Рішення № 115754765, 14.12.2023, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 грудня 2023 рокусправа № 380/16815/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача про відмову у звільненні позивача з військової служби;

- зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби;

- зобов`язати відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Згідно із медичним висновком ЛКК від 30.05.2023 № 502, мати позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду, у зв`язку із чим ОСОБА_1 26.06.2023 звернулася до командира в/ч НОМЕР_1 із рапортом щодо звільнення із військової служби на підставі абз. 3 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Відповідач у листі-відповіді від 05.07.2023 № 9794 на рапорт ОСОБА_1 відмовив позивачу у звільненні, зазначивши, що висновок лікарсько-консультативної комісії від 30.05.2023 № 502 не є належним підтверджуючим документом для звільнення зі військової служби згідно із пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу".

Позивач вважає протиправною відмову відповідача у звільненні її з військової служби, а тому звернулася до суду за захистом порушеного права та просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Ухвалою від 25.07.2023 відкрито спрощене провадження у справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.09.2023 відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що до рапорту на звільнення з військової служби головний сержант ОСОБА_1 додала висновок ЛКК від 30.05.2023 № 502, що її мати - ОСОБА_2 за станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.

Відповідач зазначає, що абзацом 6 Переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії МСЕК для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

У зв`язку із наведеним відповідач вважає, що необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії.

Стверджує, що надана позивачем довідка лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим та слугувати підставною для звільнення з військової служби, оскільки таку обставину повинен підтвердити інший уповноважений орган (установа), у даному випадку - медико-соціальна експертна комісія.

Із наведених підстав просить відмовити у задоволенні позову.

07.09.2023 позивач надіслала відповідь на відзив, у якій заперечує проти доводів відповідача, наведених у відзиві. Зазначає, що відзив жодним чином не спростовує надані позивачем докази, а тому просить його відхилити повністю.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.05.2020 № 118, старшина ОСОБА_1 , призначена наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 29.05.2020 № 99-РС на посаду діловода бронетанкової служби технічної частини, яка прибула з Яворівського районного військового комісаріату Львівської області місто Яворів, з 29.05.2020 зарахована до списків особового складу частини, на всі види забезпечення і вважається такою, що з 29.05.2020 справи та посаду прийняла і приступила до виконання службових обов`язків.

Згідно із свідоцтвом про народження від 03.06.1965 серії НОМЕР_2 матір`ю ОСОБА_3 є ОСОБА_2 .

16.07.1985 між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладений шлю, після укладення якого присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_5 , про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу від 16.07.1985 серії НОМЕР_3 .

Як слідує зі змісту медичного висновку ЛКК від 30.05.2023 № 502, ОСОБА_2 за станом здоров`я згідно з діагнозом потребує помічника, та постійного стороннього догляду.

27.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просила звільнити її з військової служби у запас на підставі абз. 3 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". До рапорту від 27.06.2023 позивач долучила: копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копію паспорту ОСОБА_2 , копію висновку ЛКК від 30.05.2023, копію виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 45, адвокатський ордер, копію адвокатського свідоцтва, копію свідоцтва про одруження.

05.07.2023 відповідач надав позивачу лист-відповідь № 9794вих за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 від 27.08.2023, в якій зазначив, що відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 довідка лікарсько-консультативної комісії може надаватись стосовно осіб, які не досягли 18 років, а стосовно осіб, які є старшими 18 років - необхідна довідка медико-соціальної експертної комісії.

Також відповідач вказав, що з проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК слідує, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. Разом з тим, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько - консультативної комісії.

Відтак, відповідач стверджує, що норми Закону № 2232-XII та Постанови № 413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови № 413 конкретизують суб`єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду. Для вирішення питання стосовно звільнення з військової служби за мобілізації у Збройних Силах України необхідно долучити медичний висновок медико-соціальної експертної комісії.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у звільнені з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-XII).

У свою чергу, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, відповідно до абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, під час проведення мобілізації та дії воєнного стану, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі необхідності постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребують постійного догляду.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 № 470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618, Кабінет Міністрів України постановою від 12.06.2013 № 413 затвердив Перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу (далі Перелік № 413).

Так, Переліком № 413 передбачено, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.

Зі змісту медичного висновку ЛКК від 30.05.2023 № 502 слідує, що ОСОБА_2 за станом здоров`я згідно з діагнозом потребує помічника, та постійного стороннього догляду.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір`ю ОСОБА_1 .

27.06.2023 ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом про звільнення військової служби у запас на підставі абз. 3 пп. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", надавши відповідні документи, у тому числі медичний висновок ЛКК від 30.05.2023 № 502.

Таким чином, спірним у даному випадку є питання допустимості висновку ЛКК від 30.05.2023 № 502 для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за матір`ю позивача та її звільнення із військової служби за сімейними обставинами.

Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення № 1317) визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

За правилами п. 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Підпунктом 1 п. 11 вказаного Положення визначено, що міські, міжрайонні, районні комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків.

Таким чином, аналіз норм Положення № 1317 дає суду підстави для висновку, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності. Комісія, у свою чергу, при встановленні особі інвалідності, також встановлює, чи потребує така особа в стороннього нагляду, догляду або допомоги чи реабілітації.

При цьому, суд відмічає, що Положення № 1317 не наділяє медико-соціальні експертні комісії надавати довідки про потребу в постійному сторонньому догляді особам, яким інвалідність не встановлена.

У свою чергу, відповідно до пункту 4 розділу IV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом МОУ від 09.04.2008 № 189, який зареєстрований в МЮУ 02.06.2021 за № 731/36353, лікарсько-консультативна комісія видає висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний) - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Із аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), а також батьками своїми чи дружини (чоловіка) може підтверджуватися відповідним медичним висновком ЛКК.

Умова про підтвердження потреби у постійному сторонньому догляді за хворими батьками висновком ЛКК для звільнення з військової служби за сімейними обставинами передбачена абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII.

Відтак, суд погоджується із доводами позивача про те, що норми Закону № 2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону №2232-XII, відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю та зобов`язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначене свідчить, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

З огляду на викладене, а також беручи до уваги обставини даної справи, у зв`язку з тим, що позивачем не наведено жодних обґрунтувань щодо необхідності встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення (докази реальної можливості ухиляння відповідача від виконання рішення суду у цій справі, тощо), суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом покладення на відповідача обов`язку подати звіт про його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За правилами ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач належними та допустимими доказами не підтвердив наявність підстав для відмови позивачу у звільненні з військової служби.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 .

Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст. ст. 6-10, 14, 72-78, 90, 132, 159, 241-246, 262 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо відмови ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) у звільненні з військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) вирішити питання про звільнення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) із військової служби на підставі абз. 4 пп. "г" п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна