Рішення № 115742886, 07.12.2023, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/1293/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Звєрєвої С.Р.

за участю представників сторін:

від позивача: Лісовський С.В., адвокат, ордер серії СВ №1064823 від 22.09.23р. (в режимі відеоконференції)

від відповідача: Бровко О.М., адвокат, ордер серії АІ №1472304 від 04.10.23р. (в режимі відеоконференці)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Литовсько-Шведське Закрите Акціонерне Товариство "Інтерскаліт"

до Товариство зобмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА"

про визнання зобов`язань за договором припиненими

Процесуальні дії по справі.

Господарським судом Житомирської області ухвалою від 29.09.2023 за правилами загального позовного провадження відкрито провадження у справі за позовом нерезидента України Литовсько-Шведського Закритого Акціонерного Товариства "Інтерскаліт" (Литва, м. Шяуляй) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" (с. Великі Низгірці, Бердичівський район, Житомирська область) про визнання зобов`язань за договором припиненими. Перше підготовче засідання призначено на 31.10. 23р. ( надалі - Позивач та Відповідач).

Правові підстави позову: ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України.

До дати першого підготовчого засідання 05.10.23р. від Відповідача надійшов відзив на позов про визнання вимог останнього. З посиланням на ч.3 ст. 185 ГПК України відповідач просить за результатами підготовчого засідання ухвалити рішення, якими позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У підготовчому засіданні 31.10.23р. було оголошено перерву до 03.11.23р. та до 06.11.23р.

Після заслуховування представників сторін справи, ухвалою суду від 06.11.23р. відмовлено у прийнятті визнання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" позову визнати рішенням суду припиненим зобов`язання Литовсько-Шведського Закритого Акціонерного Товариства "Інтерскаліт" за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 року, починаючи з 05.09.22р. та постановлено продовжити судовий розгляд за наявними у справі матеріалами.

Одночасно цією ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу №906/1293/23 до судового розгляду по суті на 20.11.23 р. о 12:00 год.

Ухвалою суду від 20.11.23р. відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" та Литовсько-Шведському Закритому Акціонерному Товариству "Інтерскаліт" у задоволенні заяв від 17.11.23р. ( вх. № г/с 01-44/3841/23) та від 17.11.23р. (вх. № г/с 01-44/3848/23 від 20.11.23р. ) про врегулювання спору за участю судді у справі № 906/1293/23.

Цією ж ухвалою оголошено перерву у судовому засіданні до 07.12.23 р. о 14:30 год.

Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши безпосередньо наявні у справі докази, заслухавши виступи представників сторін у судових дебатах, суд, після виходу з нарадчої кімнати оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду про відмову у позові.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач нерезидент України Литовсько-Шведське Закрите Акціонерне Товариство "Інтерскаліт" (Литва, м. Шяуляй) у позові до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" (с. Великі Низгірці, Бердичівський район, Житомирська область) просив визнати припиненими зобов`язання за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 року, починаючи з 05.09.2022 року ( надалі - Позивач та Відповідач).

В обґрунтування фактичних підстав позову Позивач посилається на укладений з Відповідачем контракт №2018/05-11 від 11.05.2018 року, згідно з яким останній взяв на себе зобов`язання поставляти Позивачу текстильні вироби відповідно до узгодженої специфікації на кожну поставку товару. Починаючи з дати укладення цього контракту по 05.09.2022 Відповідач як продавець поставив товар на загальну суму 7 456 882,46 євро. Оскільки Позивач як покупець товару оплатив останній на загальну суму 6 100 874,30 євро, заборгованість перед Відповідачем станом на 05.09.2022 складала 1 356 008,16 євро. Безспірність суми заборгованості підтверджується двостороннім актом звірки за цим контрактом.

В свою чергу, 02. 01.2019 між сторонами було укладено контракт № 2019/01-02, згідно з яким Відповідач як покупець та Позивач як продавець домовились , що останній взяв на себе зобов`язання поставляти Відповідачу матеріали, вироби та обладнання відповідно до узгодженої специфікації на кожну поставку товару. Починаючи з дати укладення цього контракту по 05.09.2022 Позивачем як продавцем було поставлено Відповідачу як покупцю товар на загальну суму 2 866 301,38 євро. Оскільки Відповідач як покупець товару оплатив товар лише на суму 306858,55 євро, заборгованість останнього перед Позивачем складає 2 559 442,83 євро. Безспірність суми заборгованості підтверджується двостороннім актом звірки за цим контрактом.

Відповідач звернувся до Позивача з листом № 18 від 22.08.22р., в якому просив погасити заборгованість в сумі 1 356 008,16 євро за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 року. Позивач у відповідь листом від 05.09.22р. підтвердив свою заборгованість перед Відповідачем, та оскільки заборгованість останнього перед Позивачем за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 складала 2 559 442,83 євро, просив провести розрахунки за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро.

Позивач визнає, що лист від 05.09.2022 фактично є заявою про залік зустрічних однорідних вимог та відповідно підставою для припинення зобов`язання Позивача за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 року на загальну суму 1 356 008,16 євро. Однак Відповідачем після отримання листа Позивача від 05.09.2022 як заяви про залік зустрічних однорідних вимог на суму 1 356 008,16 євро не вчинено жодних дій направлених на акцепт такої заяви.

Правові підстави позову: ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України.

Порушене право : не вчинення Відповідачем жодних дій, направлених на акцепт заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 05.09.2022 на суму 1 356 008,16 євро.

Спосіб захисту: визнання припиненим зобов`язання за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 з 05.09.2022 на підставі п. 7 ч.2 ст. 16 ЦК України, ч.2 ст. 20 ГК України та ст. 5 ГПК України.

У відзиві на позов Відповідач вимоги останнього визнає, зокрема заборгованість перед Позивачем за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 в сумі 2 559 442,83 євро. Обґрунтування доводів позову про те, що отримавши заяву про залік зустрічних однорідних вимог від 05.09.22р. за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 на загальну суму 1 356 008,16 євро, Відповідач не вчинив жодних дій направлених на акцепт цієї заяви, пояснюється тим, що на час надсилання заяви 05.09.2022 підприємство Відповідача перебувало на простої, відповідальні співробітники знаходились поза межами України у зв`язку з військовою агресією , тому і не було надано відповіді на заяву про залік зустрічних однорідних вимог . Попри це , Відповідач погоджується з позовними вимогами на підставі ст. 203 ГК України, ст. 601 ЦК України та правових висновків, викладених у постанові ОП КГС у складі ВС від 22.01.21р. у справі № 910/11116/19.

У додаткових поясненнях до відзиву на позов Відповідач наголошує, що позов спрямований на припинення зобов`язань Позивача за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 на загальну суму 1 356 008,16 євро, оскільки відповідно до п.п. 5 п. 10 розділу ІІІ Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої Постановою Правління НБУ від 02.01.2019 №7 із змінами до доповненнями, Банк, крім підстав, передбачених у п. 9 розділу цієї Інструкції , має право завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за наявності документів про припинення зобов`язань за операціями з експорту, імпорту товарів зарахуванням зустрічних однорідних вимог у разі дотримання таких умов: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом , які є контрагентами за цими операціями ; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений , або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання. З метою завершення валютного нагляду (контролю) за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 Відповідач звернувся до АТ "Райффайзен Банк Аваль", проте у відповідь отримано відмову з посиланням на Постанову Правління НБУ від 22.02.22р. № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" зі змінами та доповненнями , внесеними Постановою Правління НБУ № 197 від 02.09.2022, де вказано, що Банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог . Отже в даному випадку Банк не може припинити валютний нагляд на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог саме 05.09.2022. Водночас зазначені обмеження щодо припинення валютного нагляду (контролю) внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог настали з 06.09.2022, а отже після заліку однорідних зустрічних вимог від 05.09.2022. Відповідно, станом на 05.09.2022 зобов`язання Позивача перед Відповідачем в частині сплати 1 356 008,16 євро за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 вважається припиненим (виконаним) 05.09.2022 і таке виконання було здійснене до настання граничних строків проведення розрахунків. Отже обставина зарахування зустрічних однорідних вимог 05.09.2022 має бути встановлена судом.

У додаткових поясненнях по суті позову Позивач доводить, що у зв`язку з не припиненням валютного нагляду Банком на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.09.2022, Відповідач буде притягнутий до відповідальності за порушення валютного законодавства , відповідно до п.5 ст. 13 ЗУ "Про валюту і валютну операції" у формі стягнення пені в розмірі 0,3% за кожен день прострочення , загальний розмір якої не може перевищувати суми неодержаних коштів за контактом. Оскільки Позивач є 100% учасником Відповідача , у випадку не припинення валютного контролю з боку Банку, після проведення відповідної перевірки контролюючими органами нарахована Відповідачу пеня призведе до його банкрутства та відкриття ліквідаційної процедури . З огляду на ту обставину, що обслуговуючим банком не визнається припинення зобов`язань за за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 на підставі заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 05.09.2022 та як наслідок не припинення обслуговуючим банком валютного нагляду , виникає необхідність захисту правв та охоронюваних законом інтересів Позивача в судовому порядку шляхом припинення зобов`язань за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018, починаючи з 05.09.2022 за рішенням суду.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

11 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" (Продавець/Відповідач) та UAB "Interscalit" ( Покупець/Позивач) укладено контракт №2018/05-11, за умовами якого сторони домовились про поставку текстильних виробів відповідно до погодженої специфікації на кожну поставку загальною вартістю 700 000,00 євро.

За умовами п.п.3.1 та 3.3 контракту №2018/05-11 від 11.05.2018 оплата за товар здійснюється Покупцем на умовах 100% попередньої оплати на банківський рахунок Продавця, в свою чергу, поставку здійснюється за рахунок Покупця на умовах FCA Інкотермс -2010 у м. Бердичеві транспортом на склад Покупця на території Литовської республіки.

У п.8.1 контракту №2018/05-11 від 11.05.2018 сторони погодили, що останній діє з моменту його підписання сторонами та до повного виконання сторонами зобов`язань за цим контрактом ( а.с. 17).

05 липня 2019 сторони уклади доповнення № 1 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими виклали в новій редакції п.2.2 про те, що загальна вартість контракту складає 3 000 000,00грн євро ( а.с.18).

20 вересня 2019 сторони уклади доповнення № 2 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими виклали в новій редакції п.3.3 про те, що поставка товарів здійснюється на умовах вказаних в інвойсах та специфікаціях на кожну поставку товарів відповідно Інкотермс-2010 ( а. с. 19).

01 жовтня 2019 сторони уклади доповнення № 1-10/19 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими виклали в новій редакції п.4.3 про те, що за кількісну недостачу, несвоєчасну поставку, а також поставку неякісної продукції передбачено застосування штрафних санкцій до Продавця, які повинні бути оплачені згідно інвойсу Покупця ( а.с. 20).

02 січня 2021 сторони уклади доповнення № 2 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими виклали в новій редакції п.2.2 про те, що загальна вартість контракту складає 6 000 000,00грн євро ( а.с.21).

31 січня 2021 сторони уклади доповнення № 3 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими виклали в новій редакції п.3.1 про те, що Покупець оплачує товари банківським переказом на рахунок Продавця, який вказаний у ст. 9 контракту. Цим доповненням сторони доповнили контракт новим підпунктом 3.2.1 про те, що сторони можуть провести розрахунок за поставлені товари згідно специфікацій , які є невід`ємною частиною контракту , шляхом взаємозаліку ( а.с.22).

22 березня 2021 сторони уклади доповнення № 4 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими доповнили контракт новим підпунктом 3.2.2 про те, що здійснюється взаємозалік на суму 700246,48 євро за експортним контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 та за імпортом на суму 700246,48 євро ( контракт № 2018/4-19 від 19.04.2018 на суму 393387,93 євро, контракт № 2019/01-02 від 02.01.2019 на суму 306858,55 євро) ( а.с.23-25).

16 вересня 2021 сторони уклади доповнення № 4 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими виклали в новій редакції п.2.2 про те, що загальна вартість контракту складає 10 000 000,00грн євро ( а.с.26).

28 квітня 2022 сторони уклади доповнення № 28-04/22 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018, згідно з якими домовились про умови поставки , окрім текстильних виробів, також металлодетектора NDCD (850х300) (а.с. 27).

В свою чергу, сторони справи врегулювали свої відносини зовнішньоекономічним контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з яким UAB "Interscalit" ( Продавець/Позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю" Інтерскаліт УА" (Покупець/Відповідач) взяли на себе зобов`язання поставити та оплатити матеріали , вироби та обладнання згідно специфікацій на кожну поставку загальною вартістю до 500000 євро (а.с. 28).

01 жовтня 2019 сторони уклади доповнення № 1 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.8.1 про те, що контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2020 ( а.с.30).

04 січня 2021 сторони уклади доповнення № 2 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.8.1 про те, що контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2021 ( а.с.31).

31 січня 2021 сторони уклади доповнення № 2021/01 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.2.4 про те, що сторони можуть провести розрахунок за поставлені товари згідно специфікацій , які є невід`ємною частиною контракту, шляхом взаємозаліку ( а.с.32).

22 березня 2021 сторони уклади доповнення № 4 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими доповнили п.2.4 підпунктом 2.4.1 про те, що здійснюється взаємозалік на суму 306858,55 євро за експортним контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 та за імпортним контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 на суму 306858,55 євро ( а.с. 33).

12 травня 2021 сторони уклади доповнення № 5 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.3.1 про те, що поставка товарів здійснюється за рахунок продавця на умовах DAF Інкотермс -2020 транспортом продавця на склад покупця ( а.с. 35).

01 червня 2021 сторони уклади доповнення № 5/1 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.2.1 про те, що загальна сума контракту складає 3 000 000 євро ( а.с. 36).

02 січня 2022 сторони уклади доповнення № 03-01/2022 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.8.1 про те, що контракт вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 ( а.с.37).

01 березня 2023 сторони уклади доповнення № 06-01 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019, згідно з якими виклали в новій редакції п.2.1 про те, що загальна сума контракту складає 5 000 000 євро ( а.с. 38).

Відповідно до додаткової угоди № 04/07/22 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019 від 04.07.2022, ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) зобов`язалося погасити заборгованість в сумі 2 559 442,83 євро до 31.08.2022, тоді як відповідно до додаткової угоди № 05/08/22 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018 від 05.08.22р., UAB "Interscalit" ( Позивач) зобов`язалося погасити заборгованість в сумі 1 356 008,16 євро до 01.08.2022.

Сторони справи звірили розрахунки за період з 2018 по 05.09.2022 за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 та підтвердили, що заборгованість UAB "Interscalit" ( Позивач) перед ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) складає 1 356 008,16 євро (а.с. 39).

Сторони справи звірили розрахунки за період з 2019 по 05.09.2022 за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 та підтвердили, що заборгованість ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) перед UAB "Interscalit" ( Позивач) складає 2 559 442,83 євро (а.с. 40).

ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) листом за вих. № 18 від 22.08.22р. звернулося до UAB "Interscalit" ( Позивач) з вимогою погасити заборгованість за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро, з посиланням на те, що з 11.11.22р. згідно законодавства України буде нараховуватися пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочення ( а.с. 41).

У відповідь UAB "Interscalit" ( Позивач) листом від 05.09.22р. вказало на заборгованість ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 в сумі 2 559 442,83 євро, яка на 1 203 434,67 євро перевищує заборгованість позивача перед відповідачем. Посилаючись на обставини 100% участі у статутному капіталі ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) та на введення в Україні з 24.02.22р. воєнного стану, Позивач просив провести взаємозалік заборгованості перед Відповідачем на суму 1 356 008,16 євро ( а. с. 42).

ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) визнав факт отримання листа UAB "Interscalit" ( Позивач) від 05.09.22р., який розцінив як заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та визнає зобов`язання Позивача за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро припиненими з 05.09.2022( а. с. 55).

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Як встановив суд, підставою для звернення до суду UAB "Interscalit" ( Позивач) стали обставини не припинення обслуговуючим банком валютного нагляду за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 на підставі його заяви про залік зустрічних однорідних вимог від 05.09.2022, скерованої ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) в сумі 1 356 008,16 євро, і ця обставина для контролюючих органів є достатньою для притягнення Відповідача до відповідальності за порушення валютного законодавства , відповідно до п.5 ст. 13 ЗУ "Про валюту і валютну операції" у формі стягнення пені в розмірі 0,3% за кожен день прострочення , загальний розмір якої не може перевищувати суми неодержаних коштів за контактом.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, установлених договором або законом.

Згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї зі сторін.

Недопустимість зарахування зустрічних вимог визначено ст. 602 ЦК України, відповідно до положень якої не допускається зарахування зустрічних вимог про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Виходячи із зазначеного, вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо) ( п.65 постанови ВПВС від 30.10. 2018р. у справі № 914/3217/16).

Важливою умовою, за наявності якої можливе припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання, розміру зобов`язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з наведених умов виключає можливість зарахування у добровільному порядку (постанова ОП КГС у складі ВС від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, п.29 постанови Верховного Суду від 14.09.2023 у cправі № 910/15255/21).

У цій справі суд встановив, що відповідно до додаткової угоди № 04/07/22 до контракту № 2019/01-02 від 02.01.2019 від 04.07.2022, ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) зобов`язалося погасити заборгованість в сумі 2 559 442,83 євро до 31.08.2022, тоді як відповідно до додаткової угоди № 05/08/22 до контракту №2018/05-11 від 11.05.2018 від 05.08.22р., UAB "Interscalit" ( Позивач) зобов`язалося погасити заборгованість в сумі 1 356 008,16 євро до 01.08.2022 .

Отже, строк виконання зустрічних однорідних вимог настав до 05.09.2022.

Сторони справи звірили розрахунки за період з 2018 по 05.09.2022 за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 та підтвердили, що заборгованість UAB "Interscalit" ( Позивач) перед ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) складає 1 356 008,16 євро (а.с. 39).

Звіривши розрахунки за період з 2019 по 05.09.2022 за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019, сторони підтвердили, що заборгованість ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) перед UAB "Interscalit" ( Позивач) складає 2 559 442,83 євро (а.с. 40).

Отже, зустрічні однорідні вимоги є безспірними.

ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) листом за вих. № 18 від 22.08.22р. звернулося до UAB "Interscalit" ( Позивач) з вимогою погасити заборгованість за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро, з посиланням на те, що з 11.11.22р. згідно законодавства України буде нараховуватися пеня в розмірі 0,3% за кожен день прострочення ( а.с. 41).

У відповідь UAB "Interscalit" ( Позивач) листом від 05.09.22р. вказало на заборгованість ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) за контрактом № 2019/01-02 від 02.01.2019 в сумі 2 559 442,83 євро, яка на 1 203 434,67 євро перевищує заборгованість позивача перед відповідачем. Посилаючись на обставини 100% участі у статутному капіталі ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) та на введення в Україні з 24.02.22р. воєнного стану, Позивач просив провести взаємозалік заборгованості перед Відповідачем на суму 1 356 008,16 євро ( а. с. 42).

ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) визнав факт отримання листа UAB "Interscalit" ( Позивач) від 05.09.22р., який розцінив як заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог та визнає зобов`язання Позивача за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро припиненими з 05.09.2022( а. с. 55).

Таким чином, станом на 05.09.2022 відбулося зарахування зустрічних вимог за відповідним одностороннім правочином, що відповідає статті 601 ЦК України.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного вбачається, що односторонній правочин - заява UAB "Interscalit" ( Позивач) від 05.09.22р. про припинення його зобов`язань за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро перед ТОВ " Інтерскаліт УА" (Відповідач) не суперечить актам чинного законодавства та сторонами не оспорюється.

Оскільки сторони у справі, як встановив суд, визнають факт припинення зобов`язань за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 в сумі 1 356 008,16 євро станом на 05.09.2022 внаслідок зарахування зустрічних вимог за заявою Позивача від 05.09.2022 на підставі статті 601 ЦК України, спору між ними фактично не існує.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанов від 31.01.2020 по справі №1340/3649/18 висловила правову позицію про правомірність дій платника з таких підстав:

"Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 спеціального Закону№959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 ГК України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, у яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України. Однак, жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено".

Таким чином, з огляду на судову практику адміністративної юрисдикції доводи Позивача та Відповідача про неможливість зняття імпортної операції з контролю при зарахуванні однорідних зустрічних вимог на підставі одностороннього правочину - заяви заява UAB "Interscalit" ( Позивач) від 05.09.22р. є безпідставними.

Окрім того, правова позиція Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду , викладена у постанові від 02.02.2023 у справі № 640/1884/19 , є такою:

"За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Отже, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Водночас, надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим.

На можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог прямо зазначено в пункті 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 виклав висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 липня 2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

Так, правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними".

До викладеного, суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, де зазначено, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Наведена правова позиція додатково підтверджує висновки суду про відсутність між сторонами справи спору, що виник з господарської діяльності та який суд вирішує шляхом ухвалення рішення суду іменем України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених прав і законних інтересів юридичних осіб.

Згідно із ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

За змістом частин першої - третьої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Так, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що відсутність порушення прав та інтересів позивача є самостійною підставою для відмови у позові (п. 61 постанови від 17.08.22р. у справі № 910/10006/19, п.7.13 постанови від 03.11.20р. у справі № 916/3146/17, п.8.9 постанови від 08.10.19р. у справі № 916/2084/17).

Щодо розподілу судового збору

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи ( ч.1 ст. 123 ГПК України) .

Відповідно до ч. 2 цієї статті Кодексу розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог ( п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України).

За позов Позивач сплатив судовий збір в розмірі 2684,00грн, що підтверджується квитанцією ID: 8189-3167-8114-2375 від 22.09.23р.

За загальним правилом у зв`язку із відмовою у позові сплачений судовий збір покладається на позивача ( п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України).

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у позові Литовсько-Шведського Закритого Акціонерного Товариства "Інтерскаліт" (Литва, м. Шауляй, LT-76129, вул. Й.Басанавічіаус, 103ц, код 1105 89822, попередній код 1058982) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерскаліт УА" (вул. Низгурецька, 100А, с. Великі Низгірці, Бердичівського р-ну, Житомирської області, 13352, код ЄДРПОУ 33321122) про визнання припиненим зобов`язання Литовсько-Шведського Закритого акціонерного товариства "Інтерскаліт" (Код: 1105 89822, попередній код: 1058982, місцезнаходження: Литва, м. Шауляй, LT-76129, вул. Й.Басанавічіаус, 103ц) за контрактом №2018/05-11 від 11.05.2018 року, починаючи з 05.09.2022 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 18.12.23

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2- позивачу, код 110589822 на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1

3- відповідачу, код 33321122 на на ел. пошту: info.ua@interscalit