

Рішенням Любарського районного суду позовні вимоги задоволено.

05 грудня 2023 року представником позивача адвокатом Макаренком І.Я. подано заяву про стягнення з ПСП ім. Пархоменка на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат по оплаті правничої допомоги в сумі 20000 грн. До заяви додано договір про надання правничої допомоги, квитанцію про сплату послуг ОСОБА_3 .

У відповідності дост. 270 ЦПК Українисуд ухвалює додаткове судове рішення без виклику сторін.

Згідно ч.2ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цьогоКодексурозгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву, дослідивши матеріали справи №282/704/23, оцінивши в сукупності зібрані в справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Любарського районного суду визнано недійсною додаткову угоду від 08.01.2020 до договору оренди землі від 25.03.2005 на земельну ділянку площею 2,2951 га. за кадастровим номером 1823182400:04:002:0050, укладену між Приватним сільськогосподарським підприємством ім. Пархоменка та ОСОБА_4 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 , речове право якого зареєстровано державним реєстратором Чуднівської міської ради Житомирської області 12.02.2020, номер запису про інше речове право 35549311, індексний номер рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 51201303 від 18.02.2020.

Відповідно дост.270 ЦПК Українисуд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

При ухваленні судового рішення у справі № 282/704/23 від 30 листопада 2023 року судом не було вирішено питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Так, у відповідності до ч. ч. 1, 3ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідност.137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно п.1 ч.2ст.141 ЦПК України,судові витрати,пов`язаніз розглядомсправи,покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається із матеріалів справи представником позивача заявлено вимогу про стягнення на користь позивачки 20000 грн. на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч.3ст.141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)».

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосуваннястатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзаявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до положень ч.4ст.62 ЦПК Україниповноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно доЗакону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно достатті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час(стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

До заяви від 05 грудня 2023 року представником позивача долучено:

- копію договору про надання правничої допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Макаренком І.Я. від 05 червня 2023 року. Розділом 2 даного договору сторони визначили розмір гонорару за виконання передбачуваних даним Договором робіт в розмірі 20000 грн.;

- квитанцію від 30.11.2023 №0.0.3332947441.1 про сплату ОСОБА_1 за правничу допомогу ОСОБА_3 на підставі договору від 05.06.2023.

Згідно положень ч.8ст.141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

30 листопада 2023 року представник позивачки ОСОБА_3 подав до суду заяву, про те що докази на підтвердження витрат у зв`язку з розглядом справи будуть подані стороною позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до частини дев`ятоїстатті 83 ЦПК Україникопії доказів, (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Порушення позивачем приписів ч. 9ст. 83 ЦПК України, а саме, не направлення відповідачам доказів, які підтверджують факт понесення ним витрат на правову допомогу, позбавляє іншу сторону (відповідача) можливості підготувати та подати до суду відповідні заперечення проти таких вимог, що в свою чергу, порушує принципи диспозитивності та змагальності сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) верховний суд вказав, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Відтак, оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов`язку та не направлення іншій стороні всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат призводить до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавляє можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічнаправова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/14138/18.

Верховний Суд у додатковій постанові від 21.08.2019 у справі №922/2821/18 зазначив, що у випадку недотримання заявником вимог щодо належного направлення відповідних копій документівіншій стороні, а також у разі ненадання суду доказів підтвердження факту такого надсилання, суд не може брати до уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви, адже відсутні підстави для задоволення заяви відповідача про відшкодуванні витрат на правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення з цього питання.

У постанові від 15 листопада 2023 року справа №308/7190/21 провадження №61-10857св23 Верховний суд вказав, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відмову у задоволені заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення, так якзаявником у порушення свого процесуального обов`язку не направлено іншим учасникам справи всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення на правничу допомогу витрат, що призвело до порушення принципу змагальності, неможливості іншим учасникам судового розгляду ознайомитись із їхнім змістом, позбавило можливості надати свої заперечення щодо обсягів витрат, а також правильності їх обрахунку. При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У зв`язку з цим суд не може братидо уваги докази понесення витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду відповідної заяви.

Згідно ч.4ст.12 ЦПК Україникожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Як вбачається з матеріалів справи, до заяви про ухвалення додаткового рішення адвокатом Макаренком І.Я. в порушення вимог частини дев`ятоїст. 83 ЦПК Українине долучено доказів направлення відповідачу всіх копій доказів на підтвердження дійсності понесення витрат на правничу допомогу, а тому такі докази судом до уваги не приймаються, в зв`язку із чим заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Згідно положень ч.5ст.270 ЦПК Українидодаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 258, 260, 270 України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства ім. Пархоменка на користь ОСОБА_1 понесених нею витрат по оплаті правничої допомоги в цивільній справі №282/704/23- відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.

Головуючий суддя В.М. Носач