Рішення № 115739663, 18.12.2023, Великоберезнянський районний суд Закарпатської області

Справа № 298/1001/23

Номер провадження 2/298/205/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області в складі

Головуючого судді Тарасевича П.П.,

при секретарі судового засідання Келешовчак І.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом поданий представником позивача адвокатом АБ «Калінін і Партнери» Калініним Сергієм Костянтиновичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 до ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ», третіх осіб без самостійних вимог: приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча Олександр Васильович, приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Позивачзвернувся до суду із позовом до ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В., приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позов мотивує тим, що приватним нотаріусом Головкіною Я.В. видано виконавчий напис №88124 від 05.04.2021 року, згідно якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» 13420,01 грн. Приватний нотаріус мотивував виконавчий напис тим, що позивач є боржником, строк сплати настав та позивачем допущено прострочення платежів. Вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений із грубим порушенням встановленого Законом процесуального порядку вчинення нотаріусами виконавчих написів, що у відповідності із ст. ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є безумовною підставою для визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а також порушує охоронювані законом права та інтереси ОСОБА_1 , як позичальника.

Ухвалою судді від 03.07.2023 у цивільній справі відкрито провадження та визначено розглядати за правилами спрощеного провадження.

05.07.2023 ухвалою суду забезпечено позовні вимоги, шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса вчиненого.

Позивач надав суду заяву про проведення судового розгляду у відсутності позивача, просить позов задовольнити.

Відповідач та третя особа приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Я.В. в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомили, заяви про відкладення судового засідання не подали.

Приватний виконавець виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. надав заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи.

Відзиву на позов та пояснень не подано.

Відповідно до ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою всіх учасників, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача та пояснень третіх осіб, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.

За загальним правилом статей15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першоюстатті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на підставі виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за № 88124 від 05.04.2021 року, вчиненого Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Я.В. з ОСОБА_1 підлягає до стягнення 13 420,01 грн. на користь ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ».

Із змісту виконавчого напису вбачається, що стягнення проводиться в зв`язку з невиконанням позивачем кредитного договору № 5102987, укладеного 18.03.2020 р. між ОСОБА_1 та ТзОВ «Фінансова Компанія» Арагон».

Право вимоги до ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» перейшло від ТОВ «Фінансової Компанії «Арагон» згідно договору відступлення прав вимого № 21/09.2020 від 21.09.2020 р., ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» набув право вимоги за кредитним договором № 5102987 від 18.03.2020.

Із тексту виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 21.09.2020 р. по 25.01.2021 р., проте мотивації такого розміру стягнення у тексті виконавчого напису немає.

27.04.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. відкрито виконавче провадження № 65291916 на підставі виконавчого напису № 88124 від 05.04.2021.

Відповідно достатті 18 ЦК Українинотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтями 87, 88, 89Закону України«Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. У виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженимПостановою КМУ від 29.06.1999 №1172(далі - Перелік) встановлено, що нотаріуси вчиняють виконавчі написи щодо стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, а саме : нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, а саме кредитних договорів, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженомуНаказом МіністерстваЮстиції України22.02.2012за №296/5 (далі - Порядок) визначено порядок вчинення виконавчих написів.

Так пунктом 1 глави 1 6 розділу ІІ, підпунктами 2.1, 2.2, 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду.Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Пунктом 3 глави 16 розділу ІІ Порядку встановлено умови вчинення виконавчого напису. Так вказаним пунктом передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку. У разі вчинення виконавчого напису за договором іпотеки нотаріус перевіряє за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманою шляхом безпосереднього доступу до цього реєстру, наявність чи відсутність заставної, наявність чи відсутність інших іпотекодержателів.За наявності заставної вчинення виконавчого напису може бути здійснено лише на підставі заяви (вимоги) власника заставної.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно доЗакону України «Про нотаріат»виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами, і що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у випадках, коли законом встановлено інший строк давності - не минув цей строк.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87,88 Закону України «Про нотаріат»у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Позивач зазначає, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі 826/20084/14, визнав незаконною та нечинноюпостанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» і 172 в редакції від 29.11.2001.

Така позиція суду узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 29 січня 2019 року, справа № 910/13233/17.

Приватним нотаріусомОбухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіною Яною Вікторівноюпри вчиненні оскаржуваного виконавчого напису, залишено поза увагою, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитних договорах, укладених у простій письмовій нормі визнані не чинними, з дня їх прийняття.

Крім того, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України від 5 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, які також знайшли своє відображення в постанові Великої Палати Верховного Суду по справі 320/8269/15-ц від 16 травня 2018 року, в якій Великою Палатою Верховного Суду наголошено на тому, що сам по собі факт подання стягувачем відповідних документів нотаріусу не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Пунктом 1 вищевказаного Переліку, в редакції станом на 29.11.2001, у підпункті (б) передбачено, що для одержання виконавчого напису, подаються також документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Суду не надано доказів, які надавались стягувачем приватному нотаріусуОбухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіній Я.В.на підтвердження безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов`язання боржника ОСОБА_1 ..

Неповідомлення боржника (позивача) про зміну кредитора у зобов`язанні, не направлення вимоги про погашення заборгованості позивачу, нарахування відповідачем заборгованості за кредитним договором та стягнення на підставі виконавчого напису суми заборгованості, свідчить про те, що сума заборгованості на момент вчинення виконавчого напису не була безспірною.

Ненадання доказів щодо повідомлення боржника унеможливлюють вчинення виконавчого напису, оскільки неотримання позивачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавило її можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги банку. Позивач не мала можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між ним та відповідачем щодо суми заборгованості, що об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Аналогічні висновки щодо необхідності повідомлення боржника про усунення порушень викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 357/12818/17, від 13 квітня 2019 року.

З вищевикладеного вбачається, що приватний нотаріусОбухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Я.В. при вчиненні виконавчого напису не пересвідчилась у безспірності вимог до ОСОБА_1 та вчинила виконавчий напис без дотримання вимог ст.ст.87,88 Закону України «Про нотаріат», що є підставою для визнання виконавчого напису, вчиненого 05.04.2021 року, зареєстрованого в реєстрі за № 88124 таким, що не підлягає виконанню, а дана позовна вимога задоволенню.

Щодо вимоги про повернення безпідставно стягнутих коштів, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.04.2021 року, відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого напису №88124 виданого 05.04.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 13420,01 грн. на користь ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ».

Як вбачається з відповіді Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Лукеча О.В. від 16.06.2021 року за № 11218 під час здійснення примусового виконання виконавчого напису на рахунок приватного виконавця стягнуто грошові кошти в розмірі 9646,52 грн., з яких 100,00 грн. - витрати виконавчого провадження та 840,59 грн. основна винагорода, які переховані на рахунок приватного виконавця, 300 грн. авансового внеску та 8405,93 грн. сума боргу на користь стягувача і перехована на рахунок ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ».

Отже, загальний розмір коштів, які були перераховані приватним виконавцем з примусового виконання виконавчого напису на рахунок відповідача ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» складає 8705,52 грн., а на рахунок приватного виконавця витрати виконавчого провадження у розмірі 940,59 грн..

Правовою підставою вимог про стягнення коштів, набутих відповідачем за оспорюваним виконавчим написом, є положеннястатті 1212 ЦК України, яка встановлює, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Отже за змістом цієї норми зобов`язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.

В даному випадку є доведеним існування усіх трьох умов, які є підставою для виникнення зобов`язання з безпідставного придбання майна.

За обставинами справи установлено, що відповідач на підставі виконавчого напису нотаріуса набув за рахунок позивача грошові кошти, проте підстава, на якій ці кошти були набуті, відпала внаслідок визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з цим позовна вимога про стягнення з відповідача ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» на користь позивачки безпідставно набутих коштів підлягає задоволенню у розмірі 8705,52 грн., оскільки саме така сума була перерахована на рахунок відповідача.

В іншійчастині вимогапозивача проповернення безпідставнонабутого майназадоволенню непідлягає черезнедоведеність набуттяцих коштівТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ».

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн..

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частин першої - шостої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано в розпорядження суду наступні документи: копію договору про надання правової допомоги № б/н/23 від 30.05.2023 року, в якому зазначено обсяг наданих послуг; копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № б/н/23 від 30.05.2023 року; копію платіжної інструкції про часткову оплату послуг по договору № б/н/23 від 30.05.2023 року.

З урахуванням викладеного, суд надходить до висновку про те, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу - 5 000 грн. є співмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, відповідає критерію розумності та необхідності таких витрат.

Таким чином, згідно з ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи судом.

Згідно вимог ст.141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2579,70 грн. (1073,60грн. + 969,10 грн. (1073,60 грн. х 90,25%) + 536,80 грн. (заява забезпечення позову)).

Керуючись ст.ст.12,13,19,81,141,263-265,267,273,354,355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіної Яни Вікторівни № 88124 від 05.04.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ВВС-ФАКТОРИНГ» заборгованості в розмірі 13420,01 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ФАКТОРИНГ» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі:

8705,52 (вісім тисяч сімсот п`ять) гривень 52 копійки - безпідставно стягнутих за виконавчим написом;

5000 (п`ять тисяч) гривен 00 копійок - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС- ФАКТОРИНГ» на користь держави судовий збір в сумі 2579 (дві тисячі сімдесят дев`ять) гривень 70 копійок.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-Факторинг», 01103, м. Київ, Підвисоцького Професора, 10/10, код ЄДРПОУ 37686875.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Головкіна Яна Вікторівна (08700, м.Обухів, вул.Київська, 115/1, Київської області)

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня його винесення до Закарпатського апеляційного суду.

Головуючий Тарасевич П.П.