Постанова № 1157610, 23.11.2007, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

08.11.07р.

Справа № А38/455-07

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс–М», м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі, м.Кривий Ріг Дніпропетровської області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Бишевська Н.А.

Секретар судового засідання Бикова А.О.

Представники сторін:

Від позивача: Харченко Л.О., дов. № 000106 від 01.10.2007 року, Тригуб В.І., дов. № 000089 від 01.06.2007 року

Від відповідача: Колпакова Т.В., дов. № 30976/10/100 від 29.10.2007 року, Шереверова В.М., дов. № 27211 від 17.09.2007 року

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транссервіс–М»звернулося з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Південної міжрайонної державної податкової інспекції в м. Кривому Розі від 23.03.2007 року № 0000972301\0, від 19.04.2007 року № 0000972301\1, від 22.06.2007 року № 0000972301\2

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неправомірність зробленого податковими органами висновку про заниження підприємством податку на прибуток, порушенням податківцями вимог законодавства з питань оподаткування прибутку підприємств.

11.10.07р. від позивача надійшла заява про доповнення позовних вимог, відповідно до якої позивач приєднує до заявлених вимог вимогу про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 11.09.2007р. №0000972301/3, винесеного за результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 23.03.2007 року № 0000972301\0.

25.10.07р. позивачем доповнено підстави адміністративного позову. Так, зазначено, що постановою Ленінського суду м. Кіровограду від 22.01.2007р. на підставі якої винесено наказ № 160 від 21.02.2007 та здійснено перевірку, передбачено проведення комплексної позапланової перевірки ТОВ «Транссервіс-М»з питань взаємовідносин з ВАТ «Південний ГЗК»та ВАТ «Суха балка», в той час як податковим органом здійснено також перевірки з питань взаємовідносин з ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК»та іншими підприємствами не вказаними в постанові Ленінського суду м. Кіровограду. Оскільки на думку позивача, підстави для проведення перевірки з іншими підприємствами, окрім ВАТ «Південний ГЗК»та ВАТ «Суха балка»відсутні, позивач вважає спірні податкові повідомлення рішення такими, що підлягають визнанню нечинними.

Відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на законність та обґрунтованість проведення перевірки, вказуючи, що в процесі перевірки виявлені факти, які підтверджують порушення, викладені в акті перевірки, на підставі чого винесені обґрунтовані повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 160 КАС України за результатами розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За результатами позапланової виїзної перевірки, проведеної Південною МДПІ в м. Кривому Розі згідно наказу № 160 від 21.02.2007 начальника Південної МДПІ у м. Кривому Розі, винесеного на підставі постанови Ленінського суду м. Кіровоград від 22.01.2007р. про проведення позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Транссервіс-М»з питань дотримання податкового законодавства, складено акт № 24/230/33178746 від 14.03.2007 року, згідно якого виявлено порушення вимог п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині заниження скоригованого валового доходу за період з 01.04.2006 року по 31.12.2006 року на суму 196 875,00 грн.

В акті перевірки №24/230/33178746 від 14.03.07р. зазначено наступне:

«…в порушення п.4.1ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. №334/94-ВР, ТОВ «Транс сервіс-М»занизило скоригований валовий доход на суму отриманої винагороди експедитора від виконання умов договорів, укладених з ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК»за період з 01.04.06р. по 31.12.06р. в розмірі 196875,00 грн., в т.ч.:

1 півріччя 2006р. –91200 грн.

3 квартали 2006р. –146175 грн.

11 місяців 2006р. –185475 грн.

2006рік –196875,00 грн.

в результаті занижено податок на прибуток у розмірі 49219,00 грн., в т.ч.

1 півріччя 2006р. –22800 грн.

3 квартали 2006р. –36543 грн.

11 місяців 2006р. –46369 грн.

2006рік –49219 грн.

Згідно з документами, наданими до перевірки, в періоді, що перевірявся, ТОВ «Транс сервіс-М»здійснювало послуги по експедируванню залізнорудної сировини, замовником яких є зокрема ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК». На виконання умов договорів про транспортно-експедиційне обслуговування від 31.01.05р. №001/2005, від 22.04.05р. №013/2005, укладених з ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК», відповідно до актів здачі-приймання виконаних робіт, ТОВ «Транс сервіс-М»(експедитор) в період з 01.04.06р. по 31.12.06р. отримано винагороду за надані послуги в розмірі 592300,92 грн., до складу валового доходу за відповідні періоди товариство включило 395425,00 грн., різниця 196875 грн. (стор.25-28 акту перевірки)

Відповідно умов договорів, розмір винагороди експедитору визначається як різниця між узгодженою вартістю перевезень та її фактичною вартістю після розрахунків з усіма учасниками перевізного процесу (п.4.6 ст.6 договорів)…»

За висновками податкового органу ТОВ «Транс сервіс-М»самостійно зменшено вказану в актах здачі-приймання виконаних робіт суму винагороди Експедитора на суму додаткових витрат (оплата послуг третіх осіб) в розмірі 196875,00 грн., внаслідок чого занижено валовий дохід за відповідні періоди на суму 196875,00 грн.

Відповідно до листів ВАТ «Центральний ГЗК» (вих. №4978/18 від 03.08.04р.) та ВАТ «Північний ГЗК»(вих..№183,81 від 10.07.2007р.), транспортно-експедиційне обслуговування вагонів з залізорудною сировиною по території України ТОВ «Транс сервіс-М»не надавав. За перевезення сировини, при відправленні сировини на експорт, по території України до кордону несе відповідальність Укрзалізниця, згідно умов договорів, укладених з ДП «Придніпровська залізниця». ТОВ «Транс сервіс-М»укладало від свого імені та за рахунок ВАТ «Центральний ГЗК»та ВАТ «Північний ГЗК»договори на залізничне перевезення залізорудної сировини тільки по території республіки Молдова.

На підставі зазначеного акту підприємству направлено податкове повідомлення-рішення № 0000972301\0 від 23.03.2007 року на суму 64712,10 грн., в тому числі за основним платежем з податку на прибуток на суму 49219,00 грн. та за штрафними санкціями з цього податку на суму 15493,10 грн.

За результатами процедури адміністративного оскарження скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс–М»залишені без задоволення, податкові повідомлення-рішення без змін, позивачу направлені податкові повідомлення-рішення від 19.04.2007 року № 0000972301\1, від 22.06.2007 року № 0000972301\2, від 11.09.2007р. №0000972301/3,

Суд задовольняє позовні вимоги з огляду на наступне.

При перевірці правильності визначення валового доходу по взаємовідносинах з ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК»перевіряючими наведені дані в таб.18, які заповнювались з актів виконаних робіт між ТОВ «Транссервіс-М»та ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Центральний ГЗК». В гр.7 таблиці внесені данні, які в актах виконаних робіт чітко визначені як «додаткові витрати та винагорода експедитора», тобто сума, відображена в табл.18 як сума винагороди експедитора, містить у собі крім суми винагороди ще й суму витрат на інформаційне забезпечення конкретних перевезень вищевказаних замовників (п.2.1.2 договорів про транспортно-експедиційне обслуговування, умови яких описані на стор.11-19 акту).

Правомірність дій ТОВ «Транссервіс-М»підтверджується нормою пп.7.9.1. п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно з якою не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв’язку з залученням платником податку майна на підставі договорів концесії, комісії, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно. Договір транспортної експедиції щодо регулювання взаємовідносин експедитора та клієнта поєднує в собі особливості договорів комісії або доручення. Тобто, договір транспортної експедиції в частині отримання коштів від замовників транспортно-експедиційних послуг не передбачає передачі права власності на такі кошти до експедитора.

В зв’язку з чим сума коштів, перерахована на користь ТОВ «Транссервіс-М»замовниками –ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК», – не повинна включатись до складу валового доходу підприємства, що прямо передбачено пп.4.2.17 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Ця норма податкового закону повністю кореспондує з нормою, закріпленою ч.9 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», згідно з якими «у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування».

У відповідності до вимог ч.10 ст.9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»ТОВ «Транссервіс–М»підтвердило свої витрати на оплату послуг третіх осіб –ТОВ «Джерело»(договір № 011-05 від 01.03.2005 року, послуги за квітень, травень 2006 р.) та ЧНПКП «Селетам»(договір № 7-ИН від 01.06.2006 року, послуги за червень-грудень 2007 р.) –щомісячними актами здачі-прийому наданих послуг, звітами експедитора на кожне перевезення та банківськими документами про оплату цих послуг, які у сукупності містять інформацію про характер наданих третіми особами послуг (інформування про дату передачі вагонів з вантажем відправника з Укрзалізниці на Молдавську залізницю), їх пов’язаність з договорами, укладеними ТОВ «Транссервіс–М»з ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК»(номери вагонів, дата їх відправки та маршрут слідування), та вартість послуг, наданих третіми особами.

Факт надання таких послуг та їх пов’язаність з господарською діяльністю ТОВ «Транссервіс–М»відповідачем не заперечується, але, як свідчить акт перевірки, проігнорований при визначенні відхилення у таб.18 (арк.26-27 акту).

Висновок про неможливість застосування норми абз.4 пп.7.9.1 п. 7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зроблений в рішенні про результати розгляду повторної скарги, є помилковим, оскільки кошти (гроші) є особливим рухомим майном та відносяться до категорії подільних речей. Такий висновок з метою оподаткування міститься, зокрема, у листі ДПА від 13.03.1998 р. № 2509/11/15-2216: «...майно підприємства становлять основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства»і далі: «...кошти, перераховані комітентом комісіонеру на виконання договору комісії, не включаються до валових доходів комісіонера на підставі підпункту 7.9.1 вищевказаного Закону».

Відповідно ч.1 та 2 ст.139 Господарського кодексу України майном визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. В залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, майнові цінності належать до основних фондів, оборотних засобів, коштів, товарів.

Тобто, висновок перевіряючих про те, що сума коштів, отримана підприємством від ВАТ «Північний ГЗК»чи ВАТ «Центральний ГЗК»та відображена в гр.7 таблиці №18, є тільки сумою винагороди ТОВ «Транссервіс-М», є нічим іншим, як припущенням цього факту. Це суперечить вимогам п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 р. N 327, згідно з якими не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів.

Таким чином, податковим органом при здійсненні перевірки необґрунтовано зроблено висновок про завищення оподатковуваного доходу ТОВ «Транссервіс-М»від операцій з ВАТ «Північний ГЗК»та ВАТ «Центральний ГЗК», чим порушено вимоги пп.4.2.17 п.4.2 ст.4, пп.7.9.1. п.7.9. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань додержання податкового, валютного та іншого законодавства.

Крім того, в даному випадку підлягає застосуванню норма пп.4.4.1 п.4.4 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ щодо конфлікту інтересів, так згідно вимог даного підпункту - у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Окрім іншого, посилання податкового органу на те, що товарно-експедиційні угоди, укладені позивачем з ТОВ «Джерело»та ЧНПКП «Селетам»є недійсними у зв’язку з фіктивністю фірм –контрагентів позивача не приймаються судом до уваги в зв’язку з наступним.

Позивачем до матеріалів справи долучено копії витягів з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.10.07р., згідно яких ТОВ «Джерело»та ЧНПКП «Селетам»з реєстру не виключені.

Відповідно до ч.4 ст.34 Закону України „Про підприємства в Україні” підприємство вважається ліквідованим чи реорганізованим з моменту виключення його з ЄДРПОУ

Відповідачем до матеріалів справи не долучено жодного доказу на підтвердження фіктивності контрагентів позивача.

В зв’язку з вищевикладеним, вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню, а позиція податкового органу необґрунтованою, та такою що не відповідає зазначеному в оскаржуваному повідомленні–рішенні Закону.

Керуючись ст.ст.71, 158-163 КАС України, розділом VII Прикінцевих та перехідних положень КАС України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення від 23.03.2007 року № 0000972301\0, від 19.04.2007 року № 0000972301\1, від 22.06.2007 року № 0000972301\2, від 11.09.2007р. №0000972301/3, винесені Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі.

Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс–М» 3,40 грн. витрат по сплаті державного мита.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України

Суддя Н.А. Бишевська

Постанова складена в повному обсязі 19.11.07р.