Рішення № 115744329, 19.12.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2023Справа № 910/15265/23

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Ю.ЕС.АЙ»

про стягнення 70 384, 31 грн

Суддя Я.А.Карабань

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Ю.ЕС.АЙ» (надалі - відповідач) про стягнення суми страхового відшкодування в розмірі 70 384, 31 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 22, 979, 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 20, 216, 217, 224, 225, 228 Господарського кодексу України, обґрунтовані тим, що позивачем у силу положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України отримано право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Оскільки відповідальність власника транспортного засобу, водієм якого скоєно дорожньо-транспортну пригоду, застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, позивач вказує, що обов`язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15265/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.10.2023 від МТСБУ на виконання вимог ухвали суду надійшли відомості щодо умов укладеного відповідачем страхового договору (полісу).

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження в справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6А.

Однак, конверт з ухвалою про відкриття провадження в справі від 03.10.2023 був повернутий з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 910/15265/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2020 між позивачем (надалі - страховик) та ОСОБА_1 (надалі - страхувальник) укладеного договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № 131554а0к3 (надалі - договір), відповідно до п. 4 якого, його предметом є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземним транспортним засобом «BMW 320І» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Згідно умов договору, сума страхового відшкодування складає 470 000, 00 грн, з франшизою 0, 50 % від страхової суми (п. 10.3. та п. 11 договору).

Відповідно до п. 18 договору, строк його дії встановлено з 31.10.2020 по 30.10.2021.

23.05.2021 приблизно о 13:30 год., ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в м. Києві по вул. Кільцева дорога, не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем «BMW» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який рухався з лівого ряду, що ї призвело до пошкодження зазначених транспортних засобів.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2021 по справі № 759/11859/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Вказана дорожньо-транспортна пригода призвела до пошкодження, зокрема, застрахованого позивачем транспортного засобу «BMW 320І» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

27.05.2021 водій транспортного засобу «BMW 320І» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача із заявою, в якій просив здійснити відшкодування оціненої шкоди заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталась 23.05.2021.

Відповідно до полісу серії АР № 000413711 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільна правова відповідальність водія автомобіля «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на час настання ДТП була застрахована у відповідача із встановленим розміром франшизи - 2 600, 00 грн та лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, в розмірі 130 000, 00 грн.

Згідно рахунку ТОВ «АВТ Баварія Київ» від 31.05.2021 № DBL00003358, вартість ремонту транспортного засобу «BMW 320І» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 106 107, 23 грн. З яких 94 167, 89 грн - ремонт пошкоджених частин внаслідок ДТП, яке відбулось 23.05.2021 та 11 939, 34 грн - ремонт пошкоджень, що не відносились до ДТП і були поза зоною удару.

Разом з тим, як зазначено в розрахунку страхового відшкодування (додаток № 1 до страхового акту), вартість відновлювального ремонту в розмірі 94 167, 89 грн була помножена на коефіцієнт пропорційності, який відповідно до договору з позивачем та ТОВ «АВТ Баварія Київ» складає 80 %. В результаті чого, загальна сума відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 320І» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок ДТП, яке відбулось 23.05.2021 складає 75 334, 31 грн (94 167, 89 х 80 %).

Проте, відповідно до договору добровільного страхування, укладеного між позивачем та страхувальником, розмір безумовної франшизи складає 0, 50 % від страхової суми, що дорівнює 2 350, 00 грн. Тому вартість відновлювального ремонту повинна бути зменшена на суму франшизи.

Отже, враховуючи викладене вище, та наданий позивачем розрахунок, сума страхового відшкодування, з урахуванням франшизи, складає 72 984, 31 грн (75 334, 31 грн (вартість відновлювального ремонту) - 2 350, 00 грн (франшиза).

18.06.2021 позивач, з урахуванням акту огляду транспортного засобу від 27.05.2021 № б/н, а також враховуючи рахунок ТОВ «АВТ Баварія Київ» від 31.05.2021 № DBL00003358, страховим актом № ARX2802559 вище наведену дорожньо-транспортну пригоду визнав страховим випадком та вирішив здійснити виплату страхового відшкодування, з урахуванням утримання суми несплаченої частини страхового платежу з суми страхового відшкодування, у розмірі 69 118, 31 грн (72 984, 31 грн (сума страхового відшкодування) - 3 866, 00 грн (сума несплачених страхових платежів) на користь страхувальника.

Відповідно до платіжного доручення від 22.06.2021 № 791455 позивач перерахував на рахунок ТОВ «АВТ Баварія Київ» грошові кошти в розмірі 69 118, 31 грн, із призначеннями платежу: «Страхове відшкодування згідно акту № ARX2802559 ОСОБА_1 /3035803115, Рах. № DBL00003358 від 24.05.21 Без ПДВ».

Отже, у відповідності до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, в зв`язку із настанням страхового випадку (ДТП) позивачем було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в загальному розмірі 72 984, 31 грн.

29.07.2021 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування за вих. № 4260 АРКС від 27.07.2021, в якій просив останнього здійснити виплату страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 72 984, 31 грн.

Відповіді на вказану вище заяву матеріали справи не містять.

Враховуючи вище наведені обставини, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів шляхом стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 70 384, 31 грн.

Відповідно до ст. 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, в таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

На підставі статей 512, 514 Цивільного кодексу України, страховик стає замість потерпілої особи кредитором у зобов`язанні щодо відшкодування заподіяної шкоди в межах виплаченої суми.

Згідно із положеннями статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою на користь потерпілої особи страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої в деліктному зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц.

Як убачається з матеріалів справи, на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована відповідачем на підставі полісу серії АР № 000413711 з лімітом відповідальності по майну в сумі 130 000, 00 грн та франшизою 2 600, 00 грн.

Отже, виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту, позивач у силу приписів ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування», з урахуванням положення п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», набув права вимоги до відповідача.

У даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності транспортного засобу «Opel», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , тобто особи, яка визнана винною в ДТП, має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок ДТП, набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

У зв`язку з тим, що відповідач не сплатив суму страхового відшкодування позивачу, останній звернувся до суду з позовом про стягнення 70 384, 31 грн суми виплаченого страхового відшкодування, з урахуванням франшизи.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що в зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно із ст. 1192 Цивільного кодексу України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до рахунку ТОВ «АВТ Баварія Київ» від 31.05.2021 № DBL00003358 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «BMW 320І» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з вирахуванням пошкоджень, що не відноситься (поза зоною удару), складає 94 167, 89 грн.

У свою чергу, за розрахунком страхового відшкодування позивача (додаток № 1 до страхового акту), сума страхового відшкодування, з вирахуванням 0, 50 % франшизи відповідно до договору страхування (2 350, 00 грн) складає 72 984, 31 грн.

Пунктом 17.1. договору передбачена сплата страхового платежу частинами в чотири платежі в рівних сумах по 3 866, 00 грн.

Проте, як зазначено позивачем у позові та в страховому акті від 18.06.2021 № ARX2802559, страхувальником не було сплачено останній платіж за період з 01.05.2021 по 30.07.2021, у зв`язку з чим, страхове відшкодування було виплачено з вирахуванням суми несплаченої частини страхового платежу в розмірі 3 866, 00 грн.

Відтак, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування згідно з платіжним дорученням від 22.06.2021 № 791455 на рахунок ТОВ «АВТ Баварія Київ» в розмірі 69 118, 31 грн та враховуючи суму страхового платежу в розмірі 3 866, 00 грн, страхова виплата складає 72 984, 31 грн.

Разом з тим, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна, норма викладена в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Як установлено судом вище, франшиза за полісом серії АР № 000413711 складає 2 600, 00 грн.

Доказів сплати відповідачем суми страхового відшкодування позивачу в розмірі 70 384, 31 грн (72 984, 31 грн (сума страхового відшкодування) - 2 600, 00 грн (франшиза) матеріали справи не містять та відповідачем, у порядку передбаченому ГПК України, суду таких доказів не надано.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягає задоволенню в сумі 70 384, 31 грн, тобто з урахуванням суми несплаченої частини страхового платежу та франшизи.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 70 384, 31 грн виплаченого страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 86, 129, 232-234, 240, 250-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова група «Ю.ЕС.АЙ» (04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 4, корпус 6А, ідентифікаційний код 32404600) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 70 384 (сімдесят тисяч триста вісімдесят чотири) грн 31 коп. страхового відшкодування та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань