Рішення № 115749378, 19.10.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/21022/16-ц

Провадження № 2/752/74/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

з участю секретаря - Ящука Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів за надання правової допомоги в розмірі 123615,50 гривень, з яких: основна сума боргу - 49720 гривень, сума втрат від інфляції за період з 23.05.2009 р. по 12.12.2016 р. в розмірі 55933,29 гривень, три проценти річних за період з 23.05.2009 р. по 12.12.2016 р., в розмірі 10184,92 гривні, пеня за період з 23.05.2009 р. по 22.05.2010 р. в розмірі 7777,19 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторони 09.04.2009 р. уклали договір № 11048-ОД про надання допомоги (послуг), та додаток до договору від 16.05.2009 р.

Позивач посилається на те, що відповідач належним чином був ознайомлений з інформацією про надання правової допомоги.

В межах даних угод відповідачу надавались послуги з підготовки позовних заяв до Голосіївського районного суду, проведення переговорів, участь в судових засіданнях, після чого 19.05.2009 р. між сторонами підписано акт здачі - приймання виконаних робіт на суму 16765,67 гривень

В подальшому, 16.07.2012 р. позивачем був складений акт здачі- приймання виконаних робіт на суму 49720,10 гривень, однак відповідач не підписав його та не сплатив зазначену суму, хоча у визначений в договорі спосіб не відмовився від надання послуг.

З огляду на викладене, позивач посилається на те, що в зв`зку з не проведенням відповідачем оплати за надані послуги він зазнав збитків в розмірі 49720 гривень 50 копійок, які він просить стягнути з судовому порядку і застосувати положення ч.2 ст.625 ЦК України, стягнувши суму боргу з врахування 3% річних та інфляційних втрат, а також стягнути пеню за період з 23.05.2009 р. по 22.05.2010 р.

16.01.2017 р. на підставі ухвали Голосіївського районного суду м.Києва відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального провадження. Відповідачу роз`яснено право на подання заперечень.

26.04.2017 р. відповідачем подані письмові заперечення з приводу заявлених вимог, відповідно до яких ОСОБА_2 просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивач ввів його в оману щодо потреб у юридичних послугах, що стало підставою в подальшому для відмови від позову про визначення місця проживання дітей, який розглядався Голосіївським районним судом м.Києва. Вважає окремий договір від 16.05.2009 р. недійсним,оскільки укладений з використанням нечесної підприємницької діяльності.

26.04.2017 р. відповідачем подана до суду зустрічна позовна заява до ФОП ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди, однак у її прийнятті було відмовлено, про що 07.02.2019 р. постановлена ухвала.

07.02.2019 р. судом закрито підготовче провадження.

В ході судового розгляду позивач підтримав позовні вимоги і обґрунтування позову в повному обсязі, просив суд позов задовольнити, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за договором про надання правових послуг та не здійсненням оплати в повному обсязі за відсутності відмови від таких послуг.

Відповідач 07.04.2017 р. в зв`язку з порушенням порядку в судовому засіданні та не виконання вимог головуючого був видалений із зали судового засідання до завершення розгляду справи.

Вислухавши позивача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.04.2009 р. між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений Договір № 11048-ОД, відповідно до умов якого позивач, як Замовник, доручив, а відповідач, як Виконавець, взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі і на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

Згідно положень 2.4 та 3.1 зазначеного Договору обсяг послуг, які повинні бути надані визначається на підставі волевиявлення замовника, що оформлено у письмовій формі.

09.04.2009 р. між сторонами у даному спорі був підписаний Окремий договір про надання правової допомоги, який є Додатком № 1.1 до Договору № 11048-ОК, згідно з умовами якого Замовник доручив, а Виконавець взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу Замовникові протягом періоду з 09.04.2009 р. по 31.12.2009 р. з приводу взаємовідносин ОСОБА_2 , його дружини - ОСОБА_3 та дітей - ОСОБА_4 і ОСОБА_5 щодо встановлення режиму окремого проживання подружжя, включно усунення перешкод, притягнення до відповідальності винних осіб, тощо.

16.05.2009 р. між ОСОБА_2 , як Замовником, і ФОП ОСОБА_1 , як Виконавцем, був підписаний Додатковий договір про надання правової допомоги, який є Додатком № 1.2 до Договору № 11048-ОД, відповідно до умов якого Виконавець взяв на себе зобов`язання надати правову допомогу протягом періоду з 09.04.2009 р. по 31.12.2009 р. щодо взаємовідносин подружжя ОСОБА_2 та їх дітей з питань виселення, припинення реєстрації ОСОБА_3 , встановлення місця проживання дітей, визначення способів участі ОСОБА_3 у вихованні дітей, усунення перешкод, притягнення до відповідальності винних осіб.

На виконання зазначених угод ФОП ОСОБА_1 була підготовлена позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення режиму окремого проживання подружжя, яка 15.04.2009 р. подана до Голосіївського районного суду м.Києва.

19.05.2009 р. між сторонами підписано акт здачі-приймання виконаних робіт за Договором № 11048-ОД про надання правової допомоги та Додатку 1.1 до даного договору і відповідач здійснив оплату в розмірі 16765,67 гривень.

Також позивачем була підготовлена позовна заява про визначення місця проживання дітей, визначення способів участі матері у вихованні дітей, яка подана до Голосіївського районного суду м.Києва.

23.10.2009 р. ОСОБА_2 подав заяву до суду про відмову від позову про визначення місця проживання дітей і способів участі матері у їх вихованні.

Позивач, звертаючись до суду посилається на те, що в межах Додаткового договору про надання правової допомоги, який є Додатком № 1.2 до Договору № 11048-ОД відповідачу надавались послуги, він письмово від них не відмовився, однак такі послуги не були оплачені.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору, доказами, які підтверджують фактичне надання таких послуг, актом виконаних робіт, що містить перелік наданих послуг, кількість витраченого часу, розрахунок вартості послуг.

Судом встановлено, що 16.07.2012 р. ФОП ОСОБА_1 складено Акт здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) до договору № 11048-ОД про надання правової допомоги від 09.04.2009 р., копія якого була надіслана на ім`я ОСОБА_2 , однак не підписана останнім.

Зазначений Акт містить перелік наданих послуг та їх вартість, зокрема щодо надання наступних послуг: первинне оформлення провадження за договором, оформлення одного тому справи за договором, первинне ознайомлення з наданими замовником матеріалами, консультування, формулювання правової позиції, участь в судових засіданнях в Голосіївському районному суді м.Києва, проведення переговорів з посадовими особами органів державної влади, додаткове дослідження матеріалів, обставин справи, надання відповідних правових роз`яснень, порад.

Позивачем наведено розрахунок, що до сплати за надані послуги підлягає сума коштів в розмірі 49720 гривень.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 81 ЦПК України).

В силу положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).

Згідно з ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріали справи не містять належних, достовірних та достатніх доказів фактичного надання позивачем послуг за Окремим договором про надання правової допомоги (Додаток1.2) від 09.04.2009 р.

Чорнові записи, копія позовної заяви, відомості обліку витраченого часу на надання допомоги не є належними, достатніми та достовірними доказами на підтвердження фактичного надання послуг, викладених в акті від 16.07.2012 р.

Допитана в ході судового розгляду свідок ОСОБА_7 хоча і повідомила суду, що їй відомо про надання ФОП ОСОБА_1 відповідачу послуг за договором, однак свідок не зазначила, який перелік послуг був наданий, не володіла відомостями про кількість витраченого часу, обсягу наданих послуг.

Враховуючи викладене, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем в ході судового розгляду не доведено належними, достовірними та достатніми доказами фактичне надання послуг за Окремим договором про надання правової допомоги (Додаток1.2) від 09.04.2009 р., обсягу таких послуг, кількості витраченого часу, а отже вимоги про стягнення коштів за даним договором не підлягають задоволенню.

Оскільки вимоги про стягнення інфляційних витрат, 3% річних, пені є похідними від задоволення вимог про стягнення основної суми боргу, однак суд прийшов до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, відповідно не підлягають задоволенню і вимоги про відшкодування пені, 3% річних та інфляційних втрат.

В зв`язку з відмовою у задоволенні позову на підставі положень ст. 141 ЦПК України з відповідача не підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

у задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя