Рішення № 115754285, 18.12.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року справа № 320/9184/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання незаконної та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач та/або ОСОБА_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі відповідач) за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі третя особа та/або ГУ ПФУ у Київській області) та з урахуванням заяви про уточнення позовної заяви просить суд:

- визнати незаконною постанову Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Єжова Максима Валерійовича про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2022 у ВП №67314779;

- зобов`язати Центральне міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №320/14347/20, виданого 27.10.2021 Київським окружним адміністративним судом.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що державним виконавцем не перевірялось фактичне виконання рішення суду, а взято до уваги виключно звернення боржника про фактичне, добровільне виконання рішення. Натомість ОСОБА_1 стверджує, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №320/14347/20 ГУ ПФУ у Київській області виконано не було, а закінчення виконавчого провадження порушує його законне право на виконання останнього та нівелює обов`язковість виконання судових рішень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідач відзиву позовну заяву не подав, заяв та клопотань до суду не надходило, як і матеріалів виконавчого провадження ВП №67314779. Причини не подання відзиву на позовну заяву суду не відомі.

Також письмових пояснень по суті позовних вимог не подано і представником ГУ ПФУ у Київській області.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України НОМЕР_1 , виданий Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області 18.02.2002.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №320/14347/20 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні та призначенні пенсії державного службовця.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити призначення та перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2020 року, з урахуванням розміру щомісячної заробітної плати (доходу) голови Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області, станом на 16.10.2020.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судові витрати в розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 у справі №320/14347/20 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2021 року - без змін.

27.10.2021 Київським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №320/14347/20.

Постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжовим Максимом Валерійовичем відкрито виконавче провадження ВП №67314779 з примусового виконання виконавчого листа №320/14347/20 від 27.10.2021 (т. 1, а.с. 6).

30.06.2022 державним виконавцем сформовано вимогу №11555/6 про виконання третьою особою виконавчого листа №320/14347/20 від 27.10.2021.

Листом від 15.07.2022 №1000-0903-5/64017 ГУ ПФУ у Київській області повідомило державного виконавця, що внаслідок проведення в межах зобов`язань відповідного перерахунку, розмір пенсії стягувача зменшується, а тому виплата пенсії продовжена в раніше встановленому розмірі, а саме 6296,54 грн.

Як повідомив відповідач ГУ ПФУ у Київській області скерувало листа ОСОБА_1 листа щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №320/14347/20.

У зв`язку із наведеним ГУ ПФУ у Київській області, на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» просило державного виконавця закрити виконавче провадження ВП №67314779.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №320/14347/20 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №320/14347/20 відмовлено.

Надалі, постановою Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Єжовим Максимом Валерійовичем від 25.07.2022 ВП №67314779 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду №320/14347/20 від 27.10.2021 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» (далі оскаржуване та/або спірне рішення, постанова) (т. 1, а.с. 14).

ОСОБА_1 категорично не погоджується із спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує положення чинного законодавства, яке діяло станом на час їх виникнення та звертає увагу на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У частині 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 5 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Разом з цим статтею 39 Закону № 1404-VIII врегульовано підстави для закінчення виконавчого провадження.

Так, пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII регламентовано, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як вже було вказано судом вище, підставою для винесення оскаржуваного рішення став лист ГУ ПФУ у Київській області від 15.07.2022 №1000-0903-5/64017, у якому останній повідомив державного виконавця про фактичне виконання рішення суду в адміністративній справі №320/14347/20 шляхом виплати позивачу пенсії у тому ж розмірі 6296,54 грн., оскільки внаслідок перерахунку, розмір пенсії ОСОБА_1 зменшується та складає 1934,00 грн.

В окресленому листі пенсійний орган послався на службову записку від 04.02.2022 №1482/09-16 відділу перерахунків.

Натомість, позивач, стверджуючи про протиправність спірної постанови, вказує на те, що боржником при перерахунку пенсії взагалі не брався до уваги розмір зарплати (доходу) голови Самгородської сільської ради, станом на 16.10.2020.

Досліджуючи матеріали справи судом встановлено наявність в останній Таблиці перерахунку пенсії від 10.02.2022 (т. 1, а.с. 11).

В таблиці наявний розрахунок пенсії за період з 01.12.2020 по 31.12.2020.

У той же час, із вказаної таблиці судом не вбачається врахування ГУ ПФУ у Київській області при перерахунку пенсії ОСОБА_1 щомісячної заробітної плати (доходу) голови Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області, станом на 16.10.2020 року.

Дані обставини не прослідковуються і з Форми «РС-право» (т. , а.с. 12).

Суд нагадує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №320/14347/20 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код: 22933548, місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10) здійснити призначення та перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_1 , починаючи з 01 грудня 2020 року, з урахуванням розміру щомісячної заробітної плати (доходу) голови Самгородоцької сільської ради Сквирського району Київської області, станом на 16.10.2020 року.

З наявних в матеріалах справи судом не вбачається, що ГУ ПФУ у Київській області виконано рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2021 у справі №320/14347/20.

При цьому, суд вказує, що боржник (третя особа) як на підтвердження зменшення розміру пенсії позивачу, внаслідок проведення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у листі від 15.07.2022 №1000-0903-5/64017 посилається на службову записку від 04.02.2022 №1482/09-16 відділу перерахунків, проте таку службову записку долучено до окресленого листа не було.

Тобто, відомості, які покладені ГУ ПФУ у Київській області в основу листа від 15.07.2022 №1000-0903-5/64017, як підстави для закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404-VIII, належними та достатніми доказами не підтверджені.

Згідно із пунктами 1, 3 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

При цьому, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Встановлені судом обставини в даній справі не дають можливість дійти до висновку, що відповідачем вчинено всіх можливих дій, передбачених Законом № 1404-VIII для перевірки обставини виконання боржником (ГУ ПФУ у Київській області) рішення Київського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 у справі №320/14347/20.

Окрім цього, суд відмічає, що ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.

Також ЄСПЛ констатував, що невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).

У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (Рішення у справа «Сук проти України» та інші).

Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.

Згідно із частино 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Резюмуючи наведене, на переконання суду, відповідач виносячи постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №67314779 порушив засади виконавчого провадження, а саме пункти 2, 3, 5 частини 1 статті 2 Закону № 1404-VIII.

Таким чином, суд вважає, що оскаржувана постанова не відповідає критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Отже, адміністративний позов в цій частині підлягає до задоволення.

Вирішуючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд відмічає наступне.

У відповідності частини 1 статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Аналіз вказаної норми дає суду підстави дійти до висновку, що у разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Тобто, виконавче провадження, яке було закінчено на підставі постанови про закінчення виконавчого провадження, яка скасована в судовому порядку, підлягає відновленню державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Приймаючи до уваги окреслене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №320/14347/20, виданого 27.10.2021 Київським окружним адміністративним судом.

Водночас, суд вважає за необхідне звернути увагу ОСОБА_1 , що наслідком скасування постанови про виконавче провадження є безпосередньо його відновлення в силу Закону № 1404-VIII.

При цьому такі обставини не є підставою для повторного відкриття такого виконавчого провадження.

Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про не відповідність спірного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, а відтак вважає наявними правові підстав для визнання протиправною та скасування постанови Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Єжова Максима Валерійовича про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2022 у ВП №67314779.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Частиною 1 статті 139 КАС України регламентовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 КАС України).

Разом з тим суд звертає увагу на те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, та те, що принцип пропорційності при стягненні судового збору у разі часткового задоволення позову щодо позовної вимоги немайнового характеру не застосовується, сума сплаченого судового збору у розмірі 992,40 грн. (квитанція №NOPXL4394М від 30.09.2020 (т. 1, а.с. 16) підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києва) Єжова Максима Валерійовича про закінчення виконавчого провадження від 25.07.2022 у ВП №67314779.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: 01001, м. Київ, пров. Музейний, б. 2-Д, код ЄДРПОУ 43315602) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання повного тексту ріення суду.

Повний текст рішення суду складено 18.12.2023.

Суддя Кушнова А.О.