Постанова № 115752, 07.09.2006, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.06

Справа №АС13/425-06.

a. За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське підприємство обслуговування житла»

До відповідача: Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області

Про визнання нечинним рішення

Суддя СОП‘ЯНЕНКО О.Ю.

За участю представників:

Від позивача: Марченко І.В.

Від відповідача: Ракульцева Н.Г.

Суть спору: позивач просить визнати Акт перевірки Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 17.03.2006р. недійсним.

Позивач подав заяву про зміну та доповнення позовних вимог від 04.08.2006р., в якій просить визнати нечинним рішення №8 Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області від 27.04.2006р. «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Відповідач подав заперечення проти адміністративного позову №1120/32/3 від 17.07.2006р., в якому зазначає, що рішення №8 від 27.04.2006р. про застосування економічних санкцій було прийнято в зв’язку з порушенням позивачем п.2 рішення Виконкому Сумської міської ради №717 від 19.11.2002р. «Про тарифи на квартирну плату для підприємств, які після проведення конкурсів, отримали право на обслуговування житлового фонду», яким передбачено, що житлово-експлуатаційні організації, які працюють на єдиному податку (та відповідно не сплачують ПДВ, що закладений в тариф, до бюджету) повинні спрямовувати суму одержаного ПДВ на поточний ремонт житлового фонду. В зв’язку з невиконання позивачем в повному обсязі робіт по поточному ремонту, позивач одержав необґрунтовану виручку в сумі 9900 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Під час проведеної відповідачем 17.03.2006р. перевірки додержання відповідачем державної дисципліни цін, було встановлено порушення позивачем при застосуванні в розрахунках з населенням плати за послуги з утримання будинків та прибудинкової території за період з 01.01.2005р. по 31.12.2005р. за рахунок включення у вартість вказаних послуг, виконаних не в повному обсязі робіт з проведення поточного ремонту, про що був складений відповідний Акт.

Обґрунтовуючи своє рішення №8 від 27.04.2006р. про застосування до позивача економічних санкцій, відповідач зазначає, що відповідач надавав послуги з утримання будинків та прибудинкової території мешканцям м. Суми за тарифом, затвердженим рішенням Сумської міськради №350 від 08.07.2000р. Згідно Додатку №1 до вказаного рішення квартирна плата складає: для невпорядкованих будинків – 23,0 коп. за 1 кв.м. з ПДВ, для впорядкованих будинків без ліфтів 24,0 коп. 1кв.м. з ПДВ, для впорядкованих висотних будинків при наявності складного інженерного обладнання – 24,9 коп. за 1 кв.м. з ПДВ. Згідно свідоцтва про сплату єдиного податку №1819005652 відповідач є платником єдиного податку.

Із акту перевірки вбачається, що за 2005р. позивач одержав 609,8 тис. грн. квартирної плати за утримання будинків і прибудинкових територій, в тому числі ПДВ – 101,6 тис. грн. Позивачем у 2005 році було сплачено єдиного податку в сумі 61,0 тис грн. Також, позивачем сплачено податку на додану вартість в сумі 19,5 тис. грн. за рахунок придбання витратних матеріалів. Таким чином, за висновком відповідача, залишок ПДВ, отриманого позивачем і не сплаченого до бюджету склав 21,1 тис. грн. Відповідач вважає, що суму ПДВ позивач повинен був спрямувати на проведення поточного ремонту житлового фонду згідно із структурою квартирної плати та на виконання п. 2 рішення виконкому від 18.07.2000р. № 350, та від 19.11.2002р. № 717, та не виконав цього, а тому отримав необґрунтовану виручку в розмірі 9900 грн. Тому, на підставі Акту від 17.03.2006р. позивачем було винесено рішення про застосування до відповідача економічних санкцій №8 від 27.04.2006р. на загальну суму 27900 грн. 00 коп., в т.ч. 19800 грн. штрафу.

Пунктом 11 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради №350 від 08.07.2000р. встановлено граничну межу вартості поточного ремонту у складі тарифу на квартирну плату від 30 до 45 відсотків.

Згідно акту перевірки позивач здійснив поточний ремонт житлового фонду на загальну суму 284 тис. грн., що складає 30% в складі затвердженого тарифу і не суперечить п. 11 вказаного рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради №350 від 08.07.2000р. Щодо структури квартирної плати, в т. ч. щодо зарахування сум ПДВ, яку позивач порушив на думку відповідача, то вона не затверджена ні рішенням Сумського міськвиконкому № 350 від 18.07.200р., ні рішенням № 717 від 19.11.2002р. Це підтверджено листом начальника управління житлово-комунального господарства Сумської міської Ради від 15.06.2006р., в якому зокрема зазначено, що на сьогодні у місті Суми по будинках, що відносяться до комунальної власності, діють тарифи, що встановлені рішенням виконавчого комітету від 18.07.200р. № 350. Змістом рішення та його додатками не встановлені окремі складові плати з утримання житлового фонду та їх розміри. Окремими положеннями рішення регулюється межі деяких складових витрат, а саме: електроенергії, поточного ремонту, утримання адміністративно-технічного персоналу.

Відповідно до п. 2 рішення Сумської міської Ради від 19.11.2002р. № 717 встановлено, що житлово-експлуатаційним організаціям, які працюють на єдиному податку, суму податку на додану вартість, визначену діючим тарифом спрямовувати на поточний ремонт житлового фонду. Але, як встановлено судом, така структура ціни послуг, або тарифу яка б включала і відповідну суму ПДВ відсутня, не затверджена в установленому порядку, а тому неможлива для застосування.

Згідно з ч.6 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» №746/99 від 28.06.1999р. суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Виходячи з цього, включення до єдиного податку будь-яких інших податків або обов’язкових платежів не можливе.

Крім того, відповідно до статей 14, 17, 20 Закону України «Про систему оподаткування» податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів). Сплата податків і зборів провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України. Включення податків і зборів до цін товарів (робіт, послуг) або віднесення їх до собівартості відбувається відповідно до законів. Контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами в межах повноважень, визначених законами. Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР від 21.05.1997р. (із змінами та доповненнями), зокрема ст. 28 не визначені повноваження міської ради щодо загальнодержавних податків.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Оскільки відповідач не надав достатніх доказів в підтвердження законності свого рішення №8 від 27.04.2006р. «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», позовні вимоги в частині скасування рішення №8 від 27.04.2006р. визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

2. Позовні вимоги задовольнити.

3. Визнати нечинним рішення №8 від 27.04.2006р. Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області про застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське підприємство обслуговування житла» економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

4. Стягнути з Державної інспекції з контролю за цінами в Сумській області (м. Суми, проспект Шевченка, 15; код – 14024530) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сумське підприємство обслуговування житла» (м. Суми, вул. Харківська, 42; код 30760136) 3 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Видати товариству з обмеженою відповідальністю «Сумське підприємство обслуговування житла» (м. Суми, вул. Харківська, 42; код 30760136) довідку про повернення зайво сплачених 98 грн. 60 коп. витрат по державному миту з державного бюджету.

6. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Соп’яненко О.Ю.

Повний текст постанови складений та підписаний 12.09.2006 р.