Вирок № 115737950, 19.12.2023, Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/826/23

провадження № 1-кп/624/74/23

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2023 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Кегичівка, Харківської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 12023221090000790 стосовно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Розсохувата, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, одруженого, на утриманні маючого трьох дітей, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,

з участю сторін кримінального провадження:

- обвинувачення: прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 ,

- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3

в с т а н о в и в:

Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2022 в справі № 624/504/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень в дохід держави із позбавленням його права керування транспортними засобами строком на один рік.

Однак, ОСОБА_3 , достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Кегичівського районного суду Харківської області від 12.09.2022, яка набрала законної сили 23.09.2022, та будучи ознайомлений з нею належним чином, ігноруючи виконання постанови суду щодо позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов`язковості судових рішень, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за таких обставин:

26.05.2023, близько 22:30 години, ОСОБА_3 , керуючи автомобілем BA3-21093, державний номер НОМЕР_2 , рухався по автодорозі Кегичівка-Красне Красноградського району Харківської області, де був зупинений працівниками ГРПП СПД № 1 ВП № 1 Красноградського РВП ГУНП в Харківській області, які винесли відносно останнього постанову від 26.05.2023 серія БАД № 315875 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе визнав, пояснив, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах.

Визнавальні свідчення обвинуваченого суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам кримінального провадження, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.

Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позиції обвинуваченого, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.

Таким чином, суд знаходить вину обвинуваченого повністю доведеною, а скоєне ним підлягаючим кваліфікації за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Обвинувачений винний у скоєнні інкримінованому йому злочині і підлягає покаранню.

Призначаючи покарання обвинуваченому, у відповідності зі ст. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року № 7 (із наступними змінами та доповненнями), суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Окрім того, метою призначення покарання, виходячи із положень ч. 2 ст. 50 КК України є не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, яке відносяться до нетяжких злочинів.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, військовослужбовець, призваний по мобілізації 14.03.2022, за місцем проживання характеризується формально, як такий, що на комісіях селищної ради не розглядався, до адміністративної відповідальності не притягався, на обліку в центрі пробації не перебуває.

Судом також врахована досудова доповідь складена щодо обвинуваченого, відповідно до якої ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого, без позбавлення волі можливе та не становитиме високої небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб).

Відповідно до вимог ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому не є винятковими і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшують суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України призначення більш м`якого покарання, яке передбачено законом.

При призначенні покарання судом враховано положення ст. 69-1 КК України.

Із врахуванням ступеня тяжкості кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, особи обвинуваченого, який запевнив про можливість сплати штрафу, обставин, які пом`якшує покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, обставин скоєння кримінального правопорушення та відношення до скоєного, суд дійшов висновку про необхідність та достатність призначення обвинуваченому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 382 КК України.

Суд призначаєпокарання прояке просивпрокурор.Це покараннясприятиме виправленнюобвинуваченого,оскільки саметаке покарання,на думкусуду,є справедливимта достатнімдля йоговиправлення тапопередження вчиненняним новогокримінального правопорушення.Таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Підстав для застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді штрафу є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід обвинуваченому під час досудового розслідування не обирався.

Речові докази, судові витрати відсутні. Арешт на майно не накладався.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_3 винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 500 (п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.

Штраф перерахувати на розрахунковий рахунок: UA978999980313070106000020609, отримувач коштів ГУК Харків обл/СТГ Кегичiвка /21081100, Код класифікації доходів бюджету 21081100, код отримувача ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача Казначейство України (ЕАП).

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_1